Рішення

від 19.10.2018 по справі 910/9344/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 910/9344/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.

При секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

розглянувши справу №910/9344/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” (03169, м. Київ, провулок Московський, 2-Б)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” (65122, м.Одеса, вул. Зої Космодем'янської, буд. 29)

Про стягнення 324032,54 грн.

За участю:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” про стягнення 324032,54 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2018р. у справі №910/9344/18 направлено матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” про стягнення 324032,54 грн., з доданими до неї документами за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018р., матеріал позовної заяви вх. № 1834/18 переданого на розгляд судді Д'яченко Т.Г.

Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №50-Щ від 18.10.2017р. та направлено на стягнення основного боргу у розмірі 272074 грн., пені у розмірі 40647,11 грн. інфляційних у розмірі7688,75 грн. та 3% річних у розмірі 3622,68 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2018р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/9344/18. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено до розгляду в засіданні суду.

Також позивачем до матеріалів справи було залучено докази направлення на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви додатками.

02.10.2018р. до господарського суду Одеської області директором Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” подано заяву, в порядку ст. 191 ГПК України про визнання позову, у якій було зазначено суду, що відповідач визнає позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” про стягнення основного боргу у розмірі 272074 грн., пені у розмірі 40647 грн. 11 коп., інфляційні витрати у розмірі 7688 грн. 75 коп. та 3% річних у розмірі 3622 грн. 68 коп.

Також у поданій заяві було зазначено суду, що Товариству з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” відомі наслідки визнання позову.

У судовому засіданні, яке відбулось 19 жовтня 2018р., відповідно до ст. 240 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

18 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” (Покупець) було укладено Договір поставки №50-Щ (надалі – Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця щебеневу продукцію (надалі – товар)в асортименті, кількості та строки згідно специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна товару визначається Договором і приймається Сторонами в національній валюті України – гривні. Ціна товару уточнюється постачальником при наданні заявки покупцем на відвантаження чергової партії товару. (п. 2.2. Договору).

Згідно до п. 3.1. Договору, поставка постачальником продукції здійснюється, згідно заявці покупця, залізничним транспортом до станції призначення, якщо інше письмово не погоджено сторонами.

Відповідно до п. 3.3. Договору, підтвердженням прийняття заявки і узгодження її з постачальником є направлення покупцю постачальником рахунку-фактури на оплату товару на умовах 100% попередньої оплати, підтвердженням готовності покупця придбати конкретну партію товару у постачальника є факт здійснення оплати товару за рахунком-фактурою постачальника на умовах 100% попередньої оплати або підписання специфікації або видатковою накладної на умовах оплати по факту поставки товару.

Згідно з п. 4.1. Договору, ціна на товар встановлюється у специфікаціях, видаткових накладних та рахунках до даного Договору.

Положеннями п. 4.2. Договору визначено, що оплата товару, що поставляється за Договором, проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі та/або рахунку фактурі.

Відповідно до п.6.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання умом, визначених змістом зобов'язання за цим договором. За порушення строків оплати товарів покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

На виконання умов укладеного Договору поставки №50-Щ від 18 жовтня 2018 року, позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” було здійснено відвантаження товару, що підтверджується видатковою накладною №5 від 15 січня 2018 року на суму 508956 грн. та видатковою накладною №6 від 15 січня 2018 року на суму 368188 грн., які підписано та скріплено печатками з обох сторін.

В порушення договірних зобов'язань, Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” було частково здійснено оплату вартості отриманого товару у розмірі 607070 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію №26/03 від 26.03.2018р. з вимогою оплати заборгованості, проте борг погашено не було.

16.05.2018р. було скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” вимогу №16-05-1, однак, відповіді або реагування на дану вимогу здійснено не було.

Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку відповідача договірних зобов'язань щодо своєчасно та в повному обсязі сплати отриманого, позивачем було здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” обґрунтовано неналежним виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №50-Щ від 18 жовтня 2017 року та направлено на стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 272074 грн., пені у розмірі 40647,11 грн., 3% річних у розмірі 3622,68 грн., інфляційних у розмірі 7688,75 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” виникли на підставі укладеного між ними 18 жовтня 2017 року Договору поставки №50-Щ.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №50-Щ від 18 жовтня 2017 року щодо повної сплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Договором поставки №50-Щ від 18 жовтня 2017 року, видатковою накладною №5 від 15 січня 2018 року на суму 508956 грн. та видатковою накладною №6 від 15 січня 2018 року на суму 368188 грн., які підписані та скріплена печатками сторін, а також випискою по рахунку, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором поставки №50-Щ від 18 жовтня 2017 року заборгованості по сплаті 272074 грн. боргу за поставлений товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 40674,11 грн. за період з 02.02..2018р. по 13.07.2018р., 3% річних у розмірі 3622,68 грн. за період з 02.02..2018р. по 13.07.2018р. та інфляційних у розмірі 7688,75 грн. за період з 02.02..2018р. по 13.07.2018р.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Під час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” було визнано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” про стягнення основного боргу у розмірі 272074 грн., пені у розмірі 40647 грн. 11 коп., інфляційні витрати у розмірі 7688 грн. 75 коп. та 3% річних у розмірі 3622 грн. 68 коп.

За таких обставин, враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” про стягнення основного боргу у розмірі 272074 грн., пені у розмірі 40647 грн. 11 коп., інфляційних витрат у розмірі 7688 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 3622 грн. 68 коп.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі ст.129, ч.1 ст. 130 ГПК України, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову покладаються на відповідача, а 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, повертаються позивачу із державного бюджету, оскільки відповідачем подано заяву про визнання позову.

Керуючись ст.ст. 129, 130, ч.3 ст.185, ч.4 ст.191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” – задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВТ „ФАКЕЛ” (65122, м.Одеса, вул. Зої Космодем'янської, буд. 29; код 34055466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” (03169, м. Київ, провулок Московський, 2-Б; код 41146457) основний борг у розмірі 272074 (двісті сімдесят дві тисячі) грн., пеню у розмірі 40647 (сорок тисяч шістсот сорок сім) грн. 11 коп., інфляційні витрати у розмірі 7688 (сім тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 3622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2430 (дві тисячі чотириста тридцять) грн. 24 коп.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово інвестиційна компанія „Трідент” (03169, м. Київ, провулок Московський, 2-Б; код 41146457) судовий збір у розмірі 2430 (дві тисячі чотириста тридцять) грн. 24 коп.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено встановлено законом порядку.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко