Рішення

від 16.10.2018 по справі 920/612/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.2018 Справа № 920/612/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/612/18

за позовом: Сумського обласного центру зайнятості в особі Сумської районної філії (вул. Перемоги, буд. 1/1, м. Суми, 40002, код 03491406),

до відповідача: Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сумської районної державної адміністрації (вул. Войти, 15, с.Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, код 24013272),

про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 12347 грн. 37 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 13-09/907 від 14.06.2018;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 30.08.2018,

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 12347 грн. 37 коп. коштів, виплачених ОСОБА_3, як допомога по безробіттю, а також судові витрати по справі в сумі 1762 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 23.08.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

12.09.2018 від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 12.09.2018 № 01-32/429, відповідно до якого останній просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відсутні підстави для застосування до відповідача вимог п. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , оскільки за наслідками розгляду цивільної справи № 587/217/18, апеляційним судом Сумської області 07.09.2018 прийнято постанову, якою рішення Сумського районного суду за позовом ОСОБА_3 до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сумської районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасовано, а ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

В судовому засіданні 16.10.2018 представник позивача надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог, окрім іншого зазначаючи, що гр. ОСОБА_3 подано касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Сумської області від 07.09.2018, в зв'язку з чим позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.10.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі за текстом - Закон ).

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці (ст. 4 Закону).

Згідно зі ст. 6 Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Статтею 7 цього Закону передбачено такий вид забезпечення безробітного як допомога по безробіттю.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 181-к від 29.12.2017, на підставі п.1. ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням штату, чисельності працівників) гр. ОСОБА_3 звільнено з посади бухгалтера Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сумської районної державної адміністрації.

Згідно з заявою гр. ОСОБА_3, останній було надано статус безробітної у Сумської районної філії Сумського обласного центру зайнятості з 03.01.2018 та призначено допомогу по безробіттю.

З 10.01.2018 гр. ОСОБА_3 було призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі залежно від страхового стажу, відповідно до п.п. 1,3,4 ст 22, п.1 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та п. 2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (наказ від 10.01.2018 № НТ 180110).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 15.05.2018 у справі № 587/217/18 задоволено позов ОСОБА_3 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сумської районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасовано наказ №181-к від 29.12.2017 Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сумської районної державної адміністрації в частині звільнення ОСОБА_3; поновлено гр. ОСОБА_3 на посаді бухгалтера Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сумської районної державної адміністрації; стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сумської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 16133 грн. 39 коп. за час вимушеного прогулу, з відрахуванням необхідних платежів, а також вирішено питання про стягнення судових витрат у справі.

Згідно додаткового рішення від 17.05.2018 допущено негайне виконання рішення суду у справі № 587/217/18 в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі.

На виконання зазначених рішень відповідач наказом № 53-к від 18.05.2018 року поновив гр. ОСОБА_3 на посаді бухгалтера з 30.12.2017 (з дати звільнення у зв'язку із скороченням).

Таким чином, гр. ОСОБА_3 перебувала на обліку у центрі зайнятості з 10.01.2018 по 18.05.2018.

За даними персональної картки гр. ОСОБА_3 № 181518010300004 з 18.05.2018 центром зайнятості припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Судом встановлено, що за період перебування на обліку в районному центрі зайнятості в статусі безробітної з 10.01.2018 по 17.05.2018 гр. ОСОБА_3 було нараховане та виплачене матеріальне забезпечення в сумі 12 347 грн. 37 коп.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , він має право в тому числі стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 347 грн. 37 коп. допомоги по безробіттю, виплачену гр. ОСОБА_3.

За письмовою претензією позивача, надісланою рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 23.05.2018 №189, відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, у зв'язку з чим просить суд стягнути їх в примусовому порядку.

Відповідач, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що не погодившись з рішенням Сумського районного суду Сумської області від 15.05.2018 у справі № 587/217/18, скористався правом апеляційного оскарження рішення суду, за наслідками якого постановою Апеляційного суду Сумської області від 07.09.2018 у справі 587/217/18 зазначене рішення Сумського районного суду Сумської області скасоване та ухвалене нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено. Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача 12 347 грн. 37 коп. допомоги по безробіттю, виплаченої гр. ОСОБА_3, відсутні.

У зв'язку з наведеним вище, позивачем було подане клопотання №302 від 18.09.2018 про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи №587/217/18, що розглядається в порядку цивільного судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням.

В судовому засіданні 16.10.2018 представник позивача уточнив своє клопотання, зазначивши про те, що йому стало відомо про касаційне оскарження гр. ОСОБА_3 постанови Апеляційного суду Сумської області від 07.09.2018 у справі 587/217/18, а отже просить суд зупинити провадження у даній справі до розгляду в касаційній інстанції постанови Апеляційного суду Сумської області.

Згідно п.5 ч.1 ст. 227 ПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільною, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі: суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити га оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Статтею 255 КАС України встановлено порядок набрання рішенням суду законної сили, де зазначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України : доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги те, що в матеріалах справи міститься копія постанови Апеляційного суду Сумської області від 07.09.2018 у справі 587/217/18, яка набрала чинності у встановленому законом порядку, а також судом встановлено, що в обґрунтування свого клопотання позивачем не подано належних доказів прийняття до провадження Верховним Судом касаційної скарги гр. ОСОБА_3 або результатів її розгляду, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання позивача про зупинення провадження у справі та відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до п. 6 ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , фонд має право, в тому числі стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Пунктом 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Виходячи з положень вказаних норм, умовами для утримання допомоги по безробіттю з роботодавця є факт її виплати безробітному та поновлення цього безробітного на роботі за рішенням суду.

Враховуючи те, що постановою Апеляційного суду Сумської області від 07.09.2018 у справі 587/217/18, яка набрала чинності у встановленому законом порядку, рішення Сумського районного суду Сумської області скасоване та ухвалене нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено, суд приходить до висновку про те, що правові підстави для стягнення з відповідача 12 347 грн. 37 коп. допомоги по безробіттю, виплаченої гр. ОСОБА_3, відсутні, а отже позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп., покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання №302 від 18.09.2018 Сумського обласного центру зайнятості в особі Сумської районної філії про зупинення провадження у справі відмовити.

2. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

3. Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп., покласти на позивача - Сумський обласний центр зайнятості в особі Сумської районної філії.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 23.10.2018.

Суддя ОСОБА_4