Рішення

від 16.10.2018 по справі 911/1353/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1353/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства Крембітпостач , Кіровоградська область, м. Світловодськ

до Дочірнього підприємства ШРБУ №100 ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , Київська область, Вишгородський район, с. Демидів

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача: В.М.Дуліч

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Крембітпостач (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н, б/д (вх.№1384/18 від 19.06.2018 року) до Дочірнього підприємства ШРБУ №100 ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі - відповідач) про стягнення 235396,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №20/П-16 від 15.04.2016 року щодо оплати вартості поставленого товару, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача 177130,52 грн. заборгованості, 47849,44 грн. інфляційних втрат, 10416,61 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1353/18. Підготовче засідання призначено на 21.08.2018 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №224 від 30.07.2018 року (вх.№15304/18 від 07.08.2018 року), в якому відповідач проти позову заперечує частково, а саме, суму основного боргу визнає та заперечує в частині стягнення штрафних санкцій, зазначаючи що позивачем невірно визначені періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач також зазначив, що згідно п. 7.3.10 Договору, нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов'язання за цим договором припиняється через один місяць від дня такого зобов'язання. Крім того, відповідно до п. 7.3.11 Договору, сторони домовились, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов'язань покупця.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 21.08.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представником відповідача у судовому засіданні 21.08.2018 року було подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 21.08.2018 року продовжено строк підготовчого засідання та відкладено розгляд справи на 25.09.2018 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б\н від 21.08.2018 року (вх. №17247/18 від 21.08.2018 року). У відповіді на відзив позивач заперечує проти викладених у відзиві відповідача обставин зазначаючи, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, позивачем в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України подано заяву б\н від 21.08.2018 року (вх. №17248/18 від 21.082018 року) про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 237772,12 грн., з яких 177130,52 грн. - основного боргу, 48752,30 грн. - інфляційні втрати, 10118,00 грн. - 3% річних та 1771,30 грн. відповідальність за договором.

Тобто, з урахуванням поданої заяви позивача про збільшення позовних вимог, у зв'язку із перерахунком заявлених штрафних санкцій в сторону збільшення та вимогою про стягнення 1771,30 грн. відповідальності за Договором, остаточними позовними вимогами у даній справі є стягнення 237772,12 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.09.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 25.09.2018 року закрито підготовче провадження у справі №911/1353/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2018 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 16.10.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 16.10.2018 року позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 16.10.2018 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством Крембітпостач (за договором - постачальник) та Дочірнім підприємством ШРБУ №100 ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (за договором - покупець) 15 квітня 2016 року укладено Договір поставки за №20/П-16 (далі - Договір).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар: бітум нафтовий дорожній в'язкий 60/90 ДСТУ 4044-2001; бітум нафтовий дорожній в'язкий 70/100 ДСТУ 4044-2001; мазут паливний зольний М100 (далі - товар). Асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці згідно умов даного Договору зазначається у видаткових накладних та/або Специфікаціях.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 151045,93 грн., в тому числі ПДВ. Загальна ціна товару за цим Договором складається із ціни кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору, відповідно до видаткових накладних, специфікацій та інших документів, доданих до договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки за поставлений товар проводяться у гривнях шляхом перерахування вартості товару, що підлягає поставці після отримання покупцем від постачальника рахунку на оплату товару (далі - рахунок) та підписання сторонами Акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної і передачі документів, зазначених у п. 4.2 цього договору.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених у п. 4.1, п. 4.2 цього Договору.

Згідно п. 5.1 Договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів за Договором: постачальник здійснює поставку кожної партії товару на підставі письмової заявки покупця в строк 3 (три) банківських дні після її отримання. У заявці покупця вказується: найменування товару, кількість товару, місце поставки.

У пункті 5.4 Договору сторони погодили, що перевезення товару до місця поставки здійснюється постачальником, витрати на здійснення чого відшкодовуються покупцем в повному обсязі відповідно до залізничних накладних (в разі здійснення перевезення товару залізницею).

Відповідно до п.п. 5.6., 5.7. Договору, після передачі товару та виконання обов'язку з поставки між сторонами оформлюється акт приймання-передачі товару та/або видаткова накладна, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору. Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання Акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.

Згідно п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується з врахуванням положень цього Договору.

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов цього Договору.

Судом встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що позивач на виконання умов Договору здійснив поставку бітуму дорожнього БНД 70/100 у кількості 22.450 тонн, загальною вартість 146654,63 грн. (без ПДВ) згідно видаткової накладної №РН-0000130 від 24.06.2016 року.

Поставку здійснено шляхом автоперевезення ПП Партнер-транс , про що складено товаро-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ТТН-1606242 від 24.06.2016 року, вартість транспортних витрат - 954,13 грн. (без ПДВ).

На виконання умов Договору сторонами складено Акт приймання-передачі продукції (товару) за якістю та кількістю від 24.06.2016 року, який підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Загальна вартість поставки, включаючи вартість транспортних витрат, склала 177130,52 грн. (з ПДВ). На зазначену суму позивачем виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000142 від 24.06.2016 року.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач за отриманий товар згідно видаткової накладної №РН-0000130 від 24.06.2016 року не розрахувався, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 177130,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, в матеріалах даної справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2016 року, який підписано та скріплено печатками представників сторін, та з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 177130,52 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар за видатковою накладною №РН-0000130 від 24.06.2016 року. Зазначений факт відповідачем не заперечувався. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога про стягнення з відповідача 177130,52 грн. заборгованості за отриманий товар підлягає задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 48752,30 грн. інфляційних втрат за період з 20.09.2016 року по 16.08.2018 року та 10118,00 грн. 3% річних за період з 20.09.2016 року по 16.08.2018 року, згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначено періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд також зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та річних.

Враховуючи зазначене, датою, з якої мають нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми за видатковою накладною №РН-0000130 від 24.06.2016 року є 21.09.2016 року.

Таким чином, відповідно до розрахунку, зробленого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною №РН-0000130 від 24.06.2016 року за період з 21.09.2016 року по 16.08.2018 року (дата, яка зазначена в розрахунку) становить 43205,07 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, сума 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною №РН-0000130 від 24.06.2016 року за період з 21.09.2016 року по 16.08.2018 року (дата, яка зазначена в розрахунку) становить 10114,22 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно заперечень відповідача щодо нарахуваннях позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає, що такі твердження є необґрунтованими з огляду на наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування чужими коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями і встановлюються нормою Закону і не можуть змінюватись за згодою сторін, крім трьох відсотків річних, розмір яких може бути встановлений договором, про що зазначено у ст. 625 Цивільного кодексу України.

Наявність у договорі застереження, яким обмежено нарахування сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов'язання строком в один місяць від дня порушення такого зобов'язання, не звільняє його від відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки норма частини першої статті 625 цього Кодексу є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таке застереження є підставою для звільнення покупця від відповідальності, яка має іншу правову природу - неустойка (штраф, пеня), збитки тощо.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів та не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником коштами.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 7.3.11 Договору, просить суд стягнути з відповідача 1771,30 грн. відповідальності за Договором.

Відповідно до п. 7.3.11 Договору, сторони домовились, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов'язань покупця.

Господарський суд зазначає, що вказаний пункт Договору не встановлює відповідальності покупця, а лише визначає обмеження розміру такої відповідальності покупця за Договором, який не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов'язань покупця.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1771,30 грн. є необґрунтованою, а тому, задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства ШРБУ №100 ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, код 05423018) на користь Приватного підприємства Крембітпостач (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Леніна, буд. 96, офіс 6, код 37015646) 177130 (сто сімдесят сім тисяч сто тридцять) грн. 52 коп. основного боргу, 43205 (сорок три тисячі двісті п'ять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 10114 (десять тисяч сто чотирнадцять) грн. 22 коп. 3% річних, 3491 (три тисячі чотириста дев'яносто одна) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.10.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць