Рішення

від 11.10.2018 по справі 927/554/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 жовтня 2018 року м. Чернігів справа № 927/554/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка , за участю секретаря судового засідання Репех О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Чернігівської міської ради 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7 До Фізичної особи - підприємця Невойта Петра Петровича 14000, АДРЕСА_1 про стягнення 713 886 грн. 28 коп.

у присутності представників:

від позивача: Мозирко В.О. - нач. юр. відділу управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, дов. від 28.03.2018р. № 1-24/367

від відповідача: Борода А.В. - адвокат (ордер від 20.08.2018р.)

Рішення виноситься після перерв, оголошених в судовому засіданні з 11.09.2018р. по 09.10.2018р. та з 09.10.2018р. по 11.10.2018р., на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.10.2018р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

23 липня 2018 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Чернігівської міської ради до Фізичної особи - підприємця Невойта Петра Петровича про стягнення 713 886,28 грн. збитків у вигляді неотриманої орендної плати за користування земельними ділянками у період з 13.09.2013р. по 31.10.2017р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки площею 1,1485 га, розташовані в м. Чернігові про вул. Текстильників, 1 - б, внаслідок чого органом місцевого самоврядування неотримані грошові кошти.

Розрахунок розміру збитків був проведений у відповідності з рішенням Чернігівської міської ради від 31.03.2011р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2010р. , яким встановлено, що розрахунок розміру податку на землю та орендної плати проводиться відповідно до грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко - планувальних зон. При розрахунку суми збитків враховані вимоги рішень Чернігівської міської ради від 29.07.2011р. Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розмірів орендної плати в місті Чернігові та від 30.01.2015р. Про місцеві податки зі змінами та доповненнями. Тобто, розмір збитків був визначений за ставками орендної плати, які діяли на момент їх виникнення (3 відсотки), за вирахуванням сум, сплачених відповідачем самостійно в якості орендної плати. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 12.12.2017р. № 550 затверджено акт від 06.10.2017р. № 26 про визначення збитків власнику землі. На даний час, збитки у добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

У встановлений судом процесуальний строк відповідачем поданий відзив на позовну заяву від 02.08.2018р., зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача про стягнення грошової суми у вигляді збитків не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і заявлені за межами позовної давності.

Відповідач вказує, що після закінчення строку дії попереднього договору оренди землі укладеного між сторонами, ним вживалися всі необхідні заходи спрямовані на укладення нового договору, зокрема, розроблена необхідна документація. Однак, працівники Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради постійно вимагали надати додаткові документи, що потягло за собою значне зволікання в укладенні договорів оренди.

Після надання відповідачу дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, він звернувся до землевпорядної організації. Втім, у зв'язку з наявністю на той час спору між ним та ПАТ Українська залізниця щодо права власності на частину під'їзної залізничної колії, розташовану на земельній ділянці, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради відмовило у погодженні технічної документації до закінчення розгляду спору в суді. З метою прискорення процесу укладення договору оренди землі відповідач був змушений до закінчення розгляду спору відмовитися від частини площі земельної ділянки на якій розташована під'їзна залізнична колія та звернутися до землевпорядної організації для переробки технічної документації.

Таким чином, відповідач вважає, що за відсутності укладеного між сторонами договору оренди землі він не міг сплачувати орендну плату.

27 серпня 2018 року позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь на відзив від 23.08.2018р. № 151/03-06 в якій позивач вказує, що після закінчення строку дії попереднього договору оренди землі укладеного між сторонами відповідач звернувся із заявою про продовження терміну дії договору оренди та у зв'язку з формуванням нової земельної ділянки просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення в оренду. У зв'язку з неподанням відповідачем графічних матеріалів на нову земельну ділянку Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради запропонувало їх надати, однак відповідач цього не зробив. Твердження відповідача про постійне вимагання працівниками Управління подання додаткових документів не підтверджується поданими доказами. Будь - яких інших належних доказів на підтвердження вжиття заходів щодо укладення договору оренди, на думку позивача, відповідачем подано не було. Крім того, орган місцевого самоврядування не погоджується з позицією відповідача щодо пропуску позовної давності, оскільки в даному випадку правопорушення є триваючим і на вимоги власника про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном позовна давність не поширюється.

04 вересня 2018 року відповідачем подані заперечення від 03.09.2018р. в яких він вказує, що до закінчення строку дії попереднього договору оренди він повідомив позивача про намір продовжити договір. Оскільки позивач не заперечив проти поновлення договору, на думку відповідача, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі він вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В судовому засіданні 11.09.2018р., на підставі ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, судом було дозволено позивачу подати в строк до 25.09.2018р. додаткові пояснення щодо питання поновлення попереднього договору оренди, оскільки дане питання виникло лише після подання відповідачем заперечення.

25 вересня 2018 року позивач надав письмові пояснення в яких заперечив проти того, що попередній договір оренди був поновлений, посилаючись в т.ч. на відсутність укладеної між сторонами додаткової угоди до договору.

Подане 03.10.2018р. відповідачем заперечення від 01.10.2018р., на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, залишено судом без розгляду, оскільки відповідач вже скористався своїм процесуальним правом щодо надання 04.09.2018р. заперечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Невойт Петро Петрович зареєстрований в якості суб'єкта господарювання 02.03.2001р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 2 064 017 0000 009638.

Основним видом діяльності підприємця являється лісопильне та стругальне виробництво.

Відповідач являється власником об'єктів нерухомості загальною площею 938,6 м 2 , розташованих за адресою: м. Чернігів, вул. Текстильників, 1-б, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договором купівлі - продажу від 14.12.2001р. та договором про поділ нежитлової будівлі від 10.12.2004р.

Рішенням ХХІХ сесії Чернігівської міської ради V скликання від 26.06.2008р. (п. 86), у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки, приватному підприємцю Невойту П.П. подовжено строк короткострокової оренди земельної ділянки, строком на 5 років, площею 1,2921 га по вул. Текстильників, 1-б, для обслуговування реммайстерні, складу і гаражу (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання = 1,2 - промислове використання).

12 вересня 2008 року між Чернігівською міською радою та приватним підприємцем Невойтом П.П. був укладений договір оренди земельної ділянки № 1658.

Згідно умов даного договору, Чернігівська міська рада (Орендодавець) надала, а ПП Невойт П.П. (Орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,2921 га в місті Чернігові для обслуговування об'єктів нерухомості по вул. Текстильників, 1-б. Договір укладено строком на 5 років.

В цей же день 12.09.2008р., сторонами було підписано акт прийому - передачі земельної ділянки в оренду.

02 липня 2009 року, у зв'язку із змінами, внесеними рішенням ХХХІІІ сесії Чернігівської міської ради V скликання від 12.12.2008р. до п. 86 рішення Чернігівської міської ради від 26.06.2008р., між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки № 1658 якою були внесені зміни до договору наступного змісту: В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1485 га та 0,1436 га - проїзд загального користування, без реального виділення в натурі .

09 жовтня 2013 року відповідач звернувся до Чернігівського міського голови із заявою від 04.09.2013р. № 05/09 в якій, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 12.09.2008р. № 1658, зареєстрованому у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП Центр ДЗК 31.08.2009р. за № 040983000382, просив подовжити термін дії договору та в зв'язку з формуванням нової земельної ділянки надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

До заяви було додано копію паспорта, схему розміщення земельної ділянки, копію договору купівлі - продажу нерухомого майна від 14.12.2001р.

У відповідь на заяву Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради листом від 18.10.2013р. № 6666 повідомило про необхідність додатково письмово повідомити про площу земельної ділянки з наданням графічних матеріалів, що обґрунтовують розмір земельної ділянки.

13 грудня 2016 року відповідач звернувся до Чернігівського міського голови із заявою від 23.11.2016р. в якій просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з метою оформлення оренди орієнтовною площею 1,14 га за адресою: м. Чернігів, вул. Текстильників, 1-б, для обслуговування об'єктів нерухомості.

До заяви було додано копію паспорта, графічні матеріали, що обґрунтовують розмір земельної ділянки, схему розміщення земельної ділянки.

Рішенням Чернігівської міської ради від 26.01.2017р. № 15/VІІ-17 (п. 2.4) відповідачу було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, орієнтовною загальною площею 1,1485 га по вул. Текстильників, 1-б для експлуатації об'єктів нерухомості з подальшою передачею земельних ділянок в оренду, у т.ч.:

- Ділянка № 1, орієнтовною площею 0,3660 га;

- Ділянка № 2, орієнтовною площею 0,7825 га.

12 липня 2017 року між відповідачем (Замовником) та ФОП Московченко К.М. (Виконавцем) був укладений договір № 25-ТД на створення (передачу) науково - технічної документації згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду в м. Чернігові по вул. Текстильників, 1-б.

04 жовтня 2017 року між відповідачем (Замовником) та ФОП Кумедою В.П. (Виконавцем) був укладений договір № 5-ТД на створення (передачу) науково - технічної документації згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду в м. Чернігові по вул. Текстильників, 1-б.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27.07.2017р. № 326 утворено комісію з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Листом від 17.11.2017р. № 6948 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило відповідача, що 06.12.2017р. відбудеться засідання комісії на якому буде розглядатися питання щодо розрахунку суми збитків нанесених Чернігівській міській раді при використанні відповідачем земельної ділянки площею 1,1485 га по вул. Текстильників, 1-б в місті Чернігові.

Даний лист був отриманий відповідачем 23.11.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 12.12.2017р. № 550 (п. 1.4) затверджено акт № 26 від 06.10.2017р. комісії про визначення розміру збитків власнику землі в особі Чернігівської міської ради, заподіяних при використанні відповідачем земельної ділянки загальною площею 1,1485 га по вул. Текстильників, 1-б в місті Чернігові, з порушенням земельного законодавства за період з 13.09.2013р. по 31.10.2017р. включно в сумі 713 886,28 грн.

15 грудня 2017 року Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради направило на адресу відповідача повідомлення від 13.12.2017р. № 7406 в якому пропонувало у 10-денний термін з дня його надходження розглянути і повідомити про результати розгляду міську раду.

Разом з повідомленням відповідачу були надіслані копії акту про визначення розміру збитків власнику землі в особі Чернігівської міської ради № 26 від 06.12.2017р. та рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 12.12.2017р. № 550.

Повідомлення було отримано відповідачем 18.12.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішенням Чернігівської міської ради від 28.02.2018р. № 28/VІІ-26 (п. п. 1.2, 1.3) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано в оренду строком до 28.02.2023р. відповідачу земельні ділянки по вул. Текстильників, 1-б для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації об'єктів нерухомості):

- Ділянка № 1, площею 0,3660 га, кадастровий номер 7410100000:01:036:0160;

- Ділянка № 2, площею 0,7825 га, кадастровий номер 7410100000:01:036:0188.

На підставі даного рішення Чернігівської міської ради між сторонами було укладено договори оренди земельної ділянки від 19.04.2018р. № 1658 та від 30.05.2018р. № 1658.

Приписами ст. ст. 13, 14, 142, 143, 145 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. ст. 80, 83, 90 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За змістом ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Положеннями ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів.

Приписом ст. 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності з ст. ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

За змістом положень ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно - правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Як було вказано вище, 12 вересня 2008 року між Чернігівською міською радою та приватним підприємцем Невойтом П.П. був укладений договір оренди земельної ділянки № 1658.

Згідно умов даного договору, Чернігівська міська рада (Орендодавець) надала, а ПП Невойт П.П. (Орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,2921 га в місті Чернігові для обслуговування об'єктів нерухомості по вул. Текстильників, 1-б. Договір укладено строком на 5 років.

На копії договору, яка була надана відповідачем, міститься відмітка, що даний договір зареєстрований у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.08.2009р. за № 040983000382. На копії договору, яка була надана позивачем, така відмітка відсутня.

Згідно ст. ст. 13, 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі (в редакції на момент укладення договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Стаття 640 Цивільного кодексу України визначає момент укладення договору. У відповідності з ч. 3 цієї статті (в редакції на момент укладення договору), договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Таким чином, право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Оскільки, державна реєстрація укладеного між сторонами договору оренди землі відбулась лише 31.08.2009р., строк його дії закінчувався 31.08.2014р.

В той же час, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що договір оренди був поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, виходячи з наступного:

У відповідності з ст. ст. 31, 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на момент закінчення дії договору), договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист - повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист - повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що договір оренди був поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Для поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа - повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, стаття 33 Закону України Про оренду землі визначає правові підстави поновлення договору оренди землі та фактично об'єднує два випадки поновлення такого договору, обов'язковим в яких є укладення додаткової угоди.

У своєму листі від 04.09.2013р. № 05/09 ФОП Невойт П.П. одночасно просив і подовжити термін дії договору від 12.09.2008р. № 1658, і надати дозвіл на розробку проекту землеустрою у зв'язку з формуванням нової земельної ділянки. Втім, проекту додаткової угоди до листа - повідомлення відповідачем додано не було.

Оскільки, сторонами не була укладена додаткова угода до договору оренди від 12.09.2008р. № 1658, даний договір припинив свою дію після закінчення строку, на який його було укладено.

Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що в даному випадку саме на землекористувача - ФОП Невойта П.П. покладається обов'язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою і подальшого звернення до уповноваженого органу - територіального органу Держземагентства (Держгеокадастру) із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого їй присвоюється кадастровий номер (який є істотною умовою договору оренди землі).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з грудня 2016 року вживав заходи щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом звернення до позивача із відповідним клопотанням. До свого клопотання відповідач додавав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Після надання відповідачу рішенням Чернігівської міської ради від 26.01.2017р. дозволу на розроблення технічної документації, він уклав договір на створення (передачу) науково - технічної документації від 12.07.2017р. № 25-ТД з ФОП Московченко К.М.

При цьому, також суд враховує, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2017р. було порушено провадження у справі № 927/117/17 за позовом ФОП Невойта П.П. до Регіональної філії Південно - Західна Залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про визнання права власності на під'їзну залізничну колію довжиною 205 погонних метрів, яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Текстильників, 1-б та примикає стрілочним переводом № 302 до колії № 1.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017р. у справі № 927/117/17 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Постановами Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017р. та Вищого господарського суду України від 18.10.2017р. рішення місцевого суду було залишено без змін.

Таким чином, протягом 2017 року у відповідача існував спір з ПАТ Українська залізниця з приводу нерухомого майна, яке було частиною предмету договору купівлі - продажу від 14.12.2001р., укладеного ФОП Невойтом П.П. з ВАТ Чернігіввовна , що вплинуло на питання розроблення технічної документації (в т.ч. щодо визначення площі земельної ділянки).

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 01.12.2016р. по 31.10.2017р. в розмірі 230 032,49 грн. відсутні у зв'язку з відсутністю вини відповідача.

Підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 13.09.2013р. по 31.08.2014р. в розмірі 72 120,76 грн. відсутні, оскільки в цей період відповідач користувався земельною ділянкою на підставі договору оренди від 12.09.2008р. № 1658 і не вчинив правопорушення.

Натомість, після припинення договору оренди 31.08.2014р. відповідачем до листопада 2016 року включно не вживалося жодних заходів з метою оформлення права користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення збитків за цей період в розмірі 411 733,03 грн. являються обґрунтованими.

В той же час, суд за заявою відповідача застосовує позовну давність до вимог за період 01.09.2014р. по 30.07.2015р. на загальну суму 124 360,24 грн.

Отже, з відповідача підлягають стягненню збитки за період з 01.08.2015р. по 30.11.2016р. в розмірі 287 372,79 грн.

Заперечення позивача про те, що на його вимоги не поширюється позовна давність не ґрунтується на положеннях законодавства.

Згідно ст. ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як було вказано вище, позивач щонайменше з 2008 року знав про наявність у відповідача права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності. Також, позивач, як сторона договору оренди, був обізнаний з строком його дії і моментом припинення, тому з вересня 2014 року був обізнаний з тією обставиною, що право користування земельною у відповідача належним чином не оформлено, однак звернувся з відповідною позовною заявою до суду лише 23 липня 2018 року.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування збитків судом відхиляється, виходячи з наступного:

У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Оскільки на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке належить відповідачеві, позивач не міг продати на конкурентних засадах право на оренду цієї земельної ділянки і, як наслідок, отримати доходи за її використання іншими особами.

Розмір збитків був правомірно розрахований позивачем, виходячи з розміру орендної плати, яку мав би сплачувати відповідач у випадку укладення договору оренди землі. При цьому позивачем були враховані вимоги законодавства та рішення Чернігівської міської ради від 31.03.2011р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2010р. , яким встановлено, що розрахунок розміру податку на землю та орендної плати проводиться відповідно до грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко - планувальних зон. При розрахунку суми збитків також враховані вимоги рішень Чернігівської міської ради від 29.07.2011р. Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розмірів орендної плати в місті Чернігові та від 30.01.2015р. Про місцеві податки зі змінами та доповненнями. Тобто, розмір збитків був визначений за ставками орендної плати, які діяли на момент їх виникнення (3 відсотки), за вирахуванням сум, сплачених відповідачем самостійно в якості орендної плати.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 14 Конституції України, ст. 3, 80, 122, 124, 206 Земельного кодексу України, ст. 11, 22 Цивільного кодексу України, ст. 129, 165, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Чернігівської міської ради до Фізичної особи - підприємця Невойта Петра Петровича про стягнення 713 886,28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Невойта Петра Петровича (14000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Чернігівської міської ради (р/р 31414611025002, Отримувач: УК у м. Чернігові/м.Чернігів/24062200, код 38054398, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код 34339125) 287 372 грн. 79 коп. збитків та 4 310 грн. 09 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 22.10.2018р.

Суддя А.С.Сидоренко