Рішення

від 18.10.2018 по справі 908/1684/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/103/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018 Справа № 908/1684/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 231/20-19 від 12.03.2018 р.;

представник відповідача - не з'явився

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1684/18

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Анлімітед» (69032, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 36)

про стягнення 59539,61 грн.

СУТЬ СПОРУ:

27.08.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1749 від 27.08.2018 р.) Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Анлімітед» про стягнення 46419,53 грн. основного боргу, 9049,19 грн. пені, 3170,55 грн. інфляційних втрат, 900,34 грн. 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1684/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2018 р. суддею Ярешко О.В. прийнята до розгляду позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» , відкрито провадження у справі № 908/1684/18, якій присвоєно номер провадження 22/73/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 26.09.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2018 р., згідно з усним клопотанням позивача, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 18.10.2018 р.

У судовому засіданні 18.10.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав зобов'язань щодо оплати за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100492 від 01.12.2015 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 46419,53 грн. Позивачем також було нараховано 9049,19 грн. пені, 3170,55 грн. інфляційних втрат, 900,34 грн. 3% річних. Просив позов задовольнити. Позов обгрунтований ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, умовами договору № 100492, Законом України Про теплопостачання , Правилами користування тепловою енергією.

Відповідач у письмовому відзиві заборгованість у частині основного боргу у розмірі 11103,22 грн. визнав, у частині стягнення основного боргу у розмірі 35316,31 грн. просив відмовити. Також просив відмовити у задоволенні штрафних санкцій: пені, 3% річних та інфляційних витрат у повному обсязі. У разі задоволення штрафних санкцій, просив зменшити розмірі пені на 50% від суми контррозрахунку.

Також у відзиві викладено клопотання відповідача про проведення розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Судом клопотання відповідача задоволено, суд визнав можливим розглянути справу у відсутність відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015 р. між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Анлімітед» укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води № 100492, відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Додатками до вказаного договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об'єкту за адресою: вул. Сорок років Радянської України, 36.

Згідно з п. 3.2.6 договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії, гарячої води в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, гарячої води, а у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, гарячої води, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Згідно з п.п. 6.2, 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Згідно пункту 6.7 споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, послуги з централізованого постачання гарячої води.

Отриманий акт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання (пп. 6.7.1). У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (пп. 6.7.2).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання.

Доказів розірвання чи-то припинення дії договору сторони не надали, отже його умови на час розгляду справи судом є чинними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору передав у власність відповідача теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 53354,67 грн. відповідно до наступних актів приймання-передачі:

- акт від 28.02.2017 за лютий 2017 року на суму 15116,86 грн;

- акт від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 674,04 грн;

- акт від 30.11.2017 за листопад 2017 року на суму 5320,44 грн;

- акт від 31.12.2017 за грудень 2017 року на суму 5959,86 грн;

- акт від 31.01.2018 за січень 2018 року на суму 11844,95 грн;

- акт від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 8318,52 грн.

Нарахування за теплову енергію відповідачу здійснювалося згідно розрахунку теплового навантаження на опалення і гаряче водопостачання від 14.08.2015 р. № 4139/09 та додатку № 1 до договору в редакції додаткової угоди від 21.12.2015 р. № 1.

Позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату отриманої відповідачем теплової енергії.

Відповідач вказані рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії у позивача отримував нарочно, що підтверджується відповідними реєстрами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Заперечень на акти відповідачем не надано, акти залишились з його боку не підписаними, у зв'язку з чим позивач вважає їх погодженими відповідно до п. 6.7 договору.

05.04.2018 р. позивач направив відповідачу письмову претензію від 30.03.2018 р. з вимогою сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії № 100492 від 01.12.2015 р. у розмірі 46419,53 грн., яка була залишена без відповіді.

Обґрунтовуючи позов наявністю заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Згідно розрахунку позивача, відповідач має заборгованість за договором № 100492 у сумі 46419,53 грн. Відповідачем 28.03.2018 р. була здійснена оплата у сумі 9000,00 грн., із якої 6935,14 грн. було зараховано у погашення заборгованості за лютий 2017 року, а залишок суми зараховано у погашення боргу за попередній період, який не заявляється до стягнення.

Відповідач у письмовому відзиві купівлі-продажу теплової енергії не заперечив, укладення договору № 100492 визнав, а також підтвердив отримання від позивача актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків, які покладені у підставу позову.

Однак зазначив, що за надані послуги у зазначений період було сплачено 44316,31 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 28.03.2018 р. № 110 на суму 9000,00 грн.; від 05.05.2018 р. № 144 на суму 35316,31 грн. При сплаті відповідачем 9000,00 грн., Концерном МТМ частину суми у розмірі 2064,86 грн. зараховано як погашення заборгованості за період грудень 2015 р. - січень 2017 р. включно; заперечень з цього приводу відповідач не висловив. Таким чином, у відповідача за вказаний період залишився основний борг у розмірі 11103,22 грн.

До відзиву відповідачем долучені вказані вище платіжні доручення з відмітками банку, а також копія акту № 100492 звірки взаємних розрахунків купівлі-продажу ТЕ, надання послуг з ЦГВП станом на 01.06.2018 р., який було отримано відповідачем від позивача для підписання.

Представник позивача у судовому засіданні находження суми оплати від відповідача у розмірі 35316,31 грн. не заперечив.

Оскільки сума 35316,31 грн. була оплачена відповідачем згідно з платіжним дорученням від 05.05.2018 р. № 144, тобто до відкриття провадження у дійсній справі, суд відмовляє позивачу у стягненні 35316,31 грн. основного боргу у зв'язку з необґрунтованістю.

Також позивачем заявлено до стягнення 9049,19 грн. пені, нарахованої за загальний період із 20.03.2017 р. по 30.04.2018 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.10 договору № 100492 закріплено, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 2% від суми простроченого платежу (але не більше обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідач у відзиві заявив про застосування до нарахування пені строку позовної давності та виклав контррозрахунок пені.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, позивачем позовну заяву від 22.08.2018 р. № 1749 подано до господарського суду Запорізької області, згідно з вхідним штампом суду 27.08.2018 р.

Таким чином, строк позовної давності відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України стосовно нарахування пені застосовується в один рік та починається з 27.08.2017 р.

Позивач нараховує пеню за кожним окремим актом. За лютий та березень 2017 року пеня нарахована позивачем із 20.03.2017 р. та з 20.04.2017 р., відповідно, по 30.04.2018 р., тобто з порушенням строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Застосовуючи строк позовної давності, суд перевірив розрахунок позивача. За зобов'язанням за лютий 2017 року пеня, враховуючи норми ч. 2 ст. 258 ЦК України, має нараховуватися з 27.07.2017 р. на суму 15116,86 грн. по 27.03.2018 р., враховуючи часткову оплату відповідачем 28.07.2018 р. на загальну суму 9000,00 грн. Таким чином, за цей період пеня складає 2834,93 грн. Із 28.03.2018 р. сума заборгованості за лютий 2017 р. у відповідача зменшилась до 8181,72 грн. Пеня з 28.03.2018 р. по 30.04.2018 р. за зобов'язання за лютий 2017 р. склала суму 259,13 грн.

За зобов'язанням за березень 2017 року пеня нарахована позивачем із 20.04.2017 р., тобто з порушенням строку позовної давності. Враховуючи норми ч. 2 ст. 258 ЦК України пеня має нараховуватися з 27.07.2017 р. по 30.04.2018 р. на суму 6794,04 грн. та за цей період пеня складає 1489,29 грн.

Здійснивши перерахунок пені у межах заявленого позивачем періоду та застосовуючи строк позовної давності, суд погоджується з контррозрахунком відповідача, викладеним у відзиві. Пеня складає загальну суму 6836,09 грн., у частині стягнення 2213,10 грн. пені судом відмовляється.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3170,55 грн. інфляційних втрат та 900,34 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідач не погодився з нарахуванням 3 % річних та у відзиві виклав контррозрахунок 3 % річних.

Суд частково погодився з контррозрахунком відповідача. Так, за зобов'язанням за лютий 2017 року строк нарахування 3 % річних вірно розпочинається у відповідача з 21.03.2017 р., оскільки останній день сплати заборгованості припадає на вихідний день (неділя), то він переноситься на перший робочий день.

Перевіривши розрахунок позивача та контррозрахунок відповідача 3% річних, суд встановив, що до стягнення, у межах заявленого позивачем періоду, належить сума 898,42 грн. 3% річних. У стягненні 1,92 грн. 3% річних судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що представником позивача у судовому засіданні 26.09.2018 р. було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання контррозрахунку на розрахунок відповідача, викладений у відзиві. Однак, позивач своїм правом не скористався, заперечень щодо розрахунку відповідача не висловив.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, суд визнав його вірним. З даним розрахунком погодився також і відповідач. З відповідача на користь позивача стягується сума 31670,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві виклав клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В обгрунтування клопотання відповідач зазначив, що на даний період ТОВ ОСОБА_2 Анлімітед перебуває в край тяжкому фінансовому стані та по можливості сплачує всі комунальні рахунки, та майже не має заборгованості.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю. Відповідачем не подано до суду будь-яких доказів на підтвердження його тяжкого фінансового становища.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Анлімітед» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Анлімітед» (69032, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 36, код ЄДРПОУ 40007216) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 11103 (одинадцять тисяч сто три) грн. 22 коп. основного боргу за відпущену теплову енергію.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Анлімітед» (69032, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 36, код ЄДРПОУ 40007216) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а, код ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) 6836 (шість тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 09 коп. пені, 898 (вісімсот дев'яносто вісім) грн. 42 коп. - 3% річних, 3170 (три тисячі сто сімдесят) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 651 (шістсот п'ятдесят одна) грн. 31 коп. судового збору.

У частині стягнення 35316,31 грн. основного боргу за відпущену теплову енергію, 2213,10 грн. пені, 1,92 грн. 3% річних - відмовити.

Повне рішення складено 23.10.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко