Рішення

від 09.10.2018 по справі 826/16334/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2018 року № 826/16334/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Васильченко І.П., при секретарі судових засідань Ксендзові А.С. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Концерну Військторгсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 вересня 2016 р. № 1912615147-

за участі представників сторін:

від позивача: Коломеєць І.В.

від відповідача: Пінчук Б.В.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 жовтня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся концерн Військторгсервіс (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2016 р. № 1912615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2016 р. відкрито провадження.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2017 р., з метою пришвидшення розгляду даної справи, керівником апарату Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято розпорядження № 6247 від 10.10.2017 р., яким відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу дану справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваним повідомленням-рішенням відповідачем було безпідставно збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 444 750,00 грн., в тому числі 355 800,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 88 950,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, позивач вважає необґрунтованим висновок, покладений в основу оскаржуваного рішення, про те, що операції, здійснені ним на виконання господарських договорів з ТОВ Варуна Торг , не мали реального товарного характеру, товар не постачався, оскільки у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. На переконання позивача, факти поставок за договорами та реальність оскаржуваних операцій підтверджуються первинними документами та передачею придбаного товару третім особам. Відтак, твердження податкового органу про те, що поставки не відбувалися, позивач вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на юридичних фактах.

З урахуванням вищевказаного, Концерн Віськторгсервіс вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки. Відповідач зазначав, що перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності. Вказане порушення виникло у результаті віднесення до складу собівартості реалізованої продукції коштів по взаємовідносинах з ТОВ Варуна Торг . Стосовно вказаного товариства в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження встановлено, що воно було зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності зі створення штучної видимості господарських операцій для завищення витрат підприємствам реального сектору економіки. У зв'язку із чим було винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке відповідач вважає прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 6 ст. 250 КАС України в судовому засіданні 10 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Концерну Військторгсервіс (код 33689922) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведених фінансово-господарських операціях за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Варуна Торг (код 40044543).

За результатами перевірки складено акт від 15.09.2016 р. № 144/26-15-14-07-02-10/33689922 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення п.1. ст.134, пп.139.1.2 п.139.1, п.139.2, п. 139.3 ст.139 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 355 800,00 грн.

Зважаючи на висновки Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2016 р. № 1912615147, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 355 800,00 грн. та донараховано 88 950,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток підприємств у момент здійснення правочинів регулювався Податковим кодексом України (далі - ПКУ).

Відповідно до ст.134 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пп.135.1 п.135 ПКУ базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 139.2.1 пункту 139.1 статті 139 ПКУ визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з акту перевірки, Концерн Військторгсервіс є державним господарським об?єднанням, заснованим на державній власності. Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Міністерство оборони України.

На час проведення перевірки позивач був зареєстрований Солом?янською районною в місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.07.2005 р. за № 10731050002005056. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.07.2005 р. за № 12170, станом на момент перевірки перебував на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Предметом перевірки стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Варуна Торг . Перевірку проведено на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року по справі № 755/2751/15-к.

На виконання своїх основних функцій і завдань між позивачем та Міністерством оборони укладалися договори, відповідно до яких позивач здійснював поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби. Зазначене підтверджується договіром від 02.11.2015 р. № 286/3/15/559 про поставку фуфайок з короткими рукавами з трикотажного бавовняного полотна оливкового кольору.

На виконання договору № 286/3/15/559, між позивачем (Покупець) та ТОВ Варуна Торг (Постачальник) укладено договір поставки від 08.02.2016 р. № 80216 (далі - Договір). Відповідно до п.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар - 31 100 шт. фуфайок з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору вартістю 61,22 грн./шт. та 4000 фуфайок (тільників) з полотна трикотажного з блакитними смугами вартістю 117,00 грн./шт.

Відповідно до п.3.2 Договору загальна ціна товару, що постачається, складає 2 372 000,00 грн. з ПДВ.

08.02.2016 р. ТОВ Варуна Торг виставило позивачу рахунок на оплату по замовленню № 112 на суму 2 372 000,00 грн.

25.02.2016 р. на виконання Договору ТОВ Варуна Торг виписало видаткові накладні на товар:

№ 112 - фуфайка (тільник) з полотна трикотажного з блакитними смугами у кількості 2000 шт. на суму 234 000,00 грн. з ПДВ;

№ 113 - фуфайка (тільник) з полотна трикотажного з блакитними смугами у кількості 2000 шт. на суму 234 000,00 грн. з ПДВ;

№ 114 - фуфайка з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору у кількості 6000 шт. на суму 367 378,00 грн. з ПДВ;

№ 115 - фуфайка з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору у кількості 10 000 шт. на суму 612 200 грн. з ПДВ;

№ 116 - фуфайка з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору у кількості 15 100 шт. на суму 924 422,00 грн. з ПДВ.

В рахунок оплати позивачем перераховано кошти ТОВ Варуна Торг відповідно до платіжних доручень.

В подальшому зазначений товар позивачем було оприбутковано за бухгалтерським обліком та передано до військової частини А2756.

Аналізуючи фактичні обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, пояснення сторін з приводу заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100040000106 від 04.12.2015 р., встановлено, що ТОВ Варуна Торг було зареєстровано на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Допитана по кримінальному провадженню засновник та директор ТОВ Варуна Торг ОСОБА_4 пояснила, що зареєструвала вказане підприємство на прохання невстановленої особи, від якої щомісячно отримувала грошову винагороду в розмірі 3000,00 грн., на посаді директора працювала номінально , господарську діяльність не здійснювала, фінансово-господарські документи та податкові декларації не підписувала.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2017 р. Дніпропетровському окружному адміністративному суду доручено допитати в якості свідка в адміністративній справі № 826/16334/16 ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 з питань створення ТОВ Варуна Торг , його господарської діяльності, взаємовідносин з концерном Військторгсервіс , а саме: чи укладалися договори з вказаним підприємством, яким чином здійснювалися поставки товарів, хто транспортував товар, чи підписувалися первинні документи ОСОБА_4, чи було виконано договір від 08.02.2016 р. тощо.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р. по справі судове доручення виконано та на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва надіслано аудіозапис допиту ОСОБА_4 в якості свідка з постановленням їй питань стосовно взаємовідносин між Концерном Військторгсервсіс та ТОВ Варуна Торг .

Так ОСОБА_4, всупереч уже наданим письмовим свідченням про непричетність до створення та діяльності ТОВ Варуна Торг , пояснила наступне.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 приїхала до Києва та придбала ТОВ Варуна Торг у громадянина ОСОБА_5 через мережу інтернет. В лютому 2016 року (точну дату не пам?ятає) уклала договір з концерном Віськторгсервіс на поставку фуфайок та тільників. Виконавши зобов?язання за договором поставки, отримала кошти за товар, після чого вказане підприємство продала через мережу інтернет разом із документацією по вказаній угоді. Ведення бухгалтерського обліку зі слів ОСОБА_4 вона здійснювала самостійно, при цьому відповідна освіта у неї відсутня. Отримувала мінімальну заробітну плату шляхом переведення коштів на картковий рахунок Приватбанку. Всі документи стосовно угоди з позивачем зі сторони ТОВ Варуна Торг підписувалися особисто нею ж. Обмін документами здійснювався через Нову пошту .

Разом з тим, ОСОБА_4, пояснила, що придбавала товар, який постачала концерну Військторгсервіс , в мережі інтернет, у фізичних осіб-підприємців. Прізвищ та контактних даних не пам?ятає, документів, що підтверджують вказану інформацію, немає. Даних про осіб, які перевозили вказаний товар, також не пам?ятає, знаходила їх в мережі інтернет. Окрім того, ОСОБА_4 знає лише імена осіб, які у неї працювали, розміри їхніх заробітних плат теж не пам?ятає. Кому продала вказане товариство після виконання договору поставки ОСОБА_4 з її слів забула.

Даючи свідчення, ОСОБА_4 неодноразово плуталася у відповідях, на питання суду щодо угоди з концерном та первинних документів давала різні відповіді, багато інформації не пам?ятає, зокрема, хто знайшов контрагента за договором, скільки було поставок, у кого купувала товар, хто його перевозив, як підписувалися документи.

Враховуючи характер та однотипність відповідей ОСОБА_4 на поставлені питання щодо взаємовідносин з позивачем, суд критично ставиться до реальності вчинення вказаних поставок.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про перевезення товару, придбаного у ТОВ Варуна Торг , не зважаючи на те, що ОСОБА_4 неодноразово згадувала наявність товарно-транспортних накладних у своїх свідченнях по справі.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-транспортних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого здійснюється списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України.

До того ж, в акті перевірки зазначено, що ТОВ Варуна Торг перебуває на податковому обліку в Артемівській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області за № 265515149018, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Перевіркою ТОВ Варуна Торг у підприємства встановлено відсутність офісних, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів. Фінансові звіти, декларації з податку на прибуток та розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум, утриманого з них податку, підприємством не подавалися, контрагенти-постачальники товару відсутні.

Також позивачем не надано підтверджень оприбуткування та подальшого використання товару, а саме - тільників з полотна трикотажного з блакитними смугами у кількості 4000 шт. Повідомлення-підтвердження № 233 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей та акт приймання № 53 виписані лише на фуфайки з короткими рукавами з трикотажного бавовняного полотна оливкового кольору.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Так, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 р. справа №2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 р. справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно з якою статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Згідно вказаних рішень вирок по ст.205 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб'єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій. Проте, навіть за відсутності вироку показання посадових осіб умовно фіктивного контрагента в кримінальному провадженні можуть бути доказами у адміністративній справі щодо права платника податків на податкову вигоду (податковий кредит і витрати).

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та постачання товару оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором поставки.

Таким чином, первинні документи (договір поставки № 80216, рахунок на оплату по замовленню № 112, № 232, видаткові накладні №№ 112-116, які стали підставою для формування витрат), виписані від імені особи ОСОБА_4, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт постачання товарів позивачеві.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс та Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п.1. ст.134, пп.139.1.2 п.139.1, п.139.2, п. 139.3 ст.139 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 355 800,00 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Концерну Військторгсервіс (03151, м.Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текс рішення складено та підписано 18.10.2018 р.