Рішення

від 17.10.2018 по справі 916/1652/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1652/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Волкова Р.В.,

секретар судового засідання - Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «НЕКТАР» (49000, вул.Кам'янська, буд. 36, м. Дніпро)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» (65072, вул. Святослава Ріхтера, буд.2, м. Одеса)

про стягнення 57807,85 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «НЕКТАР» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» про стягнення 57807,85 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2018 р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невиконанням позивачем вимог п.п. 7,8 ч.3 ст. 162 ГПК України та ненаданням доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача. Ухвалою від 04.09.2018 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.10.2018 р.

Враховуючи неявку відповідача, судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 17.10.2018 р. Ухвалою господарського суду Одеської області було повідомлено відповідача про розгляд справи 17.10.2018 р.

17.10.2018 р. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача (вх. №21109/18). Також 17.10.2018 р. через канцелярію суду було подано письмові пояснення (вх. №21111/18).

17.10.2018 р. представники сторін у судове засідання не з'явились.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами укладено Договір поставки з відстрочкою платежу № 58/17 від 03.03.2017 р. (далі – Договір поставки). Відповідно до п.1.1. Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «НЕКТАР» (Постачальник, позивач) зобов'язується поставляти Товариству з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» (Покупець, відповідач) товар відповідно до умов цього договору, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар.

Згідно з умовами Договору поставки Постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується підписаними видатковими накладними: №350317 від 24.03.2017 р. на суму 24162,41 грн.; №260717 від 26.07.2017 р. на суму 9865,70 грн.; №280817 від 18.08.2017 р. на суму 10007,42 грн.; №361117 від 27.11.2017 р. на суму 4017,24 грн.

Здійснення поставки додатково підтверджується товарно-транспортними накладними (вантажними квитанціями та ТТН за формою № ТН-1 (додаток 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), перевезення за якими здійснювалось на підставі Договору про надання логістичних послуг №172-14, укладеним між позивачем (Замовник) та Приватним акціонерним товариством «УВК Україна» (Виконавець).

Згідно з товарно-транспортною накладною № 441-9005768425 ТОВ «САГІТТА-Т» отримав вантаж у кількості 29 ящиків (вага 290 кг) від ТОВ «НЕКТАР» 27.03.2017 р., що також підтверджується ТТН №35 від 24.03.2017 р. до видаткової накладної № 350317 від 24.03.2017 р.

Згідно з товарно-транспортною накладною № 441-9005816642 ТОВ «САГІТТА-Т» отримав вантаж у кількості 15 ящиків (вага 140 кг) від ТОВ «НЕКТАР» 27.07.2017 р., що також підтверджується ТТН №26 від 26.07.2017 р. до видаткової накладної № 260717 від 26.07.2017 р.

Згідно з товарно-транспортною накладною № 441-9005824998 ТОВ «САГІТТА-Т» отримав вантаж у кількості 12 ящиків (вага 100 кг) від ТОВ «НЕКТАР» 21.08.2017 р., що також підтверджується ТТН №28 від 18.08.2017 р. до видаткової накладної № 280817 від 18.08.2017 р.

Згідно з товарно-транспортною накладною № 441-9005863235 ТОВ «САГІТТА-Т» отримав вантаж у кількості 9 ящиків (вага 60 кг) від ТОВ «НЕКТАР» 27.11.2017 р., що також підтверджується ТТН №36 від 27.11.2017 р. до видаткової накладної № 361117 від 27.11.2017 р.

Також позивач у підтвердження наявності боргу відповідача посилається на:

- договір переведення боргу б/н від 28.08.2017 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРЯЦ-Т» (первинний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» (новий боржник) та позивачем (кредитор), згідно з яким первинний боржник передає новому боржнику грошове зобов'язання перед кредитором у розмірі 13936,76 грн.;

- договір переведення боргу б/н від 29.08.2017 р., укладений між Виробничо-комерційною фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-СЕРВІС» (первинний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» (новий боржник) та позивачем (кредитор), згідно з яким первинний боржник передає новому боржнику грошове зобов'язання перед кредитором у розмірі 20467,05 грн.

На підтвердження обґрунтованості вимог за договорами переведення боргу позивачем надано копію договору поставки з відстрочкою платежу №267/07 від 01.01.2008 р., згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «НЕКТАР» (Постачальник) зобов'язується поставляти Товариству з обмеженою відповідальністю «ГОРЯЦ-Т» (Покупець) товар відповідно до умов цього договору.

До цього договору надано копії видаткових накладних: № 050816 від 02.08.2016 р. на суму 15107,64 грн., №231016 від 25.10.2016 р. на суму 4269,48 грн., №041216 від 02.12.2016 р. на суму 7701,26 грн., та товарно-транспортних накладних від 02.08.2016 р., 25.10.2016 р., 30.11.2016 р., 02.12.2016 р.

Також надано копію договору поставки з відстрочкою платежу № 267/07 від 01.01.2008 р., згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «НЕКТАР» (Постачальник) зобов'язується поставляти товар Виробничо-комерційній фірмі у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-СЕРВІС» (Покупець) відповідно до умов цього договору.

До цього договору надано копії видаткових накладних: № 430816 від 18.08.2016 р. на суму 8580,10 грн., №201116 від 09.11.2016 р. на суму 2618,35 грн., №160117 від 23.01.2017 р. на суму 9815,74 грн, та товарно-транспортних накладних від 18.08.2016 р., 08.11.2016 р., 19.01.2017 р., 09.11.2016 р., 23.01.2016 р.

Позивачем надано докази направлення претензії за вих. № 1П/2018 від 24.05.2018 р. відповідачеві, яка отримана ним 01.06.2018 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, визначає, що між сторонами по даній справі виникли господарські зобов'язання, підставою яких є Договір поставки з відстрочкою платежу № 58/17 від 03.03.2017 р., Договір переведення боргу б/н від 28.08.2017 р. та Договір переведення боргу б/н від 29.08.2017 р.

При цьому відповідачем не було виконано зобов'язання зі сплати заборгованості у повному обсязі.

Позивачем, у свою чергу, було виконано умови договору поставки та сторонами було погоджено заміну сторони у зобов'язаннях, що підтверджується зазначеними договорами переведення боргу.

Керуючись наведеним вище, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 45656,58 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується пені, то судом зазначається наступне.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України встановлено, що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій, які учасник господарських зобов'язань повинен сплатити за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Договорами, згідно з якими стягується пеня, передбачено (п. 4.1. кожного договору), що оплата кожної окремої партії товару покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, судом в межах періоду нарахування, зазначеного позивачем (з 11.09.2017 р. по 11.03.2018 р.), здійснено перерахунок пені, при цьому враховано, що за видатковою накладною №350317 від 24.03.2017 р. на суму 24162,41 грн. з урахуванням оплати від 29.03.2017 р. на суму 12800,00 грн. період нарахування пені закінчується 11.10.2017 р., за видатковою накладною №260717 від 26.07.2017 р. на суму 9865,70 грн. період нарахування пені закінчується 11.02.2018 р., за видатковою накладною №280817 від 18.08.2017 р. на суму 10007,42 грн. період нарахування пені закінчується 05.03.2018 р., а за видатковою накладною №361117 від 27.11.2017 р. на суму 4017,24 грн. період нарахування пені починається 12.12.2017 р.

При цьому також враховано, що за договором передачі боргу від 28.08.2017 р. нарахування пені припиняється 02.03.2018, а за договором передачі боргу від 29.08.2017 р., з урахуванням оплати 20000,00 грн. платіжними дорученнями від 21.07.2017 р. та 15.08.2017 р., нарахування пені припиняється 03.03.2018 р.

Отже, в межах періоду, зазначеного позивачем та скоригованого судом відповідно до вимог ч.6 ст. 232 ГК України, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у частині 4961,94 грн.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних, який з урахуванням письмових пояснень позивача із зазначенням періоду, є вірним. Розрахунок розміру інфляційних витрат також перевірений судом та є вірним.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі стягнення 45656,58 грн. - основного боргу, 4961,94 грн. - пені, 1238,36 грн. - 3% річних, 4469,70 грн. - інфляційних витрат.

Відповідно до ст.ст.123, 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 525, 526, 530, 548, 626, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «НЕКТАР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» (65072, вул. Святослава Ріхтера, буд.2, м. Одеса, ідентифікаційний код 33072323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «НЕКТАР» (49000, вул. Кам'янська, буд. 36, м. Дніпро, ідентифікаційний код 24422645) 45656 /сорок п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість/ грн.58 коп. – основного боргу, 4961 /чотири тисячі дев'ятсот шістдесят одну/ грн. 94 коп. пені, 1238 /одну тисячу двісті тридцять вісім/ грн. 36 коп. – 3% річних, 4469 /чотири тисячі чотириста шістдесят дев'ять/ грн. 70 коп. – інфляційних витрат, 1716 /одну тисячу сімсот шістнадцять/ грн. 85 коп. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 19 жовтня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков