Рішення

від 16.10.2018 по справі 908/1676/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/82/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 Справа № 908/1676/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/1676/18:

за позовною заявою: концерну “Міські теплові мережі”,

юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137

поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “СІМП-ЛЕКС”, 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний (пр. Леніна), буд. 228

про стягнення 14 793,53 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

23.08.18 до господарського суду Запорізької області звернувся концерн “Міські теплові мережі” (далі концерн “МТМ”) із позовною заявою від 22.08.18 № 1742 до товариства з обмеженою відповідальністю “СІМП-ЛЕКС” (надалі ТОВ “СІМП-ЛЕКС”) про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102259 в сумі 14 793,53 грн., а саме: 11 509,14 грн. основного боргу, 2 176,13 грн. пені, 880,45 грн. інфляційних втрат та 227,81 грн. 3 % річних. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, умовами договору, Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», ст. ст. 4, 12, 27, 162-164, 171 ГПК України.

23.08.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсун В.Л.

Ухвалою від 27.08.18 суддею Корсун В.Л. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1676/18, якій присвоєно № провадження 17/82/18. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 26.09.18.

Ухвалою суду від 26.09.18 розгляд справи № 908/1676/18 відкладено на 16.10.18.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

У засіданні суду 16.10.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представника позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судовому засіданні 26.09.18 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 22.08.18 № 1742. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102259 в сумі 14 793,53 грн., а саме: 11 509,14 грн. основного боргу, 2 176,13 грн. пені, 880,45 грн. інфляційних втрат та 227,81 грн. 3 % річних.

Відповідач жодного разу не направив уповноваженого представника в судові засідання, відзив на позов до суду не надав.

Про дату, час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином.

Так, зокрема, згідно з безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отриманих судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України, який долучено судом до матеріалів справи № 908/16768/18, станом на час відкриття провадження у цій справі місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю “СІМП-ЛЕКС” є: 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна (пр. Соборний), буд. 228.

З метою повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/1676/18 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 176, 234, 247, 250 ГПК України направлявся екземпляр ухвали господарського суду Запорізької області від 27.08.18 про відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідачу також направлялась ухвала від 26.09.18 в порядку ст.ст. 181, 183, 202, 234 ГПК України.

Однак, ухвала про відкриття провадження у справі від 27.08.18 повернулась до господарського суду з відміткою відповідного поштового відділення: «організація відсутня».

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи № 908/1676/18.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, місце та час розгляду справи № 908/1676/18, враховуючи неявку в судове засідання відповідача (його представника), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності такого учасника справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача (в судовому засіданні 26.09.18), суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.12 у справі № 9/5009/6989/11 позов задоволено частково. Укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102259 між концерном “Міські теплові мережі” (Теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю “СІМП-ЛЕКС” (Споживач), за умовами якого (п. 1.1.), Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

У відповідності із п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявної можливості;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно із положеннями п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.).

Пунктом 6.3. договору визначено, що підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.

Відповідно до п. 6.4. договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Положеннями абз. 2 п. 6.5. договору передбачено, що споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Згідно із п. 6.7 договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2 а, тел. 224-78-68, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Умовами п. 6.7.1. договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.7.2. договору передбачено, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Згідно із п. 10.1 договору, цей договір укладено з моменту набрання рішенням суду № 9/5009/6989/11 від 29.10.12 законної сили терміном на один рік.

Пунктом 10.4. договору закріплено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору, відповідно до чинного Законодавства, не заявила про його розірвання.

Судом прийнято до уваги те, що як вказує позивач, вказаний договір був автоматично пролонгований відповідно до п. 10.4. договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102259 за охоплений позовними вимогами у цій справі період. Крім того, з урахуванням положень постанови Вищого господарського суду України від 10.04.13 у справі № 9/5009/6989/11, є чинним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши надані докази суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як свідчить позовна заява позивача в цій справі, на виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2016 р. по березень 2018 р. включно поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 11 509,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (копії яких долучені до матеріалів справи).

На підставі зазначених актів приймання-передачі теплової енергії концерном “МТМ” виставлено відповідачу рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.

Також, позивачем зазначено, що вищевказані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені позивачем на юридичну адресу відповідача, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями реєстрів на відправлення рекомендованих листів із замовленням.

Споживач на адресу позивача підписаних актів приймання-передачі теплової енергії не повернув, заперечень щодо їх підписання не надав.

Згідно із п. 6.7.2. договору, зазначені вище акти приймання-передачі теплової енергії є погодженими та являються підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію. А саме за період з жовтня 2016 р. по березень 2018 р. включно.

Відповідно до п. 6.4. договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розглядаючи справу по суті спору та матеріали справи судом встановлено, що позивачем надано до суду «Реєстр відправки рекомендованих листів по місту за січень 2018р.», згідно з яким концерном «МТМ» було направлено акт приймання передачі та рахунок за січень 2018 р., зокрема, ТОВ «СІМП-ЛЕКС» за адресою 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 228.

Однак, у вказаному реєстрі є виправлення, а саме: позивачем дописано кульковою ручкою на копії вказаного реєстру, що направлялись акти та рахунок щодо поставки теплової енергії також і за грудень 2017 р.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно із п. 6.7. договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Артема, буд. № 79 а, тел. 787-65-93, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що Теплопостачальна організація (концерн «МТМ») повинна надавати акт приймання-передачі та розрахунок споживачу за окремий період (місяць) окремо, а не надсилати акти приймання-передачі та рахунки одним поштовим відправленням за декілька місяців (тим паче, що вказане зазначене написом кулькової ручки синього кольору на копії реєстру).

В судовому засіданні представник позивача не зміг надати пояснення щодо вищевказаного.

Тобто, вирішуючи справу по суті спору суд виходить з того, що вказане направлення одним реєстром за декілька місяців не відповідає умовам договору та не свідчить про те, що наданий суду екземпляр копії реєстру за січень 2018 р. підтверджує факт направлення стороною позивача на адресу відповідача у цій справі акту приймання-передачі та рахунку за грудень 2017 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду доказу направлення позивачем відповідачу акту приймання-передачі та рахунку за грудень 2017 р. та відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення основного боргу за період грудень 2017 р. на загальну суму 927,24 грн.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за період з жовтня по листопад 2017 р. включно та з січня по березень (включно) 2018 р. не здійснив в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за вказані періоди в сумі 10 581,90 грн.

Факт наявності заборгованості за вказані періоди у розмірі 10 581,90 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту у періоди з жовтня 2016 р. по листопад 2017 р. включно та з січня по березень (включно) 2018 р. теплову енергію не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, будь-яких претензій щодо виконання позивачем договору та щодо виставлених позивачем актів приймання-передачі і рахунків за спірні періоди не пред'явив, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10 581,90 грн. за вказані періоди обґрунтованими, заснованими на законі і договорі та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позову щодо основної суми заборгованості за період грудня 2017 р. судом відмовляється через недоведеність.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 2 176,13 грн. пені за спірний період прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.8. договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.4 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленої теплової енергії за період з жовтня 2016 р. по березень 2018 р. включно, позивачем заявлено до стягнення 2 176,13 грн. пені (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не надано суду докази направлення відповідачу акту приймання-передачі та рахунку за грудень 2017 р., а тому не доведено позивачем вказану заборгованість.

Тому, розрахунки позивача щодо пені в період грудня 2017 р. судом не приймаються.

З огляду на викладене, судом перевірено нарахування пені за період з жовтня 2016 р. по листопад 2017 р. та з січня по березень включно 2018 р., а саме:

- в період нарахування пені з 22.11.16 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 150,58 грн. за жовтень 2016 р., пеня повинна становити 60,41 грн. Позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нарахована пеня за вказаний період з 20.11.16 по 30.04.18 на суму 60,63 грн.;

- в період нарахування пені з 20.12.16 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 791,17 грн. за листопад 2016 року, пеня повинна становити 300,47 грн. Однак, позивачем заявлено до стягнення за вказаний період 300,48 грн. (позивачем було розраховано пеню за вказаний період не вірно);

- в період нарахування пені з 20.01.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 972,37 грн. за грудень 2016 року, пеня повинна становити 346,19 грн. (позивачем було розраховано пеню за вказаний період вірно);

- в період нарахування пені з 21.02.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 1 188,34 грн. за січень 2017 року, пеня повинна становити 393,91 грн. Позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нарахована пеня за вказаний період з 20.02.17 по 30.04.18 на суму 394,82 грн.;

- в період нарахування пені з 21.03.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 1 575,20 грн. за лютий 2017 р., пеня повинна становити 488,31 грн. Однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу пеню з 20.03.18 по 30.04.18 на суму 489,52 грн.;

- в період нарахування пені з 20.04.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 734,21 грн. за березень 2017 р., пеня повинна становити 210,94 грн. (позивачем було розраховано пеню за вказаний період вірно);

- в період нарахування пені з 21.11.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 122,36 грн. за жовтень 2017 р., пеня повинна становити 16,85 грн. Позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нарахована пеня за вказаний період з 20.11.17 по 30.04.18 на суму 18,25 грн.;

- в період нарахування пені з 20.12.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 910,01 грн. за листопад 2017 року, пеня повинна становити 105,54 грн. (позивачем було розраховано пеню за вказаний період вірно);

- в період нарахування пені з 20.02.18 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 1 540,05 грн. за січень 2018 р., пеня повинна становити 99,58 грн. (позивачем було розраховано пеню за вказаний період вірно);

- в період нарахування пені з 20.03.18 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 1 345,03 грн. за лютий 2018 р., пеня повинна становити 52,62 грн. Однак, позивачем заявлено до стягнення за вказаний період 52,63 грн. (позивачем було розраховано пеню за вказаний період не вірно);

- в період нарахування пені з 20.04.18 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 1 252,58 грн. за березень 2018 р., пеня повинна становити 12,83 грн. (позивачем було розраховано пеню за вказаний період вірно).

Отже, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 2 087,65 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 227,81 грн. (розрахунок міститься в матеріалах цієї справи).

Судом встановлено, що позивачем не надано суду докази направлення відповідачу акту приймання-передачі та рахунку за грудень 2017 р., а тому не доведено позивачем вказану заборгованість.

Тому, розрахунки позивача щодо 3 % річних в період грудня 2017 р. судом не приймаються.

З огляду на викладене, судом перевірено нарахування 3 % річних за періоди з жовтня 2016 р. по листопад 2017 р. та з січня по березень включно 2018 р., а саме:

- в період нарахування 3 % річних з 22.11.16 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 150,58 грн. за жовтень 2016 року, 3 % річних повинні становити 6,50 грн. Позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано 3 % річних за вказаний період з 20.11.16 по 30.04.18 на суму 6,53 грн.;

- в період нарахування 3 % річних з 20.12.16 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 791,17 грн. за листопад 2016 року, 3 % річних повинні становити 32,32 грн. (позивачем було розраховано 3 % річних за вказаний період вірно);

- в період нарахування 3 % річних з 20.01.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 972,37 грн. за грудень 2016 року, 3 % річних повинні становити 37,24 грн. (позивачем було розраховано 3 % річних за вказаний період вірно);

- в період нарахування 3 % річних з 21.02.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 1 188,34 грн. за січень 2017 року, 3 % річних повинні становити 42,39 грн., позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано 3 % річних за вказаний період з 20.02.17 по 30.04.18 на суму 42,49 грн.;

- в період нарахування 3 % річних з 21.03.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 1 575,20 грн. за лютий 2017 року, 3 % річних повинні становити 52,56 грн. Однак, позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано відповідачу 3 % річних з 20.03.18 по 30.04.18 на суму 52,70 грн.

- в період нарахування 3 % річних з 20.04.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 734,21 грн. за березень 2017 року, 3 % річних повинні становити 22,69 грн. (позивачем було розраховано 3 % річних за вказаний період вірно);

- в період нарахування 3 % річних з 21.11.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 122,36 грн. за жовтень 2017 року, 3 % річних повинні становити 1,62 грн., позивачем не було враховано та застосовано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України (не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та нараховано 3 % річних за вказаний період з 20.11.17 по 30.04.18 на суму 1,63 грн.;

- в період нарахування 3 % річних з 20.12.17 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 910,01 грн. за листопад 2017 року, 3 % річних повинні становити 9,87 грн. (позивачем було розраховано 3 % річних за вказаний період не вірно математично, а саме на суму 9,88 грн., тобто на 0,01 грн. більше);

- в період нарахування 3 % річних з 20.02.18 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 1 540,05 грн. за січень 2018 р., 3 % річних повинні становити 8,86 грн. (позивачем було розраховано 3 % річних за вказаний період вірно);

- в період нарахування 3 % річних з 20.03.18 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 1 345,03 грн. за лютий 2018 р., 3 % річних повинні становити 4,64 грн. (позивачем було розраховано 3 % річних за вказаний період вірно);

- в період нарахування 3 % річних з 20.04.18 по 30.04.18 на суму заборгованості у розмірі 1 252,58 грн. за березень 2018 р., 3 % річних повинні становити 1,13 грн. (позивачем було розраховано 3 % річних за вказаний період вірно).

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 219,82 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відхиляються судом через необґрунтованість.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 880,45 грн. індексу інфляції (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що позивачем не надано суду докази направлення відповідачу акту приймання-передачі та рахунку за грудень 2017 р., а тому не доведено позивачем вказану заборгованість.

Тому, розрахунки позивача щодо інфляційних втрат в період грудня 2017 р. судом не приймаються.

          З огляду на викладене, судом перевірено нарахування інфляційних втрат за періоди з жовтня 2016 р. по листопад 2017 р. та з січня по березень включно 2018 р. та встановлено, що сума інфляційних втрат становить 861,83 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 861,83 грн. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхиляються судом через необґрунтованість.

Також, позивачем в прохальній частині позовної заяви від 22.08.18 № 1742 заявлені вимоги щодо стягнення поштових витрат згідно поштового чеку про направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 164 ГПК передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

На підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками позивачем надано опис вкладення у цінний лист від 22.08.18 та фіскальний чек від 22.08.18 на суму 23,16 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 202, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “СІМП-ЛЕКС” (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 228, код ЄДРПОУ 33836803) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) – 10 581 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 90 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “СІМП-ЛЕКС” (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 228, код ЄДРПОУ 33836803) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) – 2 087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн. 65 коп. пені, 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 82 коп. 3 % річних, 21 (двадцять одну) грн. 53 коп. судових витрат пов'язаних з розглядом справи (надіслання позовної заяви відповідачу) та 1 637 (одна тисяча шістсот тридцять сім) грн. 85 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.10.18

Суддя           В.Л. Корсун