Рішення

від 16.10.2018 по справі 909/525/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/525/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Тлумацька міська рада об'єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області

до відповідача: Селянсько-фермерське господарство "Попів Кут"

про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 46449,38 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: представник не з'явився.

Суть спору: Тлумацька міська рада об'єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою (від 18.06.2018 вх.№8895/18) до Селянсько-фермерського господарства "Попів Кут" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 67364,63 грн. 14.09.2018 позивачем подана заява про зменшення розміру (від 14.09.2018 вх.№13695/18) позовних вимог. Таким чином, предметом позову є розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 46499,38 грн.

Позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав що відповідачем порушено умови договору оренди землі №4 від 25.05.2007 щодо оплати орендної плати. Зазначив, що орендна плата є однією з істотних умов договору, а систематичне, протягом кількох років невиконання даної умови є підставою розірвання договору оренди землі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві вх.№8895/18 від 18.06.2018 та заяві від 14.09.2018 вх.№13695/18 про зменшення розміру позовних вимог.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 22.06.2018 позовну заяву від 18.06.2018 вх.№8895/18 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, допущених при поданні позовної заяви.

Ухвалою від 18.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.08.2018.

Ухвалою від 06.08.2018 судом постановлено перейти до розгляду справи № 909/525/18 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.09.2018.

Ухвалою суду від 20.09.2018 підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 16.10.2018.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з'явився, своїм конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав. Ухвали суду, надіслані на адреси, зазначені у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулися з відділення поштового зв'язку із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи у засіданні суду здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 16.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи, дослідження доказів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши подані сторонами докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, заслухавши пояснення учасників справи, судом встановлено наступне.

25.05.2007 між Вікнянською сільською радою та Селянсько-фермерським господарством "Попів Кут" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (садівництва) (п.1 договору). Договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 06 червня 2007 року за №040731100004.

Відповідно до розділу 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,5126га, в т.ч. сільськогосподарські угіддя -17,5126 га, з них рілля -17,5126 га. На земельній ділянці об"єктів нерухомого майна немає. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки-109023,99 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню.

Пунктом 6 договору встановлено, що договір укладено на 49 (сорок дев"ять) років. Після закінчення строку договору оренди, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Порядок сплати орендної плати та її розмір сторони погодили у п.7-11 договору. Так, орендна плата за рік становить 2180,48 грн. і вноситься орендарем у грошовій формі на поточний рахунок орендодавця. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Строк внесення орендної плати - щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати до 30 числа місяця.

У п.31 договору сторони погодили умови розірвання договору, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

06.06.2017 сторони підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки.

В порушення умов договору оренди № 4 від 25.05.2007 відповідач не сплачував орендну плату внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 17443,84 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 19.03.2018 направлено претензію №352 з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі та розірвати договір за взаємною згодою сторін ( докази направлення долучено до матеріалів справи). Проте, вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки, станом на 18.06.2018 відповідачем заборгованість не погашена, позивач керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п.11 договору нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати та звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості та розірвання договору.

При винесенні рішення суд керувався наступним.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, пов"язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ст. 792 Цивільного кодексу України).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Як встановлено судом, у порушення умов договору оренди земельної ділянки від 25.05.2007, відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2010 року по травень 2018 року в розмірі 17443,84 грн.

Таким чином, твердження позивача щодо несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди земельної ділянки від 25.05.2007 підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань у частині своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати доведений позивачем і встановлений судом. Відсутність своєї вини відповідач, як особа, що порушила зобов'язання, суду не довів.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17443,84 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, згідно умов договору оренди земельної ділянки від 25.05.2007.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11 договору оренди землі №4 від 25.05.2007 сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

На підставі вказаних правових норм та договору, позивач за період з 01.06.2017 по 31.05.2018 на суму боргу 17443,84 грн нарахував відповідачу пеню в сумі 4957,86 грн. Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем за період з 01.01.2010 по 31.05.2018 нараховані відповідачу 3% річних в сумі 4405,92 грн та інфляційні втрати в сумі 19641,76 грн за період січень 2010 - травень 2018.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Також, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Розглянувши вимогу позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки №4 від 25.05.2007, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 31 договору оренди земельної ділянки від 10.02.2006 передбачена можливість розірвання договору оренди землі, зокрема, за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Матеріали справи свідчать про неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки - систематичну несплату ним орендної плати та наявність заборгованості по орендній платі.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд зазначає про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, саме з підстав систематичної несплати орендної плати за землю.

У відповідності до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновок суду.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про правомірність та задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 42, 73, 74, 76-79, 120, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Тлумацької міської ради об'єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області до Селянсько-фермерського господарства "Попів Кут" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 46449,38 грн задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 25.05.2007 укладений між Вікнянською сільською радою Івано-Франківської області (с. Вікняни, Тлумацький район, Івано-Франківська область, код 20563969) та Селянсько-фермерським господарством "Попів Кут" (с. Делева, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78023, код 34023408), зареєстрований у Державному реєстрі земель 06 червня 2007 року за №040731100004.

Стягнути з Селянсько-фермерського господарства "Попів Кут" (с. Делева, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78023, код 34023408) на користь Тлумацької міської ради об'єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області (вул. Макуха, 2, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78001) 17443,84 (сімнадцять тисяч чотириста сорок три гривні вісімдесят чотири копійки) - заборгованості з орендної плати, 4405,92 (чотири тисячі чотириста п'ять гривень дев'яносто дві копійки) - 3 % річних, 19641,76 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сорок одну гривню сімдесят шість копійок) - інфляційних втрат, 4957,86 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім гривень вісімдесят шість копійок) - пені, а також 3524,00 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.10.2018

Суддя Максимів Т. В.