Рішення

від 18.10.2018 по справі 922/1368/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018 Справа № 922/1368/18

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Губки Андрія Петровича АДРЕСА_1, 61177

до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Рідного Богдана Андрійовича, в'їзд Звенигородський, 6А,м. Харків,61090;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛЕО", вул. Героїв Майдану, 82, оф. 28, м. Гадяч, Полтавська область, 37301

про стягнення 241 774,53 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

Представники учасників справи:

від позивача: Останін К.Ю., дов. від 01.06.2018 року

від відповідача №1: не з'явились

від відповідача №2: не з'явились

Обставини справи: 12.06.2018 року до Господарського суду Полтавської області на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 24.05.2018 року про передачу за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця Губки Андрія Петровича до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Рідного Богдана Андрійовича; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛЕО" про стягнення 241774,53 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 13.06.2018 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву Фізичної особи-підприємця Губки Андрія Петровича залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

16.07.2018 року на адресу Господарського суду Полтавської області від Фізичної особи-підприємця Губки Андрія Петровича надійшов супровідний лист з додатком на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2018 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.07.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1368/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

10.09.2018 року від позивача до суду надійшла заява про зміну позовних вимог (арк. с. 120-121), в якій останній просить суд стягнути з відповідача №2 - 231 774,53 грн. заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 174 від 03.10.2017 року, з яких: 215 220,00 грн. - сума основного боргу, 10 465,04 грн. - пеня, 6 250,16 грн. - інфляційні втрати, 1 839,33 грн. - 3% річних та вказує суду на те, що з моменту виникнення заборгованості відповідач №1 сплатив позивачу 10 000,00 грн. заборгованості на підставі договору поруки №1 від 01.11.2017 року.

Враховуючи викладене, позивач просить суд закрити провадження щодо позовних вимог до відповідача № 1 в зв'язку з відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача №2 - 231 774,53 грн. заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 174 від 03.10.2017 року, з яких: 215 220,00 грн. - сума основного боргу, 10 465,04 грн. - пеня, 6 250,16 грн. - інфляційні втрати, 1 839,33 грн. - 3% річних.

10.09.2018 р. від позивача також надійшло до суду клопотання про проведення підготовчого провадження та розгляду справи по суті без участі його представника. При цьому останній зазначив, що проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті не заперечує.

Суд ухвалою від 12.09.2018 року прийняти заяву про зміну предмету позову до розгляду, закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.10.2018 року.

Відповідач №1 у судове засідання призначене на 18.10.2018 року не з'явився , про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Відповідач №2 також повноважного представника в судове засідання 18.10.2018 року не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Таким чином, відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи та про дату, час і місце проведення судового засідання.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2018 року підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову та просив суд їх задовольнити повністю.

В судовому засіданні 22.10.2018 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив коли буде виготовлено повне рішення у відповідності до приписів ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

03.10.2017 року між Фізичною особою-підприємцем Губкою Андрієм Петровичем (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім МІЛЕО (відповідач №2, замовник) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №174 (арк. с. 13-14).

Відповідно до п.1.1. договору замовник доручив, а виконавець на умовах даного договору власними (орендованими, іншими) транспортними засобами, за відповідну оплату надає транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів з визначеного замовником місця завантаження до пункту його розвантаження (п.1.1. договору).

В пункті 5.1. договору сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі, в національній валюті України. Шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця після 10-ти банківських днів з моменту підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг та отримання замовником документів згідно пункту 5.2. даного договору.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що за період з 14 жовтня 2017 року по 30 жовтня 2017 року включно ним були надані відповідачу №2 транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 345220,00 грн., що підтверджується підписаними та належним чином оформленими актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) за цей період (арк. с. 15-57).

Як вказує позивач, відповідач№2 в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату наданих транспортно-експедиційних послуг у розмірі 120 000,00 грн.

01.11.2017 року між Фізичною особою-підприємцем Губкою Андрієм Петровичем (позивач, виконавець, кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Рідним Богданом Андрійовичем (відповідач №1, поручитель) було укладено договір поруки №1 (арк. с. 58).

Згідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛЕО" (боржник) щодо оплати за договором №174 про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.10.2017 року у сумі 10000,00 грн.

15.01.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача №2 претензію про сплату заборгованості за виконані роботи за договором №174 про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.10.2017 року, зазначена претензія отримана відповідачем №2 31.01.2018 року та залишена відповідачем №2 без відповіді (арк. с. 59-61).

05.03.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача №2 повторну претензію про сплату заборгованості за виконані роботи за договором №174 про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.10.2017 року, зазначена претензія отримана відповідачем №2 29.03.2018 року та залишена відповідачем №2 без відповіді (арк. с. 62-64).

20.04.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача №1 претензію щодо виконання умов договору поруки №1 (арк. с. 65).

27.04.2018 року на виконання умов договору поруки №1 відповідачем №1 було сплачено позивачу 2000,00 грн. заборгованості.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача №1 та №2 - 241 774,53 грн. заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 174 від 03.10.2017 року, а саме: про стягнення з відповідача №1: 10 000,00 грн. - основного боргу та про стягнення з відповідача №2: 215220,00 грн. - основного боргу, 10 465,04 грн. - пені за період з 05.02.2018 року - 21.05.2018 року, 6 250,16 грн. - інфляційних втрат за період з лютий 2018 року - квітень 2018 року включно, 1 839,33 грн. - 3% річних за період з 05.02.2018 року -10.05.2018 року (розрахунок арк. с. 3-4).

При прийнятті рішення зі спору суд керувався наступним.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору транспортного експедирування, згідно якого, в силу ст. 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Отже, укладений між позивачем та відповідачем №2 договір про надання транспортно-експедиційних послуг №174 від 03.10.2017р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами, з оплати вартості перевезень.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що підписаними між сторонами актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) за період з жовтня 2017 року по 30 жовтня 2017 року включно (арк. с. 15-57) підтверджується факт надання позивачем відповідачу №2 послуг з перевезення вантажів на загальну суму 345 220,00 грн.

Як вказує позивач, відповідач№2 в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату наданих транспортно-експедиційних послуг у розмірі 120 000,00 грн.

01.11.2017 року між Фізичною особою-підприємцем Губкою Андрієм Петровичем (позивач, виконавець, кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Рідним Богданом Андрійовичем (відповідач №1, поручитель) було укладено договір поруки №1 (арк. с. 58).

Згідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛЕО" (боржник) щодо оплати за договором №174 про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.10.2017 року у сумі 10000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач №1 свої зобов'язання за договором поруки №1 виконав частково сплативши позивачу лише 2000,00 грн.

Отже, на момент звернення позивача до суду, за відповідачем №1 рахувалась заборгованість за договором поруки №1 в розмірі 8000,00 грн., а за відповідачем №2 рахувалась заборгованість за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №174 від 03.10.2017 року в розмірі 215220,00 грн.

Проте, під час розгляду даної справи відповідачем №1 сплачено позивачу 8000,00 грн. боргу що підтверджується банківськими виписками (арк. с. 122-125), а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 8000,00 грн. заборгованості між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Заборгованість відповідача №2 за договором №174 про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.10.2017 року в сумі 215 220,00 грн. на момент винесення рішення у справі ним так і не виконана .

Отже, відповідач, підписавши договір про надання транспортно-експедиційних послуг №174 від 03.10.2017р., актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), взяв на себе зобов'язання з оплати наданих послуг.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача №2 10465,04 грн. пені за період з 05.02.2018 року - 21.05.2018 року.

Суд відмовляє в задоволенні даних вимог виходячи з наступного.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд звертає увагу на те, що оскільки пеня, відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, є одним із видом неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання, то такий правочин, у відповідності до ч.1 ст.547 ЦК України, належить вчиняти у письмовій формі.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Дослідивши умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг №174 від 03.10.2017р. судом встановлено, що сторони в його умовах не погодили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо оплати наданих послуг у вигляді пені.

Отже, враховуючи те, що ні законом, ні у договорі сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, задоволенню не підлягають.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вищевикладеного заявлено до стягнення з відповідача №2 6 250,16 грн. - інфляційних втрат за період з лютий 2018 року - квітень 2018 року включно, 1839,33 грн. - 3% річних за період з 05.02.2018 року -10.05.2018 року (розрахунок арк. с. 3-4).

На підставі вищевикладеного судом було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних та 3% річних за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН" і за підрахунками суду до стягнення підлягають 6 250,16 грн. інфляційних та 1742,95 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача №2 215 220,00 грн. основного боргу, 6250,16 грн. інфляційних втрат, 1742,95 грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи), відповідачем №2 не заперечуються та не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231-233,237-238,240,252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛЕО", вул. Героїв Майдану, 82, оф. 28, м. Гадяч, Полтавська область, 37301, ідентифікаційний код 35331085) на користь Фізичної особи-підприємця Губки Андрія Петровича (АДРЕСА_1, 61177, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 215 220,00 грн. основного боргу, 6250,16 грн. інфляційних втрат, 1742,95 грн. 3% річних, 3348,20 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Рідного Богдана Андрійовича ( в'їзд Звенигородський, 6А,м. Харків,61090) 8 000 грн.

4. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення підписано 22.10.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Тимощенко О.М.