Рішення

від 19.10.2018 по справі 826/4423/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2018 року № 826/4423/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Аспект-Еко до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Аспект-Еко (далі - ТОВ НВО Аспект-Еко ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) від 20.12.2017 № 00009811402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22582,50 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями - 15055,00 грн та 7527,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при оформленні акта перевірки від 28.11.2017 № 511/26-15-14-02-04/37973934 не дотримано вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, а саме: останній не містить систематизованого викладу виявлених порушень. Стверджує, що під час перевірки позивачем були надані контролюючому органу всі документи, що підтверджують факт надання послуг (здійснення господарських операцій) та правильність визначення податкового кредиту в розрахунках з ТОВ Асфард , натомість, відповідачем не було надано оцінку вказаним первинним документам. Також позивач звернув увагу, що зміст акта перевірки містить недостовірну та неточну інформацію. На думку позивача, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях щодо можливих порушень позивачем норм податкового законодавства.

Ухвалою суду від 26.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4423/18, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву та зобов'язано позивача надати суду належним чином засвідчені копії первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ Асфард та письмові пояснення з обґрунтуванням необхідності придбання таких послуг.

06.04.2018 позивачем через канцелярію суду були подані пояснення та первинні документи на виконання вимог ухвали суду від 26.03.2018.

26.04.2018 представником відповідача Щуренко Ю.С. подано суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що проведеним аналізом податкової інформації встановлено, що контрагент позивача має ознаки фіктивності та є фігурантом у кримінальному провадженні № 32016100100000054 від 29.04.2016. Крім того, зазначила, що у період з 01.01.2015 по 01.07.2015 на ТОВ Асфард була працевлаштована одна особа, свідоцтво платника ПДВ останнього анульовано 18.11.2015, з серпня 2015 року звітність вказаною юридичною особою не подається, основний вид діяльності ТОВ Асфард - Будівництво житлових і нежитлових будівель , проте контролюючим органом не встановлено отримання вказаним підприємством дозвільних документів на проведення такого виду діяльності. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що реальність господарських операцій ТОВ НВО Аспект-Еко та ТОВ Асфард є непідтвердженою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У період з 15.11.2017 по 21.11.2017 посадовою особою ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВО Аспект-Еко з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Асфард за період з 01.05.2015 по 31.05.2015, за результатами якої складено акт від 28.11.2017 № 511/26-15-14-02-04/37973934 (а.с. 19-33).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ НВО Аспект-Еко п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15055,00 грн, в тому числі за травень 2015 року в сумі 15055,00 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, 05.12.2017 позивачем були подано до ГУ ДФС заперечення за № 51 (а.с. 34-36).

За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС листом від 15.12.2017 № 41827/10/26-15-14-02-04 повідомило позивача про залишення без змін висновків акта перевірки від 28.11.2017 № 511/26-15-14-02-04/37973934 (а.с. 37-39).

На підставі виявленого порушення 20.12.2017 ГУ ДФС прийняло податкове повідомлення-рішення № 00009811402, яким ТОВ НВО Аспект-Еко збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22582,50 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями - 15055,00 грн та 7527,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 17).

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС від 07.03.2018 № 8265/6/99-99-11-01-02-25 скарга ТОВ НВО Аспект-Еко залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 20.12.2017 № 00009811402 - без змін (а.с. 41-44).

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок контролюючого органу про завищення ТОВ НВО Аспект-Еко податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Асфард за травень 2015 року на суму 15055,00 грн.

Обґрунтовуючи свої доводи, відповідач у акті перевірки зазначає, що згідно наявної інформації в ІС Податковий блок по ТОВ Асфард :

- чисельність працюючих на підприємстві станом на 31.05.2015 складала 1 особу;

- свідоцтво платника ПДВ анульовано 18.11.2015 за рішенням контролюючого органу;

- з серпня 2015 року будь-яка фінансово-господарська діяльність ТОВ Асфард не декларується, остання декларація з податку на додану вартість подана за липень 2015 року;

- відсутня інформація про наявні складські приміщення, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проаналізувавши вказану інформацію, відповідач зазначив, що фактично у ТОВ Асфард відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно баз даних ДФС не встановлено отримання ТОВ Асфард дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує.

Встановлені обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про те, що ТОВ Асфард здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, у акті перевірки контролюючий орган керувався ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2017 у справі № 761/30631/17 та Солом'янського районного суду м. Києва від 05.07.2016 у справі № 1-кс/760/8530/16, які, на думку останнього, додатково підтверджують відсутність реальних наслідків за результатами господарських операцій між позивачем та ТОВ Асфард .

Встановлені у сукупності обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту перевіреного періоду за наслідками господарських операцій з ТОВ Асфард .

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Перевіряючи дотримання позивачем установлених законом підстав для формування податкового кредиту у перевіреному періоді, судом встановлено наступне.

07.03.2015 ТОВ НВО Аспект-Еко (Замовник) та ТОВ Асфард (Виконавець) уклали договір № 133, за умовами якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надати останньому послуги, а саме: консультативну підтримку будівельно-технічної експертизи: перевірка технічного стану експлуатованого приміщення; перевірка гідроізоляції приміщення; консультування з питань доцільності проведення ремонтних робіт; допомога в складенні кошторисів (при необхідності); сприяння з пошуку підрядника (по необхідності); інші поточні (супутні) консультації.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що конкретний вид та склад послуг, що надаються Виконавцем протягом дії цього договору, визначається у завданні, що є невід'ємною частиною цього договору і підписаних обома сторонами договору.

Відповідно до завдання № 2 від 07.03.2015 ТОВ НВО Аспект-Еко і ТОВ Асфард домовились, що Виконавець приймає наступне завдання до виконання: Розробка технічної документації, приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33, 1 поверх (кабінет 15,9 м2) та визначено види послуг: перевірка технічного стану експлуатованого приміщення; консультування з питань доцільності проведення ремонтних робіт; допомога в складенні кошторисів (при необхідності); консультування з питань фінансового обліку проектів та ефективності впровадження проектів (а.с. 57-58).

Згідно завдання від 06.04.2015 № 1 ТОВ НВО Аспект-Еко і ТОВ Асфард домовились, що Виконавець приймає наступне завдання до виконання: Будівельно-технічна експертиза відповідності стану об'єкта технічним нормам, приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 33, 1 поверх (кабінет 15,9 м2) та визначено види послуг: перевірка технічного стану експлуатованого приміщення; перевірка гідроізоляції; консультування з питань доцільності проведення ремонтних робіт; допомога в складенні кошторисів (при необхідності); сприяння з пошуку підрядника (по необхідності); консультування з питань фінансового обліку проектів та ефективності впровадження проектів (а.с. 59-60).

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи додано:

1) акт надання послуг від 28.05.2015 № 1133, яким зафіксовано виконання Виконавцем робіт за завданням № 2 від 07.03.2015: Розробка технічної документації в повному обсязі, вартість яких становить 42000,00 грн, у тому числі ПДВ - 7000,00 грн (а.с. 55);

2) акт надання послуг від 29.05.2015 № 2133, яким зафіксовано виконання Виконавцем робіт за завданням № 1 від 06.04.2015: Будівельно-технічна експертиза відповідності стану об'єкта технічним нормам в повному обсязі, вартість яких становить 48328,98 грн, у тому числі ПДВ - 8054,83 грн (а.с. 56);

3) податкову накладну від 28.05.2015 № 879: номенклатура послуги Розробка технічної документації , вартість послуги 42000,00 грн, у тому числі ПДВ - 7000,00 грн (а.с. 63);

4) податкову накладну 29.05.2015 № 957: номенклатура послуги Будівельно-технічна експертиза відповідності стану об'єкту технічним нормам , вартість послуги 48328,98 грн, у тому числі ПДВ - 8054,83 грн (а.с. 64).

Згідно банківських виписок, долучених позивачем до матеріалів справи, останнім повністю оплачено надані ТОВ Асфард послуги (а.с. 61-62).

Надаючи правову оцінку зазначеним первинним документам, суд виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону Украйни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV):

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно з положеннями статті 3 Закону N 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою вказаної статті Закону N 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за N 168/704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення N 88).

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення № 88 у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.10.2015 у справі № 21-1539а15, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

На переконання позивача, надані ним первинні документи повністю підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ Асфард . Проте, суд не може погодитись з доводами останнього, з огляду на наступне.

Так, предметом договору від 07.03.2015 № 133 є надання ТОВ Асфард консультативної підтримки будівельно-технічної експертизи, шляхом здійснення перевірки технічного стану експлуатованого приміщення; перевірки гідроізоляції приміщення; консультування з питань доцільності проведення ремонтних робіт; надання допомоги в складенні кошторисів (при необхідності); сприяння з пошуку підрядника (по необхідності); інші поточні (супутні) консультації.

Разом з тим, з завдань № 2 від 07.03.2015 та № 1 від 06.04.2015 вбачається, що ТОВ Асфард зобов'язується виконати розробку технічної документації та будівельно-технічну експертизу відповідності стану об'єкта технічним нормам.

Таким чином, зміст вказаних завдань суперечить обставинам та характеру їх виконання, позаяк, пунктами 6 завдань передбачено види послуг, надання яких не може свідчить про розробку контрагентом позивача технічної документації та виконання будівельно-технічної експертизи відповідності стану об'єкта технічним нормам.

Суд звертає увагу, що суперечність у змісті наданих позивачеві послуг відображається і у досліджених вище актах виконаних робіт, і в податкових накладних, якими констатовано, що ТОВ Асфард розробило для ТОВ НВО Аспект-Еко технічну документацію та виготовило будівельно-технічну експертизу, у той час, як умовами договору від 07.03.2015 № 133 передбачено лише надання консультаційних послуг.

Під загальновідомим поняттям технічна документація розуміється система графічних і текстових документів, необхідних і достатніх для безпосереднього використання на усіх стадіях життєвого циклу продукції (конструюванні, виготовленні та експлуатації промислових виробів; при проектуванні, зведенні і експлуатації будівель і споруд; при розробці технологічних процесів виробництва; при розробці та використанні програмного забезпечення).

У свою чергу, пунктом 5.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, передбачено, що основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об'єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об'єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов'язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об'єктів нерухомого майна.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що і розроблення технічної документації, і виконання будівельно-технічної експертизи потребує відповідного документального оформлення.

Так, завданнями № 2 від 07.03.2015 та № 1 від 06.04.2015 передбачено усне консультування, надання інформації по електронній пошті, на паперовому носії (у разі необхідності).

При цьому, з доданих до матеріалів справи документів неможливо встановити, які саме послуги були надані позивачу ТОВ Асфард , і чи дійсно останнім було розроблено технічну документацію та виготовлено будівельно-технічну експертизу, оскільки матеріали справи не містять відповідних звітів та висновків, сформованих контрагентом позивача за наслідком виконаних робіт згідно актів та завдань.

Суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів, а позивачем не повідомлено ні суду, ні під час перевірки про те, що розробленням технічної документації та будівельно-технічної експертизи займалась інша особа, якій ТОВ Асфард надавало консультативну підтримку на виконання умов договору від 07.03.2015 № 133.

Враховуючи наведене, а також відсутність будь-яких інших документів, суд дійшов висновку про неможливість дослідити зміст фактично наданих послуг ТОВ Асфард , порядок їх виконання, встановити обсяг трудових та інших ресурсів, які залучалися до їх виконання тощо.

Зазначені обставини у сукупності не дають суду змогу ідентифікувати реальний зміст наданих послуг та виконаних робіт контрагентом позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що акти наданих послуг та податкові накладні не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг ТОВ Асфард фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 00009811402, яким збільшено ТОВ НВО Аспект-Еко суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22582,50 грн.

Щодо доводів позивача, що відповідачем при оформленні акта перевірки від 28.11.2017 № 511/26-15-14-02-04/37973934 не дотримано вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування щодо змісту акта перевірки є формальним порушенням, яке не може спростувати його висновки та бути підставою для скасування таких податкових повідомлень-рішень.

З огляду на встановлені обставини, суд при вирішенні даної справи не приймає до уваги доводи позивача в частині порушення контролюючим органом процедури оформлення результатів перевірки.

Також, суд не приймає до уваги висновки акта перевірки в частині посилань відповідача на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2017 у справі № 761/30631/17 та Солом'янського районного суду м. Києва від 05.07.2016 у справі № 1-кс/760/8530/16, позаяк останні не мають жодного відношення до спірних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Аспект-Еко (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33, ідентифікаційний код 37973934) відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко