Рішення

від 18.10.2018 по справі 908/1855/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/91/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018 Справа № 908/1855/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючого судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи № 908/1855/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Компанія Флагман» (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Невського, буд. 101, код ЄДРПОУ 37573288)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947)

про стягнення 14 000,00 грн.

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

14.09.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Компанія Флагман» № б/н від 14.09.2018 (вх. №2001/08-07/18 від 14.09.2018) до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 14 000,00 грн.

14.09.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу 908/1855/18 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 18.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1855/18 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 5/91/18, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи, розгляд справи по суті розпочато з 18.10.2018. В судовому засіданні 18.10.2018 судом прийнято рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції позивач у позовній заяві посилається на наступне: 08.09.2016 Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія» (відповідач) замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Компанія Флагман» (позивача) товар на загальну вартість 80 018,08 грн., та 15.09.2016 цей товар було отримано відповідачем, що підтверджується відповідними видатковою накладною та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. Однак, відповідач здійснив оплату за отриманий товар частково на суму 66 018,08 грн. 26.07.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо здійснення оплати за отриманий відповідачем товар на підставі видатковою накладної №РН-0000021 від 15.09.2018 у розмірі 14 000,00 грн. протягом 7 днів з дня пред'явлення цієї вимоги. Однак, відповідач у вказаний строк не здійснив оплату за товар у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 14 000,00 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар в розмірі 14 000,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

05.10.2018 від Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву № 356/юр від 21.09.2018 (вх. № 08-08/17885/18), відповідно до якого відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. посилаючись на відсутність детального опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги а також відсутністю розрахунку таких витрат. Просить суд в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. позов залишити без задоволення.

10.10.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Компанія Флагман» до суду надійшла письмова відповідь на відзив № б/н від 10.10.2018 (вх. № 08-08/18153/18), в якій позивач зазначає, що детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат полягав у аналізі документів, пов'язаних з господарськими відносинами позивача та відповідача, підготовки тексту позовної заяви, збір письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви, підготовка документів до подачі позову. Процесуальний закон не зазначає, в якій саме формі дана інформація та докази подаються до суду. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000029 від 08.09.2016, Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія» (відповідач) замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Компанія Флагман» (позивача) товар на загальну вартість 80 018,08 грн.

15.09.2016 на підставі видаткової накладної № РН-0000021 від 15.09.2016, представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю № 1632 від 12.09.2016 отримав від позивача товарно-матеріальні цінності на суму 80 018,08 грн.

Вищевказана видаткова накладна, за якою відповідачу поставлено товарно-матеріальні цінності, узгоджена між позивачем та відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками ТОВ «НВП «Компанія Флагман» та ПАТ «Агропромислова компанія» . Товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис відповідача на зазначеній видатковій накладній.

Залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 14 000,00 грн.

Таким чином, між сторонами укладено договір у письмовій формі у спрощений спосіб.

Як свідчать досліджені судом фактичні обставини справи та письмові докази у їх сукупності, ПАТ «Агропромислова компанія» частково здійснено оплату отриманого товару на загальну суму 66 018,08 грн., що підтверджується банківськими виписками № БВ-0002651 від 28.10.2016 на суму 5 000,00 грн., № БВ-0003144 від 09.11.2016 на суму 25 000,00 грн., № БВ-0003419 від 16.11.2016 на суму 20 000,00 грн., № БВ-0000571 від 25.01.2017 на суму 2 000,00 грн., № БВ-0000387 від 02.03.2017 на суму 1 000,00 грн. та № БВ-0003807 від 02.06.2017 на суму 13 018,08 грн. (а.с. 14-19).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору 26.07.2018 позивачем на адресу відповідача надіслана вимога № 23 про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 14 000,00 грн. протягом семи днів з дня отримання вказаної вимоги.

Вказана вимога отримана повноваженим представником відповідача - Барлал за довіреністю 06.08.2018, про що свідчить підпис представника ПАТ «Агропромислова компанія» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 6900502952113 (а.с. 24).

На підставі викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Компанія Флагман» заборгованості у розмірі 14 000,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1855/18, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як встановлено вище, 15.09.2016 ТОВ «НВП «Компанія Флагман» поставило ПАТ «Агропромислова компанія» товар за видатковою накладною на загальну суму 80 018,08 грн. (а.с. 13).

Факт отримання товару підтверджується підписами уповноважених осіб сторін та скріплені печатками ПАТ «Агропромислова компанія» .

Проте, оплата товару, наданого позивачем 15.09.2016, відповідачем здійснена не в повному обсязі, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за отриманий товар на суму 14 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.07.2018 ТОВ «НВП «Компанія Флагман» на адресу ПАТ «Агропромислова компанія» надіслана вимога № 23 про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 14 000,00 грн. протягом семи днів з дня отримання вказаної вимоги, проте вона залишена ПАТ «Агропромислова компанія» без відповіді та задоволення.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та вимоги чинного законодавства, оплату за отриманий товар на суму 14 000,00 грн. не здійснив.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити поставлений товар не припинено.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач довів належними засобами доказування обґрунтованість позовних вимог.

Проте, на день розгляду спору відповідач, доказів оплати за отриманий товар суду не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. покладаються на відповідача.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві № б/н від 14.09.2018 ТОВ «НВП «Компанія Флагман» просить суд стягнути з ПАТ «Агропромислова компанія» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В матеріалах справи міститься договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 10.09.2018 (договір), укладений між адвокатом ОСОБА_2 (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Компанія Флагман» (Клієнт), за умовами п. 1.1. якого, відповідно до ст. 59 Конституції України адвокат зобов'язується надати професійну правничу (правову) допомогу на умовах і в порядку, що визначені цим договором (далі - правова допомога), а Клієнт зобов'язується оплатити надання такої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000489 від 27.04.2018, відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1.2. договору, вид правової допомоги: аналіз документів, пов'язаних з господарськими відносинами позивача та відповідача, підготовка тексту позовної заяви, збір письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви та підготовка документів до подачі позову.

Згідно з п. 2.1. договору, загальний розмір гонорару дорівнює 2 500,00 грн.

Як вбачається з п. 1 Акту прийому-передачі від 12.09.2018, Адвокат здав, а Клієнт прийняв за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги щодо:

- аналізу документів, пов'язаних з господарськими відносинами позивача та відповідача;

- підготовки тексту позовної заяви;

- збору письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви;

- підготовки документів до подачі позову.

Відповідно до п. 2 Акту прийому-передачі, загальна вартість наданих послуг становить 2 500,00 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 24/09 від 12.09.2018, адвокатом ОСОБА_2 прийнято від ТОВ «НВП «Компанія Флагман» 2 500,00 грн., підстава - договір від 10.09.2018.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява № б/н від 14.09.2018 та додатки до позовної заяви підписані директором ТОВ «НВП «Компанія Флагман» - ОСОБА_3

Відповідь на відзив № б/н від 10.10.2018 також підписана директором ТОВ «НВП «Компанія Флагман» - ОСОБА_3

Суд зазначає, що договір № б/н від 10.09.2018, який укладений з адвокатом ОСОБА_2 не містить будь-яких посилань на підготовку матеріалів позову саме у цій справі до ПАТ «Агропромислова компанія» .

Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 по справі № 372/1010/16-ц - При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12 , 46 , 56 ЦПК України ). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу при підготовці саме цього позову до ПАТ «Агропромислова компанія» , а саме: доказів на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг. В акті-приймання-передачі та квитанції про оплату послуг адвоката також відсутні будь-які посилання на те, що надані послуги стосувались підготовки саме цієї позовної заяви до ПАТ «Агропромислова компанія» .

Отже, суд не вбачає підстав для покладення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Компанія Флагман» (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Невського, буд. 101, код ЄДРПОУ 37573288) заборгованість у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повний текст рішення складено: 23.10.2018.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.