ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
18.10.2018 Справа № 917/68/18
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за заявою (вхід. № 9328 від 08.10.2018р. ) Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Оліка"
про відстрочку виконання рішення суду у справі № 917/68/18 порушеної
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстальінвест"
до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Оліка"
про стягнення 283387,80 грн.
За участю представника боржника (заявника) - ОСОБА_1,
від стягувача -не з'явився.
встановив :
Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Оліка" звернулjся до Господарського суду Полтавської області з заявою про відстрочку виконання рішення суду від 21.05.2018р. на 12 місяців.
В обґрунтування заяви відповідач (боржник) посилається на те, що наявні обставини, що утруднюють виконання судового рішення.
Стягувач у відзиві проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на те, що невиконання судового рішення у цій справі призводить до негативних наслідків у господарській діяльності позивача; стосовно заявника відкрито низку виконавчих проваджень; заявником не надано доказів можливості відновлення діяльності та погашення боргу після надання відстрочки; надання відстрочки порушить право стягувача на мирне володіння його майном згідно практики Європейського суду з прав людини, не виконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий суд.
Про час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені шляхом надсилання ухвали суду від 10.10.2018р. на їх юридичні адреси.
Неявка у судове засідання представника стягувача не перешкоджає розгляду заяви.
В судовому засіданні 18.10.2018р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
Господарським судом Полтавської області по справі № 917/68/18 було прийнято рішення від 21.05.2018р. про стягнення з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Оліка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстальінвест" 256904грн. 90 коп. основного боргу, 20444 грн. 18 коп. пені, 1892 грн. 84 коп. - річних, 4188грн. 62 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.
На виконання вказаного рішення господарським судом Полтавської області був виданий відповідний наказ від 12.07.2018р.
30.07.2018р. приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконаного провадження з примусового виконання наказу від 12.07.2018р.
На даний час рішення суду боржником не виконано.
Боржник звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, посилаючись на те, що:
- після введення Російською Федерацією заборони на імпорт продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна було закрито основний ринок збуту продукції заявника;
- введено обмеження на транзит продукції митною територією до республіки Казахстан та Киргизької Республіки, що унеможливлює своєчасного виконання рішення суду;
- у заявника відсутня можливість своєчасного розрахунку з постачальниками за отриману сировину та іншу продукцію, яка використовується у процесі переробки сировини та виготовлення продукції;
- скрутне фінансове становище підтверджується фінансовим звітом за 2017р.;
- вжиття Державною виконавчою службою заходів для примусового виконання судових рішень призведе під загрозу погашення заборгованості, виплату заробітної плати, розрахунки з бюджетом;
- існує значна судова практика, якою підтримується позиція заявника;
- наведені підстави є винятковими, особливими та непереборними, ускладнюють виконання рішення суду. Відстрочка виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а створення умов для виконання цього рішення.
Стягувач у відзиві проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на те, що:
- підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішень або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом, але у відповідача відсутні обґрунтовані підстави для відстрочення виконання судового рішення, із офіційних даних Міністерства юстиції України відносно відповідача відкриті виконавчі провадження (незавершені) від 20.08.2018, 17.05.2018, що свідчить про невиконання зобов'язань не тільки перед стягувачем, але й перед іншими контрагентами.
- невиконання судового рішення у даній справі негативно вплине на фінансовий стан позивача, оскільки для закупівлі металопрокату, що поставлений відповідачу 02.03.2017р. було укладено договір про надання овердрафту, що також негативно вплине на фінансовий стан позивача та буде сприяти накопиченню боргів.
- з матеріалів справи вбачається, що порушення зобов'язань настало значно раніше ухвалення судового рішення, що вкотре підтверджує тривале невиконання зобов'язань зі сторони заявника;
- відповідачем не надано належних доказів можливість виконання рішення суду в майбутньому, оскільки сама по собі відстрочка без документального підтвердження можливого виконання рішення в майбутньому, є неможливим та суперечить імперативним принципам господарського судочинства щодо обов'язковості судового рішення.
- згідно приписів ч.5 ст.331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
За ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан ; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення , ухвали, постанови.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Отже, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характерну обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватися інтереси обох сторін.
В ст. 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня2013року в справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судових захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012року № 18-рп/2012)4 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012року № 11-рп/2012).
У рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі № 5-рп/2013 зазначено, що аналіз положень ст. 121 ГПК України дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Судом враховано, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Відповідно до статті 42 та абз. 5 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
А отже, наведені заявником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, тобто не виникли в силу якихось об'єктивних, незалежних від боржника обставин.
Боржник не надав жодних та належних доказів відсутності грошових коштів на його банківських рахунках чи відсутності або недостатності майна для погашення боргу. Боржник також не надав доказів загрози банкрутства в разі виконання судового рішення по даній справі.
Суд, зазначає, що надання відстрочки ще на 12 місяців матиме наслідком зупинення виконавчого провадження з виконання рішення суду у даній справі, і, як наслідок, ненадходження позивачу присуджених за рішенням коштів. Зазначене може призвести до ущемлення інтересів стягувача.
Крім того, визначений заявником строк відстрочки виходить за межі встановленого ст. 331 ГПК України річного строку. який обчислюється з дати прийняття рішення суду.
У рішенні, ухваленому 20 липня 2004 р. у справі «Шмалько проти України» , Європейський суд з прав людини (далі - Суд) суд відзначив, що право на судовий розгляд, закріплене у ч. 1 ст. 6 Конвенції, було б лише ілюзією, якби держави допускали невиконання остаточних рішень національних судів. Незабезпечення особі можливості отримати повне виконання судового рішення на її користь є втручанням у право цієї особи на мирне володіння майном, яке передбачене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
У справі "ОСОБА_1 проти України" (заява N 18966/02) від 29 червня 2004 року суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1.
З огляду на викладене, відсутні підстави для надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі.
Враховуючи викладене, у задоволені заяви про відстрочку виконання рішення по справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 331, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд-
ухвалив :
Відмовити в задоволенні заяви Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Оліка" про відстрочку виконання рішення суду від 21.05.2018р. у справі № 917/68/18
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги через відповідний суд згідно з підп.17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано: 22.10.2018р.
Суддя Т. М. Безрук
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 18.10.2018 |
Оприлюднено | 23.10.2018 |
Номер документу | 77257419 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Безрук Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні