Рішення

від 16.10.2018 по справі 910/10272/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2018 р.Справа № 910/10272/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП "СКАР"

про стягнення 7 257,82 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С К С" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП "СКАР" про стягнення 7 257,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору поставки № 1778 від 27.05.2010 р.

Ухвалою від 06.08.2018 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

10.08.2018 р. до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103047306837, яким відповідачу направлялась ухвала суду від 06.08.2018 р.

Відтак, відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "С К С" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПП "СКАР" (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 1778 (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю. Загальна сума заборгованості не може перевищувати ліміту в 3 000 грн.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 р. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей Договір або між сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови Договору в частині поставки товару на загальну суму 4 725,87 грн.(що підтверджується копіями накладних № К0000165303, № К0000194714, № К0000194809, № К0000195083, № К0000194982, № К 0000194859, № К0000195087, № К0000199022, № К0000198983, № К0000198901, № К 0000198895, № К 000004889, № К 0000004823, № К 0000008912, № К 0000010581, № К 0000010297, № К 0000021351, № К 0000023912, № К 0000056204, № К 0000043407, № К 0000043413 наявних в матеріалах справи).

Станом на час розгляду даної справи, будь-яких доказів сплати відповідачем у розмірі 4 725,87 грн. заборгованості за поставлений товар, суду не надано.

Відтак, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 4 725,87 грн.

Крім суми основної заборгованості за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 563,41 грн. інфляційних втрат та 968,54 грн. пені.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що при порушенні строку оплати, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Таким чином, умовами укладеного сторонами договору не передбачено відповідальності відповідача, як покупця, у вигляді сплати пені.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання. (пункт 2 постанови Пленуму).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми нарахованої пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, оскільки п. 4.1 Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю. Позивач же розраховував інфляційні втрати з дня поставки, тобто, невірно визначив період нарахування.

За таких обставин, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат (початок нарахування - 15-й день з дня поставки по кожній накладній), розмір яких, за розрахунком суду, становить 1 523,45 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основна заборгованість у розмірі 4 725,87 грн. та 1 523,45 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення 4 725,87 грн. основного боргу та 1 523,45 грн. інфляційних втрат доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП "СКАР" (04074, м. Київ, пров. Попова, буд. 2-В; код ЄДРПОУ 35590631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б; код ЄДРПОУ 36088095) 4 725 (чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 87 коп. заборгованості, 1 523 (одну тисячу п'ятсот двадцять три) грн. 45 коп. інфляційних втрат та 1 517(одну п'ятсот сімнадцять ) грн.16 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.10.2018р.

Суддя Н.І. Зеленіна