Рішення
від 10.10.2018 по справі 904/2159/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2159/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Дніпропетровської міської ради, 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 26510514

до Товариства з обмеженою відповідальністю Новоорловський , 49015, м. Дніпро, вул. Новоорловська, 30; код ЄДРПОУ 37900772

про стягнення 1 237 093,34 грн.,

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник дов. від 18.06.2018р. №7/10-1719

від позивача: ОСОБА_2 -представник дов. від 17.01.2018р. №7/10-95

від відповідача ОСОБА_3 - адвокат на підставі договору про надання правової допомоги від.27.01.2018р.

СУТЬ СПОРУ

Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоорловський" про стягнення 1 237 093,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, який розташовано на спірній земельній ділянці, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою. Позивач зазначає, що за інформацією Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області ТОВ Новоорловський не сплачує земельний податок або орендну плату за землю. Отже, на думку Дніпропетровської міської ради, відбулось неправомірне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що свідчить про наявність з боку відповідача протиправної поведінки, що призвело до понесення позивачем збитків у вигляді неотримання ним доходу від орендної плати. Також, позивач вказує на те, що згідно акту комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам, при використанні земельних ділянок №17 від 21.12.2017 року, розмір заподіяних збитків за період з 21.12.2014 року по 21.12.2017рік складає 1 380 110,60 грн., а після здійснення перерахунку з урахуванням строків позовної давності, сума збитків складає 1 237 093,34 грн. за змінений період з 18.05.2018 по 18.05.2018.

Ухвалою суду від 14.06.2018 відкрито загальне провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 16.07.2018.

Ухвалою суду від 16.07.2018 розгляд підготовчого засідання відкладено до 31.07.2018.

20.07.2018 року відповідачем до Господарського суду Дніпропетровської області, подано відзив від 19.07.2018р. на позовну заяву. У відзиві відповідач проти позову заперечує, вказує на те, що позивачем здійснено розрахунок збитків поза межами позовної давності; між сторонами договір оренди земельної ділянки не укладено; право власності на земельну ділянку не зареєстровано. Відповідач також зазначає, що в позовній заяві відсутні відомості щодо площі земельної ділянки, яку займає відповідач, а тому неможливо провести розрахунок завданих позивачу збитків. Крім того, відповідач вважає, що оскільки ТОВ Новоорловський зареєстровано платником податку за спрощеною системою оподаткування (3 група) зі ставкою 5% від обсягу доходу, то у нього відсутній обов'язок зі сплати земельного податку.

Позивачем 30.07.2018 року до Господарського суду Дніпропетровської області, подано відповідь на відзив, де твердження відповідача про здійснення розрахунку збитків поза межами позовної давності є хибним та зазначає, що сума розрахованих збитків здійснена в межах позовної давності, а саме за період з 18.05.2015 року по 18.05.2018 рік. Також, Дніпровська міська рада відмічає, що згідно акту №11 від 27.06.2018 року, відповідач використовує земельну ділянку площею 4 193 кв.м. з метою надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого майна, а тому, при розрахунку збитків, використовувалась саме ця площа земельної ділянки. Рішенням Дніпровської міської ради за №273/51 від 21.05.2014 року, ТОВ Новоорловський надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель і споруд по вул. Новоорловській 30, строк дії якого - два роки, однак відповідачем наведене рішення виконано не було, що вказує на думку позивача вказує на те, що відповідач своїми діями уникає оформлення прав на користування земельною ділянкою чим умисно наносить збитки Дніпровській міській раді.

У судовому засіданні 31.07.2018 оголошено перерву до 06.08.2018.

У судовому засіданні 06.08.2018 оголошено перерву до 06.09.2018.

Ухвалою суду від 06.09.2018 розгляд підготовчого засідання відкладено до 11.09.2018.

11.09.2018 року до Господарського суду Дніпропетровської області, відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. В поданих запереченнях відповідач зазначає про те, що розрахунок збитків здійснено позивач самостійно, на підставі застарілих даних. Також, свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що оскільки строк рішення Дніпровської міської ради за №273/51 від 21.05.2014 року складає два роки, тому відсутні будь-які підстави щодо нарахування збитків за період з 21.05.2014 рік по 21.05.2016 рік, а матеріали справи не містять доказів, що саме відповідач здійснює господарську діяльність на спірній земельній ділянці.

Ухвалою суду від 11.09.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 02.10.2018.

01.10.2018 до суду надійшли пояснення позивача пояснює, що твердження відповідача про те, що він знаходиться на єдиній системі оподаткування жодним чином не звільняє підприємство від сплати плати за землю.

Ухвалою суду від 02.10.2018 розгляд судового засідання відкладено до 08.10.2018.

У судовому засіданні 08.10.2018 оголошено перерву до 10.10.2018.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити. Разом з тим, позивач заперечує твердження відповідача про неправомірність нарахування суми збитків, внаслідок неможливості встановлення площі земельної ділянки. Вказує на те, що актом №11 від 27.06.2018 року встановлено розмір земельної ділянки, яку використовує відповідач у своїй господарській діяльності, а саме - 4193 кв.м.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву та просив суд в задоволенні позову відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що позивач по-перше, обгрунтовує розрахунки суми збитків неправомірними; по-друге, не обгрунтував належними та допустимими доказами свої припущення щодо розміру земельної ділянки, якою користується позивач.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 10.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.05.2014 року №273/51 вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю Новоорловський код ЄДРПОУ 37900772 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель і споруд по вул. Новоорловській, 30 та зобов'язано ТОВ Новоорловський замовити у суб'єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати цей проект до міської ради для організації робіт щодо його погодження і підготовки відповідного проекту рішення.

Також, пунктом 3 вказаного рішення встановлено, що площа та конфігурація земельної ділянки визначаються під час складання проекту землеустрою щодо її відведення.

В п.4.2. рішення Дніпропетровської міської ради від 21.05.2014 року №273/51 встановлено, що строк дії цього рішення становить два роки з моменту його прийняття.

27.06.2017 року виконавчим комітетом Новокодацької районної у м. Дніпрі ради проведена перевірка з питань дотримання чинного земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: ТОВ Новоорловський , вул. Новоорловська, 30.

За результатами перевірки складено акт №11 від 27.06.2017року, в якому зазначено, що станом на 27.06.2017 рік, ТОВ Новоорловський використовує земельну ділянку площею 4193 кв.м. (визначено вимірюванням периметру рулеткою), для надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого майна.

Актом №18 від 07.08.2017 року, встановлено, що станом на 27.06.2017р. відповідачем порушення ст.125 та ст.126 Земельного кодексу України не усунуто. Будівля літ.А-1, загальна площа 81,8 кв.м., використовується під адміністративний корпус та приміщення для охорони. На території виконуються будівельні роботи з демонтажу торгівельних навісів та здійснюється ремонт автомобілів біля тимчасових будівельних споруд. Також встановлено, що головою правління ТОВ Новоорловський подано заяву до міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке зареєстровано від 24.07.2017 року №3838 у департаменті по роботі з активами ДМР.

З відповіді Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.08.2017року №18-4-0.38-1159/107-17 на запит Дніпровської міської ради від 09.08.2017року №1/3-3 вбачається, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки по вул. Новоорловська, буд. 30, для комерційного використання в 2011-2014 роках - 2307,24 грн.; в 2015 році - 2881,73 грн.; в 2016 році - 4404,30 грн., в 2017 році буде складати: 3734,86 грн.; із застосуванням Кф=2,0, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів від 25.11.2016 №489, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за №1647/29777.

Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області направлено лист №1/2-13 від 27.09.2017 року про надання інформації про нарахування, сплату та переплату по платі за землю по землекористувачах за 2014 рік - 9 місяців 2017 року.

Згідно відповіді Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.10.2017 року №3478/9/04-36-12-23-18, вбачається, що за період з 2014 року по 01.10.2017 рік по ТОВ Новоорловський відсутні дані щодо нарахування, сплати та переплати по платі за землю.

01.12.2017 року, позивачем направлено відповідачу лист від 30.11.2017 року за №115-37(а.сс.23) в якому зазначено, що комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, розглядається питання нанесення ТОВ Новоорловський збитків Дніпровській міській раді в результаті використання земельної ділянки за адресою: вул.. Новоорловська, 30, без належним чином оформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку та запрошено представника відповідача 14.12.2017року о 16 год.00 хв. до Дніпровської міської ради, приміщення білої зали, для надання коментарів стосовно використання вказаної земельної ділянки.

Рішенням виконавчим комітетом Дніпровської міської ради від 20.02.2018року №124 затверджено акти комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, від 21.12.2017 року №15, 16, 17, 18, 21 (а.с.27-32).

Згідно до акту №17 від 21.12.2017 року, Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок розраховано загальну суму заподіяних збитків за період з 21.12.2014 рік по 21.12.2017 рік в загальному розмірі 1 380 110,60 грн.

06.03.2018 року, департаментом Дніпровської міської ради, з метою врегулювання даного спору у досудовому порядку, відповідачу надсилалася вимога щодо сплати збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Новоорловська, 30.(а.с.33). Яка залишена відповідачем без задоволення.

Згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій.

За інформацією департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради станом на 28.03.2018 кошти до міського бюджету не надходили.

Щодо тверджень відповідача про сплив позовної давності суд пояснює наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 Цивільного Кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У п.2.2 постанови пленуму ВГСУ №10 від 25.0.2013 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Пунктом 2.3 вищевказаної постанови вказано, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

18.05.2018 Дніпровською міською радою направлено до суду позовну заяву по даній справі. Позовні вимоги Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Новоорловський за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів становлять 1 237 093,34 грн. Розрахунок збитків міститься в матеріалах справи.

Тобто, позивачем було здійснено перерахунок збитків, визначених актом № 17 від 21.12.2017 комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міськійраді, власникам землі та землекористувачам, при використанні земельних ділянок, за період з 18.05.2015 по 18.05.2018, за наслідками якого сума заподіяних збитківза вказаний період склала 1 237 093,34 грн. Таким чином, твердження відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності відхиляються судом.

Позивач посилаючись на те, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 4193 кв.м. за адресою вул. Новоорловська, 30, без правовстановлюючих документів, звернувся з позовом про стягнення з ТОВ Новоорловський 1 237 093,34 грн. збитків за період з 18.05.2015 року по 18.05.2018 рік.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічні визначення містить норма статті 373 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

В силу ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на приміщення) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Положеннями ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 16.05.2018 року, 05.04.2013 року, позивач в період з 05.04.2013 рік по 09.07.2018 рік був власником адміністративної будівлі літ.А-1 загальною площею 81,8 кв.м., ганки літ.а, а1; будівля охорони літ. И-1 загальною площею 17,4 кв.м, будівля охорони літ. К-1, загальною площею 21,1 кв.м; туалет літ. Л-1 загальною площею 34,2 кв.м.; торгові столи №6; огорожі №1, в загальному користуванні №2,5 - огорожі, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Новоорловська, будинок 30, на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2011року.

З положень ст. ст. 93, 125 Земельного кодексу України слідує, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним та зареєстрованим відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Разом з тим, з моменту набуття права власності на нерухоме майно, у власника (відповідача) виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі.

Частинами 1, 2 статті 92 Земельного кодексу України передбачено, шс право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

г) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Таким чином, відповідно до вимог законодавства, оформлення належним чином правовстановлюючих документів на земельну ділянку передбачає укладання договору оренди землі між відповідачем та Дніпровською міською радою.

Згідно інформаціії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Товариство з обмеженою відповідальністю Новоорловський не сплачує земельний податок або орендну плату за землю.

Отже, твердження відповідача, що Товариство з обмеженою відповідальності Новоорловський знаходиться на єдиній системі оподаткування жодним чином не звільняє підприємство від сплати плати за землю.

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна (позадоговірна) відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди необхідно встановити наявність в обставинах справи одночасно чотирьох умов, якими є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором та порушення такого правила поведінки винною особою (протиправність поведінки); наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони, вина особи, що завдала шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Предметом позову у даній справі є збитки у вигляді упущеної вигоди внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою без законних підстав (правовстановлюючих документів).

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Оскільки одним із обов'язків землекористувачів є своєчасне внесення плати за користування земельною ділянкою, а одним із прав власника земельної ділянки - отримання цієї плати, то невиконання цього обов'язку відповідачем спричинило порушення права Дніпровської міської ради щодо отримання такої плати (упущена вигода).

У статті 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 ЗК України встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п. 3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до Положення про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, затвердженого рішенням міської ради від 19.06.2013 № 221 розрахунок розміру збитків здійснюється на підставі акта, який фіксує порушення земельного чи екологічного законодавства, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідки про сплату земельного податку або орендної плати за землю, а також інших документів, необхідних для з'ясування обставин заподіяних збитків.

Відповідно до п. 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України 14.09.2016 у справі № 6-2588цс15, від 18.05.2016 у справі № 194гс16, від 28.01.2015 у справі № 3-210гс14.

Щодо наявності у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), то суд зазначає наступне.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.05.2014 року №273/51 надано відповідачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель і споруд по вул. Новоорловській, 30, строк дії якого становить два роки з моменту його прийняття.

Протиправна поведінка відповідача виражається у користуванні земельною ділянкою без внесення плати за таке використання, збитки - це неотриманий міською радою дохід за використання відповідачем земельної ділянки. Причинний зв'язок виражається в тому, що невнесення плати за користування земельною ділянкою відповідачем, має наслідком неотримання цієї плати міською радою. Вина проявляється у ставленні відповідача до своєї бездіяльності, виражена у формі прямого умислу, оскільки відповідач усвідомлював протиправний характер своєї бездіяльності по оформленню документів на користування, та невнесення плати за користування земельною ділянкою, передбачав, що така бездіяльність призведе до неотримання міською радою доходу, та бажав спричинення збитків міському бюджету.

Доказів замовлення проекту землеустрою у відповідних суб'єктів господарювання відповідачем не надано. Відповідачем також не надано суду доказів, що ним з поважних причин не здійснено оформлення землекористування за період безпідставного користування землею.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Вказане свідчить про безпідставне користування земельною ділянкою відповідачем у період з з 18.05.2015 року по 18.05.2018 рік.

Слід зазначити, що у своїх запереченнях від 20.07.2018 відповідач посилається на те, що він є платником податку за спрощеною системою оподаткування (3 група) зі ставкою 5% від обсягу доходу з 01 .04.2216 року. Основним видом його діяльності є Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна , тому платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно( в частні земельного податку ), крім земельного тподатку за земельні ділянки, що не використовуюся платниками єдиного податку груп 1-3 для провадження господарської діяльності (п.п.4 п.297.1 ст.297 ПКУ).

Таким чином застосування обох систем справляння плати за землю- призведе до подвійного оподаткуваня, що заборонено Законом.

Відповідно до пп.4 п. 297.1.ст.297 Податкового Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, у разі податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Однак, у листі Державної фіскальної служби № 1405/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 28.07.2017 надані такі роз'яснення.

При застосуванні норм пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу для обчислення податкових зобов'язань із земельного податку суб'єкти господарювання, що обрали спрощену систему оподаткування, повинні керуватися приписами постанови колегії суддів палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.11.2015 N 826/14703/13-а в частині того, що спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених уп. 297.1 ст. 291 Кодексу, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. За таких обставин Товариство, що надає в оренду об'єкти нерухомого майна, може застосовувати право звільнення від сплати земельного податку за умови, що залучення земельних ділянок до господарської діяльності підтверджується укладеними та зареєстрованими в установленому порядку цивільно-правовими угодами щодо надання таких ділянок у оренду суб'єктам, які орендують об'єкти нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Відповідач у судове засідання надав копії договорів оренди з підприємствами № 01/01/2017-Н-1 від 01.01.2017 та №01/07/2016-1-о від 01.107.2016. Однак, ці копії не можуть бути взяті судом в якості доказів, оскільки не засвідчені належним чином. Оригіналів відповідачем не надано. Крім того, в підтвердження оплати за оренду приміщення відповідач надав платіжні доручення №350 від 13.03.2017, №406 від 03.05.2017, №459 від 15.05.2017, №474 від 08.06.2017, №537 від 18.07.2017, № 631 від 04.09.2017, №799 від 23.10.2017, 1073 від 11.01.2018, 965 від 08.12.20171473 від 04.06.2018, №1166 від 06.02.2018., яких не можливо встановити площу приміщення, а зазначено лише об'єкт- будівля А-1. Наданий до суду акт приймання -передачі від 01.02.2017 та п. 1.1 договору № 01/01/2017-Н-1 від 01.01.2017 підтверджує сдачу в оренду приміщення лише 12 кв.м. А в п.1.1. договору №01/07/2016-1-о від 01.107.2016 здається в оренду площо 11,8 кв.м.

Згідно п. 9 ст.80 ГПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Відтак, відповідачем не надано належних доказів надання в оренду майна.

Постановою Верховного Суду від 14.09.2016 у справі№6-2588цс15 надано правовий висновок, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.Отже, у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новоорловський (49015, м. Дніпро, вул. Новоорловська, 30; код ЄДРПОУ 37900772) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 26510514) збитки у розмірі 1 237 093,34 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 18556,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.10.2018

Суддя С.П.Панна

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення10.10.2018
Оприлюднено22.10.2018
Номер документу77256237
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/2159/18

Ухвала від 30.11.2018

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

Ухвала від 22.11.2018

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

Судовий наказ від 12.11.2018

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

Рішення від 10.10.2018

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

Ухвала від 04.10.2018

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

Ухвала від 02.10.2018

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

Ухвала від 12.09.2018

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

Ухвала від 11.09.2018

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

Ухвала від 06.09.2018

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

Ухвала від 19.07.2018

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Панна Світлана Павлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні