Рішення

від 09.10.2018 по справі 826/4771/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2018 року № 826/4771/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до про представники сторін:Приватного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визнання протиправною та скасування вимоги позивача - Полич Є.В.; відповідача - не прибув, (в судовому засіданні 09.10.2018, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація" (адреса: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2, код ЄДРПОУ 30302112) (надалі - позивач або ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" або Товариство) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ: 41348526) (далі - відповідач або Управління), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати вимогу № 001868-18, Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), складену головним спеціалістом ОСОБА_2 від 07.03.2018 (по тексту альтернативно - Вимога або Спірна вимога або Оскаржувана вимога).

В якості підстави позову позивач посилається на протиправність Вимоги відповідача щодо демонтажу конструкції, оскільки така розміщена на підставі дозволу від 31.08.2016 № 12805-06, термін дії якого продовжено до 31.01.2021.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 21.05.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.07.2018.

10.08.2018 розгляд справи, у зв'язку із неявкою представників, судом відкладено до 16.08.2018.

У судовому засіданні 16.08.2018 судом оголошено перерву до 09.10.2018.

09.10.2018 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представники відповідача в судове засідання 09.10.2018 не з'явилися, про причини неявки не повідомили. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

У поданому через канцелярію до суду 22.06.2018 відзиві на позов відповідач зауважив, що, по-перше, позивач всупереч нормам права розміщує засіб зовнішньої реклами, який спрямований на формування та підтримання обізнаності споживачів реклами та їх інтерес щодо товару, який реалізується Товариством. По-друге, порушення права приватної власності позивача з боку відповідача шляхом направлення вимоги від 07.03.2018 № 001868-18 є безпідставним. По-третє, ПрАТ "Українська автомобільна корпорація", на думку Управління, не надає жодного доказу для підтвердження своєї правової позиції.

В своїй відповіді на відзив позивач вказує, що акт обстеження здійснено 05.03.2018, хоча до акту долучено фото від 29.05.2015, тобто обстеження рекламного засобу не проводилося. За переконанням Управління, Вимога є індивідуальним актом та підлягає оскарженню.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Таким чином, з урахуванням не повідомлення відповідачем про причини неявки представника в судове засідання 09.10.2018, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаного учасника справи, що, відповідно, не перешкоджає розгляду справи по суті згідно ч.ч. 1, 3 ст. 205 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ПрАТ "Українська автомобільна корпорація", на підставі заяви № 14646 від 04.05.2006, отримано дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами (нижче - ОЗР) № 12805-06. Зі змісту дозволу випливає, що адреса місця розташування ОЗР - Голосіївський район, Столичне шосе, /21 км + 550 м між ел. оп. № 88-89.

13 березня 2018 року Товариство отримало Акт обстеження від 05.03.2018, складений провідним фахівцем - ОСОБА_4 та Вимогу, складену головним спеціалістом - ОСОБА_2, у якій зауважено про демонтаж ОЗР.

Як вбачається зі змісту акту обстеження від 05.03.2018: За результатами обстеження території району Голосіївський міста Києва, за адресою: Голосіївський район, Столичне шосе, /21 км + 550 м між ел. оп. № 88-89, виявлено порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/2446, Порядку розміщення вивісок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради № 224/2446, а саме: розміщення спеціальної тимчасової стаціонарної конструкції типу: Щит, що стоїть окремо (суцільний щит). Закінчився термін дії дозволу або скасовано (п. 17.2 В ) та самовільно встановлений рекламний засіб (п. 17.2 Б ) .

В Оскаржуваній вимозі вказано, що у Товариства виявлено порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/2446, Порядку розміщення вивісок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради № 224/2446, зокрема, закінчився термін дії дозволу або скасовано (п. 17.2 В ) та самовільно встановлений РЗ (п. 17.2 Б ), на підставі п. 3 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2016 № 787 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.12.2017 № 1689, у зв'язку з чим зобов'язано позивача здійснити демонтаж конструкції: Щит, що стоїть (суцільний щит).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач у Спірній вимозі не зазначив, які конкретно норми вказаних правових актів порушено позивачем, а лише перелічив нормативно-правові акти, які регулюють розміщення реклами в місті Києві.

Не погоджуючись із прийнятою відповідачем Вимогою, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує про таке.

Розміщення об'єктів зовнішньої реклами в м. Києві врегульовано Законом України Про рекламу , Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (в подальшому - Типові правила), Порядком розміщення реклами в м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради 22.09.2011 № 37/6253 (по тексту - Порядок) та Концепцією розвитку зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 № 20/735 (в тексті рішення - Концепція).

У відповідності до статті 1 Закону України Про рекламу , зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби та засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Статтею 16 Закону України Про рекламу встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 визначено, що розміщення та утримання зовнішньої реклами в м. Києві повинно відповідати вимогам Закону України Про рекламу , Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, а також діючому Порядку, що затверджується розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 2 Типових правил визначено, що спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Згідно пункту 3 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до пунктів 1 та 5 частини першої статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", на об'єктах благоустрою забороняється: виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Пунктом 1.3 розділу І Порядку встановлено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, що розміщується без наявності виданого у встановленому порядку дозволу; після прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження про відмову у продовженні терміну дії дозволу або його скасування.

Згідно пункту 45 Типових правил, контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

Пунктом 46 Типових правил встановлено, що у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За пунктом 49 Типових правил, демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі: припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця; невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам; порушення благоустрою території.

Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.2 та 3.1.4 розділу ІІ Порядку КП "Київреклама": укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - договір на право тимчасового користування місцем); за дорученням робочого органу здійснює в межах своїх повноважень перевірку за дотриманням вимог цього Порядку, огляд та обстеження РЗ на предмет відповідності їх місця розташування та типу схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку, вимагає усунення виявлених порушень та організовує або проводить власними силами демонтаж РЗ відповідно до цього Порядку; здійснює обстеження місць розміщення РЗ відповідно до виданих у встановленому порядку дозволів та надає дозвільному органу матеріали щодо порушників цього Порядку.

Згідно пункту 17.1 розділу ІІ Порядку, демонтаж у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення РЗ разом з основою від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання. При цьому демонтаж та подальше зберігання РЗ не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва.

Демонтаж РЗ є засобом протидії порушенню прав територіальної громади міста Києва щодо надання у тимчасове користування місць (для розміщення РЗ) або усунення порушень договірних зобов'язань розповсюджувачами реклами за договорами про надання у тимчасове користування місць (власниками та/або законними користувачами РЗ), а також засобом усунення порушень в інших випадках.

Підпунктами "б", "в" пункту 17.2 розділу ІІ Порядку встановлено, що демонтаж РЗ здійснюється відповідно до цього Порядку у разі виявлення самовільно встановлених РЗ та якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 17.3 розділу ІІ Порядку, демонтаж РЗ у випадках, встановлених пунктом 17.2 цього Порядку, здійснюється на підставі наказу дозвільного органу.

За правилами пункту 17.4 розділу ІІ Порядку, у вказаних у пункті 17.2 цього Порядку випадках (крім випадку, коли власника РЗ неможливо встановити) демонтаж РЗ має бути проведений власниками (законними користувачами) РЗ самостійно за власний рахунок в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу про усунення порушень вимог порядку розміщення зовнішньої реклами.

Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представнику розповсюджувача реклами особисто під підпис. У випадках, передбачених підпунктами а), б), г), д), ж), з) пункту 17.2 цього Порядку до вимоги додається акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, за підписом представників дозвільного органу.

Демонтаж РЗ здійснюється без направлення розповсюджувачу реклами вимоги, якщо власник або адреса власника РЗ не встановлені.

Розповсюджувач реклами зобов'язаний протягом трьох днів або в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу, з моменту отримання вимоги усунути зазначені у вимозі порушення та повідомити в цей же строк дозвільний орган в письмовій формі.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ІІ Порядку, якщо розповсюджувач реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, вказаний у вимозі дозвільного органу чи КП "Київреклама", здійснюється демонтаж РЗ.

Пунктами 17.6 та 17.7 розділу ІІ Порядку встановлено, що у разі необхідності демонтажу РЗ дозвільний орган складає перелік РЗ, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП "Київреклама" для забезпечення його виконання.

Організація демонтажу або самостійне проведення демонтажу здійснюється КП "Київреклама" на підставі наказу дозвільного органу на умовах, визначених цим Порядком.

Відповідно до пункту 18.3 розділу ІІ Порядку, у разі порушення вимог цього Порядку уповноважені посадові особи дозвільного органу та/або КП "Київреклама" (у межах повноважень) звертаються до розповсюджувача реклами з вимогою про усунення порушень у визначений термін.

Як встановлено судом, в Оскаржуваній вимозі підставою для демонтажу об'єкта Управлінням вказано:

- закінчився термін дії дозволу або скасовано;

- самовільно встановлений РЗ.

Проте, відповідачем не надано доказів скасування дозволу на розміщення об'єкта зовнішньої реклами № 12802-06, строк дії якого, між іншим, дійсний до 31.01.2021.

Крім того, в розумінні пункту 1.3 розділу І Порядку, рекламний засіб - Щит, що стоїть окремо (суцільний щит), не є таким, що самовільно встановлено, оскільки наявний дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами чинний до 31.01.2021.

Також судом враховано, що фото фіксація розміщення спеціальної тимчасової/стаціонарної конструкції, додана до акту обстеження від 05.03.2018, здійснена 29.09.2015, що свідчить про те, що вказаний доказ не містить інформацію щодо предмета доказування в рамках здійсненого обстеження 05.03.2018, а відтак такий доказ не є належним.

Також суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено поняття індивідуального акту, а саме індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Виходячи з наведених положень, суд приходить до висновку, що оскільки Вимога впливає на права та інтереси позивача, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, вона є індивідуальним актом (рішенням), та може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.

З припису ч. 1 ст. 2 КАС України слідує, що завдання адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин здійснюється з метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, у відповідності до положень частини 2 статті 2 КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За переконанням суду, відповідач не довів правомірності прийнятого рішення, та прийняв його необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); непропорційно, зокрема з без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених судом висновків про протиправність Вимоги, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову шляхом скасування Спірної вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" задовольнити повністю.

2. Скасувати вимогу № 001868-18, Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), складену головним спеціалістом - ОСОБА_2 від 07.03.2018.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" (ідентифікаційний код - 30302112, адреса: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код - 41348526, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) понесені ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 19.10.2018.

Суддя К.С. Пащенко