Рішення

від 18.10.2018 по справі 908/1659/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/71/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018 Справа № 908/1659/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 231/20-19 від 12.03.2018 р.;

від відповідача - не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1659/18

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігал-Сервіс» (69114, АДРЕСА_1)

про стягнення 52031,00 грн.

СУТЬ СПОРУ:

21.08.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1665 від 16.08.2018 р.) Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігал-Сервіс» про стягнення основного боргу за відпущену теплову енергію в сумі 46868,07 грн., пені в сумі 3557,24 грн., 3% річних в сумі 392,67 грн. та інфляційних втрат в сумі 1213,02 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101847 від 01.05.2007 р., що разом складає 52031,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1659/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.08.2018 р. позовну заяву прийнято суддею Ярешко О.В. до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1659/18 за правилами спрощеного позовного провадження; справі присвоєний номер провадження 22/71/18; судове засідання призначено на 25.09.2018 р. об 11:30.

21.09.2018 р. від позивача до суду надійшла заява (вих. № 2024 від 21.09.2018 р.) про надання на виконання ухвали суду документів, до якої долучені докази. У вказаній заяві позивач вказує, що в тексті позовної заяви послався на інформаційну довідку № 94497970 від 14.08.2017 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зазначив, що об'єкт теплопостачання по вул. Дніпропетровське шосе, 30 у м. Запоріжжі належить відповідачу на праві власності. При цьому підставою виникнення права власності позивач зазначив рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.08.2007 р., оскільки ця інформація зазначена в самій довідці. Разом з тим, позивач вказує, що не може надати суду копію вказаного рішення суду з незалежних об'єктивних причин. Поряд з цим стосовно направлення рахунків та актів за спірний період на адресу: 69121, АДРЕСА_2 позивач пояснює, що 22.05.2007 р. до Концерну МТМ надійшов лист від відповідача про укладення договору, в якому останній зазначив адресу для направлення рахунків, а саме: 69121, АДРЕСА_2.

Документи долучені до матеріалів справи та прийняті судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі від 25.09.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2018 р. в порядку ст. 216 ГПК України відкладений розгляд справи на 18.10.2018 р. о 12:00, витребувано у позивача у строк до 16.10.2018 р. оформлені відповідно до п. 6.7.2 договору № 101847 від 01.05.2007 р. акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період.

11.10.2018 р. на адресу суду від позивача надійшов лист вих. № 2063 від 11.10.2018 р., згідно з яким останній на виконання ухвали від 25.09.2018 р. надає оформлені відповідно до п. 6.7.2 договору № 101847 від 01.05.2007 р. акти приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2016 р. - березень 2017 р. з відмітками про відмову споживача у підписанні актів. Також позивач надав докази направлення відповідачу вказаних актів.

У судовому засіданні 18.10.2018 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

У судове засідання 18.10.2018 р. з'явився представник позивача.

Відповідно до ст. 222 ГПК України 18.10.2018 р. здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2018 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.2018 р. не з'явився, причин неявки не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

На адресу суду від відповідача з адреси: 69114, АДРЕСА_1, повернулася ухвала від 27.08.2018 р. з позначкою «за закінченням терміну зберігання» .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.08.2018 р. адреса місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали в даній справі.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи на офіційному веб-сайті Господарського суду Запорізької області: http://court.gov.ua була викладена інформація про час та місце розгляду справи та посиланням, за яким можна ознайомитись з повним текстом ухвали від 25.09.2018 р.

Разом з тим, судом здійснене повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом надсилання телефонограми 04.10.2018 року, яка наявна в матеріалах справи, що підтверджується витягом з журналу реєстрації телефонограм та факсограм. Однак вказана телефонограма не прийнята відповідачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1. ст. 242 ГПК України, копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Частиною 6 (пунктами 4, 5) ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 18.10.2018 року представника відповідача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101847 від 01.05.2007 р., не здійснив оплату спожитої за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року теплової енергії, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 46868,07 грн., пеню в сумі 3557,24 грн., 3% річних в сумі 392,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 1213,02 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Концерн «Міські теплові мережі» посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, Закон України Про теплопостачання , Правила користування тепловою енергією та умови договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101847 від 01.05.2007 р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2007 року між Концерном «Міські теплові мережі» , далі Теплопостачальна організація, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ігал-Сервіс» , далі Споживач, був укладений договір № 101847 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 1.2. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про теплопостачання» , «Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води» , «Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж» , та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.

Умовами п. 2.1. Договору сторони визначили, що теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявності можливості;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктами 3.2.6., 3.2.26. п. 3.2. Договору передбачені обов'язки Споживача, а саме: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, та щомісячно у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (далі - ОСОБА_1).

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Умовами пунктів 6.1. - 6.5. Договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату. При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Згідно з п. 6.6. Договору сторони дійшли згоди, що при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначити район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Пунктом 6.7. Договору, сторони врегулювали питання приймання передачі документів за розрахунковий період, зокрема Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а, тел. 224-78-68, рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Відповідно до п. п. 6.7.1., 6.7.2. Договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 01 травня 2007 року і діє до 01 травня 2008 року.

Згідно з п. 10.2. Договору він припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Відповідно до п. 10.4. Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Докази розірвання договору в матеріалах справи відсутні, а тому він є пролонгованим за приписами п. 10.4. Договору. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

З матеріалів справи вбачається, що об'єктом теплопостачання за Договором є викуплені нежитлові приміщення першого поверху та підвалу для розміщення магазину непродовольчих товарів по вул. Дніпропетровське шосе, буд. 30 у м. Запоріжжя.

Відповідно до інформації з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 94497970 від 14.08.2017 р., нежиле приміщення, літ. А-5 загальною площею 355,5 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, буд. 30, приміщення 200-І знаходиться у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігал-Сервіс» на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 2-3786/2007 від 20.08.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 46868,07 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, зокрема:

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2016 року - на суму 4472,66 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2016 року - на суму 6606,54 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2016 року - на суму 7587,58 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2017 року - на суму 9117,52 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2017 року - на суму 10883,35 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2017 року - на суму 8200,42 грн.

Втім, акти приймання передачі теплової енергії за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року відповідачем не підписувалися і не поверталися позивачу та жодних заперечень до них відповідач не надав.

Відповідно до умов п. 6.7.2. Договору, позивач у зв'язку з неотриманням від відповідача підписаних актів приймання-передачі за спірний період оформив акти за своїм підписом з позначеннями про відмову у підписанні їх Споживачем (відповідачем), відтак оформлені таким чином акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначені в них розрахункові періоди.

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані рахунки на оплату № 101847/1 від 31.10.2016 року, 30.11.2016 року, 31.12.2016 року, 31.01.2017 року, 28.02.2017 року, 31.03.2017 року.

З аналізу змісту п. 6.7. Договору вбачається, що Споживач (відповідач у справі) з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен самостійно отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а, тел. 224-78-68, документи за розрахунковий період: рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Разом з тим в матеріалах справи міститься лист відповідача від 22.05.2007 року, в якому останній зазначає адресу для направлення рахунків, а саме: 69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська 66-147.

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року були направлені на адресу відповідача, зазначену в його листі, поштою, що підтверджується реєстрами відправлених рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повторно надіслав рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період з 01.10.2016 р. по 31.03.2017 р. на адресу відповідача: 69114, АДРЕСА_3, що підтверджується описом вкладення від 02.08.2017 р. та фіскальним чеком від 02.08.2017 р.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 46868,07 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 20.11.2016 року по 26.05.2017 року в сумі 3557,24 грн. на підставі п. 7.2.8. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього 3% річних за загальний період з 20.11.2016 року по 26.05.2017 року в сумі 392,67 грн. та інфляційні втрати за загальний період з грудня 2016 року по квітень 2017 року в сумі 1213,02 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 26-29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем за спожиту в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року теплову енергію, а наявність заборгованості за договором в сумі 46868,07 грн. підтверджено матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать, що позивач направляв на адресу відповідача претензію вих. № 784/09 від 26.05.2017 р., в якій вимагав терміново погасити заборгованість за теплову енергію, яка станом на 26.05.2017 р. складає 46868,07 грн., в підтвердження чого надав засвідчену копію фіскального чеку від 26.05.2017 року. Втім, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді на виконання.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо нездійснення оплати за спожиту теплову енергію, а наявність заборгованості в сумі 46868,07 грн. підтверджено актами приймання-передачі теплової енергії, виставленими до оплати рахунками за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором станом на час розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігал-Сервіс» про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101847 від 01.05.2007 року в сумі 46868,07 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованість з жовтня 2016 року по березень 2017 року за загальний період з 20.11.2016 року по 26.05.2017 року на загальну суму 3557,24 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування пені на заборгованість за рахунками за спожиту теплову енергію за жовтень 2016 року, січень 2017 року та лютий 2017 року, зокрема не враховано, що строки оплати вказаних рахунків припадають на вихідні дні, а саме 19.11.2016 року, 19.02.2017 року та 19.03.2017 року. Разом з тим, пеня на заборгованість за листопад 2016 року, грудень 2016 року та березень 2017 року нарахована в більшому розмірі. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми «Законодавство» за рахунками за спожиту теплову енергію, в яких допущені помилки.

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком № 101847/1 від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року, строк оплати якої настав 19.11.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.11.2016 року, прострочка виникла з 22.11.2016 року,

- за період з 22.11.2016 року по 19.05.2017 року (179 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 4472,66 грн. пеня складає 604,97 грн.;

2) на заборгованість за рахунком № 101847/1 від 30.11.2016 року за листопад 2016 року, строк оплати якої настав 19.12.2016 року, прострочка виникла з 20.12.2016 року

- за період з 20.12.2016 року по 26.05.2017 року (158 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 6606,54 грн. пеня складає 784,84 грн.;

3) на заборгованість за рахунком № 101847/1 від 31.12.2016 року за грудень 2016 року, строк оплати якої настав 19.01.2017 року, прострочка виникла з 20.01.2017 року

- за період з 20.01.2017 року по 26.05.2017 року (127 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 7587,58 грн. пеня складає 721,13 грн.;

4) на заборгованість за рахунком № 101847/1 від 31.01.2017 року за січень 2017 року, строк оплати якої настав 19.02.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.02.2017 року, прострочка виникла з 21.02.2017 року,

- за період з 21.02.2017 року по 26.05.2017 року (95 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 9117,52 грн. пеня складає 642,72 грн.;

5) на заборгованість за рахунком № 101847/1 від 28.02.2017 року за лютий 2017 року, строк оплати якої настав 19.03.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.03.2017 року, прострочка виникла з 21.03.2017 року,

- за період з 21.03.2017 року по 26.05.2017 року (67 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 10883,35 грн. пеня складає 533,43 грн.;

6) на заборгованість за рахунком № 101847/1 від 31.03.2017 року за березень 2017 року, строк оплати якої настав 19.04.2017 року, прострочка виникла з 20.04.2017 року

- за період з 20.04.2017 року по 26.05.2017 року (37 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 8200,42 грн. пеня складає 215,91 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 3503,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігал-Сервіс» пені підлягають задоволенню частково в сумі 3503,00 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 20.11.2016 року по 26.05.2017 року в сумі 392,67 грн. та інфляційні втрати за загальний період з грудня 2016 року по квітень 2017 року в сумі 1213,02 грн.

Разом з тим, в розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування 3% річних на заборгованість за рахунками за спожиту теплову енергію за жовтень 2016 року, січень 2017 року та лютий 2017 року, зокрема не враховано, що строки оплати вказаних рахунків припадають на вихідні дні, а саме 19.11.2016 року, 19.02.2017 року та 19.03.2017 року. Разом з тим 3%річних на заборгованість за листопад 2016 року нараховані в більшому розмірі. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок 3% річних за допомогою програми «Законодавство» за рахунками, в яких допущені помилки.

3% річних за рахунком за спожиту теплову енергію № 101847/1 від 31.10.2016 року, рахунком № 101847/1 від 30.11.2016 року, рахунком № 101847/1 від 31.01.2017, рахунком № 101847/1 від 28.02.2017 року розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком № 101847/1 від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року, строк оплати якої настав 19.11.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.11.2016 року, прострочка виникла з 22.11.2016 року,

- за період з 22.11.2016 року по 26.05.2017 року (186 днів прострочення) від суми 4472,66 грн. 3% річних складають 68,34 грн.;

2) на заборгованість за рахунком № 101847/1 від 30.11.2016 року за листопад 2016 року, строк оплати якої настав 19.12.2016 року, прострочка виникла з 20.12.2016 року

- за період з 20.12.2016 року по 26.05.2017 року (158 днів прострочення) від суми 6606,54 грн. 3 % річних складають 85,78 грн.;

3) на заборгованість за рахунком № 101847/1 від 31.01.2017 року за січень 2017 року, строк оплати якої настав 19.02.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.02.2017 року, прострочка виникла з 21.02.2017 року,

- за період з 21.02.2017 року по 26.05.2017 року (95 днів прострочення) від суми 9117,52 грн. 3 % річних складають 71,19 грн.;

4) на заборгованість за рахунком № 101847/1 від 28.02.2017 року за лютий 2017 року, строк оплати якої настав 19.03.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.03.2017 року, прострочка виникла з 21.03.2017 року,

- за період з 21.03.2017 року по 26.05.2017 року (67 днів прострочення) від суми 10883,35 грн. 3 % річних складають 59,93 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за рахунками № 101847/1 від 31.12.2016 року та від 31.03.2017 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума 3% річних за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 389,38 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігал-Сервіс» 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 389,38 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за спожиту теплову енергію, а наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з грудня 2016 року по квітень 2017 року здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1213,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

При поданні позовної заяви Концерн «Міські теплові мережі» просив стягнути з відповідача поштові витрати згідно поштового чеку про відправлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.

Дані витрати підтверджуються фіскальним чеком від 17.08.2018 року на суму 22,92 грн. та описом вкладення від 17.08.2018 року, згідно з яким було відправлено позовну заяву з додатками.

Оскільки надані докази підтверджують понесені позивачем витрати на відправлення поштової кореспонденції, пов'язаної з розглядом справи, у розмірі 22,92 грн., суд вважає за необхідне покласти такі витрати на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігал-Сервіс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігал-Сервіс» , 69114, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33175698, на користь Концерну «Міські теплові мережі» , юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а, код ЄДРПОУ 32121458, основний борг за відпущену теплову енергію в сумі 46868 (сорок шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 07 коп., пеню в сумі 3503 (три тисячі п'ятсот три) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп., інфляційні витрати в сумі 1213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 02 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 05 коп., поштові витрати згідно поштового чеку про відправлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів в сумі 22 (двадцять дві) грн. 89 коп. Видати наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігал-Сервіс» відмовити.

Повне рішення складено 23.10.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко