Рішення

від 22.10.2018 по справі 911/1814/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" жовтня 2018 р.                                           м. Київ                            Справа № 911/1814/18   Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп», Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Дослідне до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова компанія», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка про стягнення 3946,70 грн. без повідомлення (виклику) сторін суть спору: До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова компанія» (далі – відповідач) про стягнення 3946,70 грн., з яких 2000,00 грн. основний борг, 404,00 грн. інфляційні втрати, 107,47 грн. 3 % річних, 400,00 грн. штраф, 1035,23 грн. пеня. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні від 11.01.2017 № Х08/110117-3 щодо здійснення повного розрахунку за надані транспортно-експедиторські послуги у строк визначений договором. Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2018 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 05.09.2018 для подачі відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі, у встановлений судом строк своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав, про причини ненадання суд не повідомив. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив: Між Харківською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп» (філія) та відповідачем у справі було укладено договір на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні від 11.01.2017 № Х08/110117-3 (далі - договір) відповідно до умов якого відповідач – клієнт доручає, а філія – експедитор бере на себе обов'язки за плату і за рахунок коштів відповідача організувати перевезення вантажів відповідача та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями (перевізниками) за перевезення вантажів відповідача. Відповідно до п. 3.1 договору експедитор організовує перевезення вантажів на підставі заявки на транспортно-експедиторські послуги, що подаються клієнтом не пізніше, ніж за 48 годин до початку завантаження. Згідно з п. 3.2, 3.3 договору заявка є невід'ємною частиною договору та містить наступну інформацію: дату та точну адресу місця завантаження та розвантаження вантажу із зазначенням контактних телефонів; маршрут руху; рухомий склад; відомості про вантаж (вага, вартість і т. ін..); адреси проведення митного оформлення при завантаженні та розвантаженні вантажу; терміни доставки вантажу одержувачу; сума фрахту; форма та терміни оплати ТЕП; митниці, перетин кордонів; властивості перевезення конкретного вантажу; інші додаткові інструкції. Погодження заявки між сторонами відбувається за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти, що має юридичну силу до отримання оригіналу. Заявка повинна бути повністю заповнена, за підписом і печаткою клієнта. Пунктом 5.1. договору встановлено, що вартість за даним договором встановлюється та узгоджується сторонами на кожну транспортно-експедиторську послугу на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п. 5.2, 5.3 договору розрахунки за виконання транспортно-експедиторських послуг здійснюються шляхом банківського переказу клієнтом грошових коштів на рахунок експедитора, якщо інше не зазначено в заявці. Сторони погодили, що рахунки передані за допомогою факсимільного зв'язку підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання оригіналу. Вартість послуги включає винагороду експедитора за надані послуги, розмір якої визначається в акті наданих послуг. Оплата організації за перевезення та винагороди експедитора здійснюється у термін 3 (трьох) днів з моменту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в заявці (п. 5.4 договору). Пунктом п. 6.1 договору встановлено, що послуги за даним договором передаються експедитором і приймаються клієнтом за актом наданих послуг. Згідно з приписами п. 6.2 договору акт наданих послуг підписується сторонами та скріплюється печатками протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання акту клієнтом. У разі відмови клієнтом у підписанні акту, він надає мотивовану відмову у його підписанні. У разі відсутності мотивованої відмови від підписання акту протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту його отримання, послуги вважаються прийнятими клієнтом, а акт підписаний та підлягає оплаті в повному обсязі. Згідно з п. 6.3 договору підписаний клієнтом акт наданих послуг без зауважень, підтверджує факт приймання належно наданих послуг за договором та отримання клієнтом належним чином оформлених первинних і інших документів (ТТН, СМR, рахунок та ін.) у відповідності до вимог договору та заявки. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017. При цьому, закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за даним договором, а також відповідальності за їх невиконання. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону письмово про його розірвання, то термін дії договору буде автоматично подовжено на кожний наступний календарний рік (п. 11.1, 11.2 договору). На виконання умов договору на підставі заявки на перевезення від 02.02.2017 № 3-000000034447 позивач надав відповідачу передбачені договором транспортно-експедиторські послуги на суму 8500,00 грн. з перевезення вантажу - деревини та виробів з деревини, крім меблів, з пункту завантаження 02.02.2017: Україна, Черкаська обл., Кам'янка, Плясківське шосе 3-Б до пункту розвантаження: Україна, Полтавська обл., Кременчук, вул.  Ярмарочна, 9. Також сторонами в зазначеній заявці погоджено дату прибуття на розвантаження: 02.02.2017-03.02.2017, суму фрахту - 8500,00 грн., та умови оплати – безготівковий розрахунок з ПДВ, після прибуття на розвантаження протягом 1 дня. Надання вищезазначених транспортно-експедиторських послуг підтверджується заявкою на перевезення від 02.02.2017 № 3-000000034447 з сумою фрахту 8500,00 грн. та актом надання послуг від 03.02.2017 № 34447 на суму 8500,00 грн., завірені копії яких залучено до матеріалів справи. Вказані документи підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками філії товариства позивача та компанії відповідача. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані транспортно-експедиторські послуги в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 2000,00 грн. – різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю наданих послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 9  Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги у повному обсязі, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 2000,00 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав. Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги. Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати від прострочених сум за загальний період прострочення з 04.02.2017 по 10.08.2018 включно складають 404,00 грн., 3% річних від прострочених сум за загальний період прострочення з 04.02.2017 по 10.08.2018 складають 107,47 грн. Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених позивачем періодів нарахування інфляційних втрат, стягненню підлягають інфляційні втрати з прострочених сум в розмірі 392,37 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 11,63 грн. суд відмовляє з огляду на їх безпідставність. Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню. Позивач на підставі п. 7.15 договору просить суд за порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, розмір якої за розрахунком позивача за період прострочення з 04.02.2017 по 10.08.2018 складає 1035,23 грн. Також, позивач на підставі п. 7.17 договору просить суд за порушення більш ніж на 30 днів термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг, стягнути з відповідача штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості, розмір якого за розрахунком позивача складає 400,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.   Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначеного позивачем періоду нарахування пені, та з огляду на зазначені вимоги з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, стягненню підлягає пеня за шість прострочених місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано в загальному розмірі 417,53 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в розмірі 617,70 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність, позаяк, здійснений позивачем розрахунок пені за вказаний період знаходиться поза межами шестимісячного періоду, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України. Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в розмірі 2000 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2000,00 грн. основного боргу, 392,37 грн. інфляційних втрат, 107,47 грн. 3 % річних, 400,00 грн. штрафу та 417,53 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність. Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст.  232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова компанія» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, провулок Софіївський, буд. 27, офіс 2, ідентифікаційний код 39588359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-Групп» (52071, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Дослідне, вул. Наукова, буд. 1, ідентифікаційний код 37865529) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 392 (триста дев'яносто дві) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 107 (сто сім) грн. 47 коп. 3 % річних, 400 (чотириста) грн. 00 коп. штрафу, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 53 коп. пені, 1481 (одну тисячу чотириста вісімдесят одну) грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору. 3. В решті позову відмовити. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.                     Дата складання та підписання повного тексту рішення 22.10.2018. Суддя                                                                                                            Ю.В. Подоляк