Постанова

від 23.10.2018 по справі 265/6280/17

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року справа №265/6280/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., Блохіна А.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 травня 2018 року у справі № 265/6280/17 (суддя в І інстанції - Щербіна А.В.), складену в повному обсязі 18 травня 2018 року в м. Маріуполі Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі - Управління), в якому з урахуванням уточнень просив про:

- визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу незаконними;

- зобов'язання управління призначити позивачу пенсію;

- зобов'язання відповідача виплатити позивачу пенсійне забезпечення з моменту подання заяви про призначенні пенсії з моменту досягнення пенсійного віку 55 років з 01 лютого 2017 року по день набрання рішення суду законної сили;

- стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем (а.с. 2-3, 16-17).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 травня 2018 року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 106-110).

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким скасувати рушення місцевого суду та направити справу на новий розгляд до іншого суду згідно з вимогами предметної та адміністративної підсудності.

При цьому, зазначив, що спірні періоди роботи підлягають віднесенню до пільгового стажу позивача (а.с. 115-121).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8, 43) згідно записів у трудовій книжці (а.с. 70), зокрема, з 19 лютого 1998 року по 03 травня 2005 року працював на посаді трубоклада промислових цегляних труб на Малому приватному виробничому підприємстві Вертикаль .

23 березня 2017 року позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-ХІІ) (а.с. 78).

Рішенням Комісії з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 липня 2017 року № 30/226 (а.с. 23, 46) позивачу підтверджено період роботи на пільгових умовах за Списком № 2 з 01 січня 2004 року по 03 травня 2005 року у якості трубопровідника промислових цегляних труб в МПВП Вертікаль ; відмовлено у підтвердженні періоду роботи на пільгових умовах за Списком № 2 в МПВП Вертікаль з 19 лютого 1998 року по 09 квітня 2001 року у зв'язку з відсутністю відомостей про проведення первинної атестації робочих місць та з 10 квітня 2001 року по 31 грудня 2003 року у зв'язку з відсутністю відомостей про спецстаж.

03 серпня 2017 року Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області прийнято рішення № 11955/03 про відмову в призначенні пільгової пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по Списку №2 (а.с. 4-6) з посиланням на рішення Комісії з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 липня 2017 року № 30/226.

Не погодившись із не зарахуванням спірних періодів роботи (з 19 лютого 1998 року по 09 квітня 2001 року та з 10 квітня 2001 року по 31 грудня 2003 року) до пільгового стажу та з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що рішення Комісії з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області не оскаржене є чинним, відтак відсутні підстави для скасування рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про відмову призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) - чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що, зокрема, з 19 лютого 1998 року по 03 травня 2005 року працював на посаді трубоклада промислових цегляних труб на Малому приватному виробничому підприємстві Вертикаль (далі - МПВП Вертикаль ) (а.с. 70).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що записи в трудовій книжці містять всі необхідні відомості, що визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 1991 року № 19 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників , які дають право на пільгове пенсійне забезпечення професія трубоклад промислових цегляних труб (2290000а-19234) віднесена до професій з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2.

Посада укладальника промислових цегляних труб передбачена Списком № 2, розділом XXVII Будівництво , п. а , позицією 27а, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Як вбачається з спірного рішення відповідача, період роботи позивача з 10 квітня 2001 року по 31 грудня 2003 року в МПВП Вертикаль не зараховано до пільгового стажу позивача у зв'язку з відсутністю відомостей про спец стаж, однак суд апеляційної інстанції вважає цей висновок хибним, оскільки Постановами Кабінету Міністрів України від 26 січня 1991 року № 19 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників та від 16 січня 2003 року № 36 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах посада позивача віднесена до професій з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2, що і є доказом приналежності її до спеціального стажу.

При цьому, Комісія з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області не заперечує приналежність посади позивача до пільгової категорії посад за Списком № 2 (а.с. 23).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності зарахування до пільгового стажу позивачу за Списком № 2 періоду його роботи з 10 квітня 2001 року по 31 грудня 2003 року в Малому приватному виробничому підприємстві Вертикаль .

Щодо відмови у зарахуванні періоду роботи позивача на пільгових умовах за Списком № 2 в МПВП Вертікаль з 19 лютого 1998 року по 09 квітня 2001 року у зв'язку з відсутністю відомостей про проведення первинної атестації робочих місць, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, обов'язок проведення атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, а у випадку її не проведення або неякісного проведення, або не передачі матеріалів атестації робочих на зберігання до архіву - відповідальність несуть керівники таких підприємств, установ організацій, а не особи, що на них працюють (працювали).

Пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професією незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу по МПВП Вертікаль № 9 від 09 квітня 2001 року про підсумки атестації робочих місць за умовами праці атестовано робоче місце трубоклада промислових цегляних труб (а.с. 11, 54-55).

Як вбачається з довідки МПВП Вертікаль про уточнюючий особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах від 09 березня 2006 року № 162, ОСОБА_1 працював на підприємстві на посаді трубоклада промислових цегляних труб з 19 лютого 1998 року по 03 травня 2005 року, яка передбачена Списком № 2. В цій довідці зазначена атестація робочого місця позивача відповідно до наказу № 9 від 09 квітня 2001 року (а.с. 7).

Відповідно до архівних довідок Комунальної установи Трудовий архів м. Маріуполя Маріупольської міської ради від 10 березня 2017 року № 1038/05-01 та від 10 квітня 2018 року № 1461/05-01, ОСОБА_1 дійсно працював на посаді в МПВП Вертікаль на посаді трубоклада промислових цегляних труб з 19 лютого 1998 року по 03 травня 2005 року, при цьому картки форми - до архіву не передавались (а.с. 64, 92)

При цьому, відповідно до архівних довідок Комунальної установи Трудовий архів м. Маріуполя Маріупольської міської ради № 1038/05-01 від 10 березня 2017 року та № 1037/05-01 від 10 березня 2017 року позивачу за період з 1998 року по 2005 рік нараховувалась заробітна плата (а.с. 60, 61).

Відповідно до відповіді Комунальної установи Трудовий архів м. Маріуполя Маріупольської міської ради від 10 квітня 2018 року № 0186/05-04 на судовий запит, зокрема, накази на атестацію робочих місць з лютого 1998 року по квітень 2001 року по МПВП Вертікаль до архіву не надавались (а.с. 91).

Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів проведення атестації робочого місця за посадою трубоклада промислових цегляних труб раніше ніж у 2001 році (наказ № 3 (а.с. 11, 54-55) суд апеляційної інстанції вважає, що ця атестація є первинною.

Згідно з п. 4.4 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відтак, період роботи позивача в МПВП Вертікаль з 19 лютого 1998 року по 09 квітня 2001 року на посаді трубоклада промислових цегляних труб є таким, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу у зв'язку з наявністю доказів проведення по посаді позивача атестації робочого місця.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування наявності пільгового характеру роботи позивача.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

За таких умов суд апеляційної інстанції вважає рішення пенсійних органів (рішення Комісії та управління про відмову у призначенні пенсії) таким, що не відповідає діючому законодавству України.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з не оскарженням рішення Комісії з питань підтвердження пільгового стажу позивача при Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 липня 2017 року № 30/226 (а.с. 23), оскільки це рішення має інформативний характер, а правові наслідки для позивача носить рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2017 року № 11955/03.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та скасувати рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2017 року № 11955/03 про відмову в призначенні пільгової пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по Списку №2 для повного та всебічного захисту порушеного права позивача на призначення пенсії.

Щодо вимоги позивача зобов'язати управління призначити пенсію та виплатити її заборгованість, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону держорган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 КАС України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач фактично відмовив в призначенні позивачу пенсії, суд вважає за доцільне визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви позивача про призначення пенсії на підставі п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язати управління розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2017 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Вимоги позивача про сплати заборгованості з пенсійних виплат з моменту його звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії, на думку суду, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим вимогу позивача/апелянта, викладену в апеляційній скарзі про направлення справи на новий розгляд до іншого суду, оскільки суд апеляційної інстанції не наділений такими повноваженнями згідно вимог КАС України.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції на виконання положень ст. 317 КАС України та частково задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції присуджує позивачу часткове відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, які підтверджені квитанцією про сплату судового збору на суму 640 грн. (а.с. 1) та 1 057,21 грн. (а.с. 114), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 848,61 грн., тобто, ? частину, відповідно до того, що задоволеною є половина з позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 травня 2018 року у справі № 265/6280/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 від 23 березня 2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 розділу XV Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та за нормами п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Скасувати рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2017 року № 11955/03.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2017 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 розділу XV Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та за нормами п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , зарахувавши до пільгового стажу позивача за Списком № 2 період роботи в Малому приватному виробничому підприємстві Вертікаль з 19 лютого 1998 року по 31 грудня 2003 року на посаді трубоклада промислових цегляних труб.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 848 грн. (вісімсот сорок вісім) 61 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов

А.А. Блохін