Рішення

від 24.10.2018 по справі 826/14212/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2018 року № 826/14212/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Скіпер-Вест , Приватного акціонерного товариства Конотопський арматурний завод провизнання недійсним договору,- ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, код ЄДР: 39513550) (далі- позивач, ДПІ у Святошинському районі) звернулася Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Скіпер-Вест (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67 КС, код ЄДР: 39031497) (далі - відповідач 1, ТОВ Скіпер-Вест ), Приватного акціонерного товариства Конотопський арматурний завод (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 60, код ЄДР:00218331) (далі - відповідач 2, ПАТ Конотопський арматурний завод ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати недійсним договір від 13.05.2014 № б/н, укладений між ТОВ Скіпер-Вест та ПАТ Конотопський арматурний завод .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ТОВ Скіпер-Вест на користь ПАТ Конотопський арматурний завод було виписано податкову накладну від 13.05.2014 № 3 на суму ПДВ 31 166,67 грн. Вказана податкова накладна була підписана директором ОСОБА_1

Разом з тим, представник позивача наголосив, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2016 по кримінальній справі № 759/4767/16-к встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у створенні фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Також представник позивача вказав, що в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 21.04.2016 по кримінальній справі № 759/4767/16-к зазначено про те, що ОСОБА_1 правильно розуміє і не оспорює формування обвинувачення та правову кваліфікацію своїх дій за ч. 5 ст. 26 та ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України у повному обсязі визнав свою винуватість у вчинені даного кримінального правопорушення, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої позиції обвинуваченого, а відтак діяння, яке поставило його у провину, дійсно мало місце, і воно отримало правильну кримінально-правову оцінку.

Таким чином, вказані обставини, за висновком представник позивача, свідчать про недійсність договору від 13.05.2014 № б/н, укладеного між ТОВ Скіпер-Вест та ПАТ Конотопський арматурний завод .

Відповідач 1 повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Однак жодних заперечень, пояснень з приводу заявлених позовних вимог ТОВ Скіпер-Вест до суду не надано.

Відповідача 2 надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, наголосивши, що 13.05.2014 між ПАТ Конотопський арматурний завод та ТОВ Скіпер-Вест було укладено договір на ремонт обладнання. Відповідно до умов якого ПАТ Конотопський арматурний завод . зобов'язується передати ТОВ Скіпер-Вест кошти у розмірі 187000,00 грн., ТОВ Скіпер-Вест в свою чергу зобов'язується здійснити ремонт обладнання.

Разом з тим, як стверджує представник відповідача 2, ПАТ Конотопський арматурний завод перерахувало на адресу ТОВ Скіпер-Вест кошти у розмірі 187000,00 грн., однак ТОВ Скіпер-Вест за вказаним договором не виконав своїх зобов'язань.

В подальшому, 14.01.2015 ПАТ Конотопський арматурний завод звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ Скіпер-Вест про стягнення 187000,00 грн. за договором ремонту обладнання від 13.05.2014.

З огляду на викладене, представник ПАТ Конотопський арматурний завод зазначив, що за договором ремонту обладнання від 13.05.2014 для відповідача 2 настали реальні обставини.

У додаткових пояснення представник відповідача 2 також зазначив, що позивачем не надано до суду договору ремонту обладнання від 13.05.2014, з огляду на що встановити осіб, які підписували вказаний договір та перевірити достовірність їх підпису на оскаржуваному документі неможливо.

Також останній вказав, що у зв'язку із невиконання ТОВ Скіпер-Вест робіт, ПАТ Конотопський арматурний завод на адресу ТОВ Скіпер-Вест направило претензію, яка останнім залишена без розгляду.

При цьому, як зазначає представник відповідача 2, рішенням Господарського суду м. Києва віл 29.06.2017 у справі № 910/7852/17 позовні вимоги ПАТ Конотопський арматурний завод задоволено частково та стягнуто з ТОВ Скіпер-Вест , зокрема, заборгованість у розмірі 187000,00 грн.

Отже, зважаючи на викладені обставини, представник відповідача 2 наголошує на реальності позовних вимог.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 № 4585 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 14.11.2017 вказану адміністративну справу прийнято до свого провадження суддею Кармазіним О.А. та призначено до судового розгляду.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У судовому засіданні 01.02.2018 на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи та рішення господарського суду, яке не оскаржувалось, 13.05.2014 між ПАТ Конотопський арматурний завод (замовник) та ТОВ Скіпер-Вест (виконавець) було укладено договір на ремонт обладнання. Відповідно до умов якого Замовник зобов'язується передати Виконавцю кошти у розмірі 187000,00 грн., а Виконавець в свою чергу зобов'язується здійснити ремонт обладнання Замовника.

Відповідно до платіжного доручення від 18.05.2014 № 5383 (том 1 а.с.42) ПАТ Конотопський арматурний завод перерахувало на рахунок ТОВ Скіпер-Вест грошові кошти у розмірі 187000,00 грн. із призначенням платежу оплата за ремонт обладнання згідно договору від 13.05.2014 з ПДВ 20% у розмірі 31166,60 грн. .

На виконання вимог вказаного договору ТОВ Скіпер-Вест на адресу ПАТ Конотопський арматурний завод виписано податкову накладну від 13.05.2014 № 3, яка підписана від імені товариства ОСОБА_1

Вважаючи договір від 13.05.2014 № б/н ремонту обладнання, укладений між ТОВ Скіпер-Вест та ПАТ Конотопський арматурний завод , недійсним з підстав, визначених ст.ст. 215, 203, 228 ЦК України, позивач звернувся з даним позовом про визнання недійсним спірного договору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, зокрема, мають звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Разом з тим, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно яких, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, зміст наведеної норми свідчить, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Між тим, відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 73 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У той же час, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів того, що спірний договір порушує публічний порядок.

Суд зазначає, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , при кваліфікації правочину за статті 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином може бути встановлена лише вироком суду, постановленого у кримінальній справі.

Разом з тим, в матеріалах даної справи міститься ухвала Святощинського районного суду м. Києва від 21.04.2016 по кримінальній справі № 759/4767/16-к, якою обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, на підставі ст. ст. 44, 49 Кримінального кодексу України, а кримінальне провадження закрито.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, жодним чином не можуть бути безумовною підставою для визнання нікчемним (недійсним) договір від 13.05.2014 № б/н ремонту обладнання, укладеного між ТОВ Скіпер-Вест та ПАТ Конотопський арматурний завод , як такого, який завідомо суперечить інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, яких позивачем не надано, а судом з наявних у матеріалах справи доказів такого порушення не встановлено.

Між тим, суд звертає увагу, що вказуючи на недійсність спірного договору, позивач посилається на факт підписання податкової накладної, а не безпосередньо даного договору, особою, яка не має відношення до діяльності ТОВ Скіпер-Вест . При цьому, копію вказаного договору, в порушення вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем надано не було, як до матеріалів позовної заяви, так і під час розгляду вказаної справи. Зміст договору встановлено, як зазначено вище, з рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, код ЄДР: 39513550) до Товариства з обмеженою відповідальністю Скіпер-Вест (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67 КС, код ЄДР: 39031497), Приватного акціонерного товариства Конотопський арматурний завод (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 60, код ЄДР:00218331) про визнання недійсним договір від 13.05.2014 № б/н, укладений між ТОВ Скіпер-Вест та ПАТ Конотопський арматурний завод - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін