Рішення

від 27.09.2018 по справі 804/4576/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Справа № 804/4576/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Колія» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембуд Колія» (далі- ТОВ «Рембуд Колія» , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» №0023321421 від 19 грудня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Рембуд Колія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 9 083 407, 50 грн., в тому числі 6 055 605, 00 грн. за податковими зобов'язаннями та 3 027 802, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «В4» №0023331421 від 19 грудня 2017 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Колія» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на 110 916, 00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

визнати незаконною позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Рембуд Колія» (код ЄДРПОУ 39338278) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами взаємовідносин з ТОВ «Профі Хаус» ( код ЄДРПОУ 39428586), ТОВ «Укрінжинірінг Він» (код ЄДРПОУ 39474831), ТОВ «Діналекс» (код ЄДРПОУ 39665369) за період з 01.01.2015р. по 31.01.2017р.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього сум податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ «Профі Хаус» , ТОВ «Укрінжинірінг Він» , ТОВ «Діналекс» в ході здійснення реальних господарських операцій, а також правомірно сформував свої витрати за цими правочинами. При цьому позивач зауважив, що вказані правочини недійсними у судовому порядку не визнавались та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, в той час як акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Крім того, позивач зазначив, що жодних зауважень щодо складання, відображення, наявності, легітимності податкових накладних та первинних документів з боку перевіряючих не було в ході проведення попередньої перевірки по даним контрагентами за відповідні періоди. Отже, висновки акту перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваних рішень, є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023321421 від 19.12.2017р. та №0023331421 від 19.12.2017р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Також, представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка, за результатами якої складено акт від 17.11.2017р. №24662/04-36-21/39338278 проведена у зв'язку з отриманням ГУ ДФС у Дніпропетровській області ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу ОСОБА_5 у справі №210/1556/16-к від 06.10.2017р. за клопотанням прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області, юриста 1-го класу ОСОБА_6 (кримінальне провадження №32016040230000007) та матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №32016040230000007 у 21 томах, які надані для проведення СВ ФР Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (містять достатню доказову базу) з використанням інформаційних баз даних ДФС та матеріалів планової виїзної перевірки ТОВ Рембуд Колія (акт №371/04-36-14-01/39338278 від 20.07.2016р.). Відповідач зазначає, що у матеріалах кримінального провадження №32016040230000007 наявні допити перевізників товару позивача та їх водіїв, які надали пояснення про фактичне здійснення перевезень вантажів ТОВ Рембуд Колія з території смт Радушне на промислові площадки контрагентів позивача, зазначивши про те, що в межах м.Кривий Ріг та м.Дніпропетровськ не виїзжали. Також відповідач зазначив, що формально складені ТТН з неповністю вказаними місцями навантаження та розвантаження є достатніми, на думку відповідача, доказами фіктивності господарської діяльності ТОВ Укрінжинірінг Він , що також підтверджується вироком Печерського суду м.Києва від 18.04.2016р. по справі №757/9289/16-к, яким ОСОБА_7 (засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ Укрінжинірінг Він ) визнано винним.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Рембуд Колія (код ЄДРПОУ 39338278) зареєстроване в якості юридичної особи 06.08.2014р., взято на податковий облік у контролюючих органах 07.08.2014р. за №048114098524 та станом на момент виникнення спірних правовідносин перебувало на податковому обліку у Криворізькій центральній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності позивача належить:

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

Код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту;

Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

Код КВЕД 38.32 Відновлення відсортованих відходів;

Код КВЕД 42.12 Будівництво залізниць і метрополітену (основний).

У період з 06.11.2017р. по 10.11.2017р. фахівцями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Рембуд Колія , за результатами якої відповідачем складено Акт Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Рембуд Колія (код ЄДРПОУ 39338278) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами взаємовідносин з ТОВ Профі Хаус (код ЄДРПОУ 39428586), ТОВ Укрінжинірінг Він (код ЄДРПОУ 39474831), ТОВ Діналекс (код ЄДРПОУ 39665369) за період з 01.01.2015 по 31.01.2017p. за №24662/04-36-14-21/39338278 від 17.11.2017р. (далі - акт перевірки).

Позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Рембуд Колія проведено на підставі повідомлення №2592 від 30.10.2017р. та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №6050-п від 30.10.2017р ОСОБА_8 - головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Криворізької північної ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області згідно з п.п. 19-1. 1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.11, п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу ОСОБА_5 у справі № 210/1556/16-к від 06.10.2017р. за клопотанням прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області, юриста 1-го класу ОСОБА_6 (кримінальне провадження № 32016040230000007).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення ТОВ РЕМБУД КОЛІЯ :

-п. 44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) у вигляді заниження ТОВ Рембуд Колія податку на додану вартість на суму 6 055 605 грн., в т.ч.: за травень 2015 на суму 417 619,0 грн., за червень 2015 на суму 732 577,0 грн; за серпень 2015 на суму 2 561 881 грн, за вересень 2015 на суму 540 407,0 грн., за жовтень 2015р на суму 1 656 867,0 грн., за листопад 2015р на суму 146 254,0 грн. в т.ч. по контрагентам:

-ТОВ «Укрінжинірінг Він» (код ЄДРПОУ 39474831) на суму 2 828 748,0 грн.;

-ТОВ «Профі Хаус» ( код ЄДРПОУ 39428586) на суму 2 054 740,0 грн;

-ТОВ «Діналекс» (код ЄДРПОУ 39665369) на суму 1 172 117,0 грн.

19.12.2017р. на підставі акта перевірки Головним управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано:

-податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0023321421, яким ТОВ Рембуд Колія збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 9 083 407, 50 грн., в тому числі 6 055 605, 00 грн. за податковими зобов'язаннями та 3 027 802, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0023331421, яким до ТОВ Рембуд Колія застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на 110 916, 00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач разом із листом №1204 від 04.12.2017р. направив на адресу Головного управлінням ДФС у Дніпропетровської області заперечення до даного акту.

09.01.2018р. ТОВ Рембуд Колія було отримано від Головного управлінням ДФС у Дніпропетровської області оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.12.2017р. за №№0023321421, НОМЕР_1 та лист «Про розгляд заперечень» №38513/10/04-36-14-09 від 14.12.2017р., яким за результатами розгляду заперечень, з урахуванням відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Укрінжинірінг Він» у відповідних періодах 2015 p., висновок за актом перевірки викладено в наступній редакції:

п. 44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) ТОВ «РЕМБУД КОЛІЯ» занижено податок на додану вартість на суму 6 055 605 грн., в т.ч.: за травень 2015 на суму 417 619,0 грн., за червень 2015 на суму 527 961 грн; за серпень 2015 на суму 2 766 497 грн, за вересень 2015 на суму 540 407,0 грн., за жовтень 2015р на суму 1 656 867,0 грн., за листопад 2015р на суму 44 361,0 грн., за грудень 2015 на суму 101 893,0 грн в т.ч. по контрагентам:

- ТОВ «Укрінжинірінг Він» (код ЄДРПОУ 39474831) на суму 2 828 748,0 грн.;

- ТОВ «Профі Хаус» ( код ЄДРПОУ 39428586) на суму 2 054 740,0 грн;

- ТОВ «Діналекс» (код ЄДРПОУ 39665369) на суму 1 172 117,0 грн.

Крім штрафів передбачених ст. 123 Податкового кодексу України до платника будуть застосовані штрафні санкції відповідно до п. 41 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) .

А також у даному листі зазначено, що висновки за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ Рембуд Колія в частині встановлених порушень податкового законодавства визнано правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України.

Не погодившись з висновками відповідача, викладеними у листі «Про розгляд заперечень» за вих. №38513/10/04-36-14-09 від 14.12.2017р., ТОВ Рембуд Колія разом із листом №0117 від 17.01.2018р. направило на адресу Державної фіскальної служби України скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

15.02.2018р. позивачем отримано рішення Державної фіскальної служби України про продовження строку розгляду скарги №3569/6/99-99-11-01-01-25 від 02.02.2018р., в якому повідомляється про те, що, на підставі п.56.9 ст. 59 Податкового Кодексу України, Державна фіскальна служба України вирішила продовжити терміни розгляду даної скарги до 18.03.2018р. включно.

28.03.2018р. на адресу ТОВ Рембуд Колія надійшло рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №8833/6/99-99-11-01-01-25 від 15.03.2018р., у якому, керуючись главою 4 розділу II Податкового кодексу України, Державна фіскальна служба України залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Крім того, Державна фіскальна служба України зазначила, що відповідно до п. 56.10, п.п. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), рішення Державної фіскальної служби України, прийняте за результатом скарги та податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2017 року № НОМЕР_2, №0023331421 не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Правомірність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.12.2017р. за №0023321421 та за №0023331421, зокрема, є предметом даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для не включення сум податку на додану вартість по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодних зауважень, що первинні документи, надані до перевірки, не відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , що свідчить про безпідставність доводів контролюючого органу, викладених у відзиві на позовну заяву щодо наявності помилок при їх оформленні.

Навпаки в акті перевірки відповідачем не заперечується факт отримання та використання придбаних товарів (робіт, послуг) позивача у своїй господарській діяльності.

Більш того в акті перевірки податковий орган зазначає, що ТОВ Рембуд Колія укладено із ПрАТ «ІнГЗК» , ПрАТ «ПівнГЗК» , ПАТ «ПівдГЗК» , ПрАТ «ЦГЗК» договори підряду на виконання ремонтів залізничних шляхів на об'єктах гірничо-металургійного комплексу, тобто перевіркою підтверджено факт здійснення реальної господарської діяльності ТОВ Рембуд Колія .

Таким чином, висновки відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з сум податку на додану вартість по господарських операціях з відповідними контрагентами суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам.

Відповідачем не спростовано факт наявності у ТОВ Рембуд Колія податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані усі декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України то, відповідно, свідчить про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість,

В Акті перевірки відповідачем неодноразово робляться висновки щодо фіктивності контрагентів позивача (ТОВ «Профі Хаус» , ТОВ «Укрінжинірінг Він» , ТОВ «Діналекс» ), які полягають:

-формальному складені ТТН з неповністю вказаними місцями навантаження та розвантаження (арк. 25, 44, 66 акта перевірки);

-відсутності придбання товарів (послуг) необхідних для ведення господарської діяльності (арк. 27, 47, 66 акта перевірки);

-недостатній чисельності (арк. 27, 47, 66 акта перевірки);

-відсутності виробничих активів та складських приміщень (арк. 27, 47, 66 акта перевірки);

-часта зміна юридичної адреси (арк. 45 акта перевірки) тощо.

З цього приводу слід зауважити, що стаття 551 Господарського кодексу України містить вичерпний перелік ознак фіктивності підприємств, проте жодний із критеріїв наведених відповідачем в акті перевірки не є законодавчо закріпленими ознаками фіктивності підприємств.

Окрім того, реалізація товару контрагентом, виробником якого він не являється у зв'язку із відсутністю основних фондів, не є підставою для висновків про нереальність господарських операцій, оскільки для факту купівлі-продажу не обов'язково потрібно мати власні основні засоби.

Це твердження підтверджується позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №804/3420/16 від 07 березня 2018 року.

Стверджуючи про відсутність у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, податковою не наведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, враховуючи при цьому те, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та за встановлених обсягів постачання не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для їх проведення.

Така позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у справі N 814/3861/14 адміністративного провадження К/9901/8257/18 від 14.02.2018р.

Вищий адміністративного суду України та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах та ухвалах у справах №826/1437/16 від 07.12.2016 р., №823/1122/16 від 16.08.2017р., №804/15887/14 від 14.02.2018р. зазначають, що звичаями ділового обороту встановлені можливості залучення матеріально-технічних потужностей без їх реєстрації в уповноважених органах (зокрема, на умовах оренди та/або найму за цивільними договорами тощо).

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному ' капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах по справах №822/1815/17 від 21.03.2018р., №804/939/16 від 20.03.2018р.

Припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними господарської діяльності загалом є помилковими, так як податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Наведену позицію висловлено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові по справі №804/3420/16 від 07.03.2018р.

Відсутність у постачальника необхідних ресурсів для здійснення продажу товарів та здійснення робіт та послуг не є доказом нереальності операцій, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів/робіт/послуг.

Посилання на незнаходження контрагентів позивача за фактичним місцем реєстрації та відсутність у них виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, не є безумовною підставою для висновку про відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами за договорами поставки і не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Це твердження підтверджується позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №804/19102/14 адміністративного провадження №К/9901/9283/18 від 14 лютого 2018 року.

Також в акті перевірки відповідач зазначає, що документальна невиїзна перевірка ТОВ Рембуд Колія проведена в приміщенні Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі інформаційних баз ДФС.

Однак висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення не можуть слугувати доказом, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДФС) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 27.03.2018р. по справі №816/809/17 дійшла до висновку, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки вона не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

Відповідачем в Акті перевірки робиться висновок що формально складені ТТН з неповністю вказаними місцями навантаження та розвантаження, є достатніми доказами фіктивності господарської діяльності ТОВ «Укрінжинірінг Він» та ТОВ «Профі Хаус» . Вказані документи (ТТН) не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товару, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Але, чинним законодавством не передбачено діючої інструкції' чи порядку заповнення товарно-транспортних накладних (далі - ТТН).

Деяку інформацію про оформлення ТТН містять п.п. 11.3-11.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджено наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року N 363 (зі змінами та доповненнями).

ТТН є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, ТТН, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Це узгоджується з позиціями Вищого адміністративного суду України від 18.09,2015р. у справі №К/800/29695/15.

За наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його у використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Більш того, наявність або відсутність ТТН, так само як і помилки при їх складанні, може свідчити про дотримання або порушення правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні або порядку заповнення відповідних транспортних документів, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Така позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду по справі №816/166/15-а від 06.02.2018 р.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ Рембуд Колія нібито залучало ТОВ «Діналекс» для субпідрядних робіт на об'єктах ПрАТ «ІНГЗК» (код ЄДРПОУ 190905), ПрАТ «ПІВНГЗК» (код ЄДРПОУ 190123), ПАТ «ПІВДГЗК» (код ЄДРПОУ 191000), ПрАТ «ЦГЗК» (код ЄДРПОУ 190977), але в ході перевірки не надано жодного документального підтвердження, а ні пояснень, щодо персонального складу осіб, які фактично були задіяні в субпідрядних роботах, та з яких можливо було б встановити особи працівників, які реально виконували роботи, та їх кваліфікації.

Однак, як вже зазначалося вище, перевірку було проведено без повідомлення ТОВ Рембуд Колія у встановленому законом порядку і жодного запиту від посадових осіб контролюючого органу задля отримання від позивача пояснень та первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів під час перевірки не надходило.

Зі змісту акта перевірки (стор. 50-52 акту) вбачається, що відповідачем залишено поза увагою той факт, що між ТОВ Рембуд Колія та ТОВ «Діналекс» було укладено лише Договір «про надання послуг» (машинами і механізмами), які належать ТОВ «Діналекс» . Предмет договору «надання послуг машин і механізмів» не передбачає наявності ліцензії у ТОВ «Діналекс» .

Щодо залучення сторонніх організацій до виконання підрядних робіт необхідно зазначити, що послуги машин і механізмів - це не субпідрядні роботи. ТОВ Рембуд Колія погоджує залучення сторонніх організацій до виконання підрядних робіт з Замовниками - підприємствами гірничо-металургійного комплексу (ПрАТ «ІнГЗК» , ПрАТ «ПівнГЗК» , ПАТ «ПівдГЗК» , ПрАТ «ЦГЗК» ). Непогодження залучення до роботи сторонніх організацій з Замовниками є порушенням умов договорів, за які ТОВ Рембуд Колія несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій перед зазначеними замовниками. В подальшому послуги машинами і механізмами включені до актів з замовниками і за них отримані кошти, прибуток та сплачені всі відповідні податки.

Позивачем спростовується твердження відповідача, що ТОВ Рембуд Колія мало свої ресурси є хибним, так як на балансі та в оренді ТОВ «РЕМБУД КОЛІЯ» не було необхідної техніки для виконання підрядних робіт, а тому була необхідність у залученні сторонніх організацій.

З наведеного слідує, що ТОВ «Діналекс» ніяких субпідрядних робіт на об'єктах ПрАТ «ІНГЗК» , ПрАТ «ПІВНГЗК» , ПАТ «ПІВДГЗК» , ПрАТ «ЦГЗК» не виконувало, а лише надавало послуги.

Щодо посилання податкового органу на наявність кримінального провадження №32016040230000007 відносно контрагента позивача - ТОВ Укрінжинірінг Він , слід зазначити, що воно не може бути належним доказом, з наступних підстав.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про отримання Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області вироку Печерського суду м.Києва від 18.04.2016р. по справі № 757/9289/16-к, яким ОСОБА_7, який був засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Укрінжинірінг Він» з 10.03.2015 по 18.03.2016 р. (у період взаємовідносин з ТОВ «РЕМБУД КОЛІЯ» ), визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст., 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, та з ОСОБА_7 підлягає стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведення Київським обласним НДЕКЦ МВС України судової експертизи за експертною спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів» №4-05/24 від 20.01.2016р. в розмірі 1228,80 грн.

Суд зазначає, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 2 спи 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призводить автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємствами - контрагентами ТОВ «Укрінжинірінг Він» .

Крім того, у вироку, на який відповідач посилається в акті перевірки, зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину, яка полягає у конвертації безготівкових коштів.

Водночас, жодних інших обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій саме з позивачем, у даному вироку не встановлено.

Обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу рішення без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.02.2018р. по справі №802/1853/16-а зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Істотним, є також те, що вирок Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016р. по справі за № 757/9289/16-к не містить інформації про надання ОСОБА_7 під час розслідування кримінальної справи чи укладення угоди про визнання винуватості пояснень стосовно того, що під час перебування на посаді директора ТОВ «Укрінжинірінг Він» він не укладав жодних договорів чи не підписував первинних документів, податкових накладних а також податкову звітність ТОВ «Укрінжинірінг Він» .

Податковим кодексом України чітко визначено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок та вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, згідно статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

З зазначеного у відзиві вбачається, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються не на нормах податкового законодавства у розрізі ведення господарської діяльності саме ТОВ Рембуд Колія , як це передбачено чинним законодавством України, а на матеріалах досудового розслідування кримінального провадження які, у розумінні с, 83 ПК України, не є підставами для висновків під час проведення податкових перевірок.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що: « ... В акті планової виїзної документальної перевірки ТОВ Рембуд Колія №371/04-36-14-01/39338278 від 20.07.2016р. були досліджені взаємовідносини з вищенаведеними контрагентами, а саме: проведено перевірку первинних документів ( видаткових накладних, актів приймання-передачі, податкових накладних, ТТН та інших) наданих ТОВ Рембуд Колія до перевірки, проведено аналіз податкової звітності контрагентів -постачальників, досліджено ланцюги постачання, якими встановлена невідповідність номенклатури ( пересорт ) по ланцюгу постачання.

На дату складання акту планової виїзної документальної перевірки ТОВ Рембуд Колія №371/04-36-14-01/39338278 від 20.07.2016р. підприємства ТОВ Укрінжинірінг Він (код ЄДРПОУ 39474831), ТОВ Діналекс (код ЄДРПОУ39665369) , ТОВ Профі Хаус (код ЄДРПОУ 39428586) були внесені до Єдиного реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва, але була відсутня інформація про наявність кримінальних проваджень відносно службових осіб s вищевказаних підприємств, відсутні допити свідків та вироки судів...» .

Згідно вимог податкового законодавства перевірки органів ДФС України повинні здійснюватися лише на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника з питань, контроль за дотриманням яких чинним в Україні законодавством покладено на контролюючі органи (органи ДФС України) та які визначені у Податковому кодексі України.

Позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ Рембуд Колія (код ЄДРПОУ 39338278) проводилася з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «РЕМБУД КОЛІЯ» за результатами взаємовідносин з ТОВ «Профі Хаус» ( код ЄДРПОУ 39428586), ТОВ «Укрінжинірінг Він» (код ЄДРПОУ 39474831), ТОВ «Діналекс» (код ЄДРПОУ 39665369) за період з 01.01.2015 по 31.01.2017 р., тобто з питань, контроль за дотриманням якого чинним в Україні законодавством покладено на контролюючі органи (органи ДФС України) та які визначені у ПК України.

Однак, судом встановлено, що ці ж самі питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.08.2014р. по 31.03.2016р. ТОВ Рембуд Колія вже були предметом дослідження посадовими особами контролюючого органу під час планової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт за №371/04-36-14-01/39338278 від 20.07.2016 р. (далі -акт).

При цьому, позивач зауважив, що за період з 01.04.2016р. по 31.01.2017р. (що не було охоплено плановою перевіркою) ТОВ Рембуд Колія не співпрацювало з ТОВ «Укрінжинірінг Він» , ТОВ «Діналекс» , ТОВ «Профі Хаус» .

Податкові повідомлення-рішення, що були складені на підставі висновків акту оскаржено ТОВ Рембуд Колія у судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р. по справі №804/5163/16 адміністративний позов ТОВ Рембуд Колія задоволено, а податкове повідомлення-рішення №0004901407 від 05.08.2016р. про збільшення ТОВ Рембуд Колія суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 6 439 365, 00 грн, за штрафними санкціями - 1 609 841, 25 грн. визнано противоправним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р залишено без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт отримання ТОВ Рембуд Колія від контрагентів ТОВ «Діналекс» , ТОВ «Укрінжиніринг Він» , ТОВ «Профі Хаус» товару та послуг, а також його використання ТОВ Рембуд Колія у власній господарській діяльності

Тобто, судами обох інстанцій було підтверджено факт здійснення реальної господарської діяльності ТОВ Рембуд Колія із його вищезазначеними контрагентами.

Крім того, під час розгляду справи №804/5163/16 судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено порушення ТОВ Рембуд Колія вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Укрінжинірінг Він» , ТОВ «Діналекс» , ТОВ «Профі Хаус» .

Відповідно до 4.4 ст. 78. Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так як, у відповідності до вказаної вище норми, зазначені обставини вже встановлені рішеннями судів у адміністративній справі №804/5163/16, що набрали законної сили, а тому не підлягають доказуванню.

Крім того, результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження, на які посилається відповідач у відзиві, не можуть визнаватись новими обставинами, наявність яких надавала би посадовим особам Головного управління ДФС у Дніпропетровській області права, у порушення ст. 61 Конституції України та п. 116.2. ст. 116 Податкового кодексу України, повторного прийняття податкових повідомлень-рішень на тих самих підставах, що викладені і у висновку акта перевірки 2016 року.

Отже, на момент вчинення спірних операцій між позивачем та ТОВ Укрінжииніринг Він , контрагент позивача був зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як діюче підприємство та перебував на обліку в податковому органі як платник податків і Відповідач своєчасно не скористався своїм правом на вжиття відповідних заходів, які є необхідними для складання і направлення до органів державної реєстрації повідомлення щодо внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у порядку Закону №755-ІУ та не анулював свідоцтво платника податків вказаного товариства, згідно з приписами статті 184 Податкового кодексу України.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, немає жодних правових підстав вважати, що позивач знав або міг знати про факт реєстрації ТОВ Укрінжииніринг Він на ім'я особи, яка не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю.

При цьому, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того суд зазначає, що рішення ЄСПЛ «Булвес» АД проти Болгарії» як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об'єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об'єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: « ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов'язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати» .

В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку - ТОВ Рембуд Колія у взаємовідносинах із відповідними контрагентами.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що інформація отримана у ході досудового слідства у кримінальному провадженні, на яку посилається відповідач, є лише відомостями про джерело фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення процесуальним шляхом.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові по справі №К/9901/1349/17.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі висновки базуються виключно на недоліках в роботі контрагентів позивача, на яких позивач не може жодним чином впливати та не може відповідати за правильність оформлення їх діяльності та відображення її в податковому обліку таких контрагентів.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023321421 від 19.12.2017р. та №0023331421 від 19.12.2017р. є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.

Водночас, вимога позивача щодо визнання незаконної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Рембуд Колія» (код ЄДРПОУ 39338278) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами взаємовідносин з ТОВ «Профі Хаус» ( код ЄДРПОУ 39428586), ТОВ «Укрінжинірінг Він» (код ЄДРПОУ 39474831), ТОВ «Діналекс» (код ЄДРПОУ 39665369) за період з 01.01.2015р. по 31.01.2017р. - не є належною та такою, що сприятиме відновленню порушених прав позивача способом захисту порушених прав останнього, у зв'язку з чим, суд доходить до висновку, що у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ТОВ «Рембуд Колія» - задоволено частково, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 137 914, 88 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Колія» (вул. Леоніда Бородича, буд. 8, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50086; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39338278) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» №0023321421 від 19 грудня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Рембуд Колія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 9 083 407, 50 грн., в тому числі 6 055 605, 00 грн. за податковими зобов'язаннями та 3 027 802, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «В4» №0023331421 від 19 грудня 2017 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Колія» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на 110 916, 00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Колія» судові витрати у розмірі 137 914, 88 грн. (сто тридцять сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять гривень вісімдесят вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1