Рішення

від 19.10.2018 по справі 917/1069/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2018 Справа № 917/1069/18

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022 (адреса для листування: пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39600)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Кременчуцька міська телерадіокомпанія" вул. Г. Жадова 12, м. Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення 17 442,37 грн. заборгованості

Суддя О.М. Тимощенко

ОСОБА_2 Стельмах

Без повідомлення (виклику) учасників справи

Обставини справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Кременчуцька міська телерадіокомпанія" 17 442,37 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 17.08.2017 р. Договору № 2394 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 14 521,30 грн. основний борг за період з листопада 2017 р. по грудень 2017 р. (включно), 2 170,05 грн. пені, 242,53 грн. 3% річних та 508,49 грн. інфляційних нарахувань.

04.09.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення ОСОБА_1 підприємства "Кременчуцька міська телерадіокомпанія" 17 442,37 грн. заборгованості.

Суд ухвалою від 05.09.2018 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1069/18 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв'язку з її малозначністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд, встановив:

17.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії (далі - теплопостачальна організація) та ОСОБА_1 підприємством "Кременчуцька міська телерадіокомпанія" (далі - споживач) було укладено Договір № 2394 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір, копія наявна у матеріалах справи, а.с. 14).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Теплопостачальна організація зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього (п.п. 1.1 Договору);

- тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ Про теплопостачання та діючого законодавства України. У відповідності до ст. 16. ЗУ Про теплопостачання - встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природниче монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 1.2 Договору).

Додатком № 2 до Договору встановлено обсяги теплового навантаження та теплоспоживання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі- Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостаної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Теплопостачальною організацією за період з листопада 2017 р. по грудень 2017 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення 14 521,30 грн..

Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві акти приймання-передачі теплової енергії та були пред'явлені відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії. Факт направлення вказаних актів та рахунків підтверджується реєстрами рахунків згрупованих поштових відправлень (копії залучені до матеріалів справи, а.с. 22-36).

За даними позивача, в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії за період з листопада 2017 р. по грудень 2017 р. (включно), заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 14 521,30 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17 442,37 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 17.08.2017 р. Договору № 2394 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 14 521,30 грн. основний борг за період з листопада 2017 р. по грудень 2017 р. (включно), 2 170,05 грн. пені, 242,53 грн. 3% річних та 508,49 грн. інфляційних нарахувань.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги не оплатив, заборгованість на момент звернення до суду та прийняття даного рішення складає 14 521,30 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 14 521,30 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 242,53 грн. 3% річних за період з 23.12.2017 р. по 25.07.2018 р. та 508,49 грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 16.01.2018 р. по 15.07.2018 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2. Договору № 2105 про постачання теплової енергії в гарячій воді, ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 170,05 грн. пені за період з 23.12.2017 р. по 30.06.2018 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Судом при перевірці розрахунку пені враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14 521,30 грн. основного боргу, 2 170,05 грн. пені, 242,53 грн. 3% річних та 508,49 грн. інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Кременчуцька міська телерадіокомпанія" (вул. Г. Жадова 12, м. Кременчук, Полтавська область,39600, код ЄДРПОУ 25165311) на користь ПАТ Полтаваобленерго (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022) :

- на поточний рахунок № 26032307013167 в філії - Полтавське облуправління АТ Ощадбанк , МФО 331467, ЄДРПОУ: 00131819 - заборгованість в сумі 14 521,30 грн.;

- на розрахунковий рахунок № 26003572077001, АТ ТАСКОМБАНК , МФО: 339500, ЄДРПОУ: 25717118 - пеню в сумі 2 170,05грн., інфляційні нарахування в розмірі 508,49 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 242,53 грн. та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.10.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко