Рішення

від 23.10.2018 по справі 918/627/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/627/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕ-КАБ"

про стягнення заборгованості в сумі 34 146,00 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕ-КАБ" про стягнення заборгованості в сумі 34 146,00 грн., з яких 28 455,00 грн. основного боргу, 5 691,00 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору перевезення автомобільним транспортом №2209/16350 від 22.09.2017 р. в частині своєчасної оплати наданих послуг. Тому покликаючись на п. 5.4. договору позивач нарахував відповідачу 5 691,00 грн. штрафу 20% від вартості неоплачених в зазначений термін послуг.

Ухвалою господарського суду від 28 вересня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/627/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 23 жовтня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

22 вересня 2017 року між Товариством з о обмежено відповідальністю "Волинь-Зерно-Продукт" (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕ-КАБ" (замовник, відповідач) було укладено договір на перевезення автомобільним транспортом В-пат №2209/16350 (надалі договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах , визначених цим договором, перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж до пункту призначення (згідно з транспортними документами) і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувач).

Згідно пункту 4.7. договору документи, що підтверджують виконання послуг по перевезенню є акт виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, товарно-транспортна накладна. Акт виконаних робіт надсилається перевізником замовнику після надання перевізником замовнику послуг перевезення вантажу. Замовник протягом п'яти робочих днів з моменту виставлення такого акту зобов'язаний розгляд унти його , підписати та направити один примірник перевізнику. В разі незгоди замовник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з моменту виставлення акту надіслати перевізнику мотивовану відповідь про відмову від підписання акту .В разі не підписання замовником акту та не надання мотивованої відповіді протягом п'яти робочих днів з дня виставлення акту, акт автоматично вважається підписаним, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів виконання робіт (надання послуг згідно договору) №3955 від 30 листопада 2017 року на суму 19 267,60 грн., №2800 від 25 вересня 2017 року на суму 11 720,00 грн. №3585 від 31 жовтня 2017 року на суму 18 188,00 грн. позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 49 175,00 грн.

За змістом пункту 4.2. договору, вартість послуги перевезення вказується в акті виконаних робі та в рахунку пред'явлених перевізником замовнику.

Згідно пункту 4.6. договору, послуги по перевезенню вантажу сплачуються замовником, протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та акту виконаних робіт, згідно тарифів , що вказані в пункті 4.2. даного договору.

Позивач зазначає, що відповідач частково розрахувався за надані послуги в сумі 20 7200,00 грн., неоплаченою лишається заборгованість в сумі 28 455,00 грн.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них

Згідно положень статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 28455,00 грн. заборгованості за договором є законними обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.

Приписами ст. 611 ЦК України обумовлено - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

За умовами ч. 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.4. договору, у разі, якщо замовник не оплачує послуги перевізника у терміни, визначені в договорі він сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 20% від вартості неоплачених в зазначений термін послуг.

Користуючись пунктом 5.4. договору позивач нарахував відповідачу 20% штрафу що становить 5 691,00 грн.

Нарахована позивачем сума неустойки судом перевірена, визнана законною та арифметично правильною.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕ-КАБ" про стягнення 34 146,00 грн., з яких 28 455,00 грн. основного боргу, 5 691,00 грн. штрафу є законними обґрунтованими, відповідачем не спростованими, тому підлягають до задоволення.

Судовий збір в сумі 1 762,00 грн., згідно положень статті 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕ-КАБ" (33024, Рівненська область, місто Рівне, вул. Старицького 32, код ЄДРПОУ 39752200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (45240, Волинська область, Ківерцівський район, с.Липляни, вул. Козацька 22, код ЄДРПОУ 31496816) - 28 455 (двадцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 5 691 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 00 коп. штрафу та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.