Рішення

від 11.10.2018 по справі 916/1018/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1018/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю №б/н від 26.04.2018р.;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Вівал марін» до державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» про стягнення 7381,60 доларів США, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вівал марін» (далі по тексту - ТОВ „Вівал марін» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (далі по тексту - ДП „Адміністрація морських портів України» ) про стягнення надмірно сплаченої суми канального збору у розмірі 7381,60 доларів США, що станом на 30.05.2018р. еквівалентно 192 651,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача правових підстав для нарахування позивачеві канального збору щодо суден, які прямували до Каботажної гавані Одеського морського порту.

Відповідач повністю заперечував проти позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, ДП „Адміністрація морських портів України» було наголошено про відсутність у позивача як морського агента повноважень на стягнення канального збору в інтересах судновласників. ДП „Адміністрація морських портів України» було зауважено, що ТОВ „Вівал марін» у порушення вимог процесуального законодавства було неправомірно об'єднані вимоги про стягнення канального збору за різними суднозаходами, та не доведено факту не використання підхідного каналу. Окрім того, у відзиві на позову заяву відповідач вказує про відсутність підстав для застосування, в даному випадку, приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки договірний характер правовідносин між сторонами по справі виключає можливість застосування вказаної правової норми.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив наступне.

08.12.2015р. між ДП „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та ТОВ „Вівал марін» (Морський агент) було укладено договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №149-П-АМПУ-15, відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту.

Відповідно до п. 1.2 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р. при виконанні даного договору сторони керуються та зобов'язані виконувати вимоги чинного законодавства та нормативно-правових актів України, режимних та розпорядчих документів Адміністрації; обов'язкових постанов по морському порту та Зводу звичаїв морського порту, які діють у відповідному морському порту; Положення про забезпечення пропускного та внутрішньо-об'єктового режиму.

Згідно з умовами п. п. 2.1.1, 2.1.4, 2.1.5 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р. Адміністрація зобов'язується здійснювати організацію постановки суден до причалів морського порту відповідно добового плану згідно з наданою Морським агентом інформацією, зайнятістю причалів раніше підтвердженими суднами, наявністю вантажів та доручень на навантаження суден Морського агента; виконувати заявки Морського агента, які пов'язані з обслуговуванням суден, після попереднього їх узгодження з адміністрацією порту суднозаходу, за затвердженими вільними цінами (тарифами); надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг з додаванням інформації про основні розміри судна, а також інші документи, які підтверджують надані послуги.

Положеннями п. 2.3.2 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р. Морський агент зобов'язується вчасно здійснювати від імені судновласника (фрахтувальника), взаєморозрахунки з адміністрацією порту суднозаходу з портових зборів та інших платежів у строки, які обумовлені розділом 3 цього договору.

Умовами п. п. 3.1, 3.4 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р. передбачено, що ставки портових зборів визначаються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів. Оплата портових зборів, що надійшли від судновласника (фрахтувальника), здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок адміністрації порту суднозаходу у доларах США по суднам під іноземним прапором і у національній валюті по суднам під державним прапором України на підставі рахунків, виставлених адміністрацією порту суднозаходу; оплата за послуги, що надаються суднам під іноземним прапором, нараховується в доларах США за курсом Національного Банку України на дату надання послуг.

Відповідно до п. 3.11 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р. Морський агент зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів після отримання акту виконаних робіт (послуг) оформити та повернути адміністрації порту суднозаходу підписаний та скріплений власною печаткою належний Адміністрації примірник акту та здійснити розрахунок згідно з умовами договору.

Згідно з п. 7.11 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р. цей договір набуває чинності з 01.01.2016р. і діє до 31.12.2016р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до остаточного терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення даного договору у встановлений термін.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2016р. між ТОВ „Вівал марін» та компанією Блеклор Трейдінг Лтд. було укладено стандартну угоду Балтійського та Міжнародного комітету (БІМКО) про експлуатаційне управління суднами за формою Шип мент-88. Окрім того, 29.09.2016р. між позивачем та компанією ОСОБА_4 Ассетс Лімітед також було укладено стандартну угоду Балтійського та Міжнародного комітету (БІМКО) про експлуатаційне управління суднами за формою Шип мент-88.

Відповідно до п. 12 стандартних угод Балтійського та Міжнародного комітету (БІМКО) про експлуатаційне управління суднами за формою Шипмент-88 на ТОВ „Вівал марін» було покладено обов'язки щодо здійснення за дорученням судновласників розрахунків в іноземній валюті з державними структурами та іншими організаціями.

Варто зауважити, що розділом IV обов'язкових постанов по морському порту Одеса, затверджених наказом ДП „Адміністрація морських портів України» від 22.12.2015р. №266, передбачено, що у межах акваторії морського порту Одеса знаходяться причали морського порту Одеса, які розташовуються у 8 гаванях і мають таку нумерацію: 1) Ланжеронівська гавань: причали №1к, 2к; 2) Карантинна гавань: причали №1-11; 3) Нова гавань: причали №12-17; 4) Каботажна гавань: причали №18-24; 5) Практична гавань: причали №25, 26, 28-33; 6) Заводська гавань: причали №34-40, 8-з, 9-з, 10-з, 11-з, 12-з, 13-з, 14-з, 15-з; 7) Хлібна гавань: причали №16-з, 42-46; 8) Нафтова гавань: причали №47, 5-н, 4-н, 2-н-3н, 1-н, 7-н, 6-н. При цьому, у додатку №3 до обов'язкових постанов по морському порту Одеса передбачено, що основним призначенням підхідного каналу є підхід суден до Практичної, Заводської, Хлібної та Нафтової гаваней морського порту Одеса.

Протягом періоду з 30.10.2016р. по 07.02.2017р. судно „Jigava» здійснювало суднозаходи до Одеського морського порту, що підтверджується наступними документами: лоцманською квитанцією №2954 від 30.10.2016р., дисбурсментським рахунком №818477 від 31.10.2016р. на суму 1701,21 доларів США; лоцманською квитанцією №2968 від 02.11.2016р., дисбурсментським рахунком №818478 від 04.11.2016р. на суму 1173,10 доларів США; лоцманською квитанцією №3017 від 06.11.2016р., дисбурсментським рахунком №818576 від 16.11.2016р. на суму 2831,00 доларів США; лоцманською квитанцією №3040 від 08.11.2016р.; дисбурсментським рахунком №818682 від 28.11.2016р. на суму 2831,00 доларів США, лоцманською квитанцією №3085 від 14.11.2016р.; лоцманською квитанцією №3732 від 19.11.2016р.; дисбурсментським рахунком №818736 від 30.11.2016р. на суму 2831,00 доларів США, лоцманською квитанцією №3192 від 25.11.2016р., лоцманською квитанцією №3211 від 27.11.2016р.; дисбурсментським рахунком №818901 від 16.12.2016р. на суму 2831,00 доларів США, лоцманською квитанцією №3288 від 06.12.2016р., лоцманською квитанцією №3336 від 11.12.2016р., дисбурсментським рахунком №819016 від 28.12.2016р. на суму 2831,00 доларів США, лоцманською квитанцією №3409 від 19.12.2016р., лоцманською квитанцією №3438 від 24.12.2016р., дисбурсментським рахунком №810019 від 13.01.2017р. на суму 2831,00 доларів США, лоцманською квитанцією №3505 від 29.12.2016р., лоцманською квитанцією №0006 від 02.01.2017р., дисбурсментським рахунком №810147 від 31.01.2017р. на суму 2831,00 доларів США, лоцманською квитанцією №60 від 10.01.2017р., лоцманською квитанцією №128 від 19.01.2017р., дисбурсментським рахунком №810214 від 31.01.2017р. на суму 2831,00 доларів США, лоцманською квитанцією №185 від 25.01.2017р., лоцманською квитанцією №208 від 28.01.2017р., дисбурсментським рахунком №810359 від 24.02.2017р. на суму 2988,38 доларів США, лоцманською квитанцією №257 від 03.02.2017р., лоцманською квитанцією №287 від 07.02.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що судно „Vilena» протягом періоду з 11.10.2016р. по 17.07.2017р. здійснювало суднозаходи до Одеського морського порту, що підтверджується наступними документами: дисбурсментським рахунком №818336 від 27.10.2016р. на суму 2746,40 доларів США, лоцманською квитанцією №2785 від 11.10.2016р., лоцманською квитанцією №2800 від 14.10.2016р., дисбурсментським рахунком №818393 від 31.10.2016р. на суму 2849,71 доларів США, лоцманською квитанцією №2859 від 20.10.2016р., лоцманською квитанцією №2820 від 22.10.2016р., дисбурсментським рахунком №818456 від 31.10.2016р. на суму 2650,40 доларів США, лоцманською квитанцією №2933 від 27.10.2016р., лоцманською квитанцією №2943 від 29.10.2016р., дисбурсментським рахунком №818560 від 15.11.2016р. на суму 2650,30 доларів США, лоцманською квитанцією №2989 від 03.11.2016р., лоцманською квитанцією №3014 від 05.11.2016р., дисбурсментським рахунком №818618 від 21.11.2016р. на суму 2607,12 доларів США, , лоцманською квитанцією №3065 від 11.11.2016р., лоцманською квитанцією №3083 від 14.11.2016р., дисбурсментським рахунком №818684 від 28.11.2016р. на суму 2649,79 доларів США, лоцманською квитанцією №3133 від 19.11.2016р., лоцманською квитанцією №3149 від 21.11.2016р., дисбурсментським рахунком №818755 від 30.11.2016р. на суму 2650,28 доларів США, лоцманською квитанцією №3212 від 27.11.2016р., лоцманською квитанцією №3241 від 20.11.2016р., дисбурсментським рахунком №818934 від 26.12.2016р. на суму 2607,12 доларів США, лоцманською квитанцією №3311 від 08.12.2016р., лоцманською квитанцією №3359 від 14.12.2016р., дисбурсментським рахунком №819041 від 31.12.2016р. на суму 2694,57 доларів США, лоцманською квитанцією №3459 від 25.12.2016р., лоцманською квитанцією №3496 від 26.12.2016р., лоцманською квитанцією №3479 від 27.12.2016р., дисбурсментським рахунком №810055 від 17.01.2017р. на суму 2661,08 доларів США, лоцманською квитанцією №0013 від 03.01.2017р., лоцманською квитанцією №0051 від 08.01.2017р., дисбурсментським рахунком №810114 від 24.01.2017р. на суму 2658,29 доларів США, лоцманською квитанцією №100 від 15.01.2017р., лоцманською квитанцією №112 від 17.01.2017р., дисбурсментським рахунком №810208 від 31.01.2017р. на суму 2659,02 доларів США, лоцманською квитанцією №159 від 22.01.2017р., лоцманською квитанцією №172 від 24.01.2017р., дисбурсментським рахунком №810270 від 15.02.2017р. на суму 2880,91 доларів США, лоцманською квитанцією №224 від 30.01.2017р., лоцманською квитанцією №243 від 02.02.2017р., дисбурсментським рахунком №810338 від 22.02.2017р. на суму 2806,36 доларів США, лоцманською квитанцією №298 від 07.02.2017р., лоцманською квитанцією №310 від 10.02.2017р., дисбурсментським рахунком №810400 від 28.02.2017р. на суму 2806,63 доларів США, лоцманською квитанцією №367 від 15.02.2017р., лоцманською квитанцією №385 від 17.02.2017р., дисбурсментським рахунком №810495 від 14.03.2017р. на суму 3275,00 доларів США, лоцманською квитанцією №446 від 22.02.2017р., лоцманською квитанцією №512 від 02.03.2017р., дисбурсментським рахунком №810620 від 29.03.2017р. на суму 2826,88 доларів США, лоцманською квитанцією №570 від 09.03.2017р., дисбурсментським рахунком №811549 від 17.07.2017р. на суму 1133,70 доларів США, дисбурсментським рахунком №818871 від 14.12.2016р. на суму 1133,70 доларів США.

З матеріалів справи також вбачається, що судно „Aydemir boztepe» протягом періоду з 03.12.2016р. по 31.12.2016р. здійснювало суднозаходи до Одеського морського порту, що підтверджується наступними документами: дисбурсментським рахунком №818871 від 14.12.2016р. на суму 6620,85 доларів США, лоцманською квитанцією №3264 від 03.12.2016р., лоцманською квитанцією №3310 від 08.12.2016р., дисбурсментським рахунком №819038 від 31.12.2016р. на суму 6844,35 доларів США, лоцманською квитанцією №3384 від 16.12.2016р., лоцманською квитанцією №3664 від 25.12.2016р.

Наданими ТОВ „Вівал марін» лоцманськими квитанціями та судновими журналами суден „Jigava» , „Vilena» та „Aydemir boztepe» підтверджується прямування названих суден до причалів №21 та №22, які знаходяться у Каботажній гавані морського порту Одеса.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017р. по справі №815/3212/17 було частково задоволено адміністративний позов ТОВ „Цім інтегрейтед шипінг юкрейн сервісез лтд» до ДП „Адміністрація морських портів України» , визнано протиправним та скасовано окреме доручення ДП „Адміністрація морських портів України» № 37 від 10.08.2016 року в частині обов'язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней; визнано протиправними дії відповідача щодо справляння канального збору під час слідування суден, що агентуються позивачем до причалів Карантинної, Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту за період з березня 2017р. по червень 2017р.

Ухвалою від 28.08.2017р. по справі №815/3212/17 Одеським окружним адміністративним судом було задоволено заяву ДП „Адміністрація морських портів України» про роз'яснення постанови від 11.07.2017р. наступним чином: ДП „Адміністрація морських портів України» в подальшому не повинно справляти канальний збір з усіх суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду.

Необхідно зауважити, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі №815/6477/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2017р., було частково задоволено адміністративний позов ТОВ „Цім інтегрейтед шипінг юкрейн сервісез лтд» до ДП „Адміністрація морських портів України» шляхом визнання протиправними дії ДП „Адміністрація морських портів України» щодо справляння канального збору під час прямування суден, що агентуються ТОВ „Цім інтегрейтед шипінг юкрейн сервісез лтд» до причалів Карантинної, Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту за період з серпня 2016р. по лютий 2017р.

12.03.2018р. ТОВ „Вівал марін» звернулось до ДП „Адміністрація морських портів України» із листом №90, відповідно до якого позивач, посилаючись на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017р., просив зарахувати неправомірно нарахований канальний збір у загальному розмірі 7381,30 доларів США по вищевказаним суднозаходам в рахунок майбутніх платежів за надані послуги позивачеві. Листом №103 від 26.04.2018р. ТОВ „Вівал марін» просило відповідача повідомити про результати розгляду листа №90 від 12.03.2018р. Залишення відповідачем вимоги ТОВ „Вівал марін» без відповіді на задоволення стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що правовідносини між сторонами по справі виникли на підставі договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. При цьому, судом було встановлено, що умовами договору ДП „Адміністрація морських портів України» надано право нараховувати та справляти ставки портових зборів відповідно до Порядку справляння і розміру ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013р.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. ст. 116, 117 Кодексу торговельного мореплавства у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 22 Закону України „Про морські порти» 4709-VI від 17.05.2012р. (з наступними змінами та доповненнями) у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Канальний збір справляється на користь власника каналу.

Відповідно до п. 3.2 розділу ІІІ „Порядку справляння і розміру ставок портових зборів» , затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013р., нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об'єму судна. Такими чином, умовою нарахування канального збору є проходження судном каналу в один кінець або проходження каналу транзитом в один кінець. Інші випадки нарахування канального збору нормативними актами не передбачені.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про морські порти» внутрішнім підхідним каналом є гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях, розташований у межах акваторії порту, призначений для підходу або відходу суден до причалів та маневрування в межах акваторії морського порту.

Варто зауважити, що цільовим призначенням підхідного каналу Одеського морського порту відповідно до обов'язкових постанов по морському порту Одеса, затверджених наказом ДП „Адміністрація морських портів України» від 22.12.2015р. №266, є підхід суден до Практичної, Заводської, Хлібної і Нафтової гаваней, що дозволяє суду діти висновку про невикористання суднами „Jigava» , „Vilena» та „Aydemir boztepe» , які здійснювали суднозаходи до Каботажної гавані Одеського морського порту, підхідного каналу як гідротехнічної споруди.

Нарахування канального збору при прямуванні суден, зокрема, до Каботажної гавані Одеського морського порту, здійснювалось на підставі окремого доручення ДП „Адміністрація морських портів України» № 37 від 10.08.2016р., яке було визнано судами протиправним та скасовано у межах адміністративної справи №815/3212/17. При цьому, ухвалою від 28.08.2017р. по справі №815/3212/17 Одеським окружним адміністративним судом було роз'яснено про відсутність у ДП „Адміністрація морських портів України» права на справляння канального збору з усіх суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду.

З огляду на викладене, суд зазначає, що не використання суднами „Jigava» , „Vilena» та „Aydemir boztepe» підхідного каналу як гідротехнічної споруди свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачу до сплати канального збору. Наведене дозволяє господарському суд дійти висновку, що ТОВ „Вівал марін» було оплачено ДП „Адміністрація морських портів України» вартість послуги за договором про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р., яка відповідачем позивачу не надавалась.

Приписами ст. 902 Цивільного кодексу України передбачено наступне: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями глави 63 Цивільного кодексу України, якою врегульовано договірні відносини із надання послуг, не врегульовано особливостей повернення виконавцем, в даному випадку ДП „Адміністрація морських портів України» , грошових коштів, сплачених замовником, у разі ненадання послуг за договором, а також правового механізму повернення сплачених коштів замовником, у зв'язку з чим, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Варто зауважити, що, в даному випадку, подібними за змістом правовідносинами, є правовідносини, якими врегульовано підстави для повернення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Так, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Правова позиція господарського суду щодо правомірності застосування при вирішенні даного спору аналогії закону відповідає наведеним у постанові Верховного Суду від 26.03.2018р. по справі №910/1030/17 висновкам, відповідно до яких суд касаційної інстанції погодився із позицією суду першої інстанції щодо правомірності застосування аналогії закону (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України) при вирішенні спору щодо стягнення грошових коштів за ненадані відповідачем послуги. При цьому, Верховним Судом було зауважено, що у випадку ненадання послуги до договором замовник має право вимагати або повернення передоплати за ненадану послугу або надання оплаченої послуги.

Господарським судом під час розгляду даної справи було встановлено, що різниця між вартістю наданих ДП „Адміністрація морських портів України» послуг та сплачених ТОВ „Вівал марін» складає 7381,60 доларів США, що станом на 30.05.2018р. еквівалентно 192 651,96 грн., у зв'язку з чим, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого ТОВ „Вівал марін» позову у повному обсязі.

Суд зауважує, що підставою для стягнення із відповідача коштів у іноземній валюті є п. 3.4 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р., відповідно до якого оплата за послуги, що надаються суднам під іноземним прапором, нараховується в доларах США за курсом Національного Банку України на дату надання послуг; а також встановлення ставок канального збору для суден іноземного плавання у доларах США відповідно до Порядку справляння і розміру ставок портових зборів» , затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013р.

При цьому, господарський суд відхиляє посилання ТОВ „Вівал марін» на необхідність застосування при вирішенні даного спору приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ОСОБА_5 Верховного Суду у постанові від 26.06.2018р. по справі №910/9072/17 (12-125гс18) дійшла висновку, що передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. У випадку існування між сторонами договірних відносин кошти, набуті відповідачем за наявності правової підстави, не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що заявлені до стягнення грошові кошти були перераховані позивачем на виконання договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р., що, з огляду на висновки Верховного Суду, свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України. Господарський суд зауважує, що правовою підставою для перерахування позивачем відповідачеві коштів є договір. Відсутнім, в даному випадку є безпосереднього сам факт надання послуги, а, отже, грошові кошти повинні бути повернуті позивачеві.

Крім того, господарським судом критично оцінюються доводи ДП „Адміністрація морських портів України» щодо відсутності у позивача як морського агента повноважень на стягнення канального збору в інтересах судновласників, оскільки, як зазначалось вище по тексту рішення, правовідносини між сторонами по справі виникли на підставі договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 08.12.2015р., сторонами за яким виступають позивач та відповідач. Оплата ТОВ „Вівал марін» канального збору в інтересах третіх осіб, як і правовідносини, які виникли між позивачем та судновласниками, не є предметом судового розгляду у межах даної справи, а, отже, наведені доводи, як і посилання відповідача на неправомірне об'єднання позовних вимог про стягнення канального збору за різними суднозаходами, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заявленого позову.

Посилання відповідача щодо недоведеності позивачем факту не використання підхідного каналу господарським судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи. При цьому, жодного доказу протилежного в обґрунтування власної правової позиції з цього питання ДП „Адміністрація морських портів України» господарському суду надано не було.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Вівал марін» до державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» про стягнення надмірно сплаченої суми канального збору у розмірі 7381,60 доларів США., що станом на 30.05.2018р. еквівалентно 192 651,96 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись принципом пропорційності, та з метою забезпечення розумного балансу між витратами, понесеними позивачем під час розгляду справи, та витратами, які має понести відповідач, приймаючи до увагу задоволення заявлених позовних вимог, а також заявлене товариством з обмеженою відповідальністю „Вівал марін» клопотання про відшкодування судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 29600,00 грн., виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №б/н від 26.04.2018р., укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням „АНК. Морська юридична практика» , рахунок №2697 від 12.06.2018р., платіжне доручення №2226 від 20.06.2018р., акт виконаних робіт №2697 від 12.06.2018р., рахунок №2725 від 02.08.2018р., платіжне доручення №2284 від 02.08.2018р., акт виконаних робіт №2725 від 02.08.2018р., а також виписку з Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_2

Вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, шляхом їх покладення на відповідача у випадку задоволення позову. Разом з тим, положеннями ч. ч. 4-6 ст. 126 ГПК України врегульовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Господарський суд вважає обґрунтованими заперечення державного підприємства „Адміністрація морських портів України» щодо безпідставного включення позивачем до витрат на правову допомогу часу, витраченого адміністративним персоналом, у розмірі 1,3 год., вартість якого, з урахуванням умов договору про надання правової допомоги, становить 1105,00 грн. Крім того, господарський суд, приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо обґрунтованості заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, зазначає наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "ОСОБА_1 проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим.

Враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, приймаючи до уваги принципи співрозмірності та розумності судових витрат, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат та покласти на державне підприємство „Адміністрація морських портів України» понесені товариством з обмеженою відповідальністю „Вівал марін» судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства „Адміністрація морських портів України» /01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770/ в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» /65026, м. Одеса, площа Митна, 1, ідентифікаційний код 38728457/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вівал марін» /65026, м. Одеса, вул. Грецька, 22, ідентифікаційний код 23992814/ надмірно сплачену суму канального збору у розмірі 7381,60 доларів США /сім тисяч триста вісімдесят один долар США 60 центів/, що станом на 30.05.2018р. еквівалентно 192 651,96 грн. /сто дев'яносто дві тисячі шістсот п'ятдесят одна грн. 96 коп./; судовий збір у розмірі 2889,79 грн. /дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч 79 коп./; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. /двадцять тисяч грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 жовтня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна