Рішення

від 22.10.2018 по справі 909/701/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/701/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України",

вул. Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01001

до відповідача: Комунального підприємства "Комунальник-Т"

          вул. Галицька, 41, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська

область, 77400

про стягнення пені в сумі 114,76 грн., 3% річних в сумі 17,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 96,28 грн.

Суть спору: Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Комунальник-Т" про стягнення пені в сумі 114,76 грн., 3% річних в сумі 17,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 96,28 грн., за прострочку виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 19.11.2013 № 401/14-ТЕ-15.

          Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання належним чином засвідченої копії довіреності від 29.09.2017.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2018, у визначений строк, представник позивача подав до суду заяву від 27.08.2018 (вх.№ 13219/18 від 31.08.18) про усунення недоліків, до якого долучив належним чином засвідчену копію довіреності від 29.09.2017.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2018 відкрито провадження у справі, відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

          Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

          Позиція позивача.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив оплату отриманого від позивача природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 401/14-ТЕ-15 від 19.11.13 із порушенням строків визначених в укладеному між сторонами договорі, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу 114,76 грн. пені, 17,08 грн. 3% річних та 96,28 грн. інфляційних втрат.

           Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 03.09.2018; інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

          Позиція відповідача.

          Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.09.2018 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

          Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 13.09.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№14071 від 19.09.2018.

          Станом на 22.10.2018 відповідач відзиву на позов, заяви про застосування позовної давності або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

          Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.                    

Обставини встановлені судом.

19.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" (надалі продавець) та Комунальним підприємством "Комунальник-Т" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 401/14-ТЕ-15.           Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.           

          Строк дії договору встановлений в розділі 11 Договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписами сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

          Пунктом 1.1. купівлі-продажу природного газу № 401/14-ТЕ-15 встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 27112100 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

          В розділі 3 Договору визначено порядок та умови передачі газу.

          Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.          

          Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином - на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 401/14-ТЕ-15 продавець протягом 2014 року передав у власність покупця природний газ на загальну суму 88449,56 грн.

          Порядок та умови проведення розрахунків визначені в розділі 6 Договору.

          Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.          

          Відповідач розраховувався за переданий природний газ несвоєчасно чим порушив п. 6.1. договору.

          Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 401/14-ТЕ-15 від 19.11.2013 підтверджується матеріалами справи (а.с. 36) та не спростований відповідачем.

          Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 банківських днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

          У зв'язку з тим, що відповідач прострочив зобов'язання з оплати за природний газ, позивачем нараховано пеню в сумі 114,76 грн. згідно з п. 7.2. договору та 3% річних в сумі 17,08 грн. , інфляційні втрати в сумі 96,28 грн. з посилання на ст. 625 ЦК України.

          Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

          Порядок укладення, зміни, розірвання та виконання договору купівлі-продажу регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (далі ГК - України).

          Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

          Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

          Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

          Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

          З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

          Згідно приписів ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.          

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

          Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

          Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

           Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.                     Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.                     

          Судом перевірено розрахунки позивача; наявний в матеріалах справи розрахунок (а.с. 17-19) - правильний.

           Зважаючи на те, що факт прострочки виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 401/14-ТЕ-15 від 19.11.2013 підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем, вимога позивача щодо стягнення пені за період з 15.04.2014 по 13.10.2014 в сумі 114,76 грн, 3% річних за період з 15.04.2014 по 29.10.2014 в сумі 17,08 грн, інфляційних втрат в сумі 96,28 грн за період травень-вересень 2014 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

          У відповідності до ст.129 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, ч.9 ст. 165, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Комунальник-Т" про стягнення пені в сумі 114,76 грн., 3% річних в сумі 17,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 96,28 грн. задоволити.

Стягнути з Комунального підприємства "Комунальник-Т", вул. Галицька, 41, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400 (код ЄДРПОУ 37467733) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720) - пеню в сумі 114,76 (сто чотирнадцять гривень сімдесят шість копійок), 3 % річних в сумі 17,08 (сімнадцять гривень вісім копійок), інфляційні втрати в сумі 96,28 (дев'яносто шість гривень двадцять вісім копійок) та 1762(одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.10.2018

Суддя                                                             Неверовська Л.М.