Рішення

від 16.10.2018 по справі 915/435/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року Справа № 915/435/18

м. Миколаїв

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жахнівка»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»

про: стягнення 477350,70 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 16.04.2018,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

18 травня 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жахнівка» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 15.05.2018 (вх. № 5914/18) (з урахуванням нової редакції позовної заяви б/н від 11.06.2018 (вх. № 7142/18 від 14.06.2018) ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» 477350,70 грн., з яких: 451386,69 грн. - заборгованість, 15977,86 грн. - пеня, 1409,81 грн. - 3% річних, 8576,34 грн. - інфляційні втрати.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати в сумі 15364,15 грн., які складаються із судового збору в розмірі 7364,15 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору поставки № ВН-2/18-Д від 29.09.2017; специфікацій № 1 від 29.09.2017, № 2 від 29.09.2017, № 3 від 23.02.2018; рахунків-фактур № 18350 від 29.09.2017, № 18346 від 29.09.2017 та № 1838 від 23.02.2018; платіжних доручень № 1418 від 02.10.2017 на суму 106093,46 грн., № 1417 від 02.10.2017 на суму 848169,68 грн. та № 1654 від 26.02.2018 на суму 130979,04 грн.; видаткових накладних № 2537 від 29.03.2018 на суму 88536,36 грн., № 4096 від 19.04.2018 на суму 80704,26 грн., № 4624 від 04.05.2018 на суму 443268,31 грн. та № 4713 від 04.05.2018 на суму 21346,56 грн.; претензії № 44 від 17.04.2018; норм статей 509, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 612, 625, 629, 662, 663, 670, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 230 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що СТОВ Жахнівка вчасно та в повному обсязі виконані зобов'язання щодо сплати передоплати в загальному розмірі 1085242,18 грн., але відповідачем порушено положення п. 4.1 Договору та специфікацій до Договору, не в повному обсязі виконано зобов'язання щодо поставки товару.

Ухвалою суду від 19.06.2018, після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/435/18, яка розглядається за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17 липня 2018 року об 11 год. 30 хв.; встановлено відповідачу процесуальний строк для надання суду відзиву.

09 липня 2018 року від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жахнівка» до Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання б/н від 05.07.2018 (вх. № 8256/18), в якому позивач просить забезпечити проведення підготовчого судового засідання в справі № 915/435/18, що призначене на 17.07.2018 об 11:30, в режимі відеоконференції та доручити Вінницькому окружному адміністративному суду організувати в приміщенні цього суду участь представника позивача в режимі відеоконференції в засіданні у справі № 915/435/18, призначеному на 17.07.2018 об 11:30.

Ухвалою суду від 12.07.2018, з наведенням відповідної мотивації, було відмовлено в задоволенні клопотання позивача б/н від 05.07.2018 (вх. № 8256/18 від 09.07.2018) про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

17 липня року представники сторін в судове засідання не з'явилися.

При цьому, представник позивача про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання 27.06.2018 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі № 915/435/18 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133464413, а також бажання його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач про причини нез'явлення свого представника суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі № 915/435/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «відсутня адреса одержувача (фірма вибула)» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133465525).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом даної справи.

За результатами проведеного судового засідання 17 липня 2018 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 24 вересня 2018 року о 10 год. 30 хв., а також постановив ухвалу про участь представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жахнівка» у судовому засіданні 24 вересня 2018 року о 10 год. 30 хв. у режимі відеоконференції при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи № 915/435/18 та визначив Вінницький окружний адміністративний суд судом, який забезпечує проведення відеоконференції під час судового засідання Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/435/18 24 вересня 2018 року о 10 год. 30 хв.

Станом на момент проведення судового засідання від сторін інших, крім вказаних вище, заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

24 вересня 2018 року в судове засідання з'явився лише повноважний представник позивача, якого суд заслухав.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 24.09.2018 не направив, про причини його нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання 30.07.2018 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2018 у справі № 915/435/18 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133795894.

За результатами проведеного судового засідання 24.09.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 915/435/18 до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2018 року о 10 год. 30 хв., а також постановив ухвалу про участь представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жахнівка» у судовому засіданні 16 жовтня 2018 року о 10 год. 30 хв. у режимі відеоконференції при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи № 915/435/18 та визначив Вінницький окружний адміністративний суд судом, який забезпечує проведення відеоконференції під час судового засідання Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/435/18 16 жовтня 2018 року о 10 год. 30 хв.

16.10.2018 в судове засідання знову з'явився лише повноважний представник позивача.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 16.10.2018 не направив, про причини його нез'явлення суд не повідомив.

16.10.2018 за наслідками розгляду справи суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» , як постачальником, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Жахнівка» , як покупцем, укладено договір поставки № ВН-2/18-Д (далі - Договір), згідно з предметом якого в терміни, визначені Договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в специфікаціях до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1).

За умовами договору:

2.1. За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість та ціна якої визначаються специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього Договору.

2.2. Ціна товару, що поставляється за цим Договором, вказується у специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США.

2.4. Всі рахунки та видаткові накладні, що підписані в період дії даного Договору є його невід'ємною частиною, незалежно від того чи є в них посилання на даний Договір.

3.2. Оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, якщо інші умови не зазначені в специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного Договору.

4.1. Строк поставки товару визначається у відповідних специфікаціях до цього договору.

6.1. Поставка товару здійснюється на умовах визначених у специфікаціях до цього договору.

Товар вважається переданий постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника. При цьому фактичним вантажоотримувачем товару можу бути як покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі довіреності.

Відповідальність сторін обумовлена розділом 7 Договору.

Так:

7.1. За порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного Договору.

5.2. Постачальник несе відповідальність за нестачу, ушкодженні упаковки і пов'язане з цим знищення якості товару тільки в тому випадку, якщо нестача та/або ушкодження упаковки відбулися з його вини та до передачі товару покупцю.

5.2.1. Крім відповідальності, встановленої п. 7.1, 7.2 даного Договору, постачальник за прострочення поставки товару більш ніж на 10 днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин.

За умовами пункту 11.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу (попередньої оплати), пені, інфляційних втрат та відсотків річних внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній поставці передоплаченого товару.

Підставою - договір поставки № ВН-2/18-Д від 29.09.2017 та застосування статей 509, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 612, 625, 629, 662, 663, 670, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 230 Господарського кодексу України.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать про таке:

На виконання умов договору між сторонами було підписано та скріплено печатками специфікації на загальну суму 1085242,18 грн., а саме:

- Специфікація № 1 від 29.09.2017 до договору поставки № ВН-2/18-Д від 29.09.2017, згідно якої поставці підлягав товар в асортименті; строк поставки: 20.03.2018 (п. 1). Загальна сума товару за даною специфікацією склала 848169,68 грн. (п. 2). Покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 848169,68 грн. (еквівалент у доларах США: 31970,21 USD), зазначеної в п. 2 даної специфікації та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 02 жовтня 2017 року (п. 3);

- Специфікація № 2 від 29.09.2017 до договору поставки № ВН-2/18-Д від 29.09.2017, згідно якої поставці підлягав товар в асортименті; строк поставки: 20.03.2018 (п. 1). Загальна сума товару за даною специфікацією склала 106093,46 грн. (п. 2). Покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 106093,46 грн. (еквівалент у доларах США: 3999 USD), зазначеної в п. 2 даної специфікації та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 02 жовтня 2017 року (п. 3);

- Специфікація № 3 від 23.02.2018 до договору поставки № ВН-2/18-Д від 29.09.2017, згідно якої поставці підлягав товар в асортименті; строк поставки: 30.03.2018 (п. 1). Загальна сума товару за даною специфікацією склала 130979,04 грн. (п. 2). Покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 130979,04 грн. (еквівалент у доларах США: 4833,17 USD), зазначеної в п. 2 даної специфікації та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 26 лютого 2018 року (п. 3).

Для оплати товару відповідачем виставлялись позивачу рахунки-фактури на загальну суму 1085242,18 грн., а саме:

- рахунок-фактура № 18350 від 29.09.2017: за товар в асортименті підлягає сплаті 106093,46 грн. до 02 жовтня 2017 року;

- рахунок-фактура № 18346 від 29.09.2017: за товар в асортименті підлягає сплаті 848169,68 грн. до 02 жовтня 2017 року;

- рахунок-фактура № 1838 від 23.02.2018: за товар в асортименті підлягає сплаті 130979,04 грн. до 26 лютого 2018 року.

Як вбачається з платіжних доручень, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 1085242,18 грн., а саме:

- за платіжним дорученням № 1418 від 02.10.2017 - 106093,46 грн.;

- за платіжним дорученням № 1417 від 02.10.2017 - 848169,68 грн.;

- за платіжним дорученням № 1654 від 26.02.2018 - 130979,04 грн.

Відповідно до видаткових накладних № 2537 від 29.03.2018, № 4096 від 19.04.2018, № 4624 від 04.05.2018 та № 4713 від 04.05.2018, відповідач на виконання умов договору, здійснив поставку товару на загальну суму 633855,49 грн. (= 88536,36 грн. + 80704,26 грн. + 443268,31 грн. + 21346,56 грн.).

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлений товар становить 451386,69 грн. (= 1085242,18 грн. - 633855,49 грн.).

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, 17.04.2018 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. № 44 від 17.04.2018, яка була отримана відповідачем 23.04.2018. У вказаній претензії позивач вимагав здійснити поставку решти товару або повернути кошти на розрахунковий рахунок товариства.

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній на претензію не відреагував, зобов'язання щодо поставки товару або повернення грошових коштів не виконав, чим порушив договірні зобов'язання.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

Таким чином, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 451386,69 грн. розраховано вірно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору № ВН-2/18-Д від 29.09.2017 крім відповідальності, встановленої п. 7.1, 7.2 даного договору, постачальник за прострочення товару більш ніж на 10 днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15977,86 грн. за період з 31.03.2018 по 08.05.2018.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки, внаслідок чого суд погоджується із нарахованою позивачем сумою пені в розмірі 15977,86 грн., тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1409,81 грн. за період з 31.03.2018 по 08.05.2018 та інфляційні втрати у розмірі 8576,34 грн. за період з березня 2018 року по квітень 2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення продавцем грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Така правова позиція наведена зокрема, в постановах Верховного Суду України: від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 (№ 921/266/13-г/7), від 01.07.2015 у справі № 3-357гс15 (№ 910/14120/14) та від 15.10.2013 у справі № 3-30гс13.

Умовами договору № ВН-2/18-Д від 29.09.2017 не передбачено обов'язку постачальника сплачувати покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами за не поставку чи несвоєчасну поставку товару.

У пункті 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" також зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, в силу безпосередньо положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у відповідача не виникли зобов'язання повернути позивачеві попередню оплату з урахуванням встановленого індексу інфляції (втрат від інфляції в сумі 8576,34 грн.) та не виникли зобов'язання зі сплати трьох процентів річних (в сумі 1409,81 грн.), оскільки обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, 08.10.2018 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 24.09.2018 (вх. № 13043/18) про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення № 1857 від 14.05.2018 на суму 8000,00 грн. як доказу понесених позивачем судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

Згідно з висновками суду за результатами розгляду даної справи, судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жахнівка» заборгованість в сумі 467364,55 грн., з яких: 451386,69 грн. - сума передоплати, 15977,86 грн. - пеня, та 7010,47 грн. судового збору та 7832,64 грн. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жахнівка» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» інфляційних втрат у розмірі 8576,34 грн. та 3% річних у розмірі 1409,81 грн. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи :

позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жахнівка» (23350, Вінницька область, Тиврівський район, с. Жахнівка; ідентифікаційний код 03734694);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 143; ідентифікаційний код 35472893).

Повне рішення складено та підписано 24 жовтня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова