Рішення

від 22.10.2018 по справі 910/11985/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2018Справа № 910/11985/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ферком Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Теллус Метал

про стягнення 80.641,17 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

10.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ферком Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Теллус Метал про стягнення 80.641,17 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем в період з 01.01.2018 по 08.06.2018 було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 375.672,53 грн., що підтверджується видатковими накладними. Відповідачем поставлений товар оплачено частково - 254.822,36 грн. 05.07.2018 між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, яким встановлено суму заборгованості відповідача у розмірі 120.850,17 грн. Після направлення на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості, останнім було перераховано на рахунок позивача 40.209,00 грн. Враховуючи викладене, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача 80.641,17 грн. боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/11985/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 17.09.2018 було направлено відповідачу 20.09.2018 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047851053 за адресою, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06.09.2018 є місцезнаходженням відповідача, а саме: 03187, м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 32, кв. 5.

Відповідач ухвалу суду від 17.09.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 24.09.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103047851053, а отже мав подати відзив у строк до 09.10.2018 включно.

Відповідач вимог ухвали від 17.09.2018 станом на 22.10.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ферком Україна (постачальник, позивач) поставив Товариству з обмеженою відповідальністю Теллус Метал (покупець, відповідач) товар (металопрокат в асортименті) на загальну суму 375.631,53 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ РН-0000001 від 04.01.2018 на суму 2.700,00 грн.,

№ РН-0000011 від 11.01.2018 на суму 46.045,03 грн.,

№ РН-0000022 від 17.01.2018 на суму 4.200,00 грн.

№ РН-0000038 від 25.01.2018 на суму 18.080,00 грн.,

№ РН-0000062 від 05.02.2018 на суму 5.670,00 грн.,

№ РН-0000068 від 07.02.2018 на суму 12.886,62 грн.,

№ РН-0000127 від 01.03.2018 на суму 7.068,00 грн.,

№ РН-0000128 від 02.03.2018 на суму 720,00 грн.,

№ РН-0000137 від 05.03.2018 на суму 8.761,01 грн.,

№ РН-0000193 від 26.03.2018 на суму 1.806,00 грн.,

№ РН-0000194 від 26.03.2018 на суму 1.200,00 грн.,

№ РН-0000221 від 26.03.2018 на суму 4.085,00 грн.,

№ РН-0000220 від 03.04.2018 на суму 31.620,00 грн.,

№ РН-0000245 від 17.04.2018 на суму 67.035,00 грн.

№ РН-0000253 від 19.04.2018 на суму 24.133,00 грн.,

№ РН-0000288 від 04.05.2018 на суму 5.402,82 грн.,

№ РН-0000305 від 10.05.2018 на суму 88.209,00 грн.,

№ РН-0000338 від 23.05.2018 на суму 43.911,17 грн.,

від 08.06.2018 на суму 2.099,88 грн.

Окрім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю Ферком Україна надано Товариству з обмеженою відповідальністю Теллус Метал послугу з нарізування вартістю 40,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 25.01.2018.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань оплату отриманого товару та послуг повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 80.641,17 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Наявні в матеріалах справи наступні платіжні доручення свідчать про здійснення відповідачем оплат на загальну суму 254.822,36 грн.: № 9137 від 09.01.2018, 1942 від 11.01.2018, № 1968 від 17.01.2018, № 1977 від 22.01.2018, № 1983 від 24.01.2018, № 1997 від 26.01.2018, № 1992 від 29.01.2018, № 2028 від 02.02.2018, № 1916 від 07.02.2018, № 2053 від 08.02.2018, № 2130 від 02.03.2018, № 2144 від 05.03.2018, № 2124 від 07.03.2018, № 2214 від 26.03.2018, № 2213 від 26.03.2018, № 2143 від 02.04.2018, № 2255 від 05.04.2018, № 2337 від 26.04.2018, № 2365 від 03.05.2018, № 2263 від 10.05.2018, № 2499 від 08.06.2018, № 2503 від 08.06.2018.

05.07.2018 сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар та надані послуги становить 120.850,17 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставлення товару та надання послуг, а також здійснення часткової оплати товару і послуг було укладено договір купівлі-продажу товару та договір про надання послуг, за якими відповідач зобов'язався оплатити товар та виконані роботи.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 17/07-01 від 17.07.2018, в якому вимагав у строк до 20.07.2018 погасити заборгованість в розмірі 120.850,17 грн.

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 2465 від 20.07.2018 та № 2711 від 31.07.2018 свідчать, що в подальшому відповідачем здійснено часткову оплату на суму 40.209,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару та послуг у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 80.641,17 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 80.641,17 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ферком Україна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 3.000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

09.08.2018 між позивачем (замовник) та Адвокатським бюро Олександра Олененка (виконавець) був укладений договір про надання правничої допомоги № 46, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати правову допомогу.

Відповідно до п. 4.1 договору № 46 вартість послуг за даним договором становить за домовленістю сторін, та вказується в акті приймання-передачі наданих послуг, котрий є невід'ємною частиною даного договору.

31.08.2018 між замовником та виконавцем складено акт виконаних робіт № 1 від 31.08.2018, згідно якого замовник прийняв від виконавця роботи по наданню правничої допомоги щодо стягнення заборгованості з ТОВ Теллус Метал , а саме вивчення матеріалів, підготовка вимоги, отримання витягів з ЄДР на замовника та ТОВ Теллус Метал , складання позовної заяви на суму 3.000,00 грн.

Позивач сплатив на користь Адвокатського бюро Олександра Олененка грошові кошти в розмірі 3.000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2259 від 31.08.2018.

Підтвердженням того, що Олененко Олександр адвокат є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 329 від 30.03.2009.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача в сумі 3.000,00 грн.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Теллус Метал (03187, м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 32, кв. 5, код ЄДРПОУ 36958769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ферком Україна (18029, м. Черкаси, вул. Прикордонника Лазаренка, 4/1, кв. 104, код ЄДРПОУ 38646420) 80.641 (вісімдесят тисяч шістсот сорок одна) грн. 17 коп. основного боргу, 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 3.000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова