Постанова

від 25.06.2007 по справі 6/41-747

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/41-747

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2007 р.Справа № 6/41-747

 16 год. 45 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Шумського І.П.             

при секретарі судового засідання  Лучко Р.М.

Розглянув справу

за позовом  Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль

до  Бережанського районного державного агролісогосподарського підприємства «Бережаниагроліс», вул. Мічуріна, 1, м. Бережани, Тернопільської області.

про  стягнення 223,19 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Сушко А.С.           

  відповідача:

Суть справи:

Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Бережанського районного державного агролісогосподарського підприємства «Бережаниагроліс»про стягнення 223,19 грн. збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства. А саме:

- 102,90 грн. внаслідок рубки 1 дерева без наявності клейма відводу (невідведеного в рубку) ;

- 115,24 грн. внаслідок порубки та залишення у завислому стані 4 дерев;  

- 5,05 грн. внаслідок  невчасної очистки ділянок на загальній площі 0,4га, всього –223,19 грн.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував тим, що Бережанське районне ДАП «Бережаниагроліс», як лісокористувач, винний у допущенні перелічених лісопорушень.

Згідно п. 3   ч. 1   ст. 20    Закону  України  "Про  охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року (зі змінами та доповненнями) до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать подання позовів про відшкодування збитків і витрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 1 Положення про державне управління екології та  природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природоохоронних ресурсів України від 11.08.2000 N 108( із наступними змінами та доповненнями), на час звернення до суду, державне управління екології та природних ресурсів в областях було територіальним органом Міністерства екології та природних ресурсів України і входило до сфери його управління.

За заявою позивача №1-2/2285/1 від 31 травня 2007 року, у зв'язку з реорганізацією, в порядку ст.55 КАС України, Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області замінено на  Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області.          

Положенням про державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженим Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №55 від 19 лютого 2007 року, одним із основних завдань інспекції визначено здійснення   управління   та   регулювання  у  сфері  охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення  природних  ресурсів,  забезпечення  екологічної  та у межах  своєї  компетенції радіаційної безпеки у сфері поводження з відходами.

Пункт 4  статті  17  Кодексу  адміністративного   судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З наведеного випливає, що   державне управління екології та природних ресурсів  в Тернопільській області, а пізніше, державна екологічна інспекція у Тернопільській області,   має  адміністративну  процесуальну  правоздатність і діє у сфері  забезпечення   реалізації   державної  екологічної  політики, спрямованої на забезпечення ефективного використання та відтворення   природних   ресурсів, тобто у сфері  публічно-правових відносин. Тому, відповідно до ухвали суду від 16 травня 2007 року,  розгляд справи здійснюється відповідно до   ст. 4, 6, 17, 18 та п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.  

Судове засідання призначене вперше на 04 квітня 2007 року, неодноразово відкладалось, востаннє на 25 червня 2007 року.   

Уповноважений представник відповідача, участь якого не визнавалась обов'язковою,  в засідання не з'явився, проти позову не заперечив, хоча про час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином. Причини свого неприбуття суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подав. Дані обставини, відповідно до ч.2 ст. 128 КАС України, не перешкоджають розгляду справи по суті.

У судовому засіданні, представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено:

11-12 квітня 2006 року державним інспектором Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області, правонаступником якого є позивач,  за участю посадових осіб відповідача, проведено перевірку дотримання природоохоронного законодавства, якою обстежено окремі ділянки лісових насаджень Бережанського районного ДАП «Бережаниагроліс»- постійного лісокористувача. За наслідками перевірки складено відповідний Акт.

Відповідно до змісту Акту, підписаного уповноваженими представниками відповідача без заперечень, перевіряючим виявлено ряд порушень природоохоронного законодавства, зокрема ст.ст. 19,64 Лісового Кодексу України, п.5 Правил відпуску деревини на пні в лісах України, затверджених Постановою КМ України №1378 від 29 липня 1999 року (далі –Правила №1378), які полягали у:

- рубці 1 дерева без наявності клейма відводу (невідведеного в рубку) ;

- порубці та залишенні у завислому стані 4 дерев;  

- невчасній очистці ділянок на загальній площі 0,4га.

За вказані порушення, відповідно до п. 62 розділу VIII Правил №1378 відповідачу нараховано майнові стягнення в сумі 223,19 грн.

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»№1264-ХІІ від 25 червня 1991 року (далі –Закон №1264-ХІІ), із наступними змінами і доповненнями, передбачено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, що полягають у т.ч. у відшкодуванні в установленому  порядку  збитків,  завданих порушенням  законодавства  про  охорону  навколишнього  природного середовища.

Відповідно до статті 68 Закону №1264-ХІІ, на винних осіб покладено обов'язок  нести відповідальність за порушення природоохоронного законодавства, при цьому наведений перелік порушень не є вичерпним, а підприємства, установи, організації та громадяни  зобов'язані відшкодовувати заподіяну    ними    шкоду,  в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування  заходів  дисциплінарної,  адміністративної  або кримінальної відповідальності не звільняє винних  від  компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода,  заподіяна  внаслідок  порушення  законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відповідно до ст. 69 цього Закону підлягає компенсації в  повному  обсязі  без  застосування  норм  зниження розміру  стягнення  та  незалежно  від  збору    за    забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно із змістом ст.ст.105,107 Лісового кодексу України, ч. 1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана в т.ч. бездіяльністю підприємства, установи, організації, відшкодовується такими особами в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного Кодексу України, особа, відповідальна за завдання шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини.

Доказів вчинення лісопорушень іншими особами, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про стягнення 223,19 грн. є обґрунтованими і незапереченими відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Згідно п.5 ст.64 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” встановлено, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності є джерелом формування спеціального фонду місцевих бюджетів, тому сума компенсації за завдану шкоду перераховується до спеціального фонду Божиківської сільської ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАСУ, та зважаючи на  пільги  якими користується позивач щодо сплати державного мита при поданні позову до суду, судові витрати  з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,158 -163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Бережанського районного державного агролісогосподарського підприємства «Бережаниагроліс», (вул. Мічуріна, 1, м. Бережани, Тернопільської області, код 31274170)

- 223,19 грн. в місцевий бюджет Божиківської сільської ради, р/р 31511903600021, код 24061600, в УДК в Тернопільській області, МФО 838012, код 2358818.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 02 липня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                    І.П. Шумський