Рішення

від 17.10.2018 по справі 910/5752/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2018Справа № 910/5752/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичак О.М.

за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронна платформа України" простягнення 116 320,14 грн

Представники сторін:

від позивача: Гончарук К.І.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронна платформа України" про стягнення 116 320,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № НС-27-07-16-1 про надання послуг в сфері інформатизації від 27.07.2016 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронна платформа України" про стягнення 116 320,14 грн залишено без руху.

22.05.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2018.

Ухвалою суду від 31.05.2018 було позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 30.07.2018 судом вирішено розгляд справи № 910/5752/18 здійснювати у порядку загального позовного провадження, запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали від 30.07.2018 провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, про дату судового засідання та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 30.07.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, 101, приміщ. 1.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду із зазначенням, що адресат вибув.

У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. 28.08.2018 на лікарняному, судове засідання, призначене на 28.08.2018, не відбулось.

Ухвалою суду 03.09.2018 справу було призначено до розгляду на 17.09.2018.

17.09.2018 представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали від 30.07.2018 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 17.09.2018 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 910/5752/18 на 01.10.2018, яка занесена до протоколу судового засідання.

24.09.2018 позивачем подано до суду додаткові матеріали по справі.

01.10.2018 в судовому засіданні судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2018.

17.10.2018 представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю.

В свою чергу, представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 17.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО"(далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електронна платформа України"(далі - відповідач, замовник) було укладено договір № НС-27-07-16-1 про надання послуг у сфері інформатизації (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги у сфері інформатизації, перелік та умови надання яких закріплені у відповідних додатках до цього договору(надалі-послуги), а замовник зобов'язується приймати надані виконавцем послуги та своєчасно і у повному обсязі оплачувати виконавцю вартість наданих послуг, у порядку, передбаченому цим договором.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останній надавав відповідачу послуги у сфері інформатизації.

В свою чергу відповідач, за надані послуги не розрахувався, у зв'язку із чим позивач направив відповідачу повідомлення про припинення дії договору вих. № 3 від 11.01.2018 в якому повідомив останнього про припинення дії договору, починаючи з лютого 2018 року та зазначив про необхідність оплати існуючої заборгованості.

Однак, як зазначає позивач, належного реагування на повідомлення відповідачем здійснено не було та заборгованість сплачена не була.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення простроченої оплати за договором № НС-27-07-16-1 від 27.07.2016 з відповідача 69 664,76 грн. основного боргу, 22 399,38 грн. штрафу, 6 224,95 грн. інфляційних втрат, 1 707,42 грн. 3 % річних, 16 323,63 грн. нарахованої пені.

В свою чергу, відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 27.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО"(далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електронна платформа України"(далі - відповідач, замовник) було укладено договір № НС-27-07-16-1 про надання послуг у сфері інформатизації (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги у сфері інформатизації, перелік та умови надання яких закріплені у відповідних додатках до цього договору(надалі-послуги), а замовник зобов'язується приймати надані виконавцем послуги та своєчасно і у повному обсязі оплачувати виконавцю вартість наданих послуг, у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору, детальний перелік та вартість послуг, що можуть надаватися на умовах цього договору, визначається згідно прайс-листа виконавця. Діючий прайс-лист виконавця на момент підписання цього договору наведений у додатку №1, що складає невід'ємну частину цього договору. Надалі прайс-лист виконавця може змінюватися відповідно до умов розділу 4 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору, вартість та перелік послуг, що надаються виконавцем за цим договором, визначається згідно до затвердженого та діючого на момент надання послуг прайс-листа виконавця.

Розділом 5 договору сторони визначили порядок розрахунків і платежів, зокрема п. п. 5.2 - 5.4, 5.8 встановили наступне.

Щомісяця, до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, виконавець надсилає замовнику рахунок-фактуру на оплату послуг та підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі наданих послуг, які були надані замовнику протягом звітнього періоду. Сума розрахунку визначається у національній валюті України.

Замовник щомісячно підписує та направляє виконавцю протягом 3 робочих днів з моменту отримання акт приймання-передачі наданих послуг або вмотивовану відмову від приймання послуг та підписання акту. У разі неотримання виконавцем підписаного акту або вмотивованої відмови від приймання послуг та підписання акту протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту замовником, вважається що послуги надані виконавцем у звітньому періоді належним чином, у відповідності із умовами цього договору та вимогами чинного законодавства України, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним виконавцем в односторонньому порядку.

Замовник здійснює розрахунки з виконавцем за надані за звітній період послуги у національній валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця щомісячно, до 20 числа кожного місяця наступного за звітним періодом. Неотримання рахунку-фактури не звільняє замовника від оплати вартості послуг. У випадку неотримання замовником рахунку-фактури на оплату послуг до 10 числа поточного місяця, замовник зобов'язаний звернутись до виконавця для встановлення належної до сплати суми.

Призупинення/припинення виконавцем надання послуг з підстав та у випадках, передбачених п. 2.3.2 цього договору, не звільняє замовника від обов'язку оплачувати вартість наданих послуг в повному обсязі протягом всього строку дії такого призупинення/припинення, а так само не звільняє замовника від обов'язку погасити іншу заборгованість за договором.

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 26 липня 2017 року, але в будь-якому випадку положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік. Автоматичне продовження строку дії договору в порядку згідно даного пункту договору відбувається періодично.

Згідно з умовами підпункту 9.2.5 пункту 9 договору передбачено, що кожна із сторін даного договору має право розірвати даний договір в односторонньому порядку за умови, що інша сторона не виконує взяті на себе зобов'язання протягом 30 календарних днів. Договір вважається розірваним з дати отримання іншою стороною повідомлення про його розірвання, при цьому сторони зобов'язані здійснити повні взаєморозрахунки за вже надані але неоплачені послуги.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № НС-27-07-16-1 від 27.07.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем, на виконання умов договору, було надано відповідачу послуги у сфері інформатизації, а відповідачем прийнято надані послуги, на доказ чого до суду представлено акти надання послуг за період з лютого 2017 року по січень 2018 року включно на загальну суму 74 664,76 грн.

Оскільки частина актів надання послуг відповідачем не підписана, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.3 договору, замовник щомісячно підписує та направляє виконавцю протягом 3 робочих днів з моменту отримання акт приймання-передачі наданих послуг або вмотивовану відмову від приймання послуг та підписання акту. У разі неотримання виконавцем підписаного акту або вмотивованої відмови від приймання послуг та підписання акту протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту замовником, вважається що послуги надані виконавцем у звітньому періоді належним чином, у відповідності із умовами цього договору та вимогами чинного законодавства України, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним виконавцем в односторонньому порядку.

Наразі суд зауважує, що оскільки позивачем було направлено акти надання послуг на офіційну адресу відповідача, докази чого наявні у матеріалах справи, та з боку відповідача не надходило жодної вмотивованої відмови від приймання послуг та підписання акту, тому послуги є наданими належним чином, у відповідності із умовами цього договору та вимогами чинного законодавства України.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 5.4 договору, замовник здійснює розрахунки з виконавцем за надані за звітній період послуги у національній валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця щомісячно, до 20 числа кожного місяця наступного за звітним періодом. Таким чином, приймаючи до уваги умови договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким що настав.

В свою чергу відповідачем, свої зобов'язання щодо оплати за вказані послуги виконано частково, в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 69 664,76 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється до говором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.11 договору, у разі порушення строків наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від розміру простроченого платежу за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання. У разі порушення строків оплати наданих послуг на строк, що перевищує 15 календарних днів, замовник на вимогу виконавця додатково до пені сплачує на користь виконавця штраф у розмірі 30 % від розміру заборгованості.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором № НС-27-07-16-1 від 27.07.2016, керуючись п. 6.11 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 16 323,63 грн. та 30 % штрафу у розмірі 22 399,38 грн.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перерахунок пені, обмеживши період нарахування шестимісним строком з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 11 251,27 грн.

Також, здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого штрафу підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 1 707,42 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 224,95 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 668,71 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1 Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронна платформа України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 101, приміщення 1, код ЄДРПОУ 40599389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО" (04163, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 35877574) 69 664,76 грн. основного боргу, 6 224,95 грн. інфляційних втрат, 1 707,42 грн. 3 % річних, 11 251,27 грн. пені, 22 399,38 грн. штрафу та 1 668,71 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено

23.10.2018

Суддя Спичак О.М.