Рішення

від 18.10.2018 по справі 920/390/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.2018 Справа № 920/390/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/390/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Конотопської міської ради (пр-т Миру, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41615, ідентифікаційний код 24006881),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-торгівельний комплекс Айсберг (вул. Шевченка, буд. 19а, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 35969455),

про розірвання договору оренди земелі на підставі статей 96, 141 Земельного кодексу України, статей 13, 15, 24, 25, 31-33 Закону України Про оренду землі та статей 16, 526, 629, 638, 651 Цивільного кодексу України,

представники сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 згідно ордеру серії СМ № 174 від 23.08.2018,

ВСТАНОВИВ:

Протокольною ухвалою від 21.08.2018 у справі № 920/390/18 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.08.2018 о 14 год. 00 хв.

В травні місяці 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір оренди землі від 19.02.2015 на земельну ділянку по вул. Братів Лузанів, 41 в м. Конотоп площею 0,9224 га, кадастровий номер 5910400000:04:091:0008, укладений між Конотопською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивно-торгівельний комплекс Айсберг (право оренди набуто 31.03.2015 за № 9237944); а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі від 19.02.2015 щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Братів Лузанів, 41 в м. Конотоп за період з 30.12.2016 по 30.04.2018, що є істотним порушення умов договору оренди землі від 19.02.2015.

Позивач зазначає, що станом на 10.05.2018 заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати становить 511639,89 грн., що підтверджується листом Головного управління ДФС у Сумській області.

А тому позивач, посилаючись на норми статей 96, 141 Земельного кодексу України, статей 13, 15, 24, 25, 31-33 Закону України Про оренду землі та статей 16, 526, 629, 638, 651 Цивільного кодексу України задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та розірвати договір оренди землі від 19.02.2015 на земельну ділянку по вул. Братів Лузанів, 41 в м. Конотоп площею 0,9224 га, кадастровий номер 5910400000:04:091:0008, укладений між Конотопською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивно-торгівельний комплекс Айсберг .

Відповідач письмового відзиву на позов до суду не подав.

03.07.2018 представник позивача разом із супровідним листом б/н від 03.07.2018 (вх. № 4954 від 03.07.2018) надав суду копію листа Головного управління ДФС у Сумській області від 13.06.2018 на підтвердження допущення відповідачем систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Братів Лузанів, 41 в м. Конотоп за період з 26.08.2016 по 22.11.2016.

Листом від 24.07.2018 (вх. № 5462 від 24.07.2018) представник позивача надав суду для долучення до матеріалів даної справи фотокартки земельної ділянки по вул. Братів Лузанів, 41 в м. Конотоп та копії судових рішень у справі № 818/2113/17.

21.08.2018 позивач листом № 01-19/2173 від 20.08.2018 повідом суду про неможливість надання відповіді на відзив у зв'язку з неотриманням відзиву на позовну заяву.

23.08.2018 в підготовчому засіданні представник відповідача повідомив, що відповідачем повністю сплачено заборгованість з орендної плати за землю і станом на 22.08.2018 заборгованість з орендної плати перед бюджетом відсутня, а тому відсутні підстави розірвання договору, вказані позивачем у позовній заяві.

На підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати представником відповідача надано до суду разом із супровідним листом б/н від 23.08.2018 (вх. № 6307 від 23.08.2018) для долучення до матеріалів справи № 920/390/18 довідку ГУ ДФС у Сумській області № 1208/10/18-28-17-21 від 22.08.2018 про відсутність у відповідача заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів (а.с. 68).

22.08.2018 від Виконачого комітету Конотопської міської ради до суду електронною поштою надійшов лист № 01-19/2173 від 22.08.2018 (вх. № 6286 від 22.08.2018), в якому позивач зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд провести підготовче засідання 23.08.2018 без участі представника позивача.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті 23.08.2018 господарський суд виніс ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справи по суті на 24.09.2018 з підстав передбачених статями 177, 185 Господарського процесуального кодексу України.

24.09.2018 розгляд даної справи не відбувся у зв'язку з відпусткою судді Спиридонової Н.О., а ухвалою від 01.10.2018 розгляд даної справи по суті призначено на 18.10.2018 у зв'язку з виходом судді Спиридонової Н.О. з відпустки.

Позивач свого представника в судове засідання 18.10.2018 не направив, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване попвідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку.

Відповідачі в судовому засіданні 18.10.2018 року проти позову заперечуює, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обоввЂ�язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивність господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.10.2018 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

19.02.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), кадастровий номер: 5910400000:04:091:0008 загальною площею 0,9224 га, місцезнаходження якої Сумська область, м. Конотоп, вул. Братів Лузанів, 41, строком на п'ять років до 2020 року (право оренди набуто 31.03.2015 за № 9237944).

Пунктом 3 договору визначено, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна, який належить відповідачу на праві приватної власності (незавершене будівництво спортивно-торгівельного комплексу), а також інші об'єкти інфраструктури, а саме територія обладнана інженерними мережами, які знаходяться в доброму технічному стані.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7392394,28 грн. (801,43 грн. за 1 кв.м.).

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у горошовій фомі, відповідно до прийнятого рішенням міської ради від 26.02.2014 (45 сесія 6 скликання) підвищую чого коефіцієнту 3. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок місцевого бюджету м. Конотоп № 33212812700008, ГУДКУ у Сумській області м. суми, МФО 837013, код ЄДРПОУ 37784555, код платежу 18010600.

Пунктом 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнта індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата вноситься за рік в сумі 221771,83 грн. Періодичність внесення орендної плати за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю., щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця в сумі 18480,98 грн. на місяць (пункт 11 договору).

За змістом пункту 12 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 14 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для добудови незавершеного будівництвом спортивно-торгівельного комплексу.

Відповідно до пункту 15 договору, цільове призначення земельної ділянки землі комерційного використання.

Відповідно до пункту 32 договору, його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У свою чергу, за змістом пункту 33 договору, умовами розірвання договору є: вимога однієї з сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; невиконання відповідачем зобов'язань та умов договору, ухилення відповідача від сплати орендної плати.

Розірвання договору в одоносторонньому порядку передбачено у пункті 33 договору.

Предметом спору у цій справі є вимога позитвача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 19.02.2015, укладеного між Конотопською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивно-торгівельний комплекс Айсберг на підставі, зокрема статей 96, 141 Земельного кодексу України, статей 13, 15, 24, 25, 31-33 Закону України Про оренду землі та статей 16, 526, 629, 638, 651 Цивільного кодексу України, у зв'язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати за землю, що є істотним порушенням умов договору з боку відповідача.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За частиною першою статті 24 Закону України Про оренду землі , орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі статтею 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Одним із обов'язків орендаря є обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату (стаття 96 Земельного кодексу України).

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема пунктом д такою підставою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Натомість, враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17).

Згідно із частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, за змістом статті 651 Цивільного кодексу України, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини другої статті 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Навденої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.07.2018 у справі № 908/109/17 та ОСОБА_2 Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г.

Статтею 782 Цивільного кодексу України, передбачено, передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена наведеною статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

При цьому порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом законодавчо визначеного строку (три місяці) платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати до місцевого бюджету м. Конотоп.

Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Разом із тим, у разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести, власне, факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 29.08.2018 у справі № 908/1399/17.

Проте, представником відповідача 23.08.2018 надано до суду разом із супровідним листом б/н від 23.08.2018 (вх. № 6307 від 23.08.2018) для долучення до матеріалів справи № 920/390/18 довідку ГУ ДФС у Сумській області № 1208/10/18-28-17-21 від 22.08.2018 про відсутність у відповідача заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, з якої вбачається, що на момент розгляду судом даної справи (станом на 22.08.2018) у відповідача відсутня заборгованість з податків, зборів та платежів.

Крім того, як вбачається з листів Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області № 148/9/18-05 від 18.05.2018 (а.с. 20) та № 171/9/18-05 від 13.06.2018 (а.с. 25), на які посилається позивач як на підставу заявлених ним позовних вимог, сума заборгованості відповідача з орендної плати за землю за період з 30.12.2016 по 30.04.2018 складає 511639,89 грн., в т.ч. штрафні санкції в сумі 79258,76 грн. та пеня в сумі 1248,53 грн., а також станом на 22.11.2016 сума заборгованості відповідача з орендної плати за землю складає 313304,96 грн., в т.ч. пеня в сумі 14449,99 грн. Зазначені у наведених листах штрафні санкції не є заборгованістю відповідача зі сплати орендної плати за землю, а є нарахованою пенею, правова природа якої є штрафними санкціями за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, які не є підставою для розірвання договору відповідно до його умов.

Навденої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 09.11.2017 та ОСОБА_2 Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г.

Відсутність у відповідача заборгованості саме зі сплати орендної плати на момент розгляду господарським судом даної спраи підтверджується довідкою ГУ ДФС у Сумській області № 1208/10/18-28-17-21 від 22.08.2018 про відсутність у відповідача заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів.

Враховуючи відсутність ознак критерію істотності порушення відповідачем умов договору щодо внесення орендних платежів, передбачених частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову щодо розірвання договору з підстав заборгованості з орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23 жовтня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова