Рішення

від 10.10.2018 по справі 804/4249/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року Справа № 804/4249/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.05.2018 року № НОМЕР_1 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату 135 832 гривень (за податковим зобов'язанням) та 33 958 гривень (за штрафними санкціями);

визнати протиправним та скасувати повністю: податкове повідомлення - рішення від 21.05.2018 року № НОМЕР_2 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату 122 248 гривень (за податковим зобов'язанням) та 30562 гривень (за штрафними санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки ОСОБА_1 документальної позапланової невиїзної перевірки № 20884/04-36-14-22/37302810 від 24.04.2018 року, втілені у податкові повідомлення - рішень №0011611408 та № НОМЕР_2 від 21.05.2018 року зроблені Відповідачем лише на підставі вироку Святошенського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року по справі № 759/11929/17, яким директора ТОВ Дінкарт (ТОВ Інтех К ) -ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за № 32017100080000046, передбаченого ч.5 ст. 27 та ч. 1 ст. 205 КК України та вироку Святошенського районного суду м. Києва від 09.02.2017 року по справі № 759/1750/17, відповідно до якого ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні кримінального провадження за № 332017100080000012 передбаченого ч.5 ст. 27 та ч. 1 ст. 205 КК України. ОСОБА_3 - директор ТОВ Єврохоумс (ТОВ Райдек ). Однак, із вищевказаними висновками ТОВ "Пром Гранд" не погоджується, оскільки вони основані на припущеннях та не підтверджені жодними належними доказами. Позивач під час здійснення своє діяльності жодним чином не порушив норм податкового законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року закінчено підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 04 вересня 2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання.

10 жовтня 2018 року представник позивача надав до суду заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та справу розглянути в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав до суду клопотання в якому просив відмовити у задоволенні позову, питання письмового провадження вирішити на розсуд суду. В обґрунтування своєї позиції відповідач у відзиві на позов зазначили, що оскільки вироками Святошенського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року та від 09.02.2017 року ТОВ Дінкарт (ТОВ Інтех К ), ТОВ Єврохоумс (ТОВ Райдек ) визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу витрат за 2016 рік, по взаємовідносинам з даними контрагентами-постачальниками. Таким чином, контролюючий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень №0011611408 та № НОМЕР_2 від 21.05.2018 року дотримувався норм чинного Податкового законодавства та в межах своїх повноважень.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши адміністративний позов, письмові заперечення, дослідивши надані письмові докази, оцінивши їх у взаємозв'язку та сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що у період з 11 квітня 2018 року по 17 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ПромГранд з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Дінкарт та ТОВ Єврохоумс за період з 01.01.2016 по 30.12.2016 року.

За результатами перевірки було складено ОСОБА_1 № 20884/04-36-14-22/37302810 від 24.04.2018 року, яким встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755 (із змінами та доповненнями) пп. 19 П(С)БО 16 Витрати , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 122249 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 122 249 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст.198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у 135 832 в тому числі за серпень 2016 року у сумі 44 001 грн., за вересень 2016 року на суму 32478 за жовтень 2016 року на суму 24686 грн., та за листопад 2016 року на суму 34 667 грн.

На підставі акту перевірки 20884/04-36-14-22/37302810 від 24.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення - рішення форми від 21 травня 2018 року №0011641408 та № НОМЕР_1.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення - рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ Дінкарт (ТОВ Інтех К ), ТОВ Єврохоумс (ТОВ Райдек ).

Судом встановлено, що між ТОВ ПромГранд та ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ) було укладено Договір від 01.08.2016 pоку № 2016/01-08-С на послуги по зварюванню стрічкових пил (перетворення імпортованого полотна для стрічкових пил в готову металеву продукцію). Загальна сума договору 88 731,00 гривень. (том. 1 а.с. 62). За вказаним договором ТОВ Інтех К зареєструвало податкову накладну № 224 від 31.08.2016 року та № 342 від 31.08.2016, що відповідачем не заперечувалось.

Послуги по Договору повністю оплачені ТОВ ПромГранд , що підтверджується платіжними дорученнями від 01.09.2016 року, 29.09.2016 року, 04.10.2016 року (том 2 а.с. 190, 196 199), а також сплачено ТОВ ГАНІМЕТ по Договору 201610/П від 10.10.2016 року згідно платіжного доручення № 384 (том 2 а.с. 202).

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного Договору, Позивач передав ТОВ ІНТЕХ К по ОСОБА_1 № 1, № 2, №3, № 4, № 5, № 6 біметалеві полотна для стрічкових пил у визначеній кількості метрів. Вказаний товар був переданий Позивачу по ОСОБА_1 прийома-передачі готових виробів № 1 - № 7 у кількості 233 штуки та по ОСОБА_1 прийома-передачі готових виробів № 1 - № 6 у кількості 292 штуки , які були в у подальшому реалізовані з оформленням видаткових накладних, з реєстрацією податкових накладних Позивачем та відображенням цих операцій у відповідних бухгалтерських регістрах, деклараціях ТОВ ПромГранд .

Як матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ПромГранд та ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ) 01.08.2016 року був укладений договір поставки, з ціною договору 410782,96 грн. (том. 1, а.с. 62). За вказаним договором поставки, ТОВ ІНТЕХ К зареєструвало податкові накладні № 54 від 16.08.2016, № 56 від 16.08.2016, № 103 від 23.08.2016, № 163 від 31.08.2016 року, № 253 від 05.09.2016 року, №39 від 16.09.2016 року, № 75 від 22.09.2016, №151 28.09.2016 року. А також підтверджується платіжним дорученнями від 16.08.2016, 25.08.2016, 30.08.2016, 07.09.2016, 09.09.2016, 20.09.2016, 22.09.2016, 29.09.2016, 30.09.2016, 03.10.2016, а також підтверджено оплату по договору № 201610/П від 10.10.2016 року укладеного позивачем з ТОВ ГАНІМЕТ (том. 2 а.с. 187,188, 189,191,192,193,194,195,197,198,200).

Крім того, позивачем був укладений договір від 06.09.2016 р. № 3-ПЛ з ТОВ ІНТЕХ К (ТОВ Дінкарт ) на послуги по установці захисної пластикової плівки для стрічкових пил. Загальна сума Договору 30 420, 36 гривень. За вказаним договором поставки, ТОВ ІНТЕХ К зареєструвало податкові накладні № 40 від 06.09.2016 року. Оплата послуг позивачем за вказаним договором підтверджується платіжними дорученнями від 12.10.2016 року, від 18.10.2016 року на ТОВ ГАНІМЕТ по Договору 201610/П від 10.10.2016 року. Таким чином, по даному Договору також наявна господарська операція, яка підтверджується належними бухгалтерськими документами.

Таким чином, судом встановлено та позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій та формування витрат за договорами укладеними позивачем з ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ).

Досліджуючи господарські операції за договором поставки від 06.10.2016 року № 16/06-10 укладеного ТОВ ПромГранд з ТОВ Райдек , ціна договору 285051,96 грн. ТОВ Райдек зареєстровано податкову накладну № 19 від 12.10.2016 року, що відповідачем не заперечувалось. Реальність вказаної операції також підтверджується платіжними дорученнями 13.10.2016 року, 21.10.2016 року, 25.10.2016 року, всього на суму 101930,46 грн.

Таким чином, по даному Договору також наявна господарська операція як дія у визначенні абз.5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в основі якої є (наявний) дійсний рух активів ТОВ ПромГранд та понесені витрати, що підтверджується крім достовірних первинних документів, інформацією у регістрах бухгалтерського обліку ТОВ ПромГранд .

Виходячи зі змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими Позивач підтверджує виконання договору з контрагентами, вбачається, що вони містять усі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані Позивача.

Таким чином, висновки контролюючого органу про відсутність господарських операцій, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже, доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій за договорами укладеними позивачем з ТОВ Дінкарт (ТОВ Інтех К ), ТОВ Єврохоумс (ТОВ Райдек ) не можуть вважатись доказом порушення ТОВ ПромГранд вимог Податкового законодавства України, оскільки позивач довів реальність здійснених операцій, що підтвердив звітністю, яка відоражає зміну майнового стану у зв'язку із вказаними операціями.

Також слід за необхідне зазначити, що із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Суд вважає, такі висновки безпідставними та необґрунтованими, оскільки останні носять характер припущень та не підтверджені жодними належними доказами, зокрема податковим органом не проводилась ані перевірка діяльності вказаних контрагентів, ані зустрічна звірка по взаємовідносинах з Позивачем.

Такі висновки без встановлення у судовому порядку будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків є необґрунтованими.

Судом було досліджено оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2016 рік по розрахункам ТОВ Інтех К та ТОВ Райдек та порушень позивачем податкового законодавства, не встановлено.

Крім того, суд зазначає, що будь-які порушення з боку ТОВ Інтех К та ТОВ Райдек податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення Позивача права на податковий кредит, не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість та для застосування штрафних санкцій, як визначено у оскаржуваному податковому повідомленні - рішенням № НОМЕР_1 та оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні № НОМЕР_2 від 21.05.2018р.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту з операцій придбання ТМЦ, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, про що прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина друга цієї ж статті говорить про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адмністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.05.2018 року № НОМЕР_1 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним, та скасувати повністю: податкове повідомлення - рішення від 21.05.2018 року № НОМЕР_2 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ-39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" (код ЄДРПОУ- 37302810) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3524, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1