Рішення

від 09.10.2018 по справі 915/832/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року Справа № 915/832/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 - дов.б/н від 01.06.2018 (в судовому засіданні в режимі відеоконференції);

представника відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Жуків-Агро»

(07643, Київська обл., Згурівський р-н, с.Жуківка, вул.Леніна, буд.72;

поштова адреса: 04050, м.Київ, вул.Глибочицька, буд.40-У, оф.2),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»

(54000, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.143),

про: стягнення заборгованості в розмірі 569220,64 грн, з яких: 508898,20 грн основного боргу та 60322,44 грн пені, -

в с т а н о в и в:

03.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Жуків-Агро» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.07.2018, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» 569220,64 грн боргу, з яких: 508898,20 грн сума основного боргу, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки №КВ-1/18-Д від 04.10.2017 та 60322,44 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у визначений Договором поставки №КВ-1/18-Д від 04.10.2017 в строк не виконав свої зобов'язання в повному обсязі щодо поставки товару. Позивач вказує на те, що відповідач повинен повернути отриману ним передоплату за товар, який не був поставлений та сплатити позивачу штрафні санкції, передбачені п.7.2.1. договору за весь час прострочення поставки товару. Як на підставу позовних вимог позивач посилається на умови зазначеного договору та приписи ст.ст.530, 610, 612, 693 ЦК України, ст.ст.193, 217, 230, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 08.08.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 05.09.2018.

05.09.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 09.10.2018.

Представником позивача під час розгляду справи позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання ухвал суду від 08.08.2018 та 05.09.2018. В матеріалах справи містяться докази отримання зазначених вище ухвал відповідачем.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причин неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 09.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

04.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жуків-Агро» (надалі - покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (надалі - постачальник, відповідач у справі) було укладено Договір поставки №КВ-1/18-Д (надалі - Договір №КВ-1/18-Д), відповідно до п.1.1, якого відповідач зобов'язується передати у власність позивача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в специфікаціях до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до п.п.2.1., 2.2. Договору №КВ-1/18-Д за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується в специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США.

Згідно п.2.3. Договору №КВ-1/18-Д загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п.2.1. договору, та які є невід'ємною частиною даного договору. У випадку розбіжностей даних у специфікаціях щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Пунктом 11.1. Договору №КВ-1/18-Д сторони узгодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 , але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

В рамках Договору №КВ-1/18-Д від 04.10.2017 сторонами була укладена Специфікація №1 від 04.10.2017 (надалі - Специфікація №1), відповідно до п.1 якої постачальник повинен поставити покупцю ОСОБА_3 магнія (товар) на загальну суму 17180,80 грн (з ПДВ).

Відповідно до п.3.2. Договору №КВ-1/18-Д оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, якщо інші умови не зазначені в специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного договору.

Згідно п.3. Специфікації №1 покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 17180,80 грн (еквівалент у доларах США: 642,51 USD), зазначеної в п.2 даної специфікації та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 05.10.2017.

На виконання умов Договору №КВ-1/18-Д, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №18627 від 04.10.2017. Позивачем, в свою чергу, було здійснено попередню оплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 17180,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням №40833 від 05.10.2017 на зазначену суму (а.с.48, 49).

Відповідно до п.4.1. Договору №КВ-1/18-Д строк поставки товару визначається у відповідних специфікаціях до цього договору.

Згідно Специфікації №1 від 04.10.2017 до Договору поставки №КВ-1/18-Д від 04.10.2017 відповідач зобов'язався поставити позивачу ОСОБА_3 магнія в кількості 2,500 т на загальну суму 17180,80 грн (з ПДВ).

Строк поставки відповідно до Специфікації №1 встановлено до 15.02.2018.

Однак, у вищезазначений строк відповідач зобов'язання з поставки позивачу товару не виконав. Тобто, сума недопоставки складає 17180,80 грн.

Крім того, в рамках Договору №КВ-1/18-Д від 04.10.2017 сторонами була укладена Специфікація №2 від 05.10.2017 (надалі - Специфікація №2), відповідно до п.1 якої постачальник повинен поставити покупцю товар, а саме: Овсюген експрес в.р. у кількості 25,000 л; Фаст у кількості 295,000 л; Олію тензіофікс (Ріпо ПАР) у кількості 550,000 л; Таффін, к.с. у кількості 285,000 л на загальну суму 310506,20 грн (з ПДВ).

Згідно п.3 Специфікації №2 покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 310506,20 грн (еквівалент у доларах США: 11573,1 USD), зазначеної в п.2 даної специфікації та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 06.10.2017.

На виконання умов Договору №КВ-1/18-Д, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №18616 від 05.10.2017, в свою чергу позивачем було здійснено попередню оплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 310506,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №40834 від 05.10.2017 на зазначену суму (а.с.51, 52).

Згідно Специфікації №2 від 05.10.2017 до Договору поставки №КВ-1/18-Д від 04.10.2017 відповідач зобов'язався поставити позивачу: Овсюген експрес в.р. у кількості 25,000 л; Фаст у кількості 295,000 л; Олію тензіофікс (Ріпо ПАР) у кількості 550,000 л; Таффін, к.с. у кількості 285,000 л на загальну суму 310506,20 грн (з ПДВ).

Строк поставки відповідно до Специфікації №2 встановлено до 15.02.2018.

Проте, у вказаний вище строк відповідач зобов'язання з поставки позивачу товару виконав частково. Поставивши Овсюген експрес в.р. у кількості 25 л та Дилар у кількості 10 л на загальну суму 40483,80 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №4825 від 05.05.2018 (а.с.53). Тобто сума недопоставки складає 270022,40 грн (310506,20 грн - 40483,80 грн).

09.10.2017 між сторонами в рамках Договору №КВ-1/18-Д від 04.10.2017 була укладена Специфікація №3 від 09.10.2017 (надалі - Специфікація №3), відповідно до п.1 якої постачальник повинен поставити покупцю: насіння соняшника Р64LE25 Круїзер (пос.од) у кількості 47 мішків та насіння соняшника Р64LE99 Круїзер (пос.од) у кількості 7 мішків на загальну суму 259200,00 грн (з ПДВ).

Згідно п.3. Специфікації №3 покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 259200,00 грн (еквівалент у доларах США: 9668,03 USD), зазначеної в п.2 даної специфікації та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 11.10.2017.

На виконання умов Договору №КВ-1/18-Д, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №18778 від 09.10.2017, в свою чергу позивачем було здійснено попередню оплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 259200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №40847 від 10.10.2017 на зазначену суму (а.с.55, 56).

Згідно Специфікації №3 від 09.10.2017 до Договору поставки №КВ-1/18-Д від 04.10.2017 відповідач зобов'язався поставити позивачу: насіння соняшника Р64LE25 Круїзер (пос.од) у кількості 47 мішків та насіння соняшника Р64LE99 Круїзер (пос.од) у кількості 7 мішків на загальну суму 259200,00 грн (з ПДВ).

Строк поставки відповідно до Специфікації №3 встановлено до 15.02.2018.

Відповідачем було здійснено поставку товару на суму 259200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1766 від 26.03.2018. Тобто, недопоставка за Специфікацією №3 відсутня.

27.10.2017 між сторонами в рамках Договору №КВ-1/18-Д від 04.10.2017 була укладена Специфікація №4 від 27.10.2017 (надалі - Специфікація №4), відповідно до п.1 якої постачальник повинен поставити покупцю: насіння кукурудзи Р8523 Форс ЗЕА (пос.од) у кількості 23 мішки та насіння кукурудзи Р9241 Форс ЗЕА (пос.од) у кількості 28 мішків на загальну суму 221695,00 грн (з ПДВ).

Згідно п.3. Специфікації №4 покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 221695,00 грн (еквівалент у доларах США: 8259,87 USD), зазначеної в п.2 даної специфікації та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 30.10.2017.

На виконання умов Договору №КВ-1/18-Д, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №19654 від 27.10.2017, в свою чергу позивачем було здійснено попередню оплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 221695,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №40910 від 30.10.2017 на зазначену суму (а.с.59, 60).

Згідно Специфікації №4 від 27.10.2017 до Договору поставки №КВ-1/18-Д від 04.10.2017 відповідач зобов'язався поставити позивачу: насіння кукурудзи Р8523 Форс ЗЕА (пос.од) у кількості 23 мішки та насіння кукурудзи Р9241 Форс ЗЕА (пос.од) у кількості 28 мішків на загальну суму 221695,00 грн (з ПДВ).

Строк поставки відповідно до Специфікації №4 встановлено до 15.02.2018.

Однак, у вищезазначений строк відповідач зобов'язання з поставки позивачу товару не виконав. Тобто, сума недопоставки складає 221695,00 грн.

Отже, загальна сума, яка підлягає поверненню на рахунок позивача становить 508898,20 грн ( 17180,80 грн + 270022,40 грн + 221695,00 грн).

Оскільки, після часткового виконання свого зобов'язання за Договором №КВ-1/18-Д від 04.10.2017, відповідач залишився винен позивачу кошти в сумі 508898,20 грн, позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар у строк та за ціною, визначених у специфікаціях, однак відповідач обумовлений договором товар у визначений строк не поставив.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Така правова позиція наведена зокрема, в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс11 (№43/308-10).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар у строк та за ціною, визначених у специфікаціях, однак відповідач обумовлений договором товар в повному обсязі у визначені строки не поставив.

Дана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 508898,20 грн вартості недопоставленого товару за Договором №КВ-1/18-Д.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної передачі позивачу товару на загальну суму 508898,20 грн.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо поставки товару або повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем зобов'язань з оплати товару, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 508898,20 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.7.2.1. Договору №КВ-1/18-Д постачальник за прострочення поставки товару більш ніж на 10 днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин.

На підставі п.7.2.1. Договору №КВ-1/18-Д позивачем нарахована пеня за період з 16.02.2018 по 29.05.2018 у сумі 60322,44 грн. Розрахунок пені відповідачем не заперечений.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та наявність підстав для стягнення з відповідача пені у сумі 60322,44 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (54000, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.143, код ЄДРПОУ 35472893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жуків-Агро» (07643, Київська обл., Згурівський р-н, с.Жуківка, вул.Леніна, буд.72, код ЄДРПОУ 38043255) 508898,20 грн основного боргу, 60322,44 грн пені та 8538,31 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 19.10.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва