Рішення

від 18.09.2018 по справі 915/1426/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2018Справа № 915/1426/17

За позовом Релігійної громади (парафія) Святого Йосифа у Миколаєві Римсько-католицької церкви

до Миколаївської обласної ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Миколаївська обласна державна адміністрацію

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації

про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - не з'явися;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи-1 - не з'явився;

від третьої особи-2 - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Релігійна громада (парафія) Святого Йосифа у Миколаєві Римсько-католицької церкви звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Миколаївської обласної ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності видане Миколаївській обласній раді від 06 листопада 2015 року на будівлю загальною площею 879,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 32-А, а також про скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності видане Миколаївській обласній раді від 06 листопада 2015 року на будівлю загальною площею 879,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 32-А, реєстраційний № 47103505.

Позовні вимоги мотивовані тим, що будинок у дворі Римсько-католицької церкви (в теперішній час адреса м. Миколаїв, вул. Декбаристів, 32-а) був побудований в 1900 році за кошти приходського людинолюбивого товариства при Римсько-католицької церкві м. Миколаєва та відповідно належав цьому товариству. За часів СРСР майно, що належало товариство було відібрано на користь держави. Згодом в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 32-а було розміщено краєзнавчий музей, а приміщення костьолу використовувалось під будинок культури. В 1991 році, релігійна громада Римсько-католицької церкви відновила свою діяльність зареєструвавши організацію Релігійна громада (парафія) Святого Йосифа у Миколаєві Римсько-католицької церкви . На підставі Указів Президента України Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна та Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій позивачу було передано у власність приміщення костьолу. Однак, будівлю за адресою: вул. Декабристів, 32-а, відповідач безпідставно відмовляється передавати у власності релігійної громади. Ця будівля на підставі розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації Про надання будівлі в м. Миколаєві у користування релігійній громаді Римсько-католицької церкви від 21 серпня 2000 року № 633-р передана позивачу у безоплатне користування строком на 50 років, про що свідчать договір безоплатного користування майном від 10 липня 2003 року та охоронний договір від 05 лютого 2001 року.

Позивач стверджує, що костьол та спірна будівля являються єдиним майновим комплексом, про що свідчать архівні матеріали та матеріали технічної інвентаризації. З моменту створення цього майна, воно належало релігійній громаді Римсько-католицької церкви в місті Миколаєві, однак, будівлю за адресою: вул. Декабристів, 32-а, відповідач безпідставно відмовляється передавати у власності релігійної громади.

За твердженням позивача оскільки, як вбачається із наведених вище обставин, позивач користується спірною будівлею як правонаступник приходського людинодюбивого товариства при Римсько-католицькій церкві, яке було заснованого в місті Миколаєві 17 березня 1896 року і у відповідності до чинного законодавства має право на повернення у власність спірної будівлі, то у відповідача за цим позовом не було правових підстав звертатись до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на спірне майно, а у останнього, відповідно, здійснювати таку реєстрацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1426/17. Призначено підготовче засідання у справі на 12.04.2018р.

Розгляд справи відкладався.

16.04.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив з наступних підстав.

- спірне майно належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, про що свідчить охоронний договір про передачу нерухомої пам'ятки історії і архітектури, яка знаходиться під охороною держави від 05.02.2001 року (є в матеріалах справи), стороною якого виступає позивач;

- позивач не звертався до Миколаївської обласної ради щодо надання у власність відповідного майна, тому посилання на те, що відповідач відмовляється передавати у власність спірне майно є необґрунтованим;

- на підставі Закону України "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" будівля парафіяльного училища та притулок католицького благодійного товариства за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів буд 32-А внесена до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;

- оформлення об'єктів нерухомого майна та видачу свідоцтва забезпечує відповідний орган, який згідно із законом здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на дату видачі свідоцтва) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

- задоволення позову в частині скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності не поновить прав позивача щодо переходу права власності на майно до позивача.

Суд в підготовчому судовому засіданні 31.05.2018 розглянув подане відповідачем клопотання про залучення до участі у справі у третіх осіб: Миколаївську обласну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 00022579, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, поштовий індекс 54001); Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації ( код ЄДРПОУ 38694515, м. Миколаїв, вул. Спаська, 35, поштовий індекс 54030). Вказане клопотання суд задовольнив.

Ухвалою суду від 31.05.2018 залучено до участі у справі №915/1426/17 Миколаївську обласну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 00022579, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, поштовий індекс 54001) в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Залучено до участі у справі №915/1426/17 Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38694515, м. Миколаїв, вул. Спаська, 35, поштовий індекс 54030) в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 19.06.2018 закрито підготовче провадження у справі №915/1426/17. Призначено розгляд справи по суті на 12.07.2018.

12.09.2018 через відділ діловодства суду позивачем подана заява про здійснення розгляду справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судовому засіданні 18.09.2018 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

З'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В Миколаєві за адресою вул. Декабристів, 32-а розташовані комплекс з двох будинків костьолу (літ А-2.) та парафіяльного училища (літ.Б-2), які збудовані у 1900 році, перебували у користуванні римсько-католицькій церкві, римсько-католицького благодійного товариства та використовувалися ними до 1918 року для релігійно-культових потреб.

21.08.2000 розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації №633-р Про надання будівлі в м. Миколаєві у користування релігійній громаді Римсько-католицької церкви будівля за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 32, передана у безоплатне довгострокове користування релігійній громаді Римсько-католицької церкви.

31.01.2001 Управлінням культури Миколаївської ОДА будівля колишнього парафіяльного училища передана на баланс Римсько-католицької церкви.

В матеріалах справи наявний договір безоплатного користування майном від 10.07.2003 укладений між Управлінням культури Миколаївської обласної державної адміністрації та Римо-католицькою церквою в м. Миколаєві, згідно якого Римо-католицькій церкві в м. Миколаєві передано у тимчасове користування нерухоме майно - будівлю загальною площею 1007,8 кв.м. з усіма спорудами, які знаходяться на земельній ділянці загальною площею 4600 кв.м. згідно інвентаризаційним описом міжміського бюро технічної інвентаризації (БТІ), який є невід'ємною частиною договору за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 32.

05.02.2001 Державною інспекцію по охороні пам'яток культури в Миколаївській області та Релігійною громадою (парафія) Святого Йосифа у Миколаєві Римсько-католицької церкви підписано охоронний договір про передачу нерухомої пам'ятки історії і архітектури, яка знаходиться під охороною держави.

27.02.2002 рішенням виконкому Миколаївської міської ради №91 було оформлено право власності на нежитлове приміщення костьолу (літ.А-2) загальною площею 524,5 кв.м за Релігійною громадою (парафія) Святого Йосифа у Миколаєві Римсько-католицької церкви та видане відповідне свідоцтво про право власності.

Судом встановлено, що спірна будівля, загальною площею 879,7 кв.м, перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ міст Миколаївської області та на балансі Миколаївського обласного краєзнавчого музею. Музеєм отримано свідоцтво від 06.11.2015 №74103505 про право власності на нерухоме майно, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень.

Рішенням виконавчого комітету Міськради від 10 квітня 2015 року № 275 будівлі краєзнавчого музею з господарською будівлею на вул. Декабристів, 32, загальною площею 879,7 кв. м, яка належить територіальній громаді сіл, селищ і міст Миколаївської області та перебуває в оперативному управлінні Комунального закладу культури Миколаївський обласний краєзнавчий музей надано нову адресу - вул. Декабристів, 32а.

Позивач просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності видане Миколаївській обласній раді від 06 листопада 2015 року на будівлю загальною площею 879,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 32-А та скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право власності видане Миколаївській обласній раді від 06 листопада 2015 року на будівлю загальною площею 879,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 32-А, реєстраційний № 47103505.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Виходячи з норм ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, воно гарантоване та закріплене, зокрема, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як було зазначено раніше, спірна будівля перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ міст Миколаївської області та перебуває на балансі Миколаївського обласного краєзнавчого музею.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, 16.11.2015 зареєстровано право комунальної власності за Миколаївською обласною радою на будівлю, краєзнавчий музей, який знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Декабристів, будинок, 32А.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не надано для проведення державної реєстрації жодного з перелічених документів, згідно п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 17 жовтня 2013 p. N 868.

Тобто, позивач вказує, що оформлення свідоцтва про право власності відбулося незаконно тому, що відповідач не надав встановленого законодавством переліку документів для проведення державної реєстрації.

Суд вказує, що оформлення об'єктів нерухомого майна та видачу свідоцтва забезпечує відповідний орган, який згідно із законом здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на дату видачі свідоцтва) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції станом на час вчинення реєстраційних дій) визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Статтею 30 цього Закону встановлена відповідальність за порушення у сфері державної реєстрації прав.

Зокрема, державні реєстратори за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Шкода, завдана органом державної реєстрації прав, державним реєстратором, фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, державним реєстратором самостійно, відповідно до вимог чинного законодавства було прийнято рішення та вчиненні відповідні дії про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо будівлі (краєзнавчий музей), яка знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Декабристів, будинок, 32А.

Вказані рішення та дії державного реєстратора не були оскаржені до суду, натомість відповідач не може відповідати за дії державного реєстратора та прийняті рішення.

Суд вказує, що відповідно до рішення обласної ради від 26 жовтня 2000 року № 16 "Про управління майном спільної власності територіальних громад Миколаївської області" (зі змінами та доповненнями) Миколаївській обласній державній адміністрації надано право щодо управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області (за винятком повноважень, що здійснюються виключно обласною радою). Вирішення питань стосовно оформлення правовстановлюючих документів на об'єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у тому числі, стосовно оспорюваного Майна, не належить до відання обласної ради.

Відповідач вказує, що участі у процесі оформлення свідоцтва про право власності від 06.11.2015 на спірне майно не приймав.

Зважаючи на предмет та підставу позову суду не доведено незаконність набуття права власності на спірну будівлю.

Також суд вказує, що відповідно до ст.17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Стаття 17 Закону надає таке право відповідним обласним державним адміністраціям, тобто уповноважує їх на прийняття такого рішення.

При цьому, Законом передбачена право обласних державних адміністрацій, як передавати культові будівлі і майно у власність або у безоплатне користування.

Судом встановлено, що будівля по вул. Декабристів, 32-а, є пам'яткою архітектури місцевого значення Однокласне парафіяльне училище та притулок римсько-католицького благодійного товариства 1900 р. , що взята на державний облік розпорядженням голови облдержадміністрації від 20.03.97 №155-р. Законом України Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації будівля парафіяльного училища та притулку католицького благодійного товариства включена до зазначеного Переліку.

Зважаючи на те, що будівля є об'єктом культурної спадщини, релігійній громаді вона передана у користування позивача на підставі охоронного договору, укладеного 05.02.2001 між державною інспекцією по охороні пам'яток культури в Миколаївській області та релігійною громадою Римсько-католицької церкви в м. Миколаєві, за безпосередньою участю Миколаївського обласного краєзнавчого музею.

При цьому, згідно з пунктом 3 розділу 1 вказаного охоронного договору будівля, яка передається, залишається спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області.

Отже, позивач був обізнаний зі статусом спірного майна, оскільки є стороною договору, тому посилання у позові на зворотне є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, при вирішенні спору, з'ясуванню підлягає наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спосіб захисту прав та інтересів повинен призводити до захисту та поновлення порушених прав та інтересів особи, яка звернулася за таким захистом.

Суд вказує, що задоволення позову в частині скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності, не призведе до поновлення прав позивача відносно переходу права власності на Майно до позивача, у тому числі з урахуванням статусу Майна, як об'єкту культурної спадщини, що не підлягає приватизації.

За встановлених обставин справи позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Релігійної громади (парафія) Святого Йосифа у Миколаєві Римсько-католицької церкви відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.10.2018

Суддя І.І.Борисенко