Рішення

від 18.10.2018 по справі 556/652/18

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 556/652/18

Провадження № 2/565/384/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Зейкана І.Ю.,

з участю секретарів судового засідання Бірюк Л.М., Нафєєвої Н.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу № 556/652/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненні перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами:

- зобов'язати відповідача не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його донькою;

- визначити наступні способи його участі у вихованні доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, особисте спілкування: побачення три дні на тиждень з 17 год. п'ятниці до 17 год. неділі по місцю проживання батька; спільний відпочинок під час літніх та різдв'яних канікул з виїздом за межі області з батьком; необмежене спілкування з донькою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою; у разі, якщо святкові дні припадають на день його побачення з донькою або цей день передує дню побаченню, або є наступним після нього, то такі дні донька проводить з батьком; зобов'язати відповідача повідомляти позивача про термін від'їзду та місце перебування доньки за межі смт. Володимирець, Рівненської області, шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати з поштовим повідомленням) не пізніше ніж за 10 днів перед від'їздом.

В позовній заяві ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з відповідачем проживав в цивільному шлюбі близько року. Під час спільного проживання у них народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Враховуючи, що сторони мали різні характери та погляди на життя, вони почали проживати окремо один від одного. За взаємною згодою сторін донька залишилася проживати разом з матір'ю, тобто з відповідачем. Через деякий час, коли сторони проживали окремо, у сторін почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні доньки, її відвідуванні, почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони відповідача, стосовно неможливості нормального спілкування позивача з донькою. Всі його намагання, нормальним, мирним шляхом врегулювати даний спір призводять лише до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає позивачу, не бажає його присутності та штучно створює такі обставини через які позивач не може нормально зустрічатися з донькою.

Весь цей час позивач намагався налагодити нормальний зв'язок із дитиною, брати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей та забезпечувати її всім необхідним для нормального розвитку її. Права позивача як батька є порушеними.

Після чисельних марних спроб вирішити дане питання мирним шляхом, шляхом переговорів, взаємних поступок з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, позивач вимушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Крім того, позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій, додатково просить, стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн., та судовий збір в сумі 704,80 грн.

Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні неповнолітньої доньки відмовити повністю посилаючись на таке. Єдині фактичні обставини, які позивачем викладені правильно і щодо яких відповідач не заперечує - це наявність у них спільної доньки ОСОБА_3, 11.09.2011р.н., яка проживає разом із відповідачем. Всі інші викладені у позові вимоги та обставини відповідач заперечує в повному обсязі. Разом з тим, у відносинах з приводу виховання ними малолітньої доньки відсутній будь-який спір, батьківські права позивача ОСОБА_1 нею визнані, вони не порушуються і не оспорюються. Зокрема, від того часу, як вони припинили спільне проживання, позивач ніколи не мав жодних обмежень у спілкуванні з їхньою спільною донькою ОСОБА_3. Позивач щотижня забирав доньку до себе, і вона з ним проводила час з вечора п'ятниці до вечора неділі постійно, без будь-яких заперечень чи обмежень з її сторони. В літній час та в період зимових свят ОСОБА_3 проводила в батька по декілька днів за його бажанням. З того часу, як донька навчилась говорити, батько постійно, без будь-яких обмежень спілкувався з нею телефоном, що може підтвердити сама донька. В 2017 році їхня донька пішла до школи. Виникла потреба в щоденній підготовці до уроків, необхідно займатись читанням, математикою, тощо. Крім того, в доньки в школі з'явились нові друзі, з якими вона хотіла проводити час після уроків, відвідувати їх на вихідних і запрошувати їх додому. Також і відповідач хотіла би більше часу проводити з донькою, відвідувати на вихідних родину, концерти, різні заходи. В зв'язку з цим відповідач запропонувала позивачу, щоб вони встановили новий графік спілкування з дитиною, з урахуванням їхніх обопільних інтересів та інтересів дитини. За її пропозицією ОСОБА_3 мала проводити вихідні по черзі з нею та з батьком.

Запропонований графік не влаштував позивача, і він звернувся до ОСОБА_5 у справах дітей Володимирецької РДА з приводу встановлення порядку спілкування з дитиною. 25 квітня 2018 року комісією з питань захисту прав дітей Володимирецької РДА було прийнято рішення і встановлено графік участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3. Так, в даному графіку зазначено, що батько відвідує доньку три вихідні дні на місяць з 17.00 год п'ятниці по 17.00 год неділі. Дане рішення не було оскаржено ні відповідачем, ні позивачем. При цьому відповідач зазначає, що таке рішення по суті ущемлює її права матері, оскільки перевагу у проведенні саме вільного часу надано батькові - позивачу ОСОБА_1 Разом з тим, бажаючи уникнути будь-яких конфліктів, вона погодилась із рішенням комісії, і у відповідності до ч.3 ст.158 СК України розпочала його виконання. Жодного разу, починаючи з 25.04.2018 року вона не порушила вимог рішення комісії, продовжує виконувати його і по сьогоднішній день і ніколи не ігнорувала його.

Разом з тим, всупереч вказаним вимогам закону, позивач, не тільки не вказав, які саме перешкоди чинить відповідач, але й крім власного твердження, не надав жодних доказів, не кажучи про їх належність, достатність і допустимість, які б доводили, що вона чинить перешкоди в його спілкуванні з дитиною і ігнорує рішення комісії з питань захисту прав дітей від 25 квітня 2018 року. Таким чином, відповідач стверджує, що між нею та позивачем взагалі відсутній спір про його участь у вихованні доньки, в т.ч. і протягом канікул. Відповідач вказує, що вона не чинить жодних перешкод позивачеві в реалізації його права у спілкуванні з дитиною, а навпаки, намагається сприяти встановленню контакту між ним, його родиною та ОСОБА_3. Тому вимоги позивача не чинити йому перешкод в спілкуванні з дитиною є необґрунтованими і недоведеними, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що перешкоджання його участі у вихованні дитини полягає у тому, що ОСОБА_2 інколи не надає дочку на вихідні дні та часто до півгодини затримує дочку він часу, призначеного для його участі у вихованні дитини. Пояснив, що відповідач не надала йому дочку 26.04.2018 року, у травні 2 рази, у червні 2 рази, у липні відмов не було, у серпні 2 рази. Після того відмов у наданні доньки не було.

Щодо вимог про зміну способу участі у вихованні дитини, повідомив, що бажає більше брати участь у вихованні дитини. З такими вимогами до служби у справах дітей Володимирецької райдержадміністрації не звертався. Визнав, що перешкоджання у спілкуванні з дитиною по телефону, засобами поштового, електронного чи іншого засобу зв'язку, відповідач не чинила. Щодо вимоги про зобов'язання відповідача повідомляти його за 10 днів перед виїздом доньки за межі смт. Володимирець, уточнив, що йому байдуже за який час його повідомлять і яким чином, але щоб це було завчасно. Проте не повідомив суду, що з цього приводу у нього з відповідачем виник спір.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що після досягнення ОСОБА_3 1 року позивач кожні вихідні забирав її до себе додому і проводив спільно з нею всі вихідні. Коли ОСОБА_3 пішла у школу, і необхідно було готуватись до школи, вона попросила ОСОБА_1 забирати ОСОБА_3 через вихідні. Він не погодився і відразу написав заяву до служби у справах дітей для встановлення графіку участі у вихованні дитини. Графіком встановлено, що позивач проводить з ОСОБА_3 час з п'ятниці до неділі тричі на місяць і один раз дитина залишається з нею. Графік всіх влаштував і не оскаржувався.

Відразу у перші вихідні дні, після встановлення графіку 26.04.2018 року ОСОБА_1 вирішив забрати ОСОБА_3 на вихідні до себе, але так як графіком було визначено що одні вихідні дні дитина залишається з нею і до них на вихідні планували приїхати родичі щоб побачитись, вона відмовила ОСОБА_1 у наданні дитини. Більше таких випадків ніколи не було. Лише коли ОСОБА_3 хворіла, то залишалась дома на вихідних.

ОСОБА_1 ніколи не звертався до неї з вимогами дати дитину на канікули, оскільки до дня звернення його до суду були лише одні канікули. Не заперечувала щодо перебування доньки під час частини канікул у позивача. Вказала, що у 2017 році був випадок, що позивач мав намір разом з ОСОБА_3 поїхати на відпочинок в Карпати, але привіз дитину разом з речами назад, оскільки у нього змінились плани.

Також повідомила, що ніколи не перешкоджала ОСОБА_1 спілкуватись по телефону чи іншими засобами зв'язку з дитиною.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 у справах дітей Володимирецької районної державної адміністрації та Володимирецька районна державна адміністрація явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в частині способу участі ОСОБА_1 у вихованні доньки, який був встановлений 25.04.2018 року.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, яка народилась 11 вересня 2011 року. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ГЮ №147945 та не оспорюється сторонами.

Сторони також визнають обставину, що дитина проживає з матір'ю в смт. Володимирець, по вул. Пушкіна, буд.2 Рівненської області.

Копією заяви ОСОБА_1 від 05.03.2018 року до ОСОБА_5 у справах дітей Володимирецької РДА підтверджується, що позивач звернувся до цього органу з вимогами визначити наступний порядок спілкування з донькою, а саме: кожної п'ятниці з 17 год. до 17 год. неділі, донька ночує у нього та зобов'язати матір повідомляти батька про термін від?їзду та місце перебування доньки за межі смт. Володимирець, шляхом письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 днів перед від?їздом.

Рішенням Володимирецької райдержадміністрації від 25.04.2018 року № 20 затверджений графік участі позивача у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3. Зокрема, йому встановлені три вихідні дні на місяць з 17 год. 00 хв. п?ятниці до 17 год. 00 хв. неділі. Місцем участі у вихованні дитини визначено місце проживання батька. Про виникнення непередбачуваних обставин (хвороб дитини, батьків, неможливості виконати графік участі у зв?язку з від?їздом батьків або інше) попереджувати другого з батьків заздалегідь.

З аналізу поданої ОСОБА_1 заяви та встановленого графіку, випливає, що його вимоги органом опіки та піклування задоволені майже повністю, лише відмовлено у побаченні з дитиною на одних вихідних на місяць.

Відповідно до ч.1 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Як на підставу позову, ОСОБА_1 у своїх поясненнях послався на те, що відповідач не надала йому дитину 26.04.2018 року, два рази у травні, два рази у червні та два рази у серпні 2018 року. Крім того, вказав, що порушення його прав проявляється у тому, що відповідач часто довго збирає дочку і він змушений її чекати близько півгодини.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Зі змісту ч.1 ст.13 ЦПК України випливає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Всупереч цих вимог, позивачем до суду не подано жодного доказу на підтвердження обставин про вчинення відповідачем ОСОБА_2 перешкод позивачу у спілкуванні з донькою ОСОБА_3

Сторонами було визнана лише обставина про те, що 26.04.2018 року, на наступний день після затвердження графіку Володимирецькою райдержадміністрацією, відповідач відмовила надати доньку ОСОБА_3 позивачу. Зважаючи на те, що вище вказаним графіком участі у вихованні дитини ОСОБА_1 не встановлено, які саме вихідні дні у місяці малолітня ОСОБА_3 залишається з матір'ю і такий випадок був єдиний, у суду немає підстав стверджувати про недотримання відповідачем графіку визначеного органом опіки та піклування, а отже і про вчинення відповідачем перешкод ОСОБА_1 в участі у вихованні дитини.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 показала, що інколи відвідує ОСОБА_2 Наприкінці весни була дома у відповідача. У цей час до ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 Після цього відповідач протягом приблизно 10 хв. зібрала дочку і вивела до автомобіля ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7 показала, що постійно, майже щодня, спілкується з відповідачем ОСОБА_2, оскільки їх діти однолітки і ходять в одну школу. Свідок на своєму автомобілі постійно підвозить ОСОБА_3 разом з матір?ю до школи. У зв'язку з цим їй відомі обставини участі батьків у вихованні ОСОБА_3. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знає з 2009 року, коли почала проживати по сусідству.

Вказала, що неодноразово була свідком коли ОСОБА_1 забирав ОСОБА_3, але жодного разу не була свідком, щоб ОСОБА_2 відмовила позивачу надати дочку. Також, показала, що пам'ятає випадок коли ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 мали намір їхати на відпочинок в Карпати або в м. Луцьк. Однак, ця поїздка не сталась, оскільки у ОСОБА_1 щось сталось і він змінив плани.

Також повідомила суду, що у вересні 2018 року, коли вона йшла до ОСОБА_2 додому помітила біля перехрестя автомобіль ОСОБА_1, у якому він також знаходився. Коли зайшла до відповідача то повідомила, що ОСОБА_1 вже приїхав, але ОСОБА_2 повідомила, що він ще не телефонував. Приблизно через 20-30 хв. зателефонував ОСОБА_1 і відповідач відразу вивела до нього дочку.

На виконання вимог ст. 171 СК України, у судовому засіданні заслухана малолітня ОСОБА_3, яка пояснила, що із своїм її батьком раніше бачились на кожних вихідних, а зараз на деяких вихідних залишається дома з мамою. Батько раніше приходив і в школу.

Ніколи не було випадків, щоб мама забороняла їй або не пускала її до батька. Також повідомила, що їздила з батьком у Рівне в зоопарк. Одного разу батько пропонував їй поїхати в Карпати або в м.Луцьк на декілька днів, але вона саме не захотіла, щоб не пропускати школу. Щодо спілкування з позивачем по телефону показала, що батько телефонує до неї як правило у вечері. Мама ніколи не забороняла їй говорити з батьком по телефону.

Спеціаліст ОСОБА_8, яка працює на посаді провідного психолога Варашського міського центру соціальних служб для сім?ї, дітей та молоді та була присутня під час допиту малолітньої ОСОБА_3 пояснила, що остання давала показання вільно, тобто її не пригнічувала обстановка перебування в приміщенні суду, це вбачається з її поведінки, яка була розкута. Також, показання малолітньої ОСОБА_3 вона вважає правдивими, оскільки остання відповідала не задумуючись, не звертаючи увагу на матір.

Зважаючи на відсутність доказів вчинення відповідачем ОСОБА_2 перешкод позивачу ОСОБА_1 на участь у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 та наявність доказів вільного спілкування позивача з його донькою, суд не вбачає підстав для задоволення його вимоги щодо зобов'язання відповідача не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою, а тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Щодо вимог про визначення про встановлення способу участі позивача у вихованні малолітньої ОСОБА_3, суд враховує наступне.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, проте, що у нього не було спорів з відповідачем щодо спільного відпочинку з дитиною під час літніх канікул та різдв?яних канікул з виїздом за межі області, щодо спілкування з донькою телефоном або іншими засобами зв?язку, а також щодо проведення святкових днів з дочкою. Також, ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив, що не звертався з вимогами про встановлення такого способу участі у вихованні до органів опіки та піклування.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Отже, з аналізу цих статей випливає, що суд розглядає лише юридичні спори щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів осіб.

Зважаючи на те, що у судовому засіданні ОСОБА_1 сам визнав обставини щодо відсутності спору з відповідачем щодо інших способів участі у вихованні доньки, те, що він не звертався до органу опіки та піклування щодо встановлення інших способів участі у вихованні дитини, а також те, що у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, у тому числі малолітня ОСОБА_3 підтвердили відсутність спору між сторонами щодо участі у вихованні дитини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення таких вимог та необхідності відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю, тому судовий збір та інші витрати слід покласти на нього.

Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу подані копії договору про надання правової допомоги від 25.07.2018 року та акту наданих послуг № 01/05-18 від 27.07.2018 року про надання послуг на загальну суму 3000,00 грн. Оскільки подані копії договору і акту не підписані зі сторони позивача, суд не бере їх до уваги. Крім того, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив, що саме таку суму витрат на правову допомогу заявив, щоб відшкодувати собі аліменти, які він сплатив на користь відповідача, але у зв'язку з тим, що не підтвердив їх документально йому повторно прийшлось платити ці аліменти на користь відповідача.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач зловживає своїм правом на подання доказів розміру понесених судових витрат, оскільки він приховує дійсні підстави стягнення коштів. Таким чином, позивачем не доведено обставин понесених витрат на правову допомогу, а тому вимога про їх стягнення є безпідставна.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 141, 153, 157, 159, 171 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненні перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, корп. б, кв.29, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_5 у справах дітей Володимирецької районної державної адміністрації, місце знаходження Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Грушевського, 56, код ЄДРПОУ 35899294.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Володимирецька районна державна адміністрація, місце знаходження Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Грушевського, 56, код ЄДРПОУ 22580570.

Повне рішення складено 23 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя І.Зейкан