Рішення

від 19.10.2018 по справі 814/1588/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2018 р. Справа № 814/1588/18

м. Миколаїв

          Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський олійноекстракційний завод", пр-т Героїв України, 117, м. Миколаїв, 54025

про: стягнення заборгованості 28285,68 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський олійноекстракційний завод" (далі - відповідач) адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 28285,68 грн.

Ухвалою від 06.07.2018 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що протягом 2017 року відповідач не надавав звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів та самостійно не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати - нарахована пеня.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та заначив, що розрахунок, пред'явлений щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, підписаний невідомою особою та без залучення відповідних письмових доказів, на підставі яких він був здійснений. Отже, вказаний розрахунок не може бути покладений в основу судового рішення. В задоволенні позовних вимо ТОВ "Миколаївський олійноекстракційний завод" просив відмовити.

Позивач просив суд розглядати справу за відсутності його представника. Суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон України № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

У період з 16.04.2018 року по 16.04.2018 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області проведено позапланову перевірку щодо додерження суб'єктом господарювання - "Миколаївський олійноекстракційний завод" - вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, результатами якої оформлено Актом від 16.04.2018 року № 14-441/0010 (далі - Акт перевірки).

В ході перевірки встановлено наступні порушення: ТОВ "Миколаївський олійноекстракційний завод" до Фонду соціального захисту інвалідів не подавався звіт за формою № 10-ПІ "Звіт про зайнятість та прцевлаштування інвалідів"; при встановленому нормативі робочих місць для влаштування інвалідів в одно робоче місця, на підприємстві не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Акт перевірки надіслано позивачу листом від 22.06.2018 року № 02/2951.

Лише 22.06.2018 року відповідач подав Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2017 рік, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 17 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875 - 1.

Статтею 20 Закону України № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами у 2017 році, відповідач до 16.04.2018 самостійно мав сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 27005,88 грн. Підприємство у визначені терміни заборгованість не сплатило, тому за період з 17.04.2018 року по 04.07.2018 року позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1279,80 грн. Загальна сума заборгованості складає 28285,68 грн., що підтверджується Розрахунком суми позову.

Крім того, відповідно до листа Центрального районного центру зайнятості від 14.05.2018 року № 1151/2-18, наданого на запит позивача від 08.05.2018 року № 06-305/850,851, за 2016 та 2017 роки ТОВ "Миколаївський олійноекстракційний завод" форми звітності 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" центру зайнятості не надавав.

Вказане свідчить про порушення відповідачем п. 4 ч. 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі - Закон України № 5067), відповідно до якої роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії), та порушення відповідачем ч. 3 статті 18 Закону України 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, установленого статтею 19 цього Закону, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

          Положення Закону України № 5067 та Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, не звільняють відповідача від сумлінного виконання обов'язку, встановленого ч. 3 ст. 18 Закону України № 875, щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, виділення і створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, і звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Інформація повинна надаватись своєчасно та в повному обсязі.

У постанові від 11.02.2014 року (справа № 21-485-а13) Верховний Суд України дійшов висновку, що неподання щомісячно до центру зайнятості звітів форми № 3-ПН протягом року свідчить про невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування державної служби зайнятості в повному обсязі про наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів, а тому позивачем законно застосовані адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Порушення позивачем порядку подання доказів на підтвердженя своїх позовних вимог, на які посилається відповідач у своєму відзиві, не спростовує факту встановлення Управлінням Держпраці у Миколаївській області порушень, зафіксованих в Акті перевірки. Крім того, відповідачем не надано суду доказів оскарження результатів проведеної перевірки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 19, 77, 19, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 20917114) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський олійноекстракційний завод" (вул. пр-т Героїв України, 117, м. Миколаїв, 54025, код ЄДРПОУ 38087088) - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський олійноекстракційний завод" (код ЄДРПОУ 38087088) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 38087088) 28285,68 грн. (двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 68 копійок) заборгованості, з яких: адміністративно-господарські санкції у сумі 27005,88 грн., пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 1279,80 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.10.2018 року.

Суддя                                                                                 Н. В. Лісовська