Рішення

від 02.10.2018 по справі 488/4020/17

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/4020/17

Провадження № 2/488/657/18 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.10.2018 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді - Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Тузові Р.О.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Граба Олега Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Океан-судоремонт про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в :

Позивач - Граб О.А. звернувся до суду із даним позовом до відповідача - ТОВ Океан-судоремонт , в обґрунтування якого вказав, що він працював на підприємстві відповідача, і у зв'язку з систематичним невиконанням відповідачем законодавства щодо оплати праці та заборгованістю по заробітній платі, він 09.08.2017 р. написав заяву про звільнення з роботи.

Наказом № 156/к від 14.08.2017 р. позивач був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України, однак відповідач не виплатив йому при звільненні вихідної допомоги та не оплатив період перебування на лікарняному.

Посилаючись на викладене та з урахуванням наданих уточнень, позивач просив стягнути з відповідача на його користь:

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.08.2017 р. по 02.10.2018 р. у сумі - 99 092,49 грн.;

вихідну допомогу при звільненні у розмірі - 22 097,28 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав свій відзив, у якому заперечував проти позову мотивуючи тим, що на час звільнення позивача заборгованість по заробітній платі була виплачена у повному обсязі, у день звільнення 14.08.2017 р. позивач був відсутній на роботі з невідомих відповідачу причин, а 15.08.2017 р. він зателефонував на повідомив про те, що він захворів і перебуває на лікарняному. Тому підприємство виплатило йому заробітну плату за фактично відпрацьований період на наступний день після його звільнення - 15.08.2017 р., а після надання позивачем лікарняного листа підприємство сплатило позивачеві оплату перших 5-ти днів перебування на лікарняному. В подальшому відповідач перерахував позивачеві оплату перебування на лікарняному за період понад 5 днів.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-УІІІ від 03.10.2017 р., яка набрала чинності з 15.12.2017 р.), - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач - Граб О.А. починаючи з 18.11.2016 р. працював на посаді начальника відділу охорони праці, екології та пожежної безпеки на підприємстві відповідача.

09.08.2017 р. позивач подав заяву про звільнення з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, щодо оплати праці.

Наказом № 156/к від 14.08.2017 р. позивач був звільнений з роботи за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України.

Аналогічний запис був зроблений в трудовій книжці позивача із посиланням на наказ № 156-к від 14.08.2017 р.

Відповідно до статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудових договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).

Пунктом 2.26. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Цим же пунктом надаються приклади здійснення записів у трудовій книжці, зокрема, "Звільнений за власним бажанням у зв'язку з зарахуванням у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України".

Судовим розглядом встановлено, і таке підтвердив позивач у судовому засіданні, що при звільненні відповідач виплатив усі належні йому кошти, крім вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП України.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. ст. 38, 39 цього Кодексу), працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше середнього заробітку за три місяці.

Між тим, судовим розглядом встановлено, що своє звільнення з роботи та формулювання причин звільнення позивач не оскаржував.

Судом встановлено, що відповідач не погодився із мотивами звільнення позивача з роботи у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, щодо оплати праці та звільнив його за власним бажанням, тобто за ст. 38 КЗпП України.

Аналізуючи надані позивачем письмові докази, суд прийшов до висновку, що позивачем не було доведено факт порушення відповідачем законодавства про працю в частині оплати праці. Зокрема, із наданої позивачем довідки від 21.07.2017 р. (а.с. 6) вбачається, що позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата на загальну суму - 20 371,08 грн. Однак зі змісту цієї довідки неможливо встановити, що це була саме заборгованість по заробітній платі, її тривалість, систематичність тощо, так як вона лише підтверджує факт нарахування, і невиплату позивачу заробітної плати у певному розмірі. Інших належних та допустимих доказів порушення відповідачем законодавства про працю щодо оплати праці позивач суду не надав, чим не виконав свій обов'язок щодо доказування, передбачений ч. 3 ст. 12 ЦПК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх або неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, з урахуванням усього вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП України, а також для стягнення середнього заробітку за час затримки її виплати, оскільки остання вимога є похідною від вихідної допомоги. Тому суд відмовляє у позивачеві у задоволенні його позову у повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд не відшкодовує позивачу понесені ним судові витрати через відмову у задоволенні його позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Океан-судоремонт про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому апеляційного засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Граб Олег Анатолійович, 54050 м. Миколаїв, вул. О.Ольжича 3-Д, кв. 57, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2810720177.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Океан-Судоремонт , 02232 м. Київ, пр. Маяковського 68 офіс 233, код ЄДРПОУ 37698435.

Суддя Л.І. Селіщева