Рішення

від 19.10.2018 по справі 917/1073/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2018 Справа № 917/1073/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши справу № 917/1073/18

за позовною заявою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Електропром", пров. Перспективний, 12, м. Полтава, Полтавська область, 36007

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4", вул. Котляревського, 22Б, м. Полтава, Полтавська область, 36020

про стягнення 98 875,26 грн. заборгованості,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

04.09.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства "Електропром" до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4" про стягнення 98 875,26 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з за договором оренди №110101 від 11.01.2018 р., з яких : 84 599,92 грн. - сума основного боргу та 14 275,34 грн. - пеня.

Суд ухвалою від 06.09.2018 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1073/18 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

11.01.2018 р. між ПВКП «ЕЛЕКТРОПРОМ» (Орендодавець) та TOB «ІНТЕГРАЛ-4» (орендар) було укладено Договір оренди № 101101 (арк. справи 10-12).

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець зобов'язувався надати Орендарю в тимчасове, платне користування обладнання зазначене в Специфікаціях до даного Договору, а Орендар зобов'язується прийнять, використовувати за призначенням, оплачувати орендні платежі та повернути Обладнання орендодавцю.

У п. 5.1. Договору визначено, що Орендар сплачує орендну плату в п.4.1. за кожний місяць оренди відповідно до наданих рахунків-фактури Орендодавця не пізніше 3 банківських днів після закінчення кожного звітного місяця.

Згідно п. 8.2. Договору Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

До Договору № 101101 була укладена Специфікація № 1 від 11.01.2018 р. (арк. справи 13), згідно якої орендодавець передав, а орендар передав наступне обладнання : Елеватор ЕН 426 X 125 т у кількості 2 шт. та Елеватор ЕН 325 х 125 тн у кількості 2 шт..

Факт передачі обладнання Орендодавцем Орендарю підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту приймання-передачі майна в оренду 11 січня 2018 р. (арк. с. 14)

За даними позивача, обладнання було повернено Орендарем Орендодавцю 26.01.2018 р. (Елеватор ЕН 426 х 125 т. в кількості 2 шт.) згідно акту приймання-передачі майна з оренди) (Додаток № 5) та 31.01.2018 р. (Елеватор ЕН 325 х 125 т. в кількості 2 шт.) згідно акту приймання-передачі майна з оренди (копії наявні у матеріалах справи, арк. с. 15-16).

Сторонами було складено (підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками сторін) акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме :

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 260101 від 26 січня 2018 р. (оренда елеватора ЕН 426x125 т в кількості 2 шт. за період з 11.01.2018 р. по 26.01.2018 р.) на суму 38 400,00 грн. (арк. с.17);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 310104 від 31 січня 2018 р. (оренда елеватора ЕН 325 х 125 т в кількості 2 шт. за період з 11.01.2018 р. по 31.01.2018 р.) на суму 46 199,92 грн. (арк. с.18).

В порушення умов Договору, відповідач отримані послуги з оренди обладнання не оплатив.

За даними позивача, як на момент звернення з даним позовом до суду, так і на момент розгляду даної справи, відповідач зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів не виконав, заборгованість останнього складає 84 599,92 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 98 875,26 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з за договором оренди №110101 від 11.01.2018 р., з яких : 84 599,92 грн. - сума основного боргу та 14 275,34 грн. - пеня.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів не виконав неналежним чином, заборгованість останнього з орендних платежів перед позивачем на момент прийняття рішення складає 84 599,92 грн., що підтверджується матеріалами справи. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що орендар за порушення строків оплати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу .

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 14 275,34 грн. пені за період з 04.02.2018 року по 30.07.2018 року (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати орендних платежів по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не заперечуються і не спростовуються, а тому підтягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРАЛ-4 (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 22 Б, код ЄДРПОУ 40625702) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства ЕЛЕКТРОПРОМ (36007, м. Полтава, пров. Перспективний, 12, код ЄДРПОУ 31118465, р/р 26001323144001 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 331401) - 84 599,92 грн. основного боргу, пеню в розмірі 14 275,34 грн. та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Рішення підписано 19.10.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко