Рішення

від 23.10.2018 по справі 492/428/18

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/428/18

Провадження № 2/492/411/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого - судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Каширної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Арцизі Одеської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 ПриватБанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитором спадкодавця, -

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2018 року позивач звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 ПриватБанк заборгованість у розмірі 6 463,25 гривень, за кредитним договором № б/н від 08.07.2011 року. Стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що 08 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 банк Приватбанк та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 8 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. 01 листопада 2013 року позичальник ОСОБА_5 померла. Спадкоємцями після смерті позичальника ОСОБА_5 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15 червня 2014 року позивачем була направлена претензія кредитора до Арцизької районної державної нотаріальної контори. 15 липня 2014 року позивачем була отримана відповідь Саратської районної державної нотаріальної контори в Одеській області, в якій зазначено, що претензія кредитора до майна боржника ОСОБА_5, померлої 01.11.2013 року, надійшла на адресу нотаріальної контори 01 липня 2014 року. Заведена спадкова справа № 166-2014 від 01.07.2014 року. Інших заяв від громадян, щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, до нотаріальної контори не надходило. Свідоцтва про право на спадщину не видавались. 21 вересня 2017 року до ОСОБА_2, ОСОБА_3, як до спадкоємців після смерті ОСОБА_5, було направлено лист-претензію, але ніяких дій не було виконано. Оскільки, відповідачі добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажають, позивач змушений був звернутися до суду. Позовні вимоги обґрунтовує посиланням на ст. ст. 1218, 1281, 1282 ЦК України.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Ухвалою суду від 18.06.2018 року провадження у справі відкрито.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позов підтримав повністю та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився, надав до суду відзив на позов, згідно якого він позов не визнає, просить суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, передбачених у ст. 1281 ЦК України, згідно якої, позивач ПАТ КБ ПРИВАТБАНК позбавлений права вимоги.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, згідно якій в задоволенні позову просив відмовити.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу кредиту, які регулюються параграфами 1, 2 Глави 71 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 08 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 банк Приватбанк та ОСОБА_5 на підставі заяви позичальника ОСОБА_5, був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 8 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору (а.с. 8 - 31).

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 10.01.2016 року та відповідно до розрахунку заборгованості за договором ОСОБА_5 має заборгованість у розмірі 6 463,25 гривень, яка складається з 6 463,25 гривень - заборгованість за кредитом (а.с. 5 - 6).

Як вбачається з копії паспорту громадянина України, ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32).

Відповідно до копій паспортів громадян України серії КМ № 282584, серії КЕ № 101656, відповідей ГУ ДМС України в Одеській області від 15.06.2018 року, відповідачі по наявній справі ОСОБА_3, ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 33 - 34, 108 - 109).

01 листопада 2013 року позичальник ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 350290, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Арцизького районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 644 (а.с. 35). 15 червня 2014 року позивачем була направлена претензія кредитора від 20.05.2014 року вих. № SAMDN50000047274105 до Арцизької районної державної нотаріальної контори, що підтверджується копією реєстру поштових відправлень № 2600 (а.с. 36 - 38). 15 липня 2014 року позивачем була отримана відповідь з Саратської районної державної нотаріальної контори в Одеській області від 02 липня 2014 року № 451/0115, в якій зазначено, що претензія кредитора до майна боржника ОСОБА_5, померлої 01.11.2013 року, надійшла на адресу нотаріальної контори 01 липня 2014 року. Заведена спадкова справа № 166-2014 від 01.07.2014 року. Інших заяв від громадян, щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, до нотаріальної контори не надходило. Свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 39). 21 вересня 2017 року до ОСОБА_2, ОСОБА_3, як до спадкоємців після смерті ОСОБА_5, позивачем ПАТ КБ ПРИВАТБАНК було направлено лист-претензію від 11.09.2017 року (а.с. 40 - 44).

Згідно повідомлення державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_6 від 19.07.2018 року № 769/01-16, Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, у провадженні нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 166/2014 заведена 01.07.2014р. після смерті ОСОБА_5, померлої 01.11.2013 року. 01 липня 2014 року надійшла претензія кредитора ПАТ КБ ПРИВАТБАНК . Інші спадкоємці не зверталися та станом на 21.07.2018 року свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 116 - 118).

ОСОБА_5 є дружиною відповідача ОСОБА_2, та матір'ю відповідача ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ЖД № 259679 та копією свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_3 серії ІV-ЖД № 466563.

Згідно повідомлення державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_6 від 26.09.2018 року № 1645/01-16, Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, після смерті ОСОБА_5, померлої 01.11.2013 року, звернувся кредитор ПАТ КБ ПРИВАТБАНК з претензією, яку зареєстрували вхідної кореспонденції 01.07.2014 року за № 259/02-14 та в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 180 від 01.07.2014 року та відкрили спадкову справу № 166/2014. Свідоцтва про право на спадщину станом на 26.09.2018 року не видавалось. Інші спадкоємці не зверталися.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_5 від 08.10.2018 року, отриманої на запит суду, ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності, належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 964148 від 21.10.2011 року, виданого Органом приватизації при Арцизькій міській раді.

Як вбачається з відповіді Відділу в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.10.2018 року № 810/102-18, отриманої на запит суду, за ОСОБА_5 зареєстрована земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,8331 га на території Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області, кадастровий номер 5120481000:01:002:0273, державний акт серії ЯЕ № 676946, реєстраційний номер 010851300086 від 14.08.2018 року.

Вищезазначене вказує на наявність спадкового майна у боржників, доказів, що спростовують наявність спадкового майна, відповідачами суду не надано.

Відповідно до повідомлення Територіального сервісного центру № 5145 від 04.10.2018 року № 31/15/5145-767, наданого на запит суду, згідно бази даних ЄДР МВС НАІС , РИИС станом на 04.10.2018 року, за ОСОБА_5, транспортні засоби зареєстровані не значаться.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

15.06.2014 року позивачем було направлена претензія кредитора до Арцизької районної державної нотаріальної контори, в якій позивач просив повідомити йому чи заводилась спадкова справа після померлого боржника, включити його кредиторські вимоги в спадкову масу. До зазначеної претензії банком було долучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 (а.с. 38). Отже, на момент направлення до нотаріальної контори претензії, позивач достовірно знав про настання смерті позичальника ОСОБА_5

З повідомлення Саратської районної державної нотаріальної контори в Одеській області, вбачається, що претензія кредитора до майна боржника ОСОБА_5, померлої 01.11.2013 року, надійшла на адресу нотаріальної контори 01 липня 2014 року. Заведена спадкова справа № 166-2014 від 01.07.2014 року. Інших заяв від громадян, щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, до нотаріальної контори не надходило. Свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 39).

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно зі статтею 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заявили про відмову від прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України Здійснення права на спадкування ) та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України Оформлення права на спадщину ).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню заборгованості за кредитними зобов'язаннями включаються до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

Спірні правовідносини регулюються статтями 1281, 1282 ЦК України.

Зокрема, ст. 1281 ЦК України передбачено пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.

За положеннями ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Посилання відповідачів про те, що вони повідомили ОСОБА_1 про смерть позичальника шляхом надсилання листа 11.11.2013 року не підтверджені жодним належним доказом по справі, не надано суду ні копії листа з відміткою банку про отримання, ні доказів його надсилання.

З матеріалів справи, зокрема, з копії претензії кредитора (а.с. 38) вбачається, що позивачу стало відомо про смерть позичальника лише 20.05.2014 року, а 15.06.2014 року, тобто в шестимісячний строк, позивачем направлено претензію кредитора до нотаріальної контори.

Відповідачами не надано суду жодних доказів повідомлення позивача про смерть позичальника раніше, ніж 20.05.2014 року, а тому посилання відповідачів на те, що позивачем пропущений строк, передбачений ст. 1281 ЦК України, суд не приймає до уваги, оскільки відповідачами порушені вимоги ст. 76 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємцями, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі по наявній справі - ОСОБА_2, ОСОБА_3 Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, в яких адреса реєстрації зазначена: АДРЕСА_2, доказів, що спростовують зазначене, відповідачами суду не надано.

Таку ж адресу зазначила ОСОБА_5 у заяві-анкеті про видачу кредиту від 08.07.2011 року (а.с. 7).

Таким чином, суд прийшов висновку про те, що реєстрація місця проживання відповідачів є належним доказом на підтвердження факту їх постійного проживання із спадкодавцем та доказом, що вони є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, оскільки факт постійного проживання разом із спадкодавцем може підтверджуватися відміткою у паспорті спадкоємця про місце реєстрації особи, що в силу положень статті 1268 ЦК України, дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 16.05.2018р., справа № 336/3968/16-ц.

Позивачем було надано суду копії паспортів позичальника та відповідачів, які містять одну й ту ж саму адресу реєстрації сторін, відповідачами доказів, що спростовують вказану обставину суду не надано, у зв'язку з чим відповідачі по наявній справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 вважаються фактичними спадкоємцями в силу статті 1268 ЦК України.

Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 01.11.2013р. по 01.05.2014р.

Однак, у встановлений строк відповідачі не подали заяву про відмову від прийняття спадщини, у зв'язку з чим вони вважаються такими, що прийняли спадщину.

Відповідно до частини третьої статті 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Крім того, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз'яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

З матеріалів справи, зокрема з повідомлення державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_6 від 26.09.2018 року № 1645/01-16, Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру вбачається, що ніхто зі спадкоємців померлого до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини не звертався.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_5 були зареєстровані разом з останньою за адресою: АДРЕСА_3, у зв'язку з чим вони вступили в управління або володіння спадковим майном, що свідчить про прийняття ними спадщини, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не свідчить про неприйняття особою спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).

Відсутність даних у спадковій справі про наявність спадкового майна та спадкоємців, які його прийняли, не свідчить про те, що спадкове майно у боржника відсутнє, а відповідачі спадщини не прийняли.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 08.08.2018 року по справі № 310/145/17 та постанові від 14.03.2018 року по справі № 191/4771/16-ц.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право, а не є строком позовної давності.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року справа № 6-33цс/15.

Враховуючи те, що зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, суд вважає, що умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу ПАТ КБ Приватбанк про смерть позичальника ОСОБА_5, померлої 01.11.2013 року було вже відомо 20 травня 2014 року (дата складання претензії кредитора) (а.с. 38), 15.06.2014 року, тобто в шестимісячний строк, позивачем направлено претензію кредитора до нотаріальної контори.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України - кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався, або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Отже, 6-місячній строк для звернення з вимогами до спадкоємців, які прийняли спадщину, в силу ч. 2 ст. 1281 ЦК України нараховується від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, а не з дня, коли кредитор дізнався про спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті - якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Однак, зазначена норма Закону судом не застосовується, оскільки позивач в шестимісячний строк звернувся з претензією кредитора до нотаріальної контори.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Однак, відповідачі суду не надали доказів, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що 11.11.2013 року чоловік померлої ОСОБА_5 - відповідач ОСОБА_2 направив лист позивачу ПАТ КБ ПриватБанк з повідомленням про смерть позичальника, оскільки відповідачами в порушення вимог, передбачених ст. 76 ЦПК України, не надано жодних належних доказів, підтверджуючих вказані обставини.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що позивач в порушення підписаного позичальником договору кредиту після смерті позичальника продовжував нараховувати заборгованість за наданим кредитом, оскільки, як вбачається яз наданого представником позивача суду розрахунку, позивач просить стягнути з відповідачів лише тіло кредиту в сумі 6 463,25 гривень станом на 31.12.2013 року, нарахування відсотків було припинено 01.11.2013 року, оскільки після цієї дати в колонках значиться 0 (а.с. 5 - 6).

Як роз'яснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 32 постанови Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, суд застосовуючи до правовідносин положення статті 1282 ЦК України, дійшов висновку про те, що матеріали справи містять докази на підтвердження наявності майна, яке було прийнято у спадщину відповідачами після смерті ОСОБА_5

Таким чином на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів існування обставин передбачених ч. 1 ст. 1282 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов висновку про задоволення позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 ПриватБанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитором спадкодавця.

Згідно ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог, судові витрати (судовий збір) підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 554, 610, 611, 625, 1054, 1216, 1218, 1220, 1231, 1268-1269, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 ПриватБанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитором спадкодавця, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Приватбанк , (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат)) заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.07.2011 року у розмірі 6 463 (шість тисяч чотириста шістдесят три) гривні 25 копійок та суму судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, а всього стягнути 8 225 (вісім тисяч двісті двадцять п'ять) гривень 25 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23 жовтня 2018 року.

Позивач: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 Приватбанк , юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат)).

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

СУДДЯ

Арцизького районного суду ОСОБА_7

Одеської області