ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.08.2018Справа № 910/7777/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙМАКС-ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ УКРМЕТ"
про стягнення 109315,43 грн
Представники учасників процесу згідно протоколу від 16.08.2018,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙМАКС-ГРУП" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ УКРМЕТ" (далі - відповідач) про стягнення 109 315,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив 100% оплату товару відповідачеві в розмірі 90 835,49 грн. За твердженням позивача, відповідач поставив товар неналежної якості, у зв'язку з чим позивач відмовився від отримання зазначеного товару, про що зробив відмітку на ТТН № 995011919, тому просить суд стягнути з відповідача 90 835,49 грн - суму основної заборгованості, 8 546,00 грн - суму пені, 1 733,87 грн - суму інфляційного збільшення, 754,06 грн - суму 3% річних. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 446,01 грн - витрати, понесені на правову допомогу адвоката.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/7777/18 та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження з проведенням (викликом) сторін у судове засідання 19.07.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконеренції та призначено судове засідання на 19.07.2018.
Судове засідання 19.07.2018 було проведено в режимі відеоконеренції з Господарським судом Черкаської області (18005, місто Черкаси, бульвар Шевченка, 307).
За результатами засідання 19.07.2018 було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи в режимі відеоконференції з Господарським судом Черкаської області на 16.08.2018
У судове засідання 16.08.2018 прибув представник позивача та надав пояснення щодо обставин справи, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні 16.08.2018, про причини неявки останнього в судове засідання суд не повідомив. При цьому, з приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, було скеровано ухвалу про відкладення розгляду справи від 19.07.2018 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження Відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04208, місто Київ, проспект Гонгадзе, будинок 5, літера А, офіс 7.
Однак, конверти з ухвалами про відкриття провадження від 20.06.2018 та про відкладення розгляду справи від 19.07.2018, скеровані на адресу відповідача, були повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Згідно з пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження та листування відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкладення розгляду справи від 19.07.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно приписів частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина 3 стаття 202 ГПК України).
З огляду на наведені приписи ГПК України, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень Відповідача та його представників про причини їхньої неявки в судове засідання 16.08.2018, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).
Приватне підприємство "АЙМАКС-ГРУП" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙМАКС-ГРУП"), як Покупець, здійснило попередню оплату на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ УКРМЕТ" в розмірі 90 835,49 грн за поставку товару відповідно до рахунку-фактури № УК-0010718 від 20.02.2018. факт здійснення оплати підтверджено платіжним дорученням № 23124893 від 20.02.2018, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 6 рахунку-фактури № УК-0010718 від 20.02.2018 відповідач взяв на себе обов'язок щодо поставки товару.
З доданої позивачем до позовної заяви копії товарно-транспортної накладної № 995011919 вбачається, що Товар було відправлено відповідачем транспортною компанією ТОВ ТК САТ .
28.02.2018 Товар було доставлено транспортною компанією на склад ТОВ ТК САТ в місті Черкаси за адресою: місто Черкаси, вулиця Одеська 8.
Відповідно до відміток в товарно-транспортній накладній та наданих позивачем фотографій, упаковка, в якій товар було доставлено на склад була цілісна та неушкоджена, проте товар містив ознаки механічних ушкоджень.
За твердженням позивача, на його звернення до відповідача щодо неналежної якості відправленого товару останній повідомив про необхідність відмови від отримання товару неналежної якості та оформлення заяви на повернення сплачених коштів.
Позивач відмовився від отримання товару неналежної якості, про що було зроблено відмітку у ТТН.
05.03.2018 позивачем було направлено відповідачу заяву щодо повернення коштів. Проте, зазначена заява була залишена без відповіді, кошти повернуті не були.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 08.05.2018 було направлено відповідачеві вимогу про сплату боргу. Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми наявної заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.
Відповідач своїм правом подання відзиву суду не скористався.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з поставкою товару - труби.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина 1 статті 672 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 672 ЦК України у разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання передати товар покупцю у відповідному погодженому між сторонами асортименті. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 23124893 від 20.02.2018 підтверджено, що позивачем було здійснено попередню оплату відповідачу за поставку товару на підставі рахунку-фактури № УК-0010718 від 20.02.2018.
Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Положеннями статті 687 Цивільного кодексу України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.
Відповідно до статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено поставку товару неналежної якості, що підтверджено відмітками в товарно-транспортній накладній № 995011919.
Позивач повідомив відповідача про порушення останнім умов договору поставки та відмовився від отримання товару неналежної якості, що також підтверджено відміткою у ТТН № 995011919.
05.03.2018 позивачем було направлено відповідачу заяву щодо повернення коштів. Проте, за твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем та матеріалами справи, зазначена заява була залишена без відповіді, кошти повернуті не були.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 08.05.2018 було направлено відповідачеві вимогу про сплату боргу в семиденний строк з моменту її пред'явлення, яка також була залишена відповідачем без відповіді.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем попередньої оплати, перерахованої позивачем у зв'язку зі здійсненням поставки товару неналежної якості, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки повернення оплати, то відповідно до статті 693 ЦК України відповідач повинен був повернути перераховану позивачем суму попередньої оплати у визначений вимогою семиденний й строк з дня пред'явлення вимоги.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума боргу відповідача, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення вказаної суми боргу.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1 733,87 грн інфляційного збільшення суми боргу та 754,33 грн три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України за період з 05.03.2018 по 13.06.2018.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що заявлений позивачем період для стягнення три проценти річних підлягає перегляду та складає з 13.03.2018 по 13.06.2018 з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, здійснивши арифметичний перерахунок за вказаний, суд вважає за можливе покласти на відповідача обов'язок сплати на користь позивача 694,33 грн трьох процентів річних в сумі та 1 733,87 грн інфляційного збільшення суми боргу
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо поставки товару належної якості, позивач також просив суд стягнути з 8 546,00 грн пені, нарахованої за період прострочення по кожному акту здачі-приймання виконаних робіт.
Беручи до уваги, що між сторонами договір поставки був укладений в спрощений спосіб та умовами якого нарахування пені за такий вид порушення зобов'язання не передбачений, суд не вбачає достатніх підстав для застосування такого виду відповідальності як стягнення штрафної санкції - пені.
При зверненні до суду із позовом позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрати, понесені на правову допомогу адвоката в розмірі 7 446,01 грн.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2018 між Адвокатом Квашою Ігорем Володимировичем та ТОВ Аймакс-груп (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатом усімв законними методами та способами правової допомоги клієнту у спорі, що виник з ТОВ СМЦ УКРМЕТ .
На підтвердження отриманої правничої допомоги, позивач надав суду акти виконаних робіт (наданих послуг) від 04.05.2018, 08.05.2018 та 13.06.2018, з яких вбачається перелік здійснених робіт на загальну суму 7 446,01 грн. Крім того, в матеріалах справи наявні квитанції до прибуткових касових ордерів № 0405/1 від 04.05.2018, № 0805/1 від 08.05.2018, № 1306/1 від 13.06.2018, які підтверджують сплату позивачем отриманих послуг від Адвоката.
Враховуючи викладене, наявність в матеріалах справи доказів витрат на професійну правничу допомогу, а саме: належним чином засвідчених копій договору про надання правової допомоги від 04.05.2018; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 000767 від 03.07.2017; ордеру на надання правової допомоги серія ЧК № 62019; актів виконаних робіт (наданих послуг) від 04.05.2018, 08.05.2018 та 13.06.2018; оригіналів квитанцій до прибуткових касових ордерів № 0405/1 від 04.05.2018, № 0805/1 від 08.05.2018, № 1306/1 від 13.06.2018; відсутність клопотання іншої сторони (відповідача) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, Суд зазначає, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 446,01 грн є обґрунтованим, доведеним та співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) в розмірі 6 816,99 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙМАКС-ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ УКРМЕТ" про стягнення 109315,43 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ УКРМЕТ" (04208, місто Київ, проспект Гонгадзе, буд.5, літера А, офіс 7; ідентифікаційний код 40160748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙМАКС-ГРУП" (18002, місто Черкаси, бульвар Шевченка, 242/1, к. 708; ідентифікаційний код 35377451) 90 835,49 грн (дев'яносто тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень 49 копійок)- основного боргу, 694,33 грн (шістсот дев'яносто чотири гривні 33 копійок) - три проценти річних, 1 733,87 грн (одну тисячу сімсот тридцять три гривні 87 копійок) - інфляційних втрат, 6 816,99 грн (шість тисяч вісімсот шістнадцять гривень 99 копійок) - витрат на правову допомогу та 1 613,15 грн (одну тисячу шістсот тринадцять гривень 15 копійок) судового збору.
3. У іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.10.2018.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.08.2018 |
Оприлюднено | 23.10.2018 |
Номер документу | 77293281 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Джарти В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні