Рішення

від 23.10.2018 по справі 167/1036/18

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/1036/18

Провадження №2/167/392/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2018 року

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Сіліча І.І.,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1,

з участю представника позивача - ОСОБА_2,

прокурора - Маковецької І.В.

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Рожище цивільну справу за позовом Дубищенської селищної ради в інтересах якої діє Маневицька місцева прокуратура Волинської області до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди майна комунальної власності, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2018 року Маневицька місцева прокуратура Волинської області в інтересах Дубищенської селищної ради звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди майна комунальної власності.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Маневицькою місцевою прокуратурою, за результатами вивчення стану законності при користуванні майном територіальної громади на території Рожищенського району, встановлено порушення, у зв'язку з чим виникла необхідність у застосуванні визначених законом представницьких повноважень. Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дубищенської селищної ради №38 від 28.11.2006 надано згоду на передачу в оренду фізичній особі ОСОБА_3 частини приміщення, що знаходиться в смт. Дубище по вул. Зеленій, 48, для здійснення підприємницької діяльності, - надання перукарських послуг. Вказане приміщення перебуває на балансі Дубищенської селищної ради (свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 44520121 від 25.09.2015) . На підставі вказаного вище рішення, між Дубищенською селищною радою та ОСОБА_3 01.12.2006 укладено договір оренди майна (частини приміщення громадсько-побутового центру селища) комунальної власності територіальної громади селища Дубище Рожищенського району Волинської області, строк дії якого визначено до 30.11.2007. У зв'язку із закінченням строку дії зазначеного вище договору, його сторонами укладались нові, самостійні договори оренди. Наразі діючий договір від 30.12.2017 (надалі - Договір). Згідно пункту 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) частину приміщення загальною площею 10,6 кв. м. на першому поверсі будинку, що належить до комунальної власності територіальної громади селища Дубище, далі - об'єкт оренди, за адресою: смт. Дубище, вул. Зелена, 48. Пунктом 2.3 вказаного Договору встановлено, що передача в оренду майна здійснюється за вартістю об'єкта оренди, визначеною у звіті про незалежну оцінку. Згідно п. 3.1 даного Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розмір якої за місяць становить 99,73 грн. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Пунктом 7.1 Договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.12.2018. Відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.12.2006 ОСОБА_3 передано в оренду приміщення площею 10,6 кв. м., яке розташоване в смт. Дубище по вул. Зеленій, 48 на першому поверсі.

Однак, укладення Договору оренди комунального майна здійснено з порушеннями вимог діючого законодавства. Тому просить визнати недійсним на майбутнє Договір оренди майна, що належить до комунальної власності(частини приміщення, площею 10,6 кв.м., що в смт. Дубище по вул. Зеленій, 48), укладений 27.12.2017 року між Дубищенською селищною радою та ОСОБА_3 і зобов'язати ОСОБА_3 повернути Дубищенській селещній раді(45109, вул. Зелена, 48 смт. Дубище Рожищенського району, код ЄДРПОУ 20123973) частину приміщення площею 10,6 кв.м., що за адресою: вул. Зелена, 48, смт. Дубище Рожищенського району, вартістю 156 000 грн. та належить до комунальної власності селища Дубище.

Представник позивача та прокурор в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач в підготовчому судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дубищенської селищної ради №38 від 28.11.2006 надано згоду на передачу в оренду фізичній особі ОСОБА_3 частини приміщення, що знаходиться в смт. Дубище по вул. Зеленій, 48, для здійснення підприємницької діяльності, - надання перукарських послуг. Вказане приміщення перебуває на балансі Дубищенської селищної ради (свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 44520121 від 25.09.2015) . На підставі вказаного вище рішення, між Дубищенською селищною радою та ОСОБА_3 01.12.2006 укладено договір оренди майна (частини приміщення громадсько-побутового центру селища) комунальної власності територіальної громади селища Дубище Рожищенського району Волинської області, строк дії якого визначено до 30.11.2007. У зв'язку із закінченням строку дії зазначеного вище договору, його сторонами укладались нові, самостійні договори оренди. Наразі діючий договір від 30.12.2017 (надалі - Договір).

Згідно пункту 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) частину приміщення загальною площею 10,6 кв. м. на першому поверсі будинку, що належить до комунальної власності територіальної громади селища Дубище, далі - об'єкт оренди, за адресою: смт. Дубище, вул. Зелена, 48.

Пунктом 2.3 вказаного Договору встановлено, що передача в оренду майна здійснюється за вартістю об'єкта оренди, визначеною у звіті про незалежну оцінку.

Згідно п. 3.1 даного Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розмір якої за місяць становить 99,73 грн. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.12.2018.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.12.2006 ОСОБА_3 передано в оренду приміщення площею 10,6 кв. м., яке розташоване в смт. Дубище по вул. Зеленій, 48 на першому поверсі.

Згідно статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Законом України Про оренду державного та комунального майна запроваджено механізми забезпечення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду, одним з яких є обов'язкова оцінка об'єкта оренди.

Частиною 2 статті 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка

об'єкта оренди.

Як встановлено рішенням виконавчого комітету селищної ради №38 від 28.11.2006 відповідачу надано у користування частину приміщення площею 10,6 кв.м. на першому поверсі громадсько-побутового центру селища по вул. Зеленій, 48 для облаштування перукарні без проведення експертної оцінки. У подальшому для продовження строку дії даного договору оренди сторонами використовувався звіт про оцінку приміщень площею 118 кв.м. другого поверху спірного приміщення, який виконано ТзОВ Укрмашпроект у 2003 році. Тобто, оцінка орендованого ОСОБА_3 майна при передачі у користування не проводилась взагалі, а пізніше при продовженні строку дії договору використано звіт про оцінку іншого майна 15-ти річної давності.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про оренду державного і комунального майна та п. 2 Постанови Кабенету Міністрів України Про затвердження Методики оцінки об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів № 629 від 10.08.1995 (надалі- Методика) оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Пунктом 1 Методики оцінки об'єктів оренди передбачено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, що передається в оренду.

Пунктом 2 вказаної Методики встановлено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому. Послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.

Згідно з пунктом 19 Методики у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.

Відповідно до пункту 3 Методики поняття незалежна оцінка вживається у значенні, наведеному у Законі України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Згідно статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні незалежною оцінкою майна вважається оцінка, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Пунктом 29 Додатку № 2 до Методики визначено орендні ставки за використання нерухомого державного та комунального майна в залежності від цілі його використання.

Утім, перед укладенням Договору оренди та на теперішній час незалежна оцінка об'єкта оренди з метою визначення вартості майна для відображення її в спірному договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати, не проводилася, про що вказано у листі Дубищенської селищної ради на запит місцевої прокуратури.

Таким чином, обрахування орендної плати здійснювалось не від вартості орендованого майна за незалежною оцінкою, а від вартості майна, яке до орендованого приміщення абсолютно немає ніякого відношення. Відповідно до інформації, яку надано на запит місцевої прокуратури ТзОВ Проектно-експертна компанія Альтернатива , ринкова вартість частини приміщення площею 10,6 метрів квадратних, розташованого в смт. Дубище по вул. Зеленій, 48, станом на 14.08.2018 становить 155 820 тис. грн.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними №11 від 29.05.2013 передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 10 Закону України Про оренду державного і комунального майна укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що перебувають у комунальній власності затверджують органи місцевого самоврядування.

Згідно частин 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Як зазначено у п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13 Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , частиною третьою статті 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З врахуванням вищевикладеного суд вважає, що Договір про оренду майна комунальної власності від 30.12.2017, укладений між Дубищенською селищною радою та ОСОБА_3, укладений з порушення норм чинного законодавства, тому його слід визнати недійсним та зобов'язати відповідача повернути Дубищенській селищній раді частину приміщення площею 10,6 кв.м., що за адресою: вул. Зелена, 48, смт. Дубище Рожищенського району .

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому частиною першою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, тому зі сплаченого позивачем судового збору у розмірі 4099,30 грн. слід повернути безпосередньо позивачу з державного бюджету 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) грн. 65 коп., та ще 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) грн. 65 коп. - стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141 , 178, 247, 263, 265, 268, 272, 280, 282, 283, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 21, 216, 236 ЦК України, ст. 207 ГК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним на майбутнє Договір оренди майна, що належить до комунальної власності(частини приміщення, площею 10,6 кв.м., що в смт. Дубище по вул. Зеленій, 48), укладений 27.12.2017 року між Дубищенською селищною радою та ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути Дубищенській селищній раді(45109, вул. Зелена, 48 смт. Дубище Рожищенського району, код ЄДРПОУ 20123973) частину приміщення площею 10,6 кв.м., що за адресою: вул. Зелена, 48, смт. Дубище Рожищенського району, вартістю 156 000 грн. та належить до комунальної власності селища Дубище.

Стягнути з ОСОБА_3(реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) в користь прокуратури Волинської області, оплачений судовий збір в розмірі 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) грн. 65 коп., зарахувавши його на р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915.

Повернути прокуратурі Волинської області, на р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915, з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1731 від 06 червня 2018 року, що становить 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) грн. 65 коп. Оригінал вказаної квитанції залишити в матеріалах цивільної справи Рожищенського районного суду Волинської області №167/1036/18.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.10.2018 року.

Суддя Рожищенського

районного суду ОСОБА_5