Рішення

від 03.10.2018 по справі 925/283/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м. Черкаси справа № 925/283/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_1, представників сторін: позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреностями, відповідача - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Союзпостачзбут про стягнення 39478 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Союзпостачзбут (далі - відповідач) про стягнення упущеної вигоди, спричиненої не укладенням договору пайової участі у розвитку інженерно - транспортної інфраструктури м. Черкаси у розмірі 39478 грн. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано тим, що спірні збитки спричинені не укладанням договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси у зв'язку з реконструкцією споруд станції технічного обслуговування автомобілів під склад матеріалів з виготовлення тротуарної плитки та шлакоблоків по прос. Хіміків, 82/3 у м. Черкаси.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/283/18, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, зобов'язано відповідача у встановлений строк надіслати суду відзив на позов, а позивача - відповідь на відзив. Крім того, відповідачу роз'яснено його право в порядку ст. 250 ГПК України на подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Копії ухвали суду від 02.04.2018 направлені сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві, їм вручені 10.04.2018, що підтверджується повідомленнями відділень поштового зв'язку про вручення, які приєднані до матеріалів справи (а. с. 48-50).

Відповідач в особі свого представника 20.04.2018 року подав відзив на позовну заяву (за вх. № 11395/18, а. с. 51-52) у якому заперечував проти позову повністю з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог, зокрема, зазначив, що на момент отримання від Черкаської міської ради дозволу № 1871 на реконструкцію споруд станції технічного обслуговування легкових автомобілів під склад будматеріалів та цеху з виготовлення тротуарної плитки і шлакоблоків по просп. Хіміків, 82/3, тобто станом на 07.12.2004 року, у відповідача не існувало обов'язку укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси, оскільки Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та затверджений рішенням Черкаської міської ради № 2-621 Порядок Про пайову участь (внесок) замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси, на які посилається позивач у позовній заяві, прийняті 17.02.2011 та 23.06.2011 року відповідно. У подібній ситуації щодо введення в експлуатацію іншого об'єкта будівництва позивач надав відповідачу на його звернення письмове роз'яснення № 5114-01-14 від 16.06.2010 про відсутність потреби його пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкас з цих мотивів. Крім того, Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації було зареєстровано в управління ДАБІ в Черкаській області 08.04.2013 року, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду із даним позовом, про що відповідач і заявив.

Прокурор 10.05.2018 року подав письмову відповідь на відзив (вх. № 13249/18, а.с. 81-83), у якій зазначив, що про порушення свого права на відшкодування шкоди, завданої відповідачем, позивач довідався із листа Черкаської місцевої прокуратури від 18.01.2018 року № 166-727 вих.18, а прокурор - із письмової відповіді на цей лист від 25.01.2018 № 1025-01-21. Відтак, строк позовної давності для подання даного позову розпочався для позивача із 18.01.2018 року, а для прокурора - із 25.01.2018 року, тому не є пропущеним. Також, на спростування доводів відповідача прокурор вказав, що на час отримання відповідачем дозволу на будівництво діяв Закон України Про планування і забудову територій , у відповідності до ст. ст. 25, 27 якого була встановлена пайова участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста, а порядок такої участі регулювався Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.п. 7, 8 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , дозволи на виконання будівельних робіт, отриманні до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва; якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір пайової участі підлягає приведенню у відповідність із цим Законом (п. 7 прикінцевих положень Закону). Роз'яснення структурного підрозділу відповідача щодо відсутності потреби його пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкас у подібній ситуації, викладені у листі № 5114-01-14 від 16.06.2010 року, не є належним доказом спростування спірних обставин позову.

Відповідач в особі свого представника 23.05.2018 року подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 14655/18, а. с. 99-100) у яких спростовувала зазначені у відповіді на відзив пояснення прокурора та наполягала на обґрунтованості і доведеності зазначених нею у відзиві обставин.

У судовому засіданні 30.05.2018 року із урахуванням думки учасників справи суд ухвалив про перехід із спрощеного провадження у загальне позовне провадження у підготовчому засіданні.

Відповідач в особі свого представника 31.07.2018 року подала клопотання про витребування доказів (вх. № 22201/18), в якому просила витребувати в Управлінні державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області оригінал Декларації про готовність об'єкта до експлуатації (Реконструкція споруд станції технічного обслуговування автомобілів під склад будматеріалів та цех виготовлення тротуарної плитки та шлакоблоків; Черкаська обл., м. Черкаси, просп. Хіміків, 82/3 серії ЧК №143130080801, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Союзпостачзбут до уповноваженого органу у грудні 2012 року - для огляду в судовому засіданні та/або надати належним чином завірену копію Декларації.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року підготовче засідання було закрито і призначено справу до судового розгляду по суті. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області оригінал Декларації про готовність об'єкта до експлуатації (Реконструкція споруд станції технічного обслуговування автомобілів під склад будматеріалів та цех виготовлення тротуарної плитки та шлакоблоків; Черкаська обл., м. Черкаси, просп. Хіміків, 82/3) серії ЧК №143130080801, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Союзпостачзбут до уповноваженого органу у грудні 2012 року.

В засіданнях суду прокурор та позивач в особі свого представника позов, з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і письмовій відповіді на відзив, підтримали і просили задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнала і просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 30.01.2003 року № 36 Про дозвіл приватному виробничо-комерційному підприємству Союзпостачзбут дозволено приватному виробничо-комерційному підприємству Союзпостачзбут реконструкцію споруд станції технічного обслуговування легкових автомобілів під склад будматеріалів та цех з виготовлення тротуарної плитки і шлакоблоків по просп. Хіміків, 82/3 (п. 1 Рішення).

Пкуктами 2, 3 зазначеного рішення зобов'язано відповідача після проведення проектних робіт отримати у відділі-інспекції державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування та архітектури міськвиконкому дозвіл на виконання будівельних робіт щодо реконструкції, реконструкцію виконувати в межах земельної ділянки площею 0,24 га по просп. Хіміків, 82/3, яка надана приватному виробничо-комерційному підприємству Союзпостачзбут в довгострокове користування строком на 24 роки відповідно до п. 2 рішення міськвиконкому від 26.03.97 року № 600 та пункту 3 рішення міськвиконкому від 21.10.97 № 676 Про інвентаризацію земель підприємств, організацій і установ м. Черкаси .

Згідно з п.п. 1.1. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю Союзпостачзбут , затвердженого Протоколом № 1 загальних зборів учасників від 26.03.2003 року та зареєстрованому у виконавчому комітеті Черкаської міської ради за № 9841 від 21.04.2003 року (а. с. 54-63), у зв'язку з приведенням у відповідність до вимог Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності від 21.09.2000 року № 1987-ІІІ, приватне виробничо-комерційне підприємство Союзпостачзбут перереєстровано у товариство з обмеженою відповідальністю Союзпостачзбут (а. с. 54-63).

07.12.2004 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування та архітектури Черкаського міськвиконкому видано товариству з обмеженою відповідальністю Союзпостачзбут Дозвіл на виконання будівельних робіт № 1871, а саме на виконання будівельних робіт з реконструкції споруд станції технічного обслуговування легкових автомобілів під склад будматеріалів та цех з виготовлення тротуарної плитки та шлакоблоків по просп. Хіміків, 82/3 (а. с. 64).

08.04.2013 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області зареєстровано декларацію № ЧК143130080801 про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція споруд станції технічного обслуговування автомобілів під склад будматеріалів з виготовлення тротуарної плитки та шлакоблоків по просп. Хіміків, 82/3 в м. Черкаси, замовником якої був відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Союзпостачзбут . Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією та вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію становить 394,78 тис. грн., у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи 362,33 тис. грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 32,45 тис. грн. Будівництво вважається закінченим, а об'єкт готовим до експлуатації.

Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога прокурора і позивача до відповідача про стягнення збитків у виді несплаченої відповідачем суми коштів пайової участі його як замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, виникли із актів цивільного законодавства, перебувають у сфері регулювання Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про планування і забудову територій від 20.04.2000 № 1699-III в редакції, чинній на початок виникнення спірних правовідносин, Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI, прийнятого відповідачем у відповідності до цих Законів Порядку залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси , затвердженого рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 23.06.2011 року № 2-621 зі змінами, внесеними рішенням третьої сесії Черкаської міської ради від 15.03.2012 року № 3-676.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ч. 3 ЦК України), безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ст. 174 ч. 1 абз. 1 ГК України).

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 3, 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, примусового виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України Про планування і забудову територій (в редакції, чинній на дату, коли видано дозвіл на виконання будівельних робіт), вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів могли визначатися вихідними даними на проектування.

Граничний розмір коштів на розвиток інфраструктури населених пунктів та порядок його визначення встановлювався постановою Кабінету Міністрів України № 40 від 24.01.2007.

16.09.2008 року Закон України Про планування і забудову територій доповнено статтею 27-1, яка передбачала, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування.

Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

12.03.2011 набрав чинності Закон України Про регулювання містобудівної діяльності , в зв'язку з чим Закон України Про планування і забудову територій визнано таким, що втратив чинність.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

У частині 5 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до частини 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

На виконання наведених вимог закону рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2011 року № 2-621 затверджено Порядок залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси (а. с. 42-47), розроблений відповідно до вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону № 3038-VІ, обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси, заява про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Черкаси до Черкаської міської ради не направлялася, як наслідок, такий договір не був укладений до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію згідно декларації № ЧК143130080801 від 08.04.2013 року, що призвело до втрати вигоди, яку б Черкаська міська рада могла отримати при укладанні і виконанні відповідного договору.

Із системного аналізу положень ст. 27-1 Закону України Про планування і забудову територій , ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси випливає, що обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування. Обов'язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.

Такий договір має бути укладеним в обов'язковому порядку, в межах встановленого строку. Неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Згідно з статтею 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 217 ГК України господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.

Статтею 224 ГК України , яка кореспондується з статтею 623 ЦК України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною другою статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приписами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Відповідач в порушення вимог ст. 27-1 Закону України Про планування і забудову територій , частин другої, третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення і укладення договору та є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Черкаська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущена вигода .

При цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.08.2018 року у справі № 918/666/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Згідно із п. 2.6 Порядку розмір пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси визначається від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами без урахування витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, за формулою П= 10% *(З-В-Б) для нежитлових будівель, де П - розмір пайової участі у грошовому виразі, З - загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта містобудування, В - витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж влаштування внутрішніх та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, Б- кількість коштів державного або місцевого бюджету використана на будівництво об'єкта. Розрахунковий розмір пайової участі підлягає округленню до цілої гривні.

Так, відповідно до декларації № ЧК143130080801 від 08.04.2013 про готовність об'єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 394,33 тис. грн. Про здійснення витрат на придбання земельної ділянки в декларації не зазначено, кошти місцевого чи державного бюджету на будівництво названого вище об'єкта не виділялися.

Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно транспортної інфраструктури м. Черкаси, який мав би сплатити Відповідач у разі укладення договору пайової участі складає 39478 грн. (10% від кошторисної вартості будівництва), про що обґрунтовано заявили прокурор і позивач.

Щодо тверджень відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто у визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивний, так і суб'єктивний моменти: об'єктивний - сам фактор порушення права, суб'єктивний - момент, коли особа довідалася чи могла довідатися про це порушення або особу, яка порушила право.

Згідно з частинами третьою, четвертою ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідач заявив про застосування строків позовної давності у відзиві на позовну заяву, прокурор і позивач заперечують проти застосування позовної давності з мотивів не пропущення строків.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Враховуючи те, що предметом спору є стягнення збитків у зв'язку з неукладенням замовником будівництва договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, встановлену законом можливість замовника будівництва звернутися до органу місцевого самоврядування до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, початок перебігу позовної давності щодо стягнення завданих збитків внаслідок неукладення договору пайової участі та несплати коштів за ним пов'язаний з введенням об'єкта будівництва в експлуатацію.

Оскільки позов у даній справі подано прокурором 27.03.2018 року, про порушення спірного права позивач дізнався 18.01.2018 року, а прокурор - 25.01.2018 року, то твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності суд вважає безпідставними.

Крім того, у справі, що розглядається, прокурор, посилаючись на норми ст. 131 1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ч. 3 ст. 53 ГПК України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99, обґрунтував наявність порушення інтересів держави тим, що кошти у виді пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси є доходами міського бюджету м. Черкаси, який на основі принципу єдності поєднаний з державним бюджетом України та бере участь у міжбюджетних відносинах. Ненадходження коштів до міського бюджету створює загрозу порушення державного бюджету та балансу міжбюджетних відносин, а позивач - Черкаська міська рада, яка є органом місцевого самоврядування, зобов'язаним контролювати ці правовідносини, захист інтересів держави здійснює неналежним чином. Наведені прокурором доводи суд визнає обґрунтованими, доказаними, тому заперечення проти позову відповідача щодо безпідставності звернення прокурора, наведені представником відповідача у судових дебатах, суд також відхиляє.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства розмір збитків, заявлених позивачем до стягнення, що складає 39478 грн., суд визнає обрахованим правильно, вимогу про їх стягнення обґрунтованою і доказаною, тому позов у такому розмірі із заявлених у ньому підстав задовольняє повністю. При цьому, суд надає перевагу доводам прокурора і позивача, викладеним у позовній заяві і відповіді на відзив, доводи відповідача щодо підстав заперечень проти позову, викладені представником у письмових відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив і виступі в дебатах відхиляє через їх необґрунтованість.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь прокурора підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн., судові витрати відповідача покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Союзпостачзбут , ідентифікаційний код юридичної особи 21388385, місцезнаходження: 18016, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Орджонікідзе, 173 на користь Черкаської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 25212542, місцезнаходження: 18001, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького,36 - 39478 грн. збитків.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Союзпостачзбут , ідентифікаційний код юридичної особи 21388385, місцезнаходження: 18016, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Орджонікідзе, 173 на користь прокуратури Черкаської області, ідентифікаційний код юридичної особи 0290000, місцезнаходження: 18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хмельницького, 60 з зарахуванням на банківський р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800 судові витрати у розмірі 1762 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.10.2018 року.

Суддя В.М. Грачов