Рішення

від 23.10.2018 по справі 146/863/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/863/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"23" жовтня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Томашпіль цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_1, який діє в інтересах держави в особі Томашпільської районної ради в особі комунальної установи Томашпільська центральна районна лікарня

відповідач: ОСОБА_2

вимоги позивача: про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину

представники позивача: прокурор Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_3, голова Томашпільської районної ради ОСОБА_4, представник комунальної установи Томашпільська центральна районна лікарня ОСОБА_5

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

11 червня 2018 року заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_1, який діє в інтересах держави в особі Томашпільської районної ради в особі комунальної установи Томашпільська центральна районна лікарня звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на корить Томашпільської районної ади в особі комунальної установи Томашпільська центральна районна лікарня 3216,61 грн відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Цивільний позов обгрунтовано наступним.

Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від покарання з випробовуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ст. 76 КК України. На підставі п в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році , ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання. Вирок набрав законної сили.

У ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального правопорушення № 1201702022000000024 від 25.06.2016 встановлено, що 2 липня 2017 року біля 00-30 години водій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи на законних підставах технічно справним автомобілем марки ВАЗ-21063 , державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Незалежності поблизу будинку № 47 в смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, по смузі руху у напрямку смт Томашпіль, не вибравши безпечного інтервалу, не врахував дорожньої обстановки, а саме в момент об'єктивної появи в полі зору пішохода ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який у темпі спокійного кроку рухався в зустрічному напрямку, не прийняв своєчасних заходів до зменшення швидкості руху свого автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, натомість продовжив рух, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 Після наїзду водій ОСОБА_2 з автомобілем самовільно зник з місця пригоди у невідомому напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Томашпільської ЦРЛ, де під час подальшого лікування 04.07.2017 від отриманих травм помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 56 від 01.08.2017, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми-струсу головного мозку з набряком головного мозку, саден лоба, крововиливу м'яких тканин голови, забійної рани тім'яної ділянки голови; закритої травми грудної клітки - закритого перелому 3-го ребра справа; закритого перелому кісток правого передпліччя, відкритого перелому правої стегнової кістки, синців і ран кінцівок. Дані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили загрозливі для життя явища та перебувають у причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_6, яка настала внаслідок отримання зазначеної сполучної травми тіла в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 728а від 11.10.2017, робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля марки ВАЗ 21063 , державний номерний знак НОМЕР_1, знаходяться у технічно справному стані, при якому відсутні будь-які несправності.

Відповідно висновків судових автотехнічних експертиз № 832а від 31.10.2017 та № 906а від 30.11.2017, дії водія автомобіля марки ВАЗ 21063 , державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2, регламентувалися виконанням вимог п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці в діях ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події - даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, за викладених обставин водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 2.10 (а, б, в, г, д, е), 12.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено:

- п. 2.10 - "У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; є) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди";

- п. 12.2 - У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги ;

- п. 12.3; - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди ;

- п. 13.1 - Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу .

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 12.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

ОСОБА_2 ОСОБА_2 повністю доведена в ході судового розгляду, за результатами якого постановлено обвинувальний вирок.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_6 упродовж 2 днів, а саме з 02.07.2017 по 04.07.2017 знаходився на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділенні комунальної установи Томашпільська центральна районна лікарня , що підтверджується відповідною довідкою № 42 від 10 січня 2018 року.

Вартість одного ліжко-дня лікування у реанімаційному відділенні становить 1510,25 грн. Крім того, за період перебування хворого йому за рахунок закладу надавалися медикаменти на суму 196,11 грн. Загальна вартість лікування ОСОБА_6 становить 3216,61 грн (1510,25х2+196,11).

Таким чином, з вини ОСОБА_2 заклад охорони здоров'я, який фінансується з місцевого бюджету, поніс витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 3216,61 грн, які на момент пред'явлення позову не відшкодовано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 20 червня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09-30 годину 23 жовтня 2018 року.

4 вересня 2018 року голова Томашпільської районної ради ОСОБА_4 подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача в інтересах держави Томашпільської районної ради Вінницької області в особі комунального установи Томашпільська центральна районна лікарня .

23 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судовому засіданні прокурор Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 позовну заяву підтримала, посилаючись на обставини зазначені в ній, просить позов задовольнити.

Представник Томашпільської районної ради в судове засідання не з'явився, однак голова районної ради ОСОБА_4 надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без представника районної ради, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник КУ Томашпільська центральна районна лікарня ОСОБА_5 в судовому засіданні позовну заяву підтримала, посилаючись на обставини зазначені в ній, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2М в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги визнає.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши заяву представника позивача, відповідача. дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від покарання з випробовуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ст. 76 КК України. На підставі п в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році , ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання. Вирок набрав законної сили 14 травня 2018 року (а.с.11-15).

Як вбачається з копії рішення № 77 від 29 лютого 2016 року 4 сесії 7 скликання Томашпільської районної ради цілісний майновий комплекс комунальної установи Томашпільська центральна районна лікарня безоплатно прийнято до спільної власності територіальних громад Томашпільського району (а.с. 16).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Положеннями ст. 1166 ЦК України передбачено, чо майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадкам, визначених законом.

Статтею 56 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 3, ч. 7 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, визначене Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України №545 від 16.07.1993 року, із змінами від 19.09.2012 року (надалі Порядок).

Згідно п. 2, 3 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної карти стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Пунктом 6 Порядку також передбачено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Відповідно до довідки КУ Томашпільська центральна районна лікарня від 10.01.2018 № 42, ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділенні Томашпільської ЦРЛ з 02.07.2017 по 04.07.2017 (2 ліжкодні). Вартість 1 ліжкодня перебування хворого в реанімаційному відділенні Томашпільської ЦРЛ-1510,25 грн. За рахунок закладу хворому видано медикаменти на загальну суму 196,11 грн (а.с.10).

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, оскільки між діями відповідача та перебуванням потерпілого ОСОБА_6 на лікуванні у реанімаційному відділенні Томашпільської ЦРЛ існує причинний зв'язок, кошти, які витраченні на лікування потерпілого від злочину, ОСОБА_2 в добровільному порядку не відшкодовані, Томашпільська районна рада з позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, до відповідача не зверталась, тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи визнання відповідачем позову, що не суперечить закону і не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 50 відсотків судового збору, який відповідно до п.1.ч.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір , становитиме 881,00 гривень (1762 грн - 50%).

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 131-1 Конституції України, ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат , постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 12, 13, 56, 76-81, 82, 95, 141, 200, 206, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_1, який діє в інтересах держави в особі Томашпільської районної ради в особі комунальної установи Томашпільська центральна районна лікарня , до ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Томашпільської районної ради в особі комунальної установи Томашпільська центральна районна лікарня в рахунок відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, в сумі 3216,61 грн (три тисячі двісті шістнадцять гривень 61 копійку).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 881 грн (вісімсот вісімдесят одну гривню 00 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач: Томашпільська районна рада в особі комунальної установи Томашпільська центральна районна лікарня , адреса: 24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт. Томашпіль вул. Ігоря Гаврилюка, 133, р/р 31553342181184, код ЄДРПОУ 36331552, МФО 802015УДКС у Томашпільському районі;

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: 24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт. Томашпіль, вул. І.Франка, 141.

Суддя: ОСОБА_7

Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2018 року.