Рішення

від 21.06.2018 по справі 191/4647/17

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/4647/17

Провадження № 2/191/1985/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кухар Д. О.

за участю секретаря - Яніної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу 191/4647/17 за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2 позовну заяву ОСОБА_3 до ТОВ Синельниківська селекційно - дослідна станція 2000 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3О звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ Синельниківська селекційно - дослідна станція 2000 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що їй, ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори від 15 квітня 2016 року, належить земельна ділянка, площею 6.5 га ( у тому числі за земельними угіддями, рілля площею 6.5 га) , що розташована на території Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 1224884900:01 -.003:0150.

Дана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ - ДП № 106157, Миролюбівської сільської ради, Синельниківського району Дніпропетровської області 06 лютого 2001 року на підставі рішення 14 сесії XXIII Миролюбівської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області № 74 від 12 грудня 2000 року, померлому 14 листопада 2012 року.

01 листопада 2011 року поміж померлим ОСОБА_4 та Відповідачем по справі ТОВ Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000 був укладений договір оренди земельної ділянки № 01-003-0150.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач вважає, що в укладеному договорі оренди відсутні істотні умови договору оренди, а саме кадастровий номер земельної ділянки, що не узгоджується з 4.2 ст.15 ЗУ Про оренду землі .

ОСОБА_5 прийому-передачі в оренду належної померлому 14.11.2012 року ОСОБА_4 земельної ділянки складений без зазначення дати, в ньому відсутні умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, а оскільки договір оренди набув чинності від 26.11.2012 року - з моменту його реєстрації у відділі Держкомзему за № 122488494000200, що відбулось вже після смерті ОСОБА_4, є незрозумілим - ким було здійснено підпис на ОСОБА_5 приймання-передачі земельної ділянки.

До того ж у договорі оренди, від 01.11.2011 року, який виготовлено згідно п. 12.7 Договору в чотирьох примірниках (один - для Орендодавця, другий - для Орендаря, третій - для органу, який провів державну реєстрацію договору) зазначено, що невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених сервітутів; акт приймання-передачі об'єкта оренди; акт визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості

У договорі, що підписаний померлим ОСОБА_4 прошито та пронумеровано 3 аркуші - договір оренди від 01.11.2011 року без наявності істотних умов договору - кадастрового номеру земельної ділянки та ОСОБА_5 приймання передачі земельної ділянки без зазначення дати підписання. Жодних додаткових угод до договору оренди земельної ділянки від 01.11.2011 року померлим ОСОБА_4 не укладалися, та згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2017 року не реєструвалися.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати договір оренди №01-003-0150 земельної ділянки (кадастровий номер 1224884900:01:003:0150), цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 01.11.2011 року укладений поміж померлим 14.11.2012 року ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000 в особі директора ОСОБА_6, зареєстрований в відділі Держкомзему у Синельниківському районі за № 122488494000200 від 26.11.2012 року та скасувати в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку запис про право оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000 .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, надавши до суду заперечення, в якому зазначив, що всі зазначені істотні умови узгоджені сторонами та викладені в договорі та додатках до нього, у відповідності до діючого на час укладання договору Закону України Про оренду землі .

Порядок реєстрації договорів оренди на той час здійснювався на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. за № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі і всі відомості та кадастровий номер вносились на підставі технічної документації та при проведенні державної реєстрацію договору оренди земельної ділянки органом на які покладено функції реєстрації виявлених порушень не вбачав. Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду складений належним чином, оскільки він є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 01.11.2011 p., зареєстрованого у відділі Держкомзему у Синельниківському районі за № 122488494000200 від 26.11.2012 року. Щодо фактичного виконання сторонами договору оренди земельної ділянки, то пунктом 4.1. Договору визначено, що щорічна орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 769,41 грн. та сплачується наступним чином: орендна плата в розмірі 4 904,00 (чотири тисячі дев'ятсот чотири гривні 00 копійок) сплачується Орендарем Орендодавцю; податок з доходу фізичної особи у розмірі 15% від орендної плати, що становить 865,41 вісімсот шістдесят п'ять гривень 41 копійка) сплачується Орендарем за Орендодавця до державного бюджету. Пунктом 4.5 договору визначено, що орендар має право дострокової сплати орендної плати орендодавцеві за умови його клопотання. На підставі заяви ОСОБА_4 в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та народженням дитини йому було достроково виплачено орендну плату за майбутні періоди у розмірі 30 000,00 грн. тридцять тисяч) гривень 00 копійок. Даний факт видатковим касовим ордером від 28.05.2012 р. Пунктом 3.4. Договору узгоджено, що в разі переходу права власності на земельну ділянку або її частину від орендодавця до іншої особи, цей договір зберігає чинність для нового власника або власників. Позивач визнала даний договір, та отримала орендну плату за користування земельною ділянкою за 2016 рік у сумі 5 186 гривень20 копійок та за 2017 рік у сумі 12 336 гривень 62 копійки. Разом сума орендної плати складає 17 522,82 гривень, що засвідчується особистим підписом позивача в платіжних відомостях за 2016 та 2017 роки.

Представник відповідача зазначив, що при визнанні правочину недійсним має бути застосована реституція сторін (приведення сторін в первісний стан) та за вимогою однієї із сторін компенсовані збитки, а також вважає, що договір оренди відповідає вимогам чинного законодавства України, крім того, відповідачем виконуються всі обов'язки та умови договору. Умови договору оренди землі, які не влаштовують позивача не є підставою для визнання даного правочину недійсним, оскільки всі істотні умови, визначені в договорі оренди між ОСОБА_4 та ТОВ Синельниківська селекційно - дослідна станція 2000 чітко визначені та добросовісно виконуються, а позовна заява не містить жодної з підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, тому просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представником позивача 28.02.2018 року надано заперечення на відзив позивача на позовну заяву про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зазначивши, що в момент укладення договору - 01.11.2011 року сторонами не погоджено усіх істотних умов договору оренду земельної ділянки, передбачених ст. 15 ЗУ України Про оренду землі , а саме: об'єкт оренди земельної ділянки (кадастровий номер місце розташування та розмір) - оскільки на момент підписання договору дані відомості були відсутні; план - схему земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору - оскільки виготовлення технічної документації було здійснено після підписання договору оренди земельної ділянки сторонами, про що зазначає сам Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву; в договорі не визначено строку передачі земельної ділянки відповідачеві, оскільки дата підписання акту приймання передачі в договорі не зазначена, також не зазначені строки в самому договорі оренди; є сумніви щодо волевиявлення під час підписання договору оренди померлим ОСОБА_4 та цільовим призначенням отримання ним грошових коштів в розмірі 30 000 гривень та застосування наслідків реституції у випадку задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, які є належними, допустимими і достовірними у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ - ДП № 106157, Миролюбівської сільської ради, Синельниківського району Дніпропетровської області 06 лютого 2001 року на підставі рішення 14 сесії XXIII Миролюбівської сільської ради ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 6,500 гектарів ( а.с. 69).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.11.2011 року між ОСОБА_4 та ТОВ Синельниківська селекційно - дослідна станція 2000 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,500 га строком до 31 грудня 2059 року ( а.с.5).

Передача земельної ділянки у використання орендаря ТОВ Синельниківська селекційно - дослідна станція 2000 здійснилася на підставі акту приймання - передачі земельної ділянки( а.с. 7).

З свідоцтва про смерть серії І-КИ № 483209 від 16.11.2012 року вбачаться, що орендодавець ОСОБА_4, 14.11.2012 року помер (а. с. 8).

Відповідно до свідоцтва про право на спадину за законом від 15.04.2016 року - спадкоємцем на земельну ділянку загальною площею 6,5 га ( у тому числі за земельними угіддями, рілля площею 6,5) розташованої на території Миролюбівської сільської ради є його донька ОСОБА_3 ( а.с.9).

З листа ТОВ Синельниківська селекційно - дослідна станція 2000 від 24.032017 року, вбачається, що ОСОБА_3 відмовлено у розірванні договору оренди земельної ділянки, оскільки перехід права власності на орендовану ділянку до іншої особи ( в тому числі в порядку спадкування) не є підставою для зміни умов розірвання шлюбу ( а.с. 21).

Видатковий касовий ордер від 28.05.2012 року підтверджує факт отримання ОСОБА_4 достроково виплаченої орендної плати за майбутні періоди у розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч) гривень 00 копійок ( а. с. 43).

З платіжних відомостей ТОВ Синельниківська селекційно - дослідна станція 2000 від 08.09.2016 року, 09.12.2016 року, 18.09.2017 року, 22.12.2016 року вбачається отримання спадкоємцем ОСОБА_3 орендної плати за користування земельною ділянкою у загальній сумі 17 522,82 гривень ( а.с. 43,44,45,46,47).

Відповідно до ч.2 ст.792 Цивільного кодексу відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є закон "Про оренду землі" .

На підставі ст.15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 12 , 14 , 19 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації передбачуються умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною 1 ст.210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. ОСОБА_5 правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ч.1,ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як визначено в ч.1 ст.638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, текст договору, суд вважає, що звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що спірний договір оренди землі не містить усіх, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі" , істотних умов, але положення ст. 18, 19 Закону та ст. 638 ЦК України дають підстави для висновку про те, що стронии договору, дійшли згоди, щодо істотних умов договору аренди землі, скріплюючи його своїми підписами, що ї є укладанням договору, а здійснення державної реєстрації такого договору після смерті орендодавця не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Згідно ч.1 ст.22 ЗК України , землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч.5 ст.415 ЦК України землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. В укладеному договорі оренди, орендар гарантує використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до ст.ст. 21 , 22 Закону України "Про оренду землі" , чинним на час виникнення правовідносин, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" . Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Виходячи з вказаних норм, така умова як розмір орендної плати визначається сторонами, а не законом. З оспорюваного договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо орендної плати, сторонами встановлено та погоджено розмір орендної плати, та визначено строки її внесення. В судовому засіданні сторонами не заперечувалося, що заборгованості по сплаті орендної плати на час розгляду справи не має. Наведене свідчить, що протягом дії договору орендар виконував свої зобов'язання за договором оренди землі та виплачував позивачу орендну плату у строки, передбачені договором оренди землі.

Судом встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладання договору оренди, до договору оренди земельної ділянки додана копія державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було виконані відповідні плани та схеми земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів та акт приймання - передачі земельної ділянки. Таким чином, сторони, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов, склали і підписали договір оренди земельної ділянки, чим погодили його встановлену форму.

Так, посилання позивача та його представника в судовому засіданні на відсутність у спірному договорі істотних умов, не можуть бути взятими до уваги, оскільки відповідачем виконуються всі обов'язки та умови договору.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду по захист наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" , визначити істотність цих умов, також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

З матеріалів справи, вбачається, що позивач вчасно отримує орендну плату, тому бажання визнати недійсним договір оренди викликано прагненням позивача особисто використовувати земельну ділянку. ОСОБА_5 обставини, відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі" , не можуть бути підставою визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В ч.1, ч.2 ст.60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ТОВ Синельниківська селекційно - дослідна станція 2000 , відсутні, оскільки позовні вимоги недоведені.

Керуючись ст. ст. 3 , 4 , 9 , 12 , 76 , 81 , 258 , 259 , 263-265 ЦПК України , ст.ст. 2 , 13 , 14 , 15 , 19, Закону України Про оренду землі ст.ст. 203 , 215 , 638 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди № 01-003-0150 земельної ділянки (кадастровий номер 1224884900:01:003:0150), цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 01.11.2011 укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000 та скасуванні в державному земельному кадастрі про земельну ділянку запису про право оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000 - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя: ОСОБА_7