Рішення

від 22.10.2018 по справі 910/11094/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018Справа № 910/11094/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт"

про стягнення 32 346, 82 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 32 346, 82 грн., з яких: 22 344, 23 грн. - основний борг, 7 462, 97 грн. - інфляційні втрати, 919, 82 грн. - пеня, 1 619, 80 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за угодою № 2459239 про надання послуг стільникового мобільного звязку стандартів GSM-900 та GSM-1800 від 07.05.2007 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.08.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 30, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 22.08.2018 з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.08.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2007 між Закритим акціонерним товариством Київстар Дж.Ес.Ем. , найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР" (далі - оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" (далі - абонент) укладено угоду № 2459239 про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM - 900 та GSM - 1800, умовами якої передбачено, що оператор надає абоненту послуги стільникового мобільного зв'язку GSM - 900 та GSM - 1800, а абонент користується вищенаведеними послугами та своєчасно оплачує оператору їх вартість на умовах, викладених в цій угоді.

Відповідно до п. 3.2.1. угоди, абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку оператора згідно з діючими Тарифами, підтримувати авансовий платіж на рівні не нижче мінімального та сплачувати щомісячну абонентську плату. Абонентська плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку, абонент зобов'язаний ліквідувати таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: (а) отримання від оператора відповідного повідомлення, або (б) припинення надання послуг стільникового мобільного зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.

Згідно п. 1 угоди Визначення термінів :

Авансові платежі - грошові кошти, які сплачує абонент в рахунок майбутнього надання послуг стільникового мобільного зв'язку оператором.

Тарифи/тарифні плани - додаток до угоди, що містить тарифи, які визначають вартість послуг стільникового мобільного зв'язку оператора, розмір авансових платежів, початкового платежу та щомісячної абонентської плати.

Пунктами 4.1. та 4.2. угоди передбачено, що при підключенні до мережі оператора абонент здійснює оплату замовлених послуг та початкові платежі згідно діючому тарифному плану. Оплата абонентом послуг стільникового мобільного зв'язку здійснюється згідно діючому тарифному плану.

Згідно п. 4.3. угоди, абонент має один особовий рахунок, за яким здійснюються розрахунки за надання послуг зв'язку щодо всіх наявних у абонента телефонних номерів в мережі оператора. За згодою сторін оператор може надавати особові рахунки для кожного телефонного номера або окремих груп телефонних номерів. Роз'єднання, об'єднання особових рахунків, передача прав та обов'язків третій особі, зміна тарифного плану, а також перенесення коштів на інший особовий рахунок здійснюються лише після повного використання абонентом початкових платежів, здійснених при підключенні.

Угода набуває сили після підписання уповноваженими представниками сторін з моменту реєстрації у Центрі обслуговування абонентів і діє протягом 4 (чотирьох) років. У випадку, якщо жодна із сторін за 5 днів до закінчення дії угоди не попередить іншу сторону про свій намір припинити дію угоди, угода автоматично пролонгується на кожні наступні 4 роки. В разі наміру однієї із сторін припинити дію цієї угоди, ця сторона зобов'язана письмово попередити іншу сторону в строк не пізніше як за 5 (п'ять) днів до моменту припинення угоди. При припиненні дії цієї угоди абонент особисто подає до центру обслуговування абонентів заяву встановленого зразка та повертає SlM-карту (п. 6.1. угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені наступні замовлення до угоди № 2459239 про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 від 07.05.2007, а саме: від 05.06.2008 абонентський номер +НОМЕР_1; від 05.06.2018 абонентський номер +НОМЕР_3; від 27.04.2007 абонентський номер +НОМЕР_4; від 14.12.2001 абонентський номер +НОМЕР_101; від 13.12.2011 абонентський номер +НОМЕР_5; від 13.12.2011 абонентський номер +НОМЕР_6; від 10.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_7; від 02.08.2010 абонентський номер +НОМЕР_8; від 02.08.2010 абонентський номер +НОМЕР_9; від 02.08.2010 абонентський номер +НОМЕР_10; від 20.08.2010 абонентський номер +НОМЕР_11; від 29.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_12; від 15.02.2010 абонентський номер +НОМЕР_13; від 29.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_14; від 29.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_15; від 29.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_16; від 29.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_17; від 29.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_18; від 29.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_19; від 29.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_20; від 29.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_21; від 03.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_22; від 16.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_23; від 13.05.2010 абонентський номер +НОМЕР_24; від 14.05.2010 абонентський номер +НОМЕР_25; від 18.05.2010 абонентський номер +НОМЕР_26; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_27; від 29.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_28; від 29.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_29; від 29.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_30; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_31; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_32; від 09.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_33; від 19.05.2010 абонентський номер +НОМЕР_34; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_35; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_36; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_37; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_38; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_39; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_40; від 18.05.2010 абонентський номер +НОМЕР_41; від 18.05.2010 абонентський номер +НОМЕР_42; від 05.06.2008 абонентський номер +НОМЕР_43; від 05.06.2008 абонентський номер +НОМЕР_44; від 04.04.2008 абонентський номер +НОМЕР_45; від 26.03.2008 абонентський номер +НОМЕР_46; від 15.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_47; від 12.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_48; від 15.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_49; від 10.11.2009 абонентський номер +НОМЕР_50; від 10.11.2009 абонентський номер +НОМЕР_51; від 14.05.2009 абонентський номер +НОМЕР_52; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_53; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_54; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_55; ВІД 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_56; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_57; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_58; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_59; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_60; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_61; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_62; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_63; від 23.04.2009 абонентський номер +НОМЕР_64; від 08.10.2008 абонентський номер +НОМЕР_65; від 05.06.2008 абонентський номер +НОМЕР_66; від 08.10.2008 абонентський номер + НОМЕР_67; від 08.10.2008 абонентський номер +НОМЕР_68; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_69; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_70; від 15.08.2010 абонентський номер +НОМЕР_71; від 21.06.2010 абонентський номер +НОМЕР_72; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_73; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_74; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_75; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_76; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_77; від 26.04.2010 абонентський номер +НОМЕР_78; від 05.06.2008 абонентський номер +НОМЕР_79; від 10.06.2008 абонентський номер +НОМЕР_80; від 08.07.2008 абонентський номер +НОМЕР_81; від 23.07.2008 абонентський номер +НОМЕР_82; від 23.07.2008 абонентський номер +НОМЕР_83; від 08.10.2008 абонентський номер +НОМЕР_84; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_85; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_86; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_87; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_88; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_89; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_90; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_91; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_92; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_93; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_94; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_95; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_96; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_97; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_98; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_99; від 01.03.2010 абонентський номер +НОМЕР_100, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання угоди позивачем надано відповідачу телекомунікаційні послуги по особовому рахунку № 2459239 на загальну суму 22 344, 23 грн., згідно виставленого на оплату рахунку фактури № № 145-212687 від 31.01.2016 проте відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" утвоилась заборгованість у розмірі 22 344, 23 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 919, 82 грн. - пені за період з 21.01.2016 по 21.07.2016, 7 462, 97 грн. - інфляційних втрат за період з 21.01.2016 по 23.06.2018 та 1 619, 80 грн. - 3 % річних за період з 21.01.2016 по 23.06.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеної між сторонами угоди № 2459239 про надання послуг стільникового мобільного звязку стандартів GSM-900 та GSM-1800 від 07.05.2007, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вона є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про телекомунікації , споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: 1) використовувати кінцеве обладнання, що має документ про підтвердження відповідності; 2) не допускати використання кінцевого обладнання споживача для вчинення протиправних дій або дій, що суперечать інтересам національної безпеки, оборони та охорони правопорядку; 3) не допускати дій, що можуть створювати загрозу для безпеки експлуатації мереж телекомунікацій, підтримки цілісності та взаємодії мереж телекомунікацій, захисту інформаційної безпеки мереж телекомунікацій, електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, ускладнювати чи унеможливлювати надання послуг іншим споживачам; 4) не допускати використання на комерційній основі кінцевого обладнання та абонентських ліній для надання телекомунікаційних послуг третім особам; 5) виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги; 6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 63 Закону України Про телекомунікації , телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 затверджені Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг (далі - Правила). Ці Правила регулюють відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій (далі - оператори, провайдери) та споживачами послуг (далі - споживачі).

Відповідно до пп. 6 п. 36 Правил, споживачі зобов'язані виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені угодою телекомунікаційні послуги по особовому рахунку № 2459239 на загальну суму 22 344, 23 грн., згідно виставленого на оплату рахунку фактури № 145-212687 від 31.01.2016.

Проте відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" утворилась заборгованість у розмірі 22 344, 23 грн.

Відповідно до п. 72 Правил, розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи п. 72 Правил, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, тобто починаючи з 21 числа кожного наступного місяця за розрахунковим відбувається прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повної оплати наданих телекомунікаційних послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови угоди № 2459239 про надання послуг стільникового мобільного звязку стандартів GSM-900 та GSM-1800 від 07.05.2007 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 344, 23 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 919, 82 грн. - пені за період з 21.01.2016 по 21.07.2016, 7 462, 97 грн. - інфляційних втрат за період з 21.01.2016 по 23.06.2018 та 1 619, 80 грн. - 3 % річних за період з 21.01.2016 по 23.06.2018.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 72 Правил, у разі несвоєчасної оплати за надані оператором, провайдером послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня. Сплата абонентом пені, правомірне скорочення переліку послуг чи припинення їх надання не звільняє абонента від обов'язку оплатити надані йому послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких обставин, оскільки сторони в договорі не визначили розмір штрафник санкцій у вигляді пені, суд приходить до висновку, що розмір пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 231 ГК України, визначається обліковою ставкою Національного банку України до суми невиконаного грошового зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду нарахування пені, проте розмір визначено вірно, оскільки за розрахунком суду нарахування пені відбувається з 21.02.2016 по 21.07.2016, оскільки відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, тобто починаючи з 21 числа наступного місяця за розрахунковим відбувається прострочення виконання грошового зобов'язання.

Тож, суд визначає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 919, 82 грн., вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 462, 97 грн. - інфляційних втрат за період з 21.01.2016 по 23.06.2018 та 1 619, 80 грн. - 3 % річних за період з 21.01.2016 по 23.06.2018, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3 % річних, при цьому розмір інфляційних втрат визначено вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 1 568, 38 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 21.02.2016 по 23.06.2018 та сума інфляційних втрат у розмірі 7 462, 97 грн. за загальний період з 21.02.2016 по 23.06.2018, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" (01135, м.Київ, вул. Золотоустівська, буд. 30, ідентифікаційний код - 34965659) на користь Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" (03113, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, ідентифікаційний код - 21673832) 22 344 (двадцять дві тисячі триста сорок чотири) грн. 23 коп. - заборгованості, 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 82 коп. - пені, 1 568 (одну тисячу п'ятсот шістдесят вісім) грн. 38 коп. - 3 % річних, 7 462 (сім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 97 коп. - інфляційних втрат та 1 759 (одну тисячу сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков