Рішення

від 24.10.2018 по справі 636/4036/18

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636 / 4036 / 18

2 / 636 / 2021 / 2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області із позовною заявою про визнання права власності, в якій просив суд визнати за ним, право власності на земельну ділянку площею 3,47 гектарів в межах згідно з планом яка розташована на території Леб'язької сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №6325484500:02:000:0240 яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ХР №054372 від 18 грудня 2002 року. Визнати право власності на земельну ділянку площею 3,43 гектарів в межах згідно з планом яка розташована на території Леб'язької сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий №6325484500:01:000:0025 яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ХР №054023 від 20 грудня 2002 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що між ним, та Відповідачем, ОСОБА_2, було досягнуто домовленості про передачу у власність Позивача державних актів на право приватної власності на землю серії IV-ХР №054372 від 18 грудня 2002 року та серії IV-ХР №054023 від 20 грудня 2002 року. В підтвердження досягнення домовленості Відповідач передав Позивачу оригінали вказаних державних актів.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з проханням у встановленому законом порядку переоформити вказані земельні ділянки на Позивача, але Відповідач ухилявся, мотивуючи це тим, що ще не прийняв спадщину після померлих родичів, а тому не може у встановленому законом порядку переоформити право власності на Позивача.

Враховуючи дані обставини Позивач змушений був звернутися до суду для визнання права власності на вказані земельні ділянки за собою.

Позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, надав заяву про слухання справи без його участі, проти задоволення заявлених вимог не заперечував.

Якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, та враховуючи визнання позову відповідачами ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між Позивачем, ОСОБА_1, та Відповідачем, ОСОБА_2, було досягнуто домовленості про передачу у власність Позивача державних актів на право приватної власності на землю серії IV-ХР №054372 від 18 грудня 2002 року (а.с. 9) та серії IV-ХР №054023 від 20 грудня 2002 року (а.с. 10).

В підтвердження досягнення домовленості ОСОБА_2 передав Позивачу оригінали:

- державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ХР №054372 від 18 грудня 2002 року, площею 3,47 гектарів в межах згідно з планом яка розташована на території Леб'язької сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий №6325484500:02:000:0240 виданого на підставі розпорядження Чугуївської райдержадміністрації від 23 вересня 2002 року №215, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №247.

- державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ХР №054023 від 20 грудня 2002 року площею 3,43 гектарів в межах згідно з планом яка розташована на території Леб'язької сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий №6325484500:01:000:0025 виданого на підставі розпорядження Чугуївської райдержадміністрації від 23 вересня 2002 року №215, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №589.

Вказані державні акти належать Відповідачу як спадкоємцю першої черги після смерті ОСОБА_3 померлої 29.09.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії 1-ВЛ №083584 (а.с. 11) ОСОБА_4 померлого 24.08.2006 року, що підтверджується повторним Свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ №634958 (а.с. 12) та ОСОБА_5 померлої 27 серпня 2016 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ №559226 (а.с. 13).

Родинний зв'язок між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підтверджується: Свідоцтвом про народження серії І-АВ №497368 (а.с. 14), Свідоцтвом про народження серії ІІ-ВЛ№350774 (а.с. 15), Посвідкою про народження серії УИ №557140 (а.с. 16), Свідоцтвом про народження серії ІІ-ВЛ №275051 (а.с. 17).

Таким чином, між Позивачем та Відповідачами фактично склалися правовідносини, у яких Позивач виступає як заставодержатель, а Відповідач як заставодавець.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Виходячи з вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 572 ЦК України, передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Правочин не вчинений всупереч земельного законодавства України. Відповідно до п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

В редакції вказаного пункту чинній на теперішній час мораторій продовжено до 1 січня 2019 року.

Проте, Зазначений пункт не забороняє передачу земельних ділянок у заставу (іпотеку).

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

У ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ст. 378 Цивільного кодексу України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач на момент вчинення правочину мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Також правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується наявністю у Позивача правовстановлюючих документів.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Керуючись: ст. ст. 10, 11, 200, 211, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,47 гектарів в межах згідно з планом яка розташована на території Леб'язької сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №6325484500:02:000:0240 яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ХР №054372 від 18 грудня 2002 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,43 гектарів в межах згідно з планом яка розташована на території Леб'язької сільської ради Чугуївського району Харківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий №6325484500:01:000:0025 яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ХР №054023 від 20 грудня 2002 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -