Рішення

від 22.10.2018 по справі 162/146/18

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №162/146/18

Номер провадження 2/162/99/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Гладіч Н.І.,

за участю секретаря Пилипчук Р.М.,

прокурора Федчика С.В.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_2 в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державного агентства водних ресурсів України, Волинського обласного управління водних ресурсів, Любешівського управління водного господарства до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_2 звернувся в суд в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державного агентства водних ресурсів України, Волинського обласного управління водних ресурсів, Любешівського управління водного господарства до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.

Позов обгрунтовує тим, що рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 19 липня 2017 року по справі №162/501/17-ц позов ОСОБА_3 до Любешівського районного управління водного господарства про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено повністю. Його поновлено на роботі в Любешівському районному управлінні водного господарства на посаді машиніста насосної станції другого розряду. На користь позивача, з Любешівського районного управління водного господарства, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 квітня 2017 року по 19 липня 2017 року в сумі 8836,90 грн..

На виконання вказаного рішення наказом начальника Любешівського районного управління водного господарства ОСОБА_1 №61-п від 26 липня 2017 року ОСОБА_3 поновлено на роботі та на підставі вказаного наказу останньому виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 8836,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Покликаючись на те, що обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної установі у зв'язку з оплатою звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на службову особу, за наказом якої працівника звільнено з порушенням закон, у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини установі, просить в порядку регресу стягнути з ОСОБА_1 Івановичана на користь Любешівського управління водного господарства Волинського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів Україниматеріальну шкоду в розмірі 8836,90 грн. та на користь прокуратури Волинської області 1762 грн. сплаченого судового збору.

В судовому засіданні прокурор Федчик С.В. заявлені вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та просить задовільнити їх. Суду пояснив, що Любешівським управлінням водного господарства Волинського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України понесено витрати на оплату часу вимушеного прогулу поновленого на посаді машиніста насосних установок 2-го розряду Любешівського управління водного господарства ОСОБА_3, незаконне звільнення якого відбулося за наказом начальника Любешівського управління водного господарства ОСОБА_1, тому з огляду на положення чинного трудового законодавства останній повинен відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну з його вини установі.

Відповідач ОСОБА_1 у поданому до суду відзиві на позовну заяву, а також і в судовому засіданні при розгляді справи вказував, що позовні вимоги прокурора про стягнення матеріальної шкоди заподіяної при виконанні ним трудових обов'язків в сумі 8836,90 грн. визнає частково. Зазначив, що при звільненні ОСОБА_3 було виплачено вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку - 3303,38 грн., яку не було враховано при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 8836,90 грн..

Вказав, що видання ним наказу про звільнення ОСОБА_3 було обумовлено рішенням комісії по оптимізації виробничого процесу від 06 лютого 2017 року, яка прийняла рішення про скорочення посади саме ОСОБА_3, відповідно він підлягав звільненню.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В суді встановлено, що 18 квітня 2017 року ОСОБА_3, на підставі наказу №32-п «Про звільнення ОСОБА_3О.» , звільнений з посади машиніста насосних установок Заріцької насосної станції у зв'язку зі скороченнм штату працівників, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 19 липня 2017 року у справі 162/501/17 задоволено повністю позов ОСОБА_3 до Любешівського районного управління водного господарства. ОСОБА_3 поновлено на роботі в Любешівському районному управлінні водного господарства на посаді машиніста насосної станції другого розряду та стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 квітня 2017 року по 19 липня 2017 року в сумі 8836,90 грн.. Поновлення ОСОБА_3 на роботі в Любешівському районному управлінні водного господарства на посаді машиніста насосної станції другого розряду - допустити до негайного виконання.

Наказом начальника Любешівського управління водного господарства від 26 липня 2017 року №61-п ОСОБА_3 поновлено на посаді машиніста насосних установок другого розряду Любешівського управління водного господарства з 03 травня 2017 року. На підставі вказаного наказу останньому виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 8836,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №164 від 11 серпня 2017 року.

Глава ІХ КЗпП України встановлює гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі організації, пункт 8 статті 134 якої визначає, що службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу відповідно до законодавства несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Відповідно до ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Таким чином відповідач ОСОБА_1 як посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника та затриманні виконанння рішення суду про поновлення на роботі, має покрити шкоду, завдану установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Інших посадових осіб, з вини яких, ОСОБА_3 було незаконно звільнено та затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідач не вказав, відповідних доказів суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не визначено законом.

Статтею 121 Конституції України до основних функцій прокуратури віднесено представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Маневицька місцева прокуратура Волинської області зверталася до Волинського обласного управління водних ресурсів та Державного агентства водних ресурсів України щодо вжиття заходів до захисту інтересів держави та стягнення з начальника Любешівського іправління водного господарства ОСОБА_1 шкоди, заподіяної управлінню, внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_3, про що суду надані відповідні докази.

Докази, на які посилався відповідач письмово та в судовому засіданні щодо зменшення суми завданої матеріальної шкоди, суд до уваги не приймає, оскільки зі змісту наведених норм випливає, що такі докази не є підставою для відмови в позові, або задоволення його частково.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, судом було вжито всіх, передбачених ЦПК України заходів з метою реалізації сторонами своїх процесуальних прав та дотримання принципів змагальності.

На основі викладеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити і з відповідача ОСОБА_1 в користь Любешівського управління водного господарства Волинського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів слід стягнути 8836,90 грн. матеріальної шкоди заподіяної у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу та в користь Прокуратури Волинської області 1762,00 грн. судового збору.

На підставі ст. 1191 ЦК України, ст. ст. 134. 136, 247 КЗпП України, керуючись ст.ст.2, 3, 10, 12, 76-78, 141, 258-268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_2 в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державного агентства водних ресурсів України, Волинського обласного управління водних ресурсів, Любешівського управління водного господарства до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Любешівського управління водного господарства Волинського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України (ЄДРПОУ: 13360604) 8836 (вісім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 90 копійок матеріальної шкоди заподіяної у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Прокуратури Волинської області 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок судового збору

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Любешівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: