Рішення

від 22.10.2018 по справі 826/12930/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2018 року № 826/12930/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтертрансбуд" до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтертрансбуд" (далі - ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) від 04.08.2017:

- № 0005161402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 618632,00 грн, у тому числі: 577783,00 грн - основний платіж та 40849,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0005171402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 396058,75 грн, у тому числі: 316847,00 грн - основний платіж та 79211,75 грн - штрафна (фінансова) санкція.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без врахування мети, з якою таке повноваження надано, без дотримання принципу пропорційності з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), порушують права та законні інтереси позивача, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що господарські операції з ТОВ "Сайрус-Груп", ТОВ "Трастор", ТОВ "Будівельна компанія "Акто Моноліт", ТОВ "Формес-Т" та ТОВ "Семикс" оформлені належним чином складеними первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Стверджує, що під час проведення перевірки позивачем у розпорядження контролюючого органу були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами у перевіреному періоді, проте, відповідачем не надано належної оцінки первинній документації Товариства, що стало наслідком помилкових висновків акта перевірки.

Ухвалами суду від 23.10.2018 відкрито провадження у справі № 826/11179/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 07.12.2017.

Представник позивача у судове засідання 07.12.2017 не прибув, подав до суду клопотання, у якому просив суд відкласти розгляд справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2017 надала суду письмові заперечення проти позову, за змістом яких просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав обґрунтованості висновків акта перевірки від 27.06.2017 № 245/26-15-14-02/35058096.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 07.12.2017 визнано неповажними причини неявки у судове засідання представника позивача та відкладено розгляд справи на 15.02.2018.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Катющенка В.П. на лікарняному, судовий розгляд адміністративної справи № 826/12930/17 було призначено на 12.04.2018.

У судовому засіданні 12.04.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Також, у судовому засіданні 12.04.2018 представником позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке задоволено судом.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.04.2018 заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Враховуючи, що представниками сторін були подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 30.05.2017 по 20.06.2017 посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.03.2017, за результатами якої складено акт від 27.06.2017 № 245/26-15-14-02-02/35058096 (а.с. 19-55).

Актом перевірки з питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд":

- пп. 14.1.13, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 та пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, що діяли на момент відображення вказаних операцій в податковому обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 577783,00 грн, в тому числі по періодам: за 2014 рік на суму 163396,00 грн; за 2015 рік на суму 414387,00 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 316847,00 грн, в тому числі по періодам: листопад 2014 року на суму 30508,00 грн, грудень 2014 року на суму 57038,00 грн, лютий 2015 року на суму 32250,00 грн, березень 2015 року на суму 185451,00 грн, вересень 2016 року на суму 11600,00 грн.

01.08.2017 до ГУ ДФС надійшли заперечення ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" на акт перевірки від 27.06.2017 № 245/26-15-14-02-02/35058096 (а.с. 204-205).

Листом від 04.08.2017 № 24274/10/26-15-14-02-02 ГУ ДФС повідомила ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" про залишення без розгляду заперечень, у зв'язку з порушенням останнім строків подання заперечень на акт перевірки (а.с. 206).

04.08.2018 ГУ ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005161402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 618632,00 грн, у тому числі: 577783,00 грн - основний платіж та 40849,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 57);

- № 0005171402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 396058,75 грн, у тому числі: 316847,00 грн - основний платіж та 79211,75 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 56).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав їх процедуру адміністративного оскарження, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 25.09.2017 № 21314/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 04.08.2017 № 0005161402 та № 0005171402 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" - без задоволення (а.с. 67-74).

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 04.08.2017 № 0005161402 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Однією з підстав для прийняття вказаного рішення став висновок контролюючого органу про те, що позивачем не віднесено до складу інших доходів суми грошових коштів, отриманих як безповоротну фінансову допомогу від ТОВ "Семикс".

Твердження відповідача про те, що отримані позивачем кошти від ТОВ "Семикс" є безповоротною фінансовою допомогою ґрунтується на тому, що первинні документи, укладені між ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" та ТОВ "Семикс", складені всупереч вимог діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій у відповідні періоди.

У акті перевірки відповідач зазначає, що дефектність первинних документів підтверджується матеріалами досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, в яких зазначені вищевказані контрагенти-покупці та які задіяні в протиправних фінансово-економічних механізмах.

Зазначеного висновку відповідач дійшов за результатами опрацювання податкової інформації по ТОВ "Семикс", згідно якої останній зареєстрований в Маріупольській ОДПІ, стан - 0, вид діяльності: 41.10 - організація будівництва будівель; чисельність працівників за 2014 рік не встановлено; останній звіт з ПДВ подано за березень 2014 року.

Також у акті перевірки контролюючий орган керувався актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.05.2014 № 1275/26-55-22-07/38348306 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Семикс", зі змісту якого вбачається, що згідно висновку податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ "Семикс" відсутнє за місцезнаходженням, а непричетність посадових осіб Товариства до господарської діяльності останнього підтверджується результатами почеркознавчих експертиз від 27.03.2014 № 141 м. Бровари, а саме: "підпис від імені ОСОБА_1 в статуті ТОВ "Семикс" за 2012 рік виконаний однією особою, а підпис від імені ОСОБА_1 в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації, утворених шляхом застосування нової юридичної особи від 16.08.2012, виконані іншою особою… Підпис від імені ОСОБА_1 в статуті ТОВ "Семикс" за 2012 рік виконаний однією особою, а підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі № 2 загальних зборів учасників ТОВ "Семикс" від 10.03.2014 виконаний іншою особою".

Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/22677/14-к по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12013000000000666 від 16.12.2013 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК Країни, в якій зазначено наступне: "Досудовим слідством встановлено, що невстановленими особами організовано діяльність ряду підконтрольних підприємств ТОВ "Семикс" (код ЄДРПОУ 38348306, м. Київ), ПП "Ворк супорт" (код ЄДРПОУ 38326675, м. Львів), ТОВ "Мета-днепр" (код ЄДРПОУ 38530549, м. Дніпропетровськ) та інші, всього близько 15), що зареєстровані на номінальних керівників та засновників, які реального відношення до їх діяльності не мають. На рахунки вказаних підприємств перераховують кошти підприємства-замовники протиправних фінансових послуг, зацікавлені в незаконній мінімізації податкових платежів, переведенні безготівкових коштів в готівку та подальшому їх привласненню (ТОВ "Арктика-Захід" (код ЄДРПОУ 37655475), ТОВ "Полі-Трейд" (код ЄДРПОУ 38008205), ТОВ ВП "ЗВЗ" (код ЄДРПОУ37796356), ПП "Будтестцентр" (код ЄДРПОУ 34559674) та інші. При цьому, з метою уникнення інтересу до діяльності протиправної схеми з боку представників контролюючих та правоохоронних органів, в податковій звітності було відображено придбання підконтрольними підприємствами товарно-матеріальних цінностей у реально діючих підприємств, які за специфікою власної діяльності отримують невраховані готівкові кошти та потребують документального відображення "фіктивних" продаж власних товарів за безготівку, які насправді реалізуються за готівку (металопродукція, м'ясна продукція, будівельні матеріали тощо - ПП "Оліяр" (код ЄДРПОУ 32461721), ТОВ "Корпорація КРТ" (код ЄДРПОУ 37786903), ТОВ "Яблуневий дар" (код ЄДРПОУ 32475074), ПАТ "Компанія Ензим" (код ЄДРПОУ 00383320) тощо.

Встановлено, що під час надання протиправних послуг учасниками "конвертаційного" центру для здійснення незаконних фінансових оборудок використовуються наступні підприємства, що мають ознаки фіктивності: ПП "Арс-торг" (код ЄДРПОУ 38380905), ПП "Ворк супорт" (код ЄДРПОУ 38326675), ТОВ "Тревелін" (код ЄДРПОУ 38421768), ТОВ "ТД "Грандвест" (код ЄДРПОУ 38421752), ТОВ "ТД "Металпром" (код ЄДРПОУ 36810044), ТОВ "Аланта-пром" (код ЄДРПОУ 38322471), ПП "Констант-плюс" (код ЄДРПОУ 35287031), ТОВ "Ромфорд капітал" (код ЄДРПОУ 38821751), ТОВ "Гранд вест" (код ЄДРПОУ 37965321), ТОВ "Сана прим" (код ЄДРПОУ 33927607), ТОВ "Семикс" (код ЄДРПОУ 38348306) та ТОВ "Мета-днепр" (код ЄДРПОУ 38530549)".

Встановлені обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про неможливість реального постачання позивачем товарів ТОВ "Семикс", відповідно, кошти, отримані позивачем від вказаного контрагента, підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги.

Також, у акті перевірки відповідач стверджує про заниження доходу у 2015 році на загальну суму 1306209,00 грн внаслідок безоплатного отримання товарів від ТОВ "Сайрус Групп" та ТОВ "Трастор".

У акті перевірки контролюючий орган зазначив, що ТОВ "Сайрус Групп" зареєстровано ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан - 0, вид діяльності: 46:19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; чисельність працівників, згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів за лютий 2015 року - 1 особа; балансова вартість ОЗ - не встановлена; статутний фонд - 1000,00 грн, свідоцтво платника ПДВ анульоване 03.06.2015; останній звіт з ПДВ подано за березень 2015 року.

ТОВ "Трастор" зареєстровано ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан - 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, вид діяльності: 46:19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; чисельність працівників, згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів за квітень 2015 року - 1 особа; балансова вартість ОЗ - не встановлена; статутний фонд - 1200,00 грн, свідоцтво платника ПДВ анульоване 08.10.2015; останній звіт з ПДВ подано за квітень 2015 року.

Також, підставою для прийняття спірного рішення став висновок відповідача про завищення позивачем витрат перевіреного періоду по господарським операціям з ТОВ "БК "Акто Моноліт" та ТОВ "Формес-Т".

У акті перевірки відповідачем зафіксовано, що ТОВ "Формес-Т" зареєстровано ДПІ в Соборному районі м. Дніпра, стан - 0, вид діяльності: 2:19 - дослідження й ексериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук, згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів за 4 квартал 2014 року - 4 особи; балансова вартість ОЗ - 5000,00 грн; статутний фонд - 5000,00 грн, свідоцтво платника ПДВ анульоване 02.03.2015; останній звіт з ПДВ подано за січень 2015 року.

ТОВ "БК Акто Моноліт" зареєстровано ДПІ у Київському районі м. Одеси стан - 0, вид діяльності: 41.10 - організація будівництва будівель, згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів за 4 квартал 2014 року - 7 чоловік; балансова вартість ОЗ - не встановлена; статутний фонд - 1000,00 грн, свідоцтво платника ПДВ анульоване 03.11.2016; останній звіт з ПДВ подано за березень 2015 року.

Крім того, у акті перевірки відповідач зазначив, що за результатами опрацювання інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, встановлено що контрагенти позивача фігурують у кримінальних провадженнях.

Зокрема, в ухвалі Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2015 у справі № 361/3630/15-к вказано, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за № 32014110130000062 від 26.09.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 205 КК України ... в ході досудового розслідування встановлено, що особи за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами у період з 2013 року по 2015 рік, створили та (або) придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичні особи), а саме:...ТОВ "Формест-Т" (код ЄДРПОУ 39483631), ТОВ "БК Акто Моноліт" (код ЄДРПОУ 39286712), ... ТОВ "Сайрус Груп" (код ЄДРПОУ 39522675) ... з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

В ухвалах Солом'янського районного суду м. Києва від 30.05.2016 у справі № 760/8195/16-к вказано, що слідчим управлінням фінансових розслідувань головного управління ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2015 під №32015110130000019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.3 ст.212, ч. 2 ст. 205 КК України. Проведеним аналізом баз даних ДФС України - АІС "Податковий блок", встановлено, що ТОВ "Сайрус Груп" (код ЄДР 39522675), ТОВ "Формес-Т" (код ЄДР 39483631), ТОВ "Трастор" (код ЄДР 39625594) незаконно формували податковий кредит ряду підприємств, одним з яких являється ТОВ "Фуд Технікс" (код 33591434).

Зазначені обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з переліченими контрагентами, що стало наслідком заниження податку на прибуток у перевіреному періоді.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК інші доходи включають:

вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (у редакції, що діє з 01.01.2015), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податкового кодексу України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України), а звітним періодом для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (пункт 137.4 статті 137 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України установлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону № 996-ХІV установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

За приписами частини п'ятої цієї статті Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 996-ХІV регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за N 860/4153 (далі - НП(С)БО № 15).

Згідно положень пунктів 5 - 10 НП(С)БО № 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; імовірності надходження економічних вигод від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).

Так, відповідно до положень пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Аналіз вищевикладених норм Податкового кодексу України, НП (С)БО № 15, НП (С)БО № 16 та Закону № 996-ХІV свідчить про те, що дохід та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також при вирішенні даної справи суд враховує, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

22.11.2013 позивач (Постачальник) уклав з ТОВ "Семикс" (Покупець) договір на виготовлення та поставку № 22-11/13, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, з власних матеріалів виготовити та поставити у власність Покупця металоконструкції згідно специфікацій для об'єкта "Будівництво виробничого корпусу № 3 для середнього та капітального ремонту швидкісних поїздів на технічній пасажирській станції Київського залізничного вузла в районі станції Дарниця Південно-Західної залізниці", згідно наданої Покупцем робочої документації, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію за ціною та на умовах, визначених даним договором (а.с. 76-79).

У специфікації від 22.11.2013 № 1 сторонами погоджено кількість продукції, порядок розрахунків та умови зі строками виготовлення і поставки (а.с. 80).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано:

видаткові накладні від 16.12.2013 № РН-000135 на суму 120478,50 грн (ПДВ - 20079,75 грн); від 18.12.2013 № РН-000136 на суму 131182,14 грн (ПДВ - 18863,69 грн); від 19.12.2013 № РН-000137 на суму 148451,16 грн (ПДВ - 24741,86 грн); від 26.12.2013 № РН-000147 на суму 201950,02 грн (ПДВ - 33658,34 грн), від 27.12.2013 № РН-000154 на суму 80104,98 грн (ПДВ - 13350,83 грн); від 05.02.2014 № РН-0000043 на суму 139913,74 (ПДВ - 23318,96 грн); від 11.02.2014 № РН-0000058 на суму 30912,30 грн (ПДВ - 5152,05 грн); від 22.01.2014 № РН-0000020 на суму 83230,42 грн (ПДВ - 13871,74 грн); від 21.01.2014 № РН-0000017 на суму 90108,58 грн (ПДВ - 15018,10 грн); від 17.01.2014 № РН-0000015 на суму 115318,66 грн (ПДВ - 19219,78 грн); від 17.01.2014 № РН-0000015 на суму 115318,66 грн (ПДВ - 19219,78 грн); від 16.01.2014 № РН-000012 на суму 103258,50 грн (ПДВ - 17209,75 грн); від 15.01.2014 № РН-0000011 на суму 165251,74 грн (ПДВ - 27541,96 грн); від 13.01.2014 № РН-0000006 на суму 113620,02 грн (ПДВ - 18936,67 грн); від 10.01.2014 № РН-0000005 на суму 77672,04 грн (ПДВ - 12945,34 грн); від 08.01.2014 № РН-0000002 на суму 110227,68 грн (ПДВ - 18371,28 грн); від 04.01.2014 № РН-0000001 на суму 86043,42 грн (ПДВ - 14340,57 грн) (а.с. 81, 84, 87, 90, 93, 96, 100-108);

товарно-транспортні накладні від 16.12.2013 № 161213/1, від 18.12.2013 № 181213/1, від 19.12.22013 № 191213/1, від 26.12.2013 № 261213/1, від 27.12.2013 № 271213/1, від 21.01.2014 № 210114/1, від 22.01.2014 № 220114/1, від 15.01.2014 № 150114/1, від 16.01.2014 № 160114/1, від 13.01.2014 № 130114/1, від 17.01.2014 № 170114/1, від 05.02.2014 № 050214/1, від 10.01.2014 № 100114/1 (а.с. 82-83, 85-86, 88-89, 91-92, 94-95, 109-117);

податкові накладні від 05.02.2014 № 10 на суму 139913,74 грн (ПДВ - 23318,96 грн); від 16.01.2014 № 5 на суму 300000,00 грн (ПДВ - 50000,00 грн), від 27.11.2013 № 24 на суму 1268566,66 грн (ПДВ - 211427,78 грн); від 11.02.2014 № 21 на суму 30912,30 грн (ПДВ - 5152,05 грн) (а.с. 122-125).

Також, позивачем до матеріалів справи додано сертифікат якості на стальні конструкції від 27.01.2014 № СК-270114-10 (а.с. 121).

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують реалізацію позивачем металоконструкцій ТОВ "Семикс", суд дійшов висновку, що видаткові та податкові накладні оформлені відповідно до вимог Закону N 996-XIV, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Вказані накладні містять найменування Покупця та Продавця, обсяг реалізованого товару, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, скільки товару реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій з ТОВ "Семикс" ґрунтуються виключно на інформації про непричетність директора ТОВ "Семикс" до господарської діяльності товариства, а саме: наявність кримінального провадження та висновків почеркознавчих експертиз.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов'язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.

Так, об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд звертає увагу, що факт фіктивного підприємництва контрагента позивача не визнаний відповідним вироком суду, а тому посилання контролюючого органу на наявність почеркознавчих експертиз, за якими ОСОБА_1 не підписував установчі документи товариства, суд не приймає до уваги.

Також, суд критично оцінює доводи відповідача в частині того, що ТОВ "Семикс" фігурує кримінальному провадженні, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

Матеріалами справи спростовуються висновки відповідача, викладені у акті перевірки, щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Семикс", а саме:

- актом звірки, підписаним сторонами, за яким станом на 19.02.2014 за ТОВ "Семикс" обліковується заборгованість перед ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" в сумі 41157,24 грн (а.с. 98);

- заключними висновками від 27.01.2014 № 014003У та № 014002У, якими визнано придатними зварні з'єднання металоконструкції каркасу виробничого корпусу № 3 для середнього та капітального ремонту швидкісних поїздів на технічній пасажирській станції Київського залізничного вузла в районі станції Дарниця, Південно-Західної залізниці (а.с. 118, 119).

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином оформленими первинними документами підтверджено реальність поставки металоконструкцій ТОВ "Семикс", а висновок відповідача про отримання безповоротної фінансової допомоги від вказаного контрагента - є помилковим та спростований дослідженими первинними документами.

20.11.2014 між ТОВ "Формес-Т" (Постачальник) та ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" (Покупець) укладено договір поставки № 20-11/14-м, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві металопродукцію окремими партіями, в асортименті, в кількості, що вказуються в рахунках-фактурах до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її відповідно до умов, викладених в цьому Договорі (а.с. 126а-128).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано:

рахунок-фактуру від 10.12.2014 № СФ-00110 на загальну суму 349730,02 грн (ПДВ - 58288,34 грн) (а.с. 129);

видаткові накладні від 16.12.2014 № РН-0000200 на загальну суму 56897,53 грн (ПДВ - 9482,92 грн); від 16.12.2014 № РН-0000199 на загальну суму 59093,10 грн (ПДВ - 9848,85 грн), від 16.12.2014 № РН-0000198 на загальну суму 58881,23 грн (ПДВ - 9813,54 грн), від 11.12.2014 № РН-0000197 на загальну суму 53919,16 грн (ПДВ - 8986,53 грн); від 11.12.2014 № РН-0000196 на загальну суму 58196,64 грн (ПДВ - 9699,44 грн), від 11.12.2014 № РН-0000195 на загальну суму 55240,80 грн (ПДВ - 9206,80 грн) (а.с. 130-135);

товарно-транспортні накладні від 11.12.2014 № 16-12/15, від 11.12.2014 № 11-12/15 (а.с. 136-139);

податкові накладні від 16.12.2014 № 200 на суму 56897,53 грн (ПДВ - 9482,92 грн); від 16.12.2014 № 199 на суму 59093,10 грн (ПДВ - 9848,85 грн); від 16.12.2014 № 198 на суму 58881,23 грн (ПДВ - 9813,54 грн); від 11.12.2014 № 197 на суму 53919,16 грн (ПДВ - 8986,53 грн); від 11.12.2014 № 196 на суму 58196,64 грн (ПДВ - 9699,44 грн); від 11.12.2014 № 195 на суму 55240,80 грн (ПДВ - 9206,80 грн) (а.с. 140-145).

24.11.2014 між ТОВ "Будівельна компанія "Акто Моноліт" (Постачальник) та ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" (Покупець) укладено договір поставки № 24-11/14м, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю металопродукцію в асортименті, який визначено в п. 1.2 цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її відповідно до умов, викладених в цьому Договорі (а.с. 146-148).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано:

видаткові накладні від 27.11.2014 № 11 на загальну суму 38135,40 грн (ПДВ - 6355,90 грн); від 27.11.2014 № 10 на загальну суму 38359,44 грн (ПДВ - 6393,24 грн); від 25.11.2014 № 9 на загальну суму 47354,10 грн (ПДВ - 7892,35 грн); від 25.11.2014 № 8 на загальну суму 59200,98 грн (ПДВ - 9866,83 грн) (а.с. 151-154);

податкові накладні від 27.11.2014 № 11 на суму 38135,40 грн (ПДВ - 6355,90 грн); від 27.11.2014 № 10 на суму 38359,44 грн (ПДВ - 6393,24 грн); від 25.11.2014 № 9 на суму 47354,10 грн (ПДВ - 7892,35 грн), від 25.11.2014 № 8 на суму 59200,98 грн (ПДВ - 9866,83 грн) (а.с. 149, 160-162);

товарно-транспортні накладні від 27.11.2014 № 27-11/15, від 25.11.2014 № 25-11/15 (а.с. 155-158).

19.02.2015 між ТОВ "Сайрус Групп" (Постачальник) та ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" (Покупець) укладено договір поставки № 190215, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві металопродукцію окремими партіями, в асортименті, в кількості, що вказуються в рахунках-фактурах до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її відповідно до умов, викладених в цьому Договорі (а.с. 163-165).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано: рахунок-фактуру від 25.02.2015 № СФ-0000101 на суму 198532,01 грн (ПДВ - 33088,67 грн); видаткову накладну від 27.02.2015 № РН-0000081 на суму 193501,38 грн (ПДВ - 32250,23 грн); товарно-транспортну накладну від 27.02.2015 № 27-02/15 (а.с. 166-169).

20.03.2015 між ТОВ "Трастор" (Постачальник) та ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" (Покупець) укладено договір поставки № Т-200315-м, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві металопродукцію окремими партіями, в асортименті, в кількості, що вказуються в рахунках-фактурах до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її відповідно до умов, викладених в цьому Договорі (а.с. 170-172).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано:

рахунок-фактуру від 25.03.2015 № СФ-0000022 на суму 1101774,95 грн (ПДВ - 183629,16 грн) (а.с. 178);

видаткові накладні від 31.03.2015 № РН-0000041 на суму 193420,48 грн (ПДВ - 32236,75 грн); від 31.03.2015 № РН-0000040 на суму 200933,00 грн (ПДВ - 33488,83 грн), від 30.03.2015 № РН-0000039 на суму 257803,20 грн (ПДВ - 42967,20 грн), від 28.03.2015 № РН-0000038 на суму 230974,09 грн (ПДВ - 38495,68 грн), від 27.03.2015 № РН-0000037 на суму 229577,54 грн (ПДВ - 38262,92 грн) (а.с. 173-177);

товарно-транспортні накладні від 31.03.2015 № 31-03/15-41, від 31.03.2015 № 31-03/15-40, від 30.03.2015 № 30-03/15-39, від 28.03.2015 № 28-03/15-38, від 27.03.2015 № 27-03/15-37.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ"Компанія "Інтертрансбуд" товару у ТОВ "Сайрус-Групп", ТОВ "Формес-Т", ТОВ "БК "Акто Моноліт" та ТОВ "Трастор", суд дійшов висновку, що видаткові та податкові накладні оформлені відповідно до вимог Закону N 996-XIV, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Вказані накладні містять найменування Покупця та Продавця, обсяг реалізованого товару, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, скільки товару реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем товар у ТОВ "Сайрус-Групп", ТОВ "Формес-Т", ТОВ "БК "Акто Моноліт" та ТОВ "Трастор" був використаний останнім у межах власної господарської діяльності, що підтверджується доданими до матеріалів справи картками рахунків 631, 201.

Разом з тим, під час проведення перевірки контролюючим органом взагалі не було з'ясовано питання щодо подальшого використання придбаного позивачем товару.

Також, суд критично оцінює доводи відповідача в частині того, що ТОВ "Сайрус-Групп", ТОВ "Формес-Т", ТОВ "БК "Акто Моноліт" та ТОВ "Трастор" фігурують у декількох кримінальних провадженнях, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами позивача своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Досліджуючи матеріали справи, суд звертає увагу, що останні не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом - не виявлено.

При цьому, суд приймає до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірними угодами, за правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач до суду не подав.

Враховуючи наведене та те, що позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбаний товар, суд вважає необґрунтованими висновки акта перевірки, позаяк останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Сайрус-Групп", ТОВ "Формес-Т", ТОВ "БК "Акто Моноліт" та ТОВ "Трастор", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування доходів та витрат у перевіреному періоді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 04.08.2017 № 0005161402 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 04.08.2017 № 0005171402 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок контролюючого органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ "Сайрус Групп", ТОВ "Формес-Т", ТОВ "Будівельна компанія "Акто Моноліт" та ТОВ "Трастор".

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому пунктом 201.10 статті 201 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено та досліджено судом, що податковий кредит по отриманим позивачем товарів від ТОВ "Сайрус Групп", ТОВ "Формес-Т", ТОВ "Будівельна компанія "Акто Моноліт" та ТОВ "Трастор" повністю підтверджено відповідними податковими накладними.

При цьому, зазначені вище податкові накладні, виписані ТОВ "Сайрус Групп", ТОВ "Формес-Т", ТОВ "Будівельна компанія "Акто Моноліт" та ТОВ "Трастор" для ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" містять всі необхідні обов'язкові реквізити.

Також, у ході судового розгляду справи встановлено, що придбані позивачем товари у ТОВ "Сайрус Групп", ТОВ "Формес-Т", ТОВ "Будівельна компанія "Акто Моноліт" безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Актом перевірки не спростовано, що на момент здійснення господарських операцій перелічені контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, дії ТОВ "Компанія "Інтертрансбуд" як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з зазначеними контрагентами не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи, що судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ "Сайрус Групп", ТОВ "Формес-Т", ТОВ "Будівельна компанія "Акто Моноліт" у зв'язку з придбанням товарів до складу податкового кредиту у перевіреному періоді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04.08.2017 № 0005171402 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтертрансбуд" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 308, ідентифікаційний код 35058096) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 04.08.2017 № 0005161402 та № 0005171402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтертрансбуд" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 308, ідентифікаційний код 35058096) 16150,36 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко