Рішення

від 18.10.2018 по справі 910/7876/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2018Справа № 910/7876/18 За позовом Київської міської клінічної лікарні № 6

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг"

про розірвання договору

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Сорокопуд О.П.

від відповідача - не з'явились

В судовому засіданні 18.10.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська клінічна лікарня № 6 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг" про розірвання договору про закупівлю товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору № 4/18 від 12.03.2018, поставивши товар неналежної якості, в зв"язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 відкрито провадження у справі №910/7876/18; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 02.08.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

02.08.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2018.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12.03.2018 між Київською міською клінічною лікарнею №6 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг" (постачальникч) було укладено договір про закупівлю товарів №4-18, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику товар, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такий товар на умовах, визначених договором (п.1.1 договору).

Найменування: м'ясо 15110000-2 (м'ясо свійської птиці). Найменування, асортимент, кількість та ціни зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2, 1.1 договору).

Згідно п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору постачальник повинен передати (поставити) замовнику товар, якість якого відповідає умовам встановленим згідно з документацією конкурсних торгів замовника та відповідно до чинного законодавства. Постачальник гарантує якість товарів, що постачає. Товари, що постачаються повинні мати необхідні копії сертифікатів якості виробника завірені печаткою постачальника. Якщо товар виявиться неякісним або таким, що не відповідає умовам цього договору постачальник зобов'язаний замінити цей товар. Всі витрати, пов'язані зі зміною товару неналежної якості (транспортні витрати, тощо) несе постачальник.

Відповідно до п. 3.1, 5.1-5.5, 5.7, 5.8 договору очікувана ціна даного договору становить 161924,40 грн. в т.ч. ПДВ. Строк поставки товару згідно поданих замовлень з 9.00 по 11.00, протягом 2018 року. Місце поставки (призначення) товару: 03126, м. Київ, пр-т. Космонавта Комарова, 3, склад харчових продуктів. Товар має бути поставлений постачальником на підставі поданих заявок замовника впродовж 1 робочого дня з моменту їх отримання. Товар має надходити до місць поставки із супровідними документами, які свідчать про його походження і якість. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність замовника в місці поставки (призначення), що підтверджується відповідними документами (товарно-транспортними накладними, видатковими накладними). Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника у місці поставки та підписання відповідних документів. У разі виявлення уповноваженим представником замовника невідповідності якості або кількості товару згідно відвантажувальним документам або документам про якість товару, постачальник здійснює допоставку товару або заміну неякісного товару за свій рахунок.

Пунктом 6.2.3 договору замовник наділений правом у разі невиконання постачальником зобов'язань за даним договором достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника у письмовій формі не менш ніж за 20 календарних днів. Пунктами 6.3.3, 6.3.4 договору постачальник зобов'язується з кожною поставкою товару надати копії сертифікатів якості виробника, завірені печаткою постачальника; у разі виявлення замовником невідповідності щодо кількості або якості товару постачальник зобов'язаний за свій рахунок здійснити допоставку товару або замінити неякісний товар протягом 1-го дня з дати отримання претензій від замовника.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє по 31.12.2018, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язання. Розірвання договору за ініціативою однієї із сторін можливе при попередженні у письмовій формі іншої сторони не менше ніж за 20 календарних днів (п.10.1, 11.4 договору).

У специфікації до договору зазначено найменування товару: м'ясо свійської птиці заморожене - чверті курячі.

На виконання умов договору замовником було надіслано постачальнику заявку від 27.03.2018 №1132 про поставку 28.03.2018 з 8:00 - 11:00 год. товару - 150 кг чверті курячі.

Як зазначив позивач у позові, постачальник, на виконання вищевказаної заявки, здійснив поставку товару - 150 кг курятини, однак замовник не прийняв товар, у зв'язку з тим, що виробником даного товару є ТОВ "Олвіс Трейд", а не ТОВ "Продакорд", як було заявлено у конкурсній пропозиції постачальника; крім того відповідно до декларації виробника № 0000125 датою виробництва товару є 21.03.2018 року, а на упаковці товару міститься дата його виробництва - 12.01.2018, при тому що термін реалізації становить 3 доби, а отже поставлений товар є неякісним та підлягає утилізації.

29.03.2018 замовником було надіслано постачальнику заявку №3 про поставку товару - а 150 кг чверті курячі, однак, за твердженням позивача, відповідач вказану заявку не виконав взагалі.

03.04.2018 замовником надіслано постачальнику заявку №1497 про поставку товару - 150 кг чверті курячі.

За твердженням позивача, постачальник 05.04.2018 поставив товар, який не було прийнято замовником внаслідок того, що згідно декларації виробника від № 0000036 датою виробництва товару є 03.04.2018 року, а на упаковці вказаного товару міститься дата виробництва - 11.01.2018; термін зберігання становить 3-8 днів, але враховуючи дату виробництва на упаковці, поставлений товар є неякісним та підлягає утилізації. Виробником даного товару є ТОВ "Олвіс Трейд", а не ТОВ "Продакорд", як було заявлено у конкурсній пропозиції постачальника;

03.04.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №1486 від 02.04.2018 про відмову від прийняття товару, поставленого із порушеннями та вимогою про поставку товару належної якості згідно заявки №1132 від 27.03.2018.

06.04.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №1524 від 05.04.2018 про дострокове розірвання договору про закупівлю товарів №4-18 від 12.03.2018 з проханням підписати додаткову угоду №1 про дострокове припинення дії укладеного між сторонами правочину. Відповідач отримав вказане повідомлення 11.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0315803429783.

13.04.2018 на адресу позивача надійшов лист відповідача №06/3-5 від 06.04.2018, в якому останній повідомив про виникнення між сторонами непорозумінь у вигляді формальних помилок у деклараціях виробника та про безпідставність відмов працівників позивача від прийняття товару, який поставляється відповідачем.

Спір у справі виник внаслідок того, що на думку позивача, товар поставлявся відповідачем із порушенням умов договору та умов тендерної пропозиції внаслідок чого позивач просить суд розірвати договір про закупівлю товарів №4-18 від 12.03.2018.

Відповідно до ч.1ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як свідчать матеріали справи, між контрагентами було укладено договір про закупівлю товарів №4-18 від 12.03.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику товар, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такий товар на умовах, визначених договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст.674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що договір про закупівлю товарів №4-18 від 12.03.2018 було укладено між сторонами внаслідок проведення процедури закупівлі UA-2018-02-05-000385-c, назва предмета закупівлі: м'ясо 15110000-2 (м'ясо свійської птиці).

При цьому, умовами Тендерної документації на предмет закупівлі: м'ясо 15110000-2 (м'ясо свійської птиці), затвердженої Головою тендерного комітету Київської міської клінічної лікарні №6 Пилипенко К.В. за рішенням тендерного комітету згідно протоколу від 19.01.2018 № 5 (яка розміщена на сайті Держзакупівлі.онлайн https://www.dzo.com.ua/tenders/2043324), передбачено наступні характеристики товару: якісні характеристики: Курячі чверті повинно бути: добре вимите, не ушкодженим, цілим, без сторонніх запахів. Рожевого кольору. Повинно бути добре обезкровленим, без плям, синців, поривів. Поверхня повинна бути сухою. Запах характерний для даного виду птиці.

Відповідно до умов наведеної тендерній документації товари, що постачаються, повинні мати необхідні копії сертифікатів якості виробника, реєстраційне посвідчення або іншій подібний документ, що підтверджує відповідність товару даним вимогам. 1. Постачальник разом з продукцією надає Замовнику накладну на товар та всю супровідну документацію (сертифікат нього загально обов'язковими на території України нормами і правилами, повинен бути оформлений відповідно до вимог законодавства України. 2. Залишок зберігання товару повинен бути не менше 75%, від загального терміну зберігання. 3. Товар повинен передаватись у заклад в неушкодженій упаковці, має забезпечуватись цілісність товару та збереженню його якості під час транспортування. 4. Доставка товарів транспортом постачальника, завантажувально-розвантажувальні роботи за рахунок постачальника. Наявність санітарного паспорту на транспортний засіб і санітарної книжки водія - експедитора обов'язкова при постачанні товару. У разі виявлення неякісного товару або такого, що не відповідає умовам договору, Постачальник зобов'язаний замінити неякісний товар протягом однієї доби з моменту виявлення неякісного товару, без будь-якої додаткової оплати з боку Покупця. - Гарантійний лист щодо терміну придатності товару. - Сертифікат або паспорт якості з підтвердженням відповідності характеристик товару вимогам Замовника. - Постачальник повинен мати усі документи державної реєстрації, ліцензії, дозволи, зареєстровані рахунки в банках.

Як свідчать матеріали справи, а відповідачем твердження позивача не спростовані, позивачем, на виконання умов укладеного між сторонами правочину було направлено на адресу відповідача замовлення на поставку товару, однак останній, всупереч умовам п.п.5.1, 5.3, 5.4 укладеного між сторонами договору, поставив позивачу товар без належних супровідних документів, у зв'язку з чим означений товар не було прийнято позивачем.

Доказів поставки товару у погоджений між контрагентами строк та виконання відповідачем свого обов'язку з поставки позивачу товару із супровідними документами, які свідчать про його походження і якість матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ст.610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписом п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, ст.188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Право на подання позову про розірвання договору на підставі ст.188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно тендерної пропозиції відповідача та листа про співпрацю між відповідачем та ТОВ "Продакорд" позивачу було гарантовано поставку товару виробництва ТОВ "Продакорд".

До матеріалів справи долучено фотокопію декларації виробника № 000125 від 21.03.2018, в якій перелічено асортимент товару, серед якого відсутня чверть куряча заморожена. Надано декларацію виробника № 0000036 від 03.04.2018 щодо товару, в тому числі "чверть куряча" виробництва ТОВ "Олвіс Трейд". Також надано фотографію упаковки з маркуванням: "задня частина тушки курчат-бройлерів, напівфабрикат натуральний заморожений, виробник ТОВ "Олвіс Трейд", 12 січня 2018 року".

Вказані документи не підтверджують, що були надані саме відповідачем і саме як товаросупровідні документи на поставлений згідно договору від 12.03.2018 № 4/18 товар.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи підписану з боку постачальника видаткову накладну № 5584 від 04.04.2018 на поставку м'яса свійської птиці замороженого, чверть куряча у кількості 150 кг. Не підписана з боку покупця видаткова накладна не підтверджує обставин щодо здійснення поставки товару за договором № 4/18 від 12.03.2018.

Так, згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України). Згідно з положеннями ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (ст. 8 Закону).

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Зазначеним Законом (ст.9) визначено, що єдиною підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 673 ЦК України визначений обов'язок покупця передати товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідно до ст.268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до ст.ст. 674, 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару має право за своїм вибором відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, вимагати заміни товару. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Умовами договору позивач і відповідач обумовили необхідність належних товаросупровідних документів на товар, що посвідчують якість товару (п.5.4, 5.5. договору). Саме за цими документами здійснюється приймання товару за якістю.

Відповідно до п.5, п.8 ст.268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Відповідно до ст.ст. 689, 690 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, одним із основних обов'язків покупця є прийняття ним товару. Однак у певних випадках, встановлених законом, покупець має право не виконувати цього обов'язку, так наведена норма встановлює, що покупець може не приймати товар в усіх випадках, коли він має право вимагати заміни товару або відмовитися від договору.

Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Суд відхиляє твердження позивача щодо поставки йому відповідачем неякісного товару, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів здійснення відповідачем поставки позивачу товару за договором (у власність), а також доказів поставки товару із супровідними документами, що посвідчують якість товару. Відсутність документів та вимог відповідності товару певним державним стандартам та технічним умовам взагалі унеможливлюють прийняття товару за якістю, та перевірку товару щодо якості.

Відповідач взагалі не скористався наданим йому правом на спростування обставин щодо не поставки ним у визначені договором строки, обумовлений асортимент товару.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 4/18 від 12.03.2018 зобов'язання по поставці товару, чим порушив законні права та інтереси позивача.

Так, як вбачається з листа Київської міської клінічної лікарні №6 від 05.04.2018 №1524, який направлено на адресу відповідача 06.04.2018 та отримано останнім 11.04.2018, позивач вказує на істотне порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного, якісного та у повному обсязі виконання свого обов'язку з поставки обумовленого укладеним між сторонами договором товару. При цьому, позивачем було долучено до вказаного листа додаткову угоду №1 про дострокове припинення дії укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів №4-18 від 12.03.2018.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 3 ст.653 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.188 Господарського кодексу України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Разом з тим сторона, яка ставить питання про розірвання договору має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Таким чином, не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару є істотним порушенням умов договору про закупівлю товарів №4-18 від 12.03.2018, внаслідок чого позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, враховуючи висновки суду про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду порушені відповідачем, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1762,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір поставки № 4-18 від 12.03.2018, який укладений між Київською міською клінічною лікарнею №6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг" (01015, м.Київ, вул.Лаврська, буд.9, корпус 19, ідентифікаційний код 38390363) на користь Київської міської клінічної лікарні №6 (03680, м. Київ, проспект Комарова, буд.3, ідентифікаційний код 25680355) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 24.10.2018

Суддя І.В.Усатенко