Рішення

від 11.10.2018 по справі 902/467/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2018 р.          Cправа № 902/467/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", м.Вінниця

до: Дочірнього підприємства "Піщанкаводоканал" Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", смт Піщанка, Піщанський район, Вінницька область

про стягнення 32 000 грн.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

08.08.2018 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" до Дочірнього підприємства "Піщанкаводоканал" Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення 32 000,00 грн боргу за договором позички № 283 від 18.12.2015 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану позовну заяву розподілено до розгляду судді Лабунській Т.І., яка ухвалою від 13.08.2018 р. відкрила провадження у даній справі вирішивши здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 13.09.2018 р.

В подальшому на підставі заяви судді Лабунської Т.І. від 20.08.2018 р. та розпорядження керівника апарату суду від 20.08.2018 р. у зв'язку з тим, що підстави для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації відпали здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/467/18 за результатами якого справу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 23.08.2018 р. справу № 902/467/18 прийнято до провадження новим складом суду.

В судовому засіданні 13.09.2018 р. оголошено перерву до 14.09.2018 р.

В судовому засіданні 14.09.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 14.09.2018 р. призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.10.2018 р.

11.10.2018 р. на адресу суд від представника позивача надійшла заява б/н від 11.10.2108 р., в якій останній просить суд проводити розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання 11.10.2018 р. представники сторін не з'явилися, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 14.09.2018 р., яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому про обізнаність позивача та відповідача про дату, час та місце судового засідання підтверджується поштовими повідомленнями № 2102200625654 та № 2470000330780, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява позивача б/н від 11.10.2018 р. (вх.канц. № 02.1-34/7971/18 від 11.10.2018 р.) про розгляд справи за відсутності його представника.

При неявці в судове засідання представників сторін суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 27.08.2018 р. про призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем договору позички № 283 від 18.12.2015 р., відповідно до якого Комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал" (Позичкодавець) передав Дочірньому підприємству "Піщанкаводоканал" Комунального підприємства "Вінницяоблвдоканал" (Позичальник) у користування грошові кошти в сумі 32 000,00 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вищевказаним договором у Дочірнього підприємства "Піщанкаводоканал" Комунального підприємства "Вінницяоблвдоканал" утворилась заборгованість в сумі 32 000,00 грн.

З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 32 000,00 грн за договором позички.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що між Комунальним підприємством "Вінницяоблводоканал" (Позичкодавець) та Дочірнім підприємство "Піщанкаводоканал" Комунального підприємства "Вінницяоблвдоканал" (Позичальник) укладено договір позички № 283 від 18.12.2015 р. (а.с. 9, т. 1).

Відповідно п. 1.1. Договору Позичкодавець передає Позичальнику у користування кошти в сумі 50 000,00 грн (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

Згідно п. 1.2. Договору цільове призначення предмета позички: службове використання, оформлення дозвільних документів, оплату за спожиту електроенергію та розрахунків з бюджетом.

Користування коштами лише за їх призначенням (п. 2.1. т. 1).

Після закінчення строку Позичальник має повернути кошти Позичкодавцю (п.2.3. Договору).

Згідно п. 3.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 28.02.2016 р.

Позичальник має право повернути кошти, передані йому у користування, в будь-який час до спливу строку договору (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п.4.2. Договору якщо після припинення договору Позичальник не повертає кошти, Позичкодавець має право вимагати їх примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

На виконання умов договору позички № 283 від 18.12.2015 р. Комунальним підприємством "Вінницяоблводоканал" перераховано відповідачу кошти на загальну суму 32 000,00 грн, в підтвердження чого в справі наявні платіжні доручення № 8214 від 18.12.2015 р. на суму 20 000,00 грн та № 8525 від 30.12.2015 р. на суму 12 000,00 грн (а.с. 10-11, т. 1).

01.03.2018 р. на адресу відповідача надіслано претензію № 1 (вих. № 11/014-367 від 01.03.2018 р.) щодо повернення грошових коштів у розмірі 32 000,00 грн. (а.с.12, т. 1).

На вищезазначену претензію відповіді надано не було, грошові кошти у добровільному порядку не повернуто.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Надаючи правову кваліфікацію договору № 283 від 18.12.2015 р., суд з огляду на положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є договором позики, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад" (ст.ст.1046-1053 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем грошових коштів відповідачу та відсутність повернення вказаних коштів наданих у позику останньому.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 32 000 грн 00 коп. коштів наданих у позику є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів повернення грошових коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт перерахування позивачем грошових коштів відповідачу та відсутність повного та своєчасного повернення вказаних коштів зі сторони останнього.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

11.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Піщанкаводоканал" Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", вул. Некрасова, буд. 35, смт Піщанка, Піщанський район, Вінницька область, 24700 (ідентифікаційний код - 38460241) на користь Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022 (ідентифікаційний код - 03339012) - 32 000 грн 00 коп. - боргу, 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 22 жовтня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022.

3 - відповідачу - вул. Некрасова, 35, смт піщанка, Піщанський район, Вінницька область, 24700.