Рішення

від 22.10.2018 по справі 904/3516/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3516/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Енерго", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Зеленодольської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в розмірі 39 836 грн. 11 коп. за умовами договору на обслуговування комп'ютерної системи "Енергія-Договір" від 30.06.2014 №56

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Енерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 03.08.2018, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Зеленодольської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" заборгованість в розмірі 39 836 грн. 11 коп., з яких: 23 520 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 1 121 грн. 23 коп. - 3% річних, 4 382 грн. 77 коп. - інфляційне збільшення, 10 812 грн. 11 коп. - пеня, відповідно до умов договору на обслуговування комп'ютерної системи "Енергія-Договір" від 30.06.2014 №56.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем господарських зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати наданих позивачем у грудні 2016 послуг з обслуговування комп'ютерної системи Енергія-Договір .

Ухвалою господарського суду від 23.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін на 24.09.2018.

11.09.2018 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 06.09.2018 № 930/18, в якому відповідач зазначив, що у грудні 2015 змінилось усе керівництво підприємства відповідача, яке зробило ревізію договорів, укладених попередніми керівниками, на предмет реального отримання послуг, зокрема по спірному договору. З'ясувавши, що відповідач фактично не отримує від позивача увесь комплекс послуг, зазначених в п.2.1 договору, на адресу останнього направлено лист від 30.06.2016 № 2196 з додатковою угодою про розірвання договору, яку позивач відмовився підписувати, мотивуючи таку відмову тим, що у відповідача існує заборгованість. Вважає, що договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку на підставі ст.907 ЦК України, відповідно до якої договір про надання послуг може бути розірваний у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, відтак у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем. У зв'язку з тим, що філії Товариства в грудні 2016 послугами з обслуговування комп'ютерної системи Енергія - Договір не користувалися, акт надання послуг №59 від 30.12.2016 відповідачем не підписаний і, відповідно, він не може бути доказом отримання відповідачем послуг по договору в грудні 2016. Оплата рахунку № 59 від 05.12.2016 за грудень 2016 на суму 23 520 грн. 00 коп. не була здійснена з вказаних вище причин. Водночас, звертає увагу суду, що позивачем виконано розрахунок пені без урахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та заявлено вказані вимоги із порушенням річного строку спеціальної позовної давності, оскільки такий сплив 11.06.2017, а позивач подав позов до суду 03.08.2018. Крім того, позивачем невірно розраховані інфляційні, які за контррозрахунком відповідача складають 4 187 грн. 45 коп. за період з 01.01.2017 по 03.08.2018. Просив у задоволенні позову відмовити.

24.11.2018 до суду надійшла відповідь позивача на відзив від 24.09.2018, в якій останній зазначив, що відповідач не скористався своїм правом, встановленим ст. 188 Господарського кодексу України, та не звернувся до суду для розірвання договору у судовому порядку, а отже вказаний договір у спірний період був чинний та є підставою для виникнення у позивача обов'язку надавати визначені послуги, а у відповідача - зустрічного обов'язку їх оплатити. Крім того, сторонами у спірному договорі не встановлено можливості його розірвання в односторонньому порядку, а навпаки зазначено, що цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 8.5. договору). Оскільки послуги за спірним договором надавались позивачем у повному об'ємі, на його адресу від відповідача не надходило претензій щодо порушення умов договору, тому у відповідача відсутня правова підстава для його розірвання. Звертає увагу суду, що повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі ст. 907 Цивільного кодексу України від відповідача на адресу позивача не надходило, а у листі відповідача № 2196 від 30.06.2016 не міститься повідомлення про розірвання договору, а лише викладена пропозиція щодо розірвання договору за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди (у розумінні ст. 188 Господарського кодексу України), яку позивач відхилив. Крім того, умовами договору не передбачено обов'язок виконавця та замовника щодо оформлення та підписання актів надання послуг (виконання робіт), як не передбачено і обов'язок замовника сплачувати за виконані за договором роботи після підписання актів надання послуг (виконання робіт). Таким чином, обов'язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання виконавцем та виставлення відповідного рахунку на оплату, а не з факту передачі послуг на підставі акта надання послуг, що спростовує заперечення відповідача щодо відсутності такого обов'язку, через не підписання акту. Зауважує, що сплив позовної давності до вимоги по стягненню пені (додаткової вимоги), не припиняє основного зобов'язання і, відповідно, не є підставою для відмови у позові. Однак, позивач не визнає факту спливу позовної давності до вимоги по стягненню пені. Вважає, що позовна давність спливає через один рік після припинення нарахування пені, тобто - 11.06.2018. При цьому, в мажах строку позовної давності, 29.12.2017 ТОВ Комплекс Енерго на адресу ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту та на адресу Зеленодольської філії Товариства, засобами поштового зв'язку ПАТ Укрпошта надіслано претензію вих. № 3017 від 29.12.2017 про стягнення в тому числі спірної заборгованості за договором на обслуговування комп'ютерної системи Енергія-Договір від 30.06.2014 № 56. У своїй відповіді від 19.02.2018 № 178/18 на вказану претензію Зеленодольська філія ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту не лише не заперечувала щодо наявності боргу перед позивачем, а й зазначила, що ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту є розпорядником грошових коштів і безпосередньо здійснює всі платежі без участі філій, тому від рішення останнього й буде залежати питання задоволення претензії та оплати заборгованості. Таким чином, на думку позивача, відповідач у вказаній відповіді визнав наявність заборгованості, що за приписами ст. 264 Цивільного кодексу України перериває перебіг позовної давності. Водночас, із посиланням на рекомендації Верховного Суду України, викладені у листі від 03.04.1997 № 62-97р, вважає наданий розрахунок інфляційних таким, що виконаний вірно та зазначає, що на час розрахунку позивачем інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2017 по 03.08.2018, станом на 03.08.2018, не було офіційно опубліковано індексу інфляції за липень 2018, у зв'язку із чим індекс інфляції за липень 2018 позивачем при розрахунку враховано не було. Просив заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.09.2018 представник позивача подав заяву про уточнення прохальної частини позову, в якій зазначив про допущення технічної помилки у номері спірного договору та просив суд вважати за вірне у п. 2 прохальної частини позову номер договору 56.

У судовому засіданні 24.09.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

24.09.2018 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2014 між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Зеленодольської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Енерго" (виконавець) укладено договір на обслуговування комп'ютерної системи "Енергія-Договір" № 56.

Згідно з пунктом 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з обслуговування комп'ютерної системи "Енергія- Договір ", яка застосовується замовником.

За даним договором обслуговуються 28 робочих місць замовника (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання надавати наступні послуги з обслуговування комп'ютерної системи "Енергія- Договір" складається з:

1) усунення помилок в роботі системи, пов'язаних з некоректною роботою технічних засобів замовника (вихід з ладу окремих частин комп'ютера, раптове відключення електричного струму, втручання сторонніх програм, примусове вимкнення комп'ютера до виходу із програми і т.п.);

2) відновлення в разі можливості пошкодженої інформації;

3) усунення помилок в роботі системи, пов'язаних з некоректно введеною інформацією замовником;

4) резервне копіювання баз даних;

5) перевстановлення та відновлення даних програми у разі заміни технічних засобів замовника;

6) надання консультацій з питань роботи у програмі "Енергія-Договір";

7) діагностика помилок програми і їх усунення;

8) консультації бухгалтерів і інших користувачів з оптимального ведення обліку у програмі "Енергія-Договір";

9) вирішення питань, пов'язаних з некомфортною роботою у програмі "Енергія-Договір";

10) управління правами доступу користувачів.

Вартість робіт з обслуговування одного робочого місця замовника складає 840,00 грн. з ПДВ на місяць, загальна сума за місяць складає 23 520,00 грн. з ПДВ (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору, сторони погодили перерахування замовником на користь виконавця абонентської плати до 10-го числа поточного місяця на підставі рахунків, що виставляються виконавцем.

Згідно з пунктом 8.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 09.12.2015) він набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Крім того, сторонами укладено додаткові угоди №1 від 30.12.2014, №2 до 09.12.2015 до договору на обслуговування комп'ютерної системи "Енергія-Договір" від 30.06.2014 №56.

На виконання умов договору у грудні 2016 позивачем надані відповідачу передбачені договором послуги на суму 23 520 грн. 00 коп. та згідно п. 4.2 договору виставлено до сплати рахунок від 05.12.2016 № 59 на вказану суму (а.с. 47).

На підтвердження направлення вказаного рахунку на адресу відповідача позивачем надані опис вкладення у цінний лист від 13.12.2016 та фіскальний чек Укрпошта від 13.12.2016 (а.с. 48).

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором відповідач надані позивачем послуги за грудень 2016 не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 23 520 грн. 00 коп.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 29.12.2017 № 3017, в якій вимагав сплатити заборгованість (а.с. 57-61).

Згідно відповіді на вказану претензію Зеленодольської філії підприємства відповідача від 19.02.2018, остання зазначила, що стороною за спірним договором є ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ , яке є і розпорядником грошових коштів і безпосередньо здійснює всі платежі без участі філії. Враховуючи, що копія претензії направлена і на адресу Товариства, від його рішення буде залежати питання задоволення претензії та оплати заборгованості (а.с. 66).

Однак, як стверджує позивач, станом на 03.08.2018 відповідач надані послуги не оплатив, у зв'язку із чим у нього існує заборгованість перед позивачем у заявленому розмірі.

За умовами п. 5.7 договору на вимогу виконавця замовник у разі несвоєчасної оплати за послуги, обумовлені цим договором, зобов'язаний сплатити виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Яка діяла у період невиконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше суми заборгованості.

За розрахунком позивача підлягає до стягнення з відповідача пеня за період з 01.01.2017 по 03.08.2018 в сумі 10 812 грн. 11 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 121 грн. 23 коп. за період з 01.01.2017 по 03.08.2018 та інфляційні втрати у розмірі 4 382 грн. 77 коп. за вказаний період.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками, копіями виставленого рахунку на оплату та доказів його направлення відповідачу, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про надання послуг є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд зазначає, що спірний договір не містить умов щодо обов'язкового щомісячного оформлення сторонами актів приймання-передачі наданих послуг на підтвердження надання виконавцем та отримання замовником послуг, визначених п. 2.1 договору, у зв'язку із чим, з урахуванням умов п. 4.2 договору, строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг у грудні 2016 є таким, що настав 10.12.2016.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення відповідачем будь-яких претензій щодо якості та кількості наданих послуг у спірному періоді на адресу позивача, що свідчить про прийняття відповідачем наданих послуг та виникнення обов'язку з їх оплати.

За вказаних обставин, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку із чим вимоги ТОВ Комплекс Енерго в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Зеленодольської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" основного боргу в сумі 23 520 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено. При цьому, судом враховано, що згідно пояснень позивача, викладених у відповіді на відзив, розрахунок інфляційних втрат позивачем виконано за період з січня 2017 по червень 2018.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.01.2017 по 03.08.2018 в сумі 10 812 грн. 11 коп. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг за грудень 2016 є таким, що настав 10.12.2016, у зв'язку із чим період нарахування пені, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, становитиме з 11.12.2016 по 11.06.2017, проте, позивач нараховує пеню з 01.01.2017 по 03.08.2018.

Таким чином, оскільки при проведенні розрахунку пені позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 2 835 грн. 93 коп. за період з 01.01.2017 (за розрахунком позивача) по 11.06.2017 (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, господарським судом враховано, що під час судового розгляду справи відповідачем подано заяву про сплив строку спеціальної позовної давності за вимогами про стягнення пені, у зв'язку із чим суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Отже, до майново-господарських зобов'язань, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони або утриматися від певної дії) має застосовуватися позовна давність, строки якої визначені Цивільним кодексом України.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено судом, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом 03.08.2018, про що свідчить штамп відділення поштового зв'язку на поштовому конверті (а.с.82). Проте, із заявою про поновлення пропущеного строку спеціальної позовної давності, позивач до суду не звертався, доказів пропущення строку позовної давності з поважних причин позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що з вимогами про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 01.01.2017 по 11.06.2017 позивач звернувся до суду після закінчення перебігу терміну встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені приписи законодавства та подану відповідачем заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої позивачем за період з 01.01.2017. по 11.06.2017 в сумі 2 835 грн. 93 коп. задоволенню не підлягають.

Водночас, господарський суд відхиляє заперечення позивача щодо спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення пені через його переривання шляхом визнання відповідачем заборгованості за спірним договором, з огляду на наступне.

Так, приписами ч. 1, ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Заперечуючи проти спливу строку спеціальної позовної давності, позивач посилається на лист відповідача від 19.02.2018 № 178/18, наданий у відповідь на претензію позивача від № 3017 від 29.12.2017, в якому Зеленодольська філія ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту за твердженням позивача не заперечувала щодо наявності спірного боргу.

Проте, господарський суд не приймає в якості належного доказу визнання боргу відповідачем вказаний лист, оскільки з його змісту таке визнання не випливає, у зв'язку із чим лист відповідача від 19.02.2018 № 178/18 не може вважатися підставою для переривання строку позовної давності в контексті приписів ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача спростовується матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому не приймаються господарським судом.

Зокрема, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не скористався своїм правом, встановленим ст. 188 Господарського кодексу України, на звернення до суду із позовом про розірвання спірного договору у судовому порядку, оскільки докази такого звернення матеріали справи не містять. Як не містять й докази повідомлення позивача про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі ст. 907 Цивільного кодексу України. Разом з тим, у листі відповідача № 2196 від 30.06.2016 відсутнє повідомлення про розірвання договору, а лише викладена пропозиція щодо розірвання договору за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди, у розумінні ст. 188 Господарського кодексу України, яку позивач відхилив шляхом направлення листа від 12.07.2016 № 07/12-1. До того ж, сторонами у спірному договорі не встановлено можливості його розірвання в односторонньому порядку, а навпаки зазначено, що цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 8.5. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 520 грн. 00 коп. основного боргу, 4 382 грн. 77 коп. - інфляційних втрат, 1 121 грн. 23 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул.. Алма-Атинська, буд. 37, код ЄДРПОУ 04737111) в особі Зеленодольської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (53860, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Зеленодольськ, вул.. Зелене Поле, буд. 1, код ЄДРПОУ 34425562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Енерго" (50105, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 84А, код ЄДРПОУ 37271987) 23 520 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять грн. 00 коп.) основного боргу, 4 382 грн. 77 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят дві грн. 77 коп.) інфляційних втрат, 1 121 грн. 23 коп. (одну тисячу сто двадцять одну грн. 23 коп.) 3% річних, 1 283 грн. 77 коп. (одну тисячу двісті вісімдесят три грн. 77 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 22.10.2018